Збірна Хорватії з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хорватія
Емблема Хорватія
Асоціація Хорватський футбольний союз
(Hrvatski nogometni savez)
Тренер Хорватія Златко Далич
Найбільше виступів Лука Модрич (156)
Найкращий бомбардир Давор Шукер (45)
Код ФІФА CRO
Місце в рейтингу ФІФА 10 (15 лютого 2024)[1]
Домашня
Виїзна
Перший матч
Неофіційний
Хорватія Хорватія 4:0 Швейцарія Швейцарія
(Загреб, Югославія; 2 квітня 1940)
Офіційний
Словаччина Словаччина 1:1 Хорватія Хорватія
(Братислава, Словаччина; 8 вересня 1941)
як сучасна Хорватія
Неофіційний
Хорватія Хорватія 2:1 США США
(Загреб, Югославія; 17 жовтня 1990)
Офіційний
Австралія Австралія 1:0 Хорватія Хорватія
(Мельбурн, Австралія; 5 липня 1992)
Найбільша перемога
Хорватія Хорватія 10:0 Сан-Марино Сан-Марино
(Рієка, Хорватія; 4 червня 2016)
Найбільша поразка
Іспанія Іспанія 6:0 Хорватія Хорватія
(Ельче, Іспанія; 11 вересня 2018)
Чемпіонат світу
Виступів 6 (вперше у 1998)
Найвище досягнення друге місце (2018)
Чемпіонат Європи
Виступів 6 (вперше у 1996)
Найвище досягнення чвертьфінал (1996, 2008)
Спортивні нагороди
|- bgcolor="#eeeeee" align=center Представник Хорватія Хорватії
Футбол
Чемпіонат світу з футболу
Срібло Росія 2018
Бронза Франція 1998
Бронза Катар 2022

Збірна Хорватії з футболу представляє Хорватію в міжнародних матчах і контролюється Хорватським футбольним союзом. Команда існує з 1990 року і була визнана ФІФА та УЄФА влітку 1992 року, через рік після здобуття країною незалежності від Югославії.

Збірна провела свої перші офіційні матчі у відбірковому раунді до чемпіонату Європи 1996 року, за результатами якого команда вийшла у фінальну частину, щоб уперше взяти участь у головному міжнародному турнірі континенту. Найкраще збірна виступила на чемпіонаті світу 2018 року, коли команда дійшла до фіналу, а її капітан Лука Модрич був визнаний кращим гравцем турніру. За двадцять років до цього на чемпіонаті світу 1998 року збірна Хорватії посіла третє місце, в той час як Давор Шукер став найкращим бомбардиром турніру.

Збірна Хорватії двічі, в 1994 і 1998 роках, визнавалася ФІФА командою, яка домоглася найбільшого прогресу в рейтингу збірних за підсумками року, а також займала в ньому місця з 125-го по 3-тє, що становить найбільшу різницю між займаними місцями в рейтингу ФІФА серед усіх збірних команд. У відбіркових турнірах чемпіонатів світу 2002 і 2006 років хорвати виходили у фінальну частину, не зазнавши жодної поразки у відбіркових матчах.

Станом на 15 лютого 2024 посідає 10-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Рання історія[ред. | ред. код]

Перші кроки футболу в Хорватії[ред. | ред. код]

В Хорватії футбол з'явився в кінці XIX століття. Перші хорватські клуби — «ПНіСК» (хорв. PNiSK (Prvi Nogometni i Sportski Klub) Перший футбольний і спортивний клуб) і «ХАСК» (хорв. HAŠK (Hrvatski Akademski Športski Klub) Хорватський академічний спортивний клуб) — були засновані в 1903 році. Обидва клуби розташовувалися в хорватській столиці Загребі. Трьома роками пізніше саме ці команди провели між собою перший засвідчений в офіційних документах футбольний матч в Хорватії. Зустріч закінчилася внічию — 1:1. Інтерес до футболу поступово зростав. Незабаром з'явилися інші клуби, наприклад «Славія» Трсат (1905), «Конкордія» Загреб (1906), «Сегеста» Сисак (1907), «Кроація» Загреб (1907), «Хайдук» Спліт (1911) і «Граджанскі» Загреб (1911).

Футбол на тлі воєнних дій (1940—1944)[ред. | ред. код]

Збірна Хорватії в 1940—1944
Перша гра
Хорватія 4:0 Швейцарія Швейцарія
(Загреб, 2 квітня 1940)
Найбільша перемога
Хорватія 6:0 Болгарія Болгарія
(Загреб, 12 квітня 1942)
Найбільша поразка
Італія Італія 4:0 Хорватія
(Генуя, 5 квітня 1942)
Остання гра
Хорватія 7:3 Словаччина Словаччина
(Загреб, 9 квітня 1944)

У 1941 році фашистські формування усташів під керівництвом Анте Павеліча захопили владу в Хорватії і проголосили незалежність. Створена ними Незалежна держава Хорватія, союзник нацистської Німеччини, проіснувала до травня 1945 року, коли вона була ліквідована частинами югославської армії.

Хорватський футбольний союз був створений ще в 1939 році на території автономної Хорватської бановини. У ці ж роки стала проводити свої ігри і збірна Хорватії. Її суперниками були, як правило, національні команди країн, що перебували під контролем Третього рейху, або ж держав, що дотримувалися нейтралітету. Дебютувала хорватська збірна 2 квітня 1940 року в матчі зі збірною Швейцарії в Загребі, також у 1940 році команда провела ще три зустрічі. 17 липня 1941 року Хорватія була прийнята до ФІФА. З 1940 по 1944 роки збірна провела в цілому 19 матчів, у яких 9 разів здобувала перемоги, 4 рази грала внічию і зазнала 6 поразок. Двічі команда з великим рахунком програвала Німеччині (обидва рази з рахунком 1:5) і один раз Італії (0:4). Найбільші перемоги були здобуті над Болгарією (6:0) та Словаччиною (6:1 і 7:3).

У ці роки для клубних команд держав, які входили до списку країн Осі, був організований так званий «Європейський футбольний Кубок». У 1944 році в його фіналі грав хорватський клуб «Граджанскі Загреб», який у цьому найважливішому матчі програв угорському «Надьвараде» (нині ФК «Біхор» Орадя, Румунія) з рахунком 0:4. «Граджанскі» користувався прихильністю фактичного хорватського правителя Анте Павеліча, а деякі футболісти цього клубу, наприклад Іван Хітрец і Звонимир Цимерманчич, були активними прибічниками режиму. Центром опору став сплітський «Хайдук», уболівальники якого при кожному зручному випадку переправлялися з міста на зайнятий британськими військами острів Вис.

У 1945 році, коли югославські партизани звільнили Хорватію з-під німецької окупації, більшість футбольних клубів було розпущено, а їхні архіви знищено.

Збірна в складі Югославії (1945—1990)[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни Хорватія була включена як суб'єкт федерації в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. Хорватські футболісти з 1945 по 1990 роки виступали в кольорах збірної Югославії.

У Загребі незабаром після війни з гравців «ХАСК», «Граджанскі» і «Конкордії» був сформований новий клуб — «Динамо», яке до 1991 року змогло тричі виграти чемпіонат Югославії (1948, 1954 і 1958). У 1960-х роках «Динамо» являло собою реальну силу у футболі не тільки на Балканах, але й у всій Європі. У 1963 році колектив під керівництвом Мілана Антолковіча дійшов до фіналу Кубка Ярмарків, в якому поступився іспанській «Валенсії» в двоматчевому поєдинку (1:2 і 0:2). Чотири роки по тому команда, яку тренували спочатку Бранко Зебец, майбутній наставник «Баварії» та «Гамбурга» (з обома вигравав титул чемпіона Німеччини), а після Іван Хорват, виграла Кубок Ярмарків, перемігши у вирішальній зустрічі англійський «Лідс Юнайтед» (2:0 і 0:0). Крім «Динамо», титул чемпіона Югославії також завойовував «Хайдук» Спліт (1950, 1952, 1955, 1971, 1974, 1975 і 1979).

Кілька хорватських футболістів опинилися в складі збірної Югославії, яка завоювала в 1960 році золоті медалі Олімпіади і тричі грала у фінальних турнірах чемпіонатів світу. У 1962 році одним з п'яти найкращих бомбардирів чемпіонату світу став хорват Дражан Єркович.

Збірній команді Хорватії за ці сорок п'ять років було дозволено провести лише один матч: у вересні 1956 року, в період «відлиги» в країнах соцтабору. Хорвати з рахунком 5:2 обіграли збірну Індонезії.

Сучасна історія[ред. | ред. код]

Першим великим турніром, в якому взяла участь збірна Хорватії, був Чемпіонат Європи з футболу 1996 року. Хорватія потрапила у фінальну частину з 4-ї відбіркової групи, зайнявши в ній перше місце і набравши 23 пункти (7 перемог, 2 нічиї та 1 поразка). Далі у фінальній частині чемпіонату збірна посіла в групі D друге місце і, з 2 перемогами і 1 поразкою від Португалії, пройшла до чвертьфіналу. У чвертьфіналі хорватська команда програла збірній Німеччини з рахунком 1:2.

Наступним значним кроком збірної був виступ на чемпіонаті світу 1998 року. У відбірковому турнірі команда посіла друге місце слідом за збірною Данії і в стикових матчах за вихід у фінальну частину турніру протистояли збірній України. Домашній матч хорвати виграли 2:0, а в Києві змогли домогтися нічийного результату — 1:1. На груповому етапі фінальної частини чемпіонату світу Хорватія зайняла друге місце в групі H, пропустивши вперед збірну Аргентини і випередивши новачків турніру — команди Японії та Ямайки. В 1 / 8 фіналу збірна Хорватії обіграла Румунію з рахунком 1:0, з пенальті відзначився Давор Шукер. У чвертьфіналі хорвати зуміли здобути велику перемогу над збірною Німеччини, яка пропустила у свої ворота три м'ячі. У півфіналі хорвати поступилися майбутнім чемпіонам світу французам (1:2), виграючи по ходу матчу після чергового гола Шукера. Втіхою дебютантам чемпіонатів світу стало третє місце, вигране у голландців з результатом 2:1. Нападник хорватів Давор Шукер став з шістьма забитими м'ячами найкращим снайпером цього турніру.

Після такого успіху виступ у відбірковому турнірі чемпіонату Європи 2000 року виявився для хорватської збірної трагічним. У відбірковій групі команда посіла лише третє місце, поступившись збірним Ірландії та Югославії.

У 2000 році на зміну Мирославу Блажевичу на пост головного тренера збірної прийшов Мірко Йозич, який зумів впоратися зі зміною поколінь, яка настала в команді. Відбірний турнір до чемпіонату світу 2002 року був виграний з першого місця в групі, в ній хорвати випередили збірні Бельгії і Шотландії. Однак у фінальному турнірі, що проходив в Японії та Кореї, хорватська команда не змогла навіть вийти з групи. У цьому їй не допомогла навіть здобута перемога над Італією (2:1) — у заключному матчі в групі хорвати програли збірній Еквадору (0:1) і залишилися лише третіми, пропустивши вперед італійців і збірну Мексики.

У проміжок між 17 жовтня 1990 та 7 червня 2006 року збірна Хорватії зіграла 145 міжнародних матчів з такими результатами: 72 перемоги, 43 нічиїх і 30 поразок.

Збірна Хорватії визнавалася ФІФА «Проривом року» в 1994 і 1998 роках.

Досягнення[ред. | ред. код]

Кубок Світу[ред. | ред. код]

Чемпіонат світу Кваліфікація
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М- Місце І В Н П М+ М-
Уругвай 1930 Були частиною Югославія Королівства Югословія Н/Д
Італія 1934
Франція 1938
Бразилія 1950 Були частиною Югославія Югословії
Швейцарія 1954
Швеція 1958
Чилі 1962
Англія 1966
Мексика 1970
Федеративна Республіка Німеччина (1949—1990) 1974
Аргентина 1978
Іспанія 1982
Мексика 1986
Італія 1990
Сполучені Штати Америки 1994 Не були членом FIFA
Франція 1998 Третє місце 3 7 5 0 2 11 5 2-ге 10 5 4 1 20 13
Південна Корея Японія 2002 Груповий етап 23-тє 3 1 0 2 2 3 1-ше 8 5 3 0 15 2
Німеччина 2006 Груповий етап 22-ге 3 0 2 1 2 3 1-ше 10 7 3 0 21 5
Південно-Африканська Республіка 2010 Не пройшли кваліфікацію 3-тє 10 6 2 2 19 13
Бразилія 2014 Груповий етап 19-те 3 1 0 2 6 6 2-ге 12 6 3 3 14 9
Росія 2018 Фіналісти 2 7 4 2 1 14 9 2-ге 12 7 3 2 19 5
Катар 2022 Третє місце 3 7 2 4 1 8 7 1-ше 10 7 2 1 21 4
Канада Мексика Сполучені Штати Америки 2026 Н/Д Н/Д
Загалом Фіналісти 6/22 30 13 8 9 43 33 6/7 72 43 20 9 129 51

Чемпіонат Європи[ред. | ред. код]

Чемпіонат Європи Кваліфікація
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М- Місце І В Н П М+ М-
Франція 1960 Були частиною Югославія Югословії
Іспанія 1964
Італія 1968
Бельгія 1972
Соціалістична Федеративна Республіка Югославія 1976
Італія 1980
Франція 1984
Німеччина 1988
Швеція 1992
Англія 1996 Чвертьфінал 7-ме 4 2 0 2 5 5 1-ше 10 7 2 1 22 5
Бельгія Нідерланди 2000 Не пройшли кваліфікацію 3-тє 8 4 3 1 13 9
Португалія 2004 Груповий етап 13-те 3 0 2 1 4 6 2-ге 10 6 2 2 14 5
Австрія Швейцарія 2008 Чвертьфінал 5-те 4 3 1 0 5 2 1-ше 12 9 2 1 28 8
Польща Україна 2012 Груповий етап 10-те 3 1 1 1 4 3 2-ге 12 8 2 2 21 7
Франція 2016 1/8 фіналу 9-те 4 2 1 1 5 4 2-ге 10 6 3 1 20 5
Європейський Союз 2020 1/8 фіналу 14-те 4 1 1 2 7 8 1-ше 8 5 2 1 17 7
Німеччина 2024 Н/Д TBD Н/Д
Загалом Чвертьфінал 6/16 22 9 6 7 30 28 6/7 70 45 16 9 135 46

Ліга націй УЄФА[ред. | ред. код]

Груповий етап Ліги націй УЄФА Фінал чотирьох
Сезон Л Г М І В Н П М+ М- П/П Рей Рік Місце І В Н П М+ М-
2018–19 A 4 3-тє 4 1 1 2 4 10 Same position 9-те Португалія 2019 Не пройшли кваліфікацію
2020–21 A 3 3-тє 6 1 0 5 9 16 Same position 12-те Італія 2021
2022–23 A 1 1-ше 6 4 1 1 8 6 Same position 2 Нідерланди 2023 Фіналісти 2 1 1 0 4 2
Загалом 16 6 2 8 21 32 Фіналісти Загалом 1/3 2 1 1 0 4 2

Головні тренери[ред. | ред. код]

Найкращі гравці[ред. | ред. код]

Станом на 18 грудня 2022 року. Див. також: Гравці збірної Хорватії з футболу

Найкращі за кількістю ігор за збірну[2]

# Гравець Ігор Голів Період
1 Лука Модрич 162 23 2006—н.ч.
2 Дарійо Срна 134 22 2002—2016
3 Іван Перишич 123 33 2011—н.ч.
4 Стипе Плетикоса 114 0 1999—2014
5 Іван Ракитич 106 15 2007—2019
6 Йосип Шимунич 105 3 2001—2013
7 Івиця Олич 104 20 2002—2015
8 Ведран Чорлука 103 3 2006—2018
9 Даріо Шимич 100 3 1996—2008
Домагой Віда 4 2010—н.ч.

* Жирним шрифтом виділені активні футболісти.

Найкращі за забитими м'ячами[2]

# Гравець Період Голів Ігор За гру
1 Давор Шукер 1990—2002 45 69 0.65
2 Маріо Манджукич 2007—2018 33 89 0.37
Іван Перишич 2011— 123 0.27
4 Едуардо да Сілва 2004—2014 29 69 0.42
5 Лука Модрич 2006— 23 162 0.14
6 Андрей Крамарич 2014— 22 81 0.27
Дарійо Срна 2002—2016 123 0.16
8 Івиця Олич 2002—2015 20 104 0.19
9 Ніко Краньчар 2004—2013 16 81 0.2
10 Никола Калинич 2008—2018 15 42 0.36
Горан Влаович 1992—2002 51 0.29
Іван Ракитич 2007—2019 106 0.14

* Жирним шрифтом виділені активні футболісти.

Поточний склад[ред. | ред. код]

Наступні 26 гравці були оголошені у списку збірної для участі у ЧС-2022.

Матчі та голи вірні станом на 18 грудня 2022 року, після матчу проти Марокко.

Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
1 Домінік Лівакович 9 січня 1995 (29 років)(19950109) 41 0 Туреччина Фенербахче
12 Іво Грбич 18 січня 1996 (28 років)(19960118) 2 0 Іспанія Атлетіко Мадрид
23 Івиця Івушич 1 лютого 1995 (29 років)(19950201) 5 0 Кіпр Пафос
2 Йосип Станішич 2 квітня 2000 (23 роки)(20000402) 8 0 Німеччина Баєр 04
3 Борна Баришич 10 листопада 1992 (31 рік)(19921110) 29 1 Шотландія Рейнджерс
5 Мартін Ерлич 24 січня 1998 (26 років)(19980124) 4 0 Італія Сассуоло
6 Деян Ловрен 5 липня 1989 (34 роки)(19890705) 78 5 Франція Ліон
19 Борна Соса 21 січня 1998 (26 років)(19980121) 13 1 Нідерланди Аякс
20 Йошко Гвардіол 23 січня 2002 (22 роки)(20020123) 19 2 Англія Манчестер Сіті
21 Домагой Віда 29 квітня 1989 (34 роки)(19890429) 100 4 Греція АЕК Афіни
22 Йосип Юранович 16 серпня 1995 (28 років)(19950816) 27 0 Німеччина Уніон
24 Йосип Шутало 28 лютого 2000 (24 роки)(20000228) 4 0 Нідерланди Аякс
7 Ловро Маєр 17 січня 1998 (26 років)(19980117) 18 4 Німеччина Вольфсбург
8 Матео Ковачич 6 травня 1994 (29 років)(19940506) 91 3 Англія Манчестер Сіті
10 Лука Модрич () 9 вересня 1985 (38 років)(19850909) 162 23 Іспанія Реал Мадрид
11 Марцело Брозович 16 листопада 1992 (31 рік)(19921116) 83 7 Саудівська Аравія Аль-Насср
13 Никола Влашич 4 жовтня 1997 (26 років)(19971004) 48 7 Італія Торіно
15 Маріо Пашалич 9 лютого 1995 (29 років)(19950209) 50 7 Італія Аталанта
25 Лука Сучич 8 вересня 2002 (21 рік)(20020908) 4 0 Австрія Ред Булл Зальцбург
26 Кристиян Якич 14 травня 1997 (26 років)(19970514) 5 0 Німеччина Айнтрахт Франкфурт
4 Іван Перишич 2 лютого 1989 (35 років)(19890202) 123 33 Англія Тоттенгем Готспур
9 Андрей Крамарич 19 червня 1991 (32 роки)(19910619) 81 22 Німеччина Гоффенгайм 1899
14 Марко Лівая 26 серпня 1993 (30 років)(19930826) 20 4 Хорватія Хайдук Спліт
16 Бруно Петкович 16 вересня 1994 (29 років)(19940916) 29 7 Хорватія Динамо Загреб
17 Анте Будимир 22 липня 1991 (32 роки)(19910722) 17 1 Іспанія Осасуна
18 Мислав Оршич 29 грудня 1992 (31 рік)(19921229) 27 2 Туреччина Трабзонспор

Форма[ред. | ред. код]

1990
1996–1997
Домашня
1998–2000
Домашня
2002–2004
Домашня
2004–2006
Домашня
2006–2008
Домашня
2008–2010
Домашня
2010–2012
Домашня
2012–2014
Домашня
2014–2016
Домашня
2016–2017
Домашня
1940
1996–1997
Гостьова
1998–2000
Гостьова
2002–2004
Гостьова
2004–2006
Гостьова
2006–2008
Гостьова
2008–2010
Гостьова
2010–2012
Гостьова
2012–2014
Гостьова
2014–2016
Гостьова
2016–2017
Гостьова

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 15 лютого 2024. Процитовано 15 лютого 2024. 
  2. а б Statistics - Croatian Football Federation. hns-cff.hr. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 22 липня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]