https://uk.wikipedia.org/w/index.php?feed=atom&hideredirs=1&limit=50&namespace=0&offset=&size=0&size-mode=max&tagfilter=&title=%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%3A%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8&username=Вікіпедія - Нові сторінки [uk]2024-03-29T07:04:33ZМатеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.MediaWiki 1.42.0-wmf.24https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BC%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3_%E2%80%93_%D0%A3%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%B9_(%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4)Ямбург – Уренгой (конденсатопровід)2024-03-29T07:04:32Z<p>IGEO map: Створена сторінка: {{Location map+ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ | width = 500 | caption = Схема конденсатопроводу | relief = 1 | places = {{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ | label = '''Ямбург''' | label_size = | position = top | background = | mark = Brown pog.svg | marksize = | alt = | link = | lat_deg =...</p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| width = 500<br />
| caption = Схема конденсатопроводу<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Ямбург'''<br />
| label_size = <br />
| position = top<br />
| background = <br />
| mark = Brown pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 67 | lat_min = 53 | lat_sec = 27 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 75 | lon_min = 46 | lon_sec = 2 | lon_dir = E<br />
}}<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Новий Уренгой'''<br />
| label_size = <br />
| position = bottom<br />
| background = <br />
| mark = Brown pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 66 | lat_min = 2 | lat_sec = 24 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 76 | lon_min = 51 | lon_sec = 18 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Ямбург – Уренгой (конденсатопровід)''' – елемент трубопровідної інфраструктури надпотужного центру газовидобутку на півночі Тюменської області Росії. <br />
[[Категорія:Конденсатопроводи]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BC%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3_%E2%80%93_%D0%A3%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%B9_(%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4)Ямбург – Уренгой (газопровід)2024-03-29T06:54:25Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| width = 350<br />
| caption = Схема газопроводів<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Ямбург'''<br />
| label_size = <br />
| position = left<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 67 | lat_min = 51 | lat_sec = 40 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 75 | lon_min = 25 | lon_sec = 57 | lon_dir = E<br />
}}<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Північно-Уренгойське'''<br />
| label_size = <br />
| position = <br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 67 | lat_min = 30 | lat_sec = 11 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 76 | lon_min = 31 | lon_sec = 31 | lon_dir = E<br />
}}<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Уренгой'''<br />
| label_size = <br />
| position = bottom<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 66 | lat_min = 6 | lat_sec = 38 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 76 | lon_min = 51 | lon_sec = 33 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Ямбург – Уренгой (газопровід)''' – складова трубопровідної інфраструктури головного газовидобувного регіону на півночі Тюменсської області Росії.<br />
<br />
Два унікальні за запасами [[Ямбурзьке нафтогазоконденсатне родовище|Ямбурзьке]] та [[Уренгойське газове родовище|Уренгойське]] газові родовища сполучені між собою через ведену в дію у 1987 році установку комплексної підготовки газу на [[Північно-Уренгойське нафтогазоконденсатне родовище|Північно-Уренгойському родовищі]] (УКПГ-15). Призначена для цього трубопровідна інфраструктура включає:<br />
<br />
- газопровід між УКПГ-15 та компресорною станцією «Ямбурзька», який має виконану в діаметрі 1420 мм основну нитку довжиною 64 км та лупінг довжиною 50 км. Введена в експлуатацію в 1996-му Харвутинська площа (південна частина Ямбурзького родовища)<ref>{{Cite web|url=https://www.rbc.ru/spb_sz/freenews/5592c41a9a79473b7f4bf5e6|title=Введена в эксплуатацию установка комплексной подготовки газа на Харвутинской площади Ямбургского ГНК месторождения.|date=2006-12-08|website=РБК|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref> була під’єднана до газотранспортної системи через перемичку діаметром 530 мм до газопроводу УКПГ-15 – «Ямбурзька»;<br />
<br />
- газопровід між УКПГ-15 та розташованим приблизно за сто вісімдесят кілометрів південніше газовим промислом Уренгой ІІ. Також УКПГ-15 сполучена з УКПГ-13 Уренгойського родовища.<ref>{{Cite web|url=http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:https://www.rfgf.ru/gkm/itemview.php?id=63479&map=2&oq=cache:https://www.rfgf.ru/gkm/itemview.php?id=63479&map=2&gs_lcrp=EgZjaHJvbWUyBggAEEUYOTIGCAEQRRg60gEIMTk2OWowajSoAgCwAgA&sourceid=chrome&ie=UTF-8|title=Государственный кадастр месторождений и проявлений полезных ископаемых - - Название объекта: Уренгойское, Самбургский (АО АРКТИКГАЗ) участок, номер паспорта РГФ: Д-5365 (замененный) - Российский Федеральный Геологический Фонд|website=webcache.googleusercontent.com|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://nasledie89.yanao.ru/documents/active/44382/|title=nasledie89}}</ref><br />
<br />
Можливо також відзначити, що від КС «Ямбурзька» беруть початок такі потужні газотранспортні системи [[Ямбург – Тула]], «Прогрес», [[Ямбург – Єлець]], [[Ямбург – Поволжя]], тоді як від Уренгойського родовища починаються системи [[Уренгой – Центр]], [[Уренгой — Помари — Ужгород (газопровід)|Уренгой – Помари]], [[Уренгой – Надим]], [[Уренгой — Петровськ — Новопсков|Уренгой – Новопсков]], [[Уренгой — Петровськ — Новопсков|Уренгой – Петровськ]] та [[Уренгой – Челябінськ]].<br />
<br />
== Примітки ==<br />
[[Категорія:Газопроводи Росії]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_bombicepsAnolis bombiceps2024-03-29T06:53:18Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis bombiceps'' | status = LC | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=44577278|title=Anolis bombiceps|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image =Anolis bombiceps.png | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | p...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis bombiceps''<br />
| status = LC<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=44577278|title=Anolis bombiceps|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =Anolis bombiceps.png<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. bombiceps'''''<br />
| binomial = ''Anolis bombiceps''<br />
| binomial_authority =[[Едвард Коп|Cope]], 1876<br />
| synonyms =''Norops bombiceps''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis bombiceps<br />
| commonscat = Anolis bombiceps<br />
| commons = Anolis bombiceps<br />
}}<br />
'''''Anolis bombiceps''''' (синьогубий лісовий аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=bombiceps}}</ref>. Мешкає в [[Амазонська низовина|Амазонії]].<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Синьогубі лісові аноліси мешкають в [[Перу]], [[Еквадор]]і, [[Колумбія|Колумбії]] та на північному заході [[Бразилія|Бразилії]] ([[Амазонас]]). Вони живуть в підліску і нижньому ярусі вологих рівнинних тропічних лісів, на висоті до 3 м над землею. Зустрічаються на висоті від 220 до 330 м над рівнем моря. Відкладають яйця.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q514966}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1876]]<br />
[[Категорія:Плазуни Перу]]<br />
[[Категорія:Плазуни Еквадору]]<br />
[[Категорія:Плазуни Колумбії]]<br />
[[Категорія:Плазуни Бразилії]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_boettgeriAnolis boettgeri2024-03-29T06:53:17Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis boettgeri'' | status = LC | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=48279715|title=Anolis boettgeri|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image =Anolis boettgeri.png | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | p...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis boettgeri''<br />
| status = LC<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=48279715|title=Anolis boettgeri|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =Anolis boettgeri.png<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. boettgeri'''''<br />
| binomial = ''Anolis boettgeri''<br />
| binomial_authority =[[Джордж Альберт Буленджер|Boulenger]], 1911<br />
| synonyms =''Dactyloa boettgeri''<br/>''Anolis albimaculatus''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis boettgeri<br />
| commonscat = Anolis boettgeri<br />
| commons = Anolis boettgeri<br />
}}<br />
'''''Anolis boettgeri''''' (аноліс Беттгера)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=boettgeri}}</ref>. [[Ендемік]] [[Перу]]. Вид названий на честь перуанського натураліста Енріке Беттгера.<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Аноліси Беттгера відомі з кількох місцевостей, розташованих в перуанському регіоні [[Паско (регіон)|Паско]], зокрема в Національному парку {{нп|Яначага-Чемільєн (національний парк)|Яначага-Чемільєн|en|Yanachaga–Chemillén National Park}}. Вони живуть в гірських [[Нефелогілея|хмарних лісах]], трапляються на плантаціях і в садах, на висоті 1600 м над рівнем моря.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
== Джерела ==<br />
*[[George Albert Boulenger|Boulenger GA]] (1911). "Descriptions of new Reptiles from the Andes of South America, preserved in the British Museum". ''Annals and Magazine of Natural History, Eighth Series'' '''7''': 19–25. (''Anolis boettgeri'', new species, pp. 19–20).<br />
*[[Kirsten E. Nicholson|Nicholson KE]], [[Brian I. Crother|Crother BI]], [[Graig Guyer|Guyer C]], [[Jay M. Savage|Savage JM]] (2012). "It is time for a new classification of anoles (Squamata: Dactyloidae)". ''Zootaxa'' '''3477''': 1–108. (''Dactyloa boettgeri'', new combination, p. 82).<br />
*[[Steven Poe|Poe S]], [[Christian Yañez-Miranda|Yañez-Miranda C]], [[Edgar Lehr|Lehr E]] (2008). "Notes on Variation in ''Anolis boettgeri'' Boulenger 1911, Assessment of the Status of ''Anolis albimaculatus'' Henle & Ehrl 1991, and Description of a New Species of ''Anolis'' (Squamata: Iguania) Similar to ''Anolis boettgeri'' ". ''Journal of Herpetology'' '''42''' (2): 251–259.<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q2269955}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1911]]<br />
[[Категорія:Плазуни Перу]]<br />
[[Категорія:Ендемічна фауна Перу]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_blanquillanusAnolis blanquillanus2024-03-29T06:53:15Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis blanquillanus'' | status = LC | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=67608420|title=Anolis blanquillanus|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image = | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | phylum = Х...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis blanquillanus''<br />
| status = LC<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=67608420|title=Anolis blanquillanus|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. blanquillanus'''''<br />
| binomial = ''Anolis blanquillanus''<br />
| binomial_authority =[[Pieter Wagenaar-Hummelinck|Hummelinck]], 1940<br />
| synonyms =<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis blanquillanus<br />
| commonscat = Anolis blanquillanus<br />
| commons = Anolis blanquillanus<br />
}}<br />
'''''Anolis blanquillanus''''' (ла-бланкільський аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=blanquillanus}}</ref>. [[Ендемік]] [[Венесуела|Венесуели]].<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Ла-бланкільські аноліси мешкають на островах [[Ла-Бланкілья]] та {{нп|Лос-Херманос||en|Los Hermanos Archipelago}} в [[Карибське море|Карибському морі]]. Вони живуть в сухих чагарникових заростях та на ізольованих фікусових деревах, на висоті до 120 м над рівнем моря.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q2268691}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1940]]<br />
[[Категорія:Плазуни Венесуели]]<br />
[[Категорія:Ендемічна фауна Венесуели]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_bitectusAnolis bitectus2024-03-29T06:53:13Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis bitectus'' | status = EN | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=50950350|title=Anolis bitectus|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image = | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | phylum = Хордов...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis bitectus''<br />
| status = EN<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=50950350|title=Anolis bitectus|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. bitectus'''''<br />
| binomial = ''Anolis bitectus''<br />
| binomial_authority =[[Едвард Коп|Cope]], 1864<br />
| synonyms =''Norops bitectus''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis bitectus<br />
| commonscat = Anolis bitectus<br />
| commons = Anolis bitectus<br />
}}<br />
'''''Anolis bitectus''''' (покрівельний аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=bitectus}}</ref>. [[Ендемік]] [[Еквадор]]у.<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Покрівельні аноліси мешкають на рівнинах і в передгір'ях Анд на заході [[Еквадор]]у. Вони живуть у вологих вічнозелених та напіввічнозелених тропічних лісах, трапляються на узліссях. Зустрічаються на висоті від 170 до 2000 м над рівнем моря.<br />
<br />
== Збереження ==<br />
[[МСОП]] класифікує цей вид як такий, що перебуває [[під загрозою зникнення]]. ''Anolis bitectus'' загрожує знищення природного середовища.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q3343934}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1864]]<br />
[[Категорія:Плазуни Куби]]<br />
[[Категорія:Ендемічна фауна Куби]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_biramaAnolis birama2024-03-29T06:53:12Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis birama'' | status = EN | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994565|title=Anolis birama|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image = | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | phylum = Хордові...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis birama''<br />
| status = EN<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994565|title=Anolis birama|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. birama'''''<br />
| binomial = ''Anolis birama''<br />
| binomial_authority =[[Orlando H. Garrido|Garrido]], 1980<br />
| synonyms =''Norops birama''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis birama<br />
| commonscat = Anolis birama<br />
| commons = Anolis birama<br />
}}<br />
'''''Anolis birama''''' (кубинський вухатий аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=birama}}</ref>. [[Ендемік]] [[Куба|Куби]].<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Кубинські вухаті аноліси відомі з типової місцевості, розташованої в гирлі річки [[Кауто (річка)|Кауто]]. Вони живуть в заболочених лісах, в яких домінують ''Caillea glomerata'' та ''Guazuma tomentosa''.<br />
<br />
== Збереження ==<br />
[[МСОП]] класифікує цей вид як такий, що перебуває [[під загрозою зникнення]]. ''Anolis birama'' загрожує знищення природного середовища.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q3343933}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1980]]<br />
[[Категорія:Плазуни Куби]]<br />
[[Категорія:Ендемічна фауна Куби]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_biporcatusAnolis biporcatus2024-03-29T06:53:10Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis biporcatus'' | status = LC | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=197449|title=Anolis biporcatus|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image =Neotropical green anole.jpg | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animal...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis biporcatus''<br />
| status = LC<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=197449|title=Anolis biporcatus|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =Neotropical green anole.jpg<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. biporcatus'''''<br />
| binomial = ''Anolis biporcatus''<br />
| binomial_authority = ([[Аренд Фрідріх Август Вігман|Wiegmann]], 1834)<br />
| synonyms =''Dactyloa biporcata''<br/>''Norops biporcatus''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis biporcatus<br />
| commonscat = Anolis biporcatus<br />
| commons = Anolis biporcatus<br />
}}<br />
'''''Anolis biporcatus''''' (гігантський зелений аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=biporcatus}}</ref>. Мешкає в [[Центральна Америка|Центральній]] і [[Південна Америка|Південній Америці]].<br />
<br />
== Опис ==<br />
[[Файл:Neotropical green anole on vegetation.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Гігантський зелений аноліс]]<br />
Гігантські зелені аноліси є одними з найбільших анолісів континентальної частини Америки. Самці мають довжину (без врахування хвоста) 7-10,3 см, а самиці — 7-10,8 см. Хвіст приблизно удвічі довший за довжину решти тіла. Загалом статевий диморфізм у цього виду невеликий.<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Гігантські зелені аноліси мешкають в [[Мексика|Мексиці]], [[Гватемала|Гватемалі]], [[Беліз]]і, [[Гондурас]]і, [[Нікарагуа]], [[Коста-Рика|Коста-Риці]], [[Панама|Панамі]], [[Колумбія|Колумбії]] і [[Венесуела|Венесуелі]]. Вони живуть у вологих і сухих тропічних лісах та в галерейних лісах, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Ведуть деревний спосіб життя, зустрічаються на висоті до 3 м над рівнем моря. Живляться безхребетними і дрібними ящірками.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q2710189}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1834]]<br />
[[Категорія:Плазуни Мексики]]<br />
[[Категорія:Плазуни Гватемали]]<br />
[[Категорія:Плазуни Белізу]]<br />
[[Категорія:Плазуни Гондурасу]]<br />
[[Категорія:Плазуни Нікарагуа]]<br />
[[Категорія:Плазуни Коста-Рики]]<br />
[[Категорія:Плазуни Панами]]<br />
[[Категорія:Плазуни Колумбії]]<br />
[[Категорія:Плазуни Венесуели]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_binotatusAnolis binotatus2024-03-29T06:53:09Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis binotatus'' | status = LC | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=44577183|title=Anolis binotatus|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image = | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | phylum = Хордо...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis binotatus''<br />
| status = LC<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=44577183|title=Anolis binotatus|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. binotatus'''''<br />
| binomial = ''Anolis binotatus''<br />
| binomial_authority =[[Вільгельм Петерс|W. Peters]], 1863<br />
| synonyms =''Norops binotatus''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis binotatus<br />
| commonscat = Anolis binotatus<br />
| commons = Anolis binotatus<br />
}}<br />
'''''Anolis binotatus''''' (двоплямистий аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=binotatus}}</ref>. Мешкає в [[Еквадор]]і і [[Колумбія|Колумбії]].<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Двоплямисті аноліси поширені на заході Еквадору та на південному заході Колумбії. Вони живуть в сухих рівнинних тропічних лісах та у вологих тропічних лісах в передгір'ях [[Анди|Анд]].<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q2852069}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1863]]<br />
[[Категорія:Плазуни Еквадору]]<br />
[[Категорія:Плазуни Колумбії]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_bimaculatusAnolis bimaculatus2024-03-29T06:53:07Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis bimaculatus'' | status = LC | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=178377|title=Anolis bimaculatus|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image =Anolis bimaculatus in St.Kitts.jpg | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = [[Тварини]...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis bimaculatus''<br />
| status = LC<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=178377|title=Anolis bimaculatus|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =Anolis bimaculatus in St.Kitts.jpg<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. bimaculatus'''''<br />
| binomial = ''Anolis bimaculatus''<br />
| binomial_authority =([[Андерс Спарман|Sparrman]], 1784)<br />
| synonyms =''Lacerta bimaculata''<br/>''Cordylus bimaculatus''<br/>''Xiphosurus bimaculata''<br/>''Ctenonotus bimaculatus''<br/>''Ctenodon bimaculatum''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis bimaculatus<br />
| commonscat = Anolis bimaculatus<br />
| commons = Anolis bimaculatus<br />
}}<br />
'''''Anolis bimaculatus''''' (пантеровий аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=bimaculatus}}</ref>. Мешкає на [[Кариби|Карибах]].<br />
<br />
== Опис ==<br />
Самці пантерових анолісів мають довжину (без врахування хвоста) 123 мм, а їхнє забарвлення залежить від розміру. У великих самців верхня частина тіла яскраво-зелена або жовто-зелена, поцяткована сірим, коричневим або чорним мармуровим візернком. Нижня частина тіла тьмяно-біла, жовта або світло-зелена. Горловий мішок відносно маленький, жовтий або оранжневий, іноді з білуватими лусочками. Самиці і менші самці мають тьмяніше забарвлення.<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Пантерові аноліси мешкають на островах [[Сінт-Естатіус]], [[Сент-Кіттс]] і [[Невіс]]. Вони живуть в чагарникових заростях, на плантаціях та поблизу людських поселень, на висоті до 600 м над рівнем моря.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q304822}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1784]]<br />
[[Категорія:Фауна Нідерландських Антильських островів]]<br />
[[Категорія:Фауна Сент-Кіттс і Невісу]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_bicaorumAnolis bicaorum2024-03-29T06:53:05Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis bicaorum'' | status = CR | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=203080|title=Anolis bicaorum|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image =Utila Anole imported from iNaturalist photo 30607760 on 20 April 2022.jpg | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukary...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis bicaorum''<br />
| status = CR<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=203080|title=Anolis bicaorum|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =Utila Anole imported from iNaturalist photo 30607760 on 20 April 2022.jpg<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. bicaorum'''''<br />
| binomial = ''Anolis bicaorum''<br />
| binomial_authority =([[Gunther Köhler|G. Köhler]], 1996)<br />
| synonyms =''Norops bicaorum''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis bicaorum<br />
| commonscat = Anolis bicaorum<br />
| commons = Anolis bicaorum<br />
}}<br />
'''''Anolis bicaorum''''' (утіласький аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=bicaorum}}</ref>. [[Ендемік]] [[Гондурас]]у.<br />
<br />
== Опис ==<br />
Утілаські аноліси — середні представники свого роду, довжина яких (без врахування хвоста) становить 7,5 см. Тіло бурувате, великий горловий мішок чорнуватий з червоними краями і косими рядами білих лусок.<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Утілаські аноліси є ендеміками острова [[Утіла]] в групі островів [[Іслас-де-ла-Бая]]. Вони живуть у вологих тропічних лісах. Відкладають яйця.<br />
<br />
== Збереження ==<br />
[[МСОП]] класифікує цей вид як такий, що перебуває [[на межі зникнення]]. ''Anolis bicaorum'' загрожує знищення природного середовища та хижацтво з боку кішок і щурів.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
== Джерела ==<br />
*[[Tom W. Brown|Brown TW]], [[Daisy F. Maryon|Maryon DF]], [[Matthijs P. Van den Burg|Van den Burg MP]], [[George Lonsdale|Lonsdale G]] (2017). "Distribution and natural history notes on ''Norops bicaorum'' (Squamata: Dactyloidae) endemic to Isla de Utila, Honduras". ''Mesoamerican Herpetology'' '''4''' (2): 493–497.<br />
*[[Gunther Köhler|Köhler G]] (1996). "Additions to the known herpetofauna of the Isla de Utila (Islas de la Bahia, Honduras) with description of a new species of the genus ''Norops'' (Reptilia: Iguanidae)". ''Senckenbergiana biologica'' '''76''' (1/2): 19–28. (''Norops bicaorum'', new species).<br />
*[[Ulrich Schulte|Schulte U]] (2008). "''Der Saumfinger ''Norops bicaorum'' (Köhler, 1996) auf Utila, Honduras'' ". ''Iguana Rundschreiben'' '''20''' (2): 11–15. (in German).<br />
*[[Piet Van Beest|Van Beest P]], Hartman M (2003). "''De eerste kweek van'' Norops bicaorum". ''Lacerta'' '''61''' (1): 3–9. (in Dutch).<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q3343931}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1996]]<br />
[[Категорія:Плазуни Гондурасу]]<br />
[[Категорія:Ендемічна фауна Гондурасу]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_benediktiAnolis benedikti2024-03-29T06:53:04Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis benedikti'' | status = LC | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=203675|title=Anolis benedikti|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image = | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | phylum = Хордов...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis benedikti''<br />
| status = LC<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=203675|title=Anolis benedikti|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. benedikti'''''<br />
| binomial = ''Anolis benedikti''<br />
| binomial_authority =[[Sebastian Lotzkat|Lotzkat]], [[Joe-Felix Bienentreu|Bienentreu]], [[Andreas Hertz|Hertz]] & [[Gunther Köhler|G. Köhler]], 2011<ref>{{стаття|автор=Lotzkat, Sebastian; Joe-Felix Bienentreu, Andreas Hertz, & Gunther Köhler|рік=2011|назва=A new species of ''Anolis'' (Squamata: Iguania: Dactyloidae) formerly referred to as ''A. pachypus'' from the Cordillera de Talamanca of western Panama and adjacent Costa Rica|видання=Zootaxa|випуск=3125|сторінки=1–21|url=https://mapress.com/zootaxa/2011/f/z03125p021f.pdf}}</ref><br />
| synonyms =''Norops benedikti''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis benedikti<br />
| commonscat = Anolis benedikti<br />
| commons = Anolis benedikti<br />
}}<br />
'''''Anolis benedikti'''''&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=benedikti}}</ref>. Мешкає в [[Панама|Панамі]] і [[Коста-Рика|Коста-Риці]].<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
''Anolis benedikti'' мешкають в горах [[Кордильєра-де-Таламанка]] на крайньому сході Коста-Рики і в Панамі. Вони живуть в гірських тропічних лісах, трапляються на галявинах. Зустрічаються на висоті від 1640 до 2390 м над рівнем моря.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q3343928}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 2011]]<br />
[[Категорія:Плазуни Коста-Рики]]<br />
[[Категорія:Плазуни Панами]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_bellipeniculusAnolis bellipeniculus2024-03-29T06:53:02Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis bellipeniculus'' | status = LC | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=67608157|title=Anolis bellipeniculus|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image = | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | phylum = ...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis bellipeniculus''<br />
| status = LC<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=67608157|title=Anolis bellipeniculus|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. bellipeniculus'''''<br />
| binomial = ''Anolis bellipeniculus''<br />
| binomial_authority =([[Charles W. Myers|Myers]] & [[Maureen Ann Donnelly|Donnelly]], 1996)<br />
| synonyms =''Phenacosaurus bellipeniculus''<br/>''Dactyloa bellipeniculus''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis bellipeniculus<br />
| commonscat = Anolis bellipeniculus<br />
| commons = Anolis bellipeniculus<br />
}}<br />
'''''Anolis bellipeniculus'''''&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=bellipeniculus}}</ref>. [[Ендемік]] [[Венесуела|Венесуели]].<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
''Anolis bellipeniculus'' відомі з типової місцевості, розташованої на [[Тепуй|тепуї]] Серро-Яві в штаті [[Амасонас (Венесуела)|Амасонас]], на висоті 2150 м над рівнем моря. Вони живуть у високогірних чагарникових заростях, у перехідній зоні між [[Нефелогілея|хмарними лісами]] та скельними ділянками. Зустрічаються в заростях бромелій, на висоті 1-1,25 м над землею.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q2268760}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1996]]<br />
[[Категорія:Плазуни Венесуели]]<br />
[[Категорія:Ендемічна фауна Венесуели]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_beckeriAnolis beckeri2024-03-29T06:53:01Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis beckeri'' | status = LC | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=203079|title=Anolis beckeri|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image =Anolis_beckeri.jpg | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | phylum =...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis beckeri''<br />
| status = LC<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=203079|title=Anolis beckeri|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =Anolis_beckeri.jpg<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. beckeri'''''<br />
| binomial = ''Anolis beckeri''<br />
| binomial_authority =[[Джордж Альберт Буленджер|Boulenger]], 1881<br />
| synonyms =''Anolis pentaprion beckeri''<br/>''Norops beckeri''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis beckeri<br />
| commonscat = Anolis beckeri<br />
| commons = Anolis beckeri<br />
}}<br />
'''''Anolis beckeri''''' (аноліс Бекера)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=beckeri}}</ref>. Мешкає в [[Мексика|Мексиці]] і [[Центральна Америка|Центральній Америці]]. Вид названий на честь бельгійського натураліста {{нп|Леон Бекер|Леона Бекера|fr|Léon Becker}}<<ref>[[Richard Allen "Bo" Crombet-Beolens|Beolens B]], [[Michael Watkins (zoologiste)|Watkins M]], [[Michael Grayson|Grayson M]] (2011). ''The Eponym Dictionary of Reptiles''. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. {{ISBN|978-1-4214-0135-5}}. (''Anolis beckeri'', p. 21).</ref>.<br />
<br />
== Опис ==<br />
Аноліси Бекера — середні представники свого роду, їх довжина (без врахування хвоста) становить 6 см.Хвіст відносно короткий, у 1-1,5 рази довший за довжину решти тіла.<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Аноліси Бекера мешкають в Мексиці ([[Веракрус (штат)|Веракрус]], півострів [[Юкатан (півострів)|Юкатан]]), [[Гватемала|Гватемалі]], [[Беліз]]і, [[Гондурас]]і і [[Нікарагуа]]. Вони живуть у вологих тропічних лісах на рівнинах і в передгір'ях, на висоті до 900 м над рівнем моря. Ведуть деревний спосіб життя. Відкладають яйця.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q3343930}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1881]]<br />
[[Категорія:Плазуни Мексики]]<br />
[[Категорія:Плазуни Гватемали]]<br />
[[Категорія:Плазуни Белізу]]<br />
[[Категорія:Плазуни Гондурасу]]<br />
[[Категорія:Плазуни Нікарагуа]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_bartschiAnolis bartschi2024-03-29T06:52:59Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis bartschi'' | status = LC | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=75089652|title=Anolis bartschi|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image =Anolis bartschi.jpg | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | phyl...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis bartschi''<br />
| status = LC<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=75089652|title=Anolis bartschi|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =Anolis bartschi.jpg<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. bartschi'''''<br />
| binomial = ''Anolis bartschi''<br />
| binomial_authority =([[Doris Mable Cochran|Cochran]], 1928)<br />
| synonyms =''Deiroptyx bartschi''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis bartschi<br />
| commonscat = Anolis bartschi<br />
| commons = Anolis bartschi<br />
}}<br />
'''''Anolis bartschi''''' (західнокубинський аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=bartschi}}</ref>. [[Ендемік]] [[Куба|Куби]]. Вид названий на честь американського зоолога {{нп|Пол Барча|Пола Барча|en|Paul Bartsch}}<ref>[[Richard Allen "Bo" Crombet-Beolens|Beolens B]], [[Michael Watkins (zoologist)|Watkins M]], [[Michael Grayson|Grayson M]] (2011). ''The Eponym Dictionary of Reptiles''. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. {{ISBN|978-1-4214-0135-5}}. (''Anolis bartschi'', p. 18).</ref>.<br />
<br />
== Опис ==<br />
Західнокубинський аноліс — середній представник свого роду, самці мають довжину (без врахування хвоста) 7,5 см, а самиці — 6,4 см. Це один з двох видів анолісів, (другий вид - ''[[Anolis vermiculatus]]''), у якого повністю відсутній горловий мішок (як в самиці, та і у самців).<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Західнокубинські аноліси мешкають в рівнинних і гірських районах в провінції [[Пінар-дель-Ріо (провінція)|Пінар-дель-Ріо]] на крайньому заході Куби. Вони живуть в заростях {{нп|моготе||en|Mogote}}, трапляються серед скель. Відкладають яйця.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q2244357}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1928]]<br />
[[Категорія:Плазуни Куби]]<br />
[[Категорія:Ендемічна фауна Куби]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_barkeriAnolis barkeri2024-03-29T06:52:58Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis barkeri'' | status = VU | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=64186|title=Anolis barkeri|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image = | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | phylum = Хордові...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis barkeri''<br />
| status = VU<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=64186|title=Anolis barkeri|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. barkeri'''''<br />
| binomial = ''Anolis barkeri''<br />
| binomial_authority =([[Karl Patterson Schmidt|Schmidt]], 1939)<br />
| synonyms =''Norops barkeri''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis barkeri<br />
| commonscat = Anolis barkeri<br />
| commons = Anolis barkeri<br />
}}<br />
'''''Anolis barkeri''''' (аноліс Бейкера)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=barkeri}}</ref>. [[Ендемік]] [[Мексика|Мексики]].<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Аноліси Бейкера поширені від регіону {{нп|Лос-Тустлас||en|Los Tuxtlas}} в штаті [[Веракрус (штат)|Веракрус]] на південь до гір на перешийку [[Теуантепек (перешийок)|Теуантепек]] в штаті [[Оахака (штат)|Оахака]] та на схід до північних схилів гір [[Сьєрра-Мадре-де-Чіапас]] в штаті [[Чіапас]]. вони живуть у вологих тропічних лісах, на висоті до 500 м над рівнем моря.<br />
<br />
== Збереження ==<br />
[[МСОП]] класифікує цей вид як [[Уразливі види|вразливий]]. ''Anolis barkeri'' загрожує знищення природного середовища.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q681997}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1939]]<br />
[[Категорія:Плазуни Мексики]]<br />
[[Категорія:Ендемічна фауна Мексики]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_barbouriAnolis barbouri2024-03-29T06:52:56Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis barbouri'' | status = VU | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994556|title=Anolis barbouri|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image = | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | phylum = Хордов...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis barbouri''<br />
| status = VU<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994556|title=Anolis barbouri|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. barbouri'''''<br />
| binomial = ''Anolis barbouri''<br />
| binomial_authority =([[Karl Patterson Schmidt|Schmidt]], 1919)<br />
| synonyms =''Chamaelinorops barbouri''<br/>''Chamaelinorops wetmorei''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis barbouri<br />
| commonscat = Anolis barbouri<br />
| commons = Anolis barbouri<br />
}}<br />
'''''Anolis barbouri''''' (еспаньйольський стрибаючий аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=barbouri}}</ref>. [[Ендемік]] острова [[Гаїті (острів)|Гаїті]].<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Еспаньйольські стрибаючі аноліси мешкають в рівнинних і гірських районах на півдні острова Гаїті. Вони живуть в широколистяних лісах, трапляються на тінистих кавових плантаціях та в садах. Зустрічаються на висоті від 300 до 1700 м над рівнем моря. Відкладають яйця.<br />
<br />
== Збереження ==<br />
[[МСОП]] класифікує цей вид як [[Уразливі види|вразливий]]. ''Anolis barbouri'' загрожує знищення природного середовища.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q5248254}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1919]]<br />
[[Категорія:Плазуни Гаїті]]<br />
[[Категорія:Плазуни Домініканської Республіки]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_barbatusAnolis barbatus2024-03-29T06:52:55Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis barbatus'' | status = NT | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994545|title=Anolis barbatus|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image =Anolis.barbatus.7036.jpg | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) |...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis barbatus''<br />
| status = NT<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994545|title=Anolis barbatus|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =Anolis.barbatus.7036.jpg<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. barbatus'''''<br />
| binomial = ''Anolis barbatus''<br />
| binomial_authority =([[Orlando H. Garrido|Garrido]], 1982)<br />
| synonyms =''Chamaeleolis barbatus''<br/>''Xiphosurus barbatus''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis barbatus<br />
| commonscat = Anolis barbatus<br />
| commons = Anolis barbatus<br />
}}<br />
'''''Anolis barbatus''''' (західний бородатий аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=barbatus}}</ref>. [[Ендемік]] [[Куба|Куби]].<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Західні бородаті аноліси мешкають в горах {{нп|Сьєрра-дель-Росаріо||en|Sierra del Rosario}} на заході Куби. Вони живуть в дощових лісах, вічнозелених і напіввічнозелених тропічних лісах, трапляються на деревах і кущах. Відкладають яйця.<br />
<br />
== Збереження ==<br />
[[МСОП]] класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. ''Anolis baracoae'' загрожує знищення природного середовища.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q2709352}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1982]]<br />
[[Категорія:Плазуни Куби]]<br />
[[Категорія:Ендемічна фауна Куби]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_barahonaeAnolis barahonae2024-03-29T06:52:53Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis barahonae'' | status = EN | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994536|title=Anolis barahonae|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image = | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animalia) | phylum = Хордо...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis barahonae''<br />
| status = EN<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994536|title=Anolis barahonae|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. barahonae'''''<br />
| binomial = ''Anolis barahonae''<br />
| binomial_authority =[[Gladwyn Kingsley Noble|Noble]] & [[William Grey Hassler|Hassler]], 1933<br />
| synonyms =''Anolis ricordii barahonae''<br/>''Xiphosurus barahonae''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis barahonae<br />
| commonscat = Anolis barahonae<br />
| commons = Anolis barahonae<br />
}}<br />
'''''Anolis barahonae''''' (баорукський велетенський аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=barahonae}}</ref>. [[Ендемік]] острова [[Гаїті (острів)|Гаїті]].<br />
<br />
== Підвиди ==<br />
Виділяють чотири підвиди:<br />
* ''Anolis barahonae barahonae'' {{small|Schwartz, 1974}};<br />
* ''Anolis barahonae albocellatus'' {{small|Williams, 1962}};<br />
* ''Anolis barahonae ininquinatus'' {{small|Cullom & Schwartz, 1980}};<br />
* ''Anolis barahonae mulitus'' {{small|Cullom & Schwartz, 1980}}.<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Баорукські велетенські аноліси мешкають на півострові Бараона та в горах {{нп|Сьєрра-де-Баоруко||en|Baoruco Mountain Range}} на крайньому півдні острова Гаїті. Вони живуть в прибережних і галерейних лісах, трапляються на узліссях та на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1300 м над рівнем моря. Відкладають яйця.<br />
<br />
== Збереження ==<br />
[[МСОП]] класифікує цей вид як такий, що перебуває [[під загрозою зникнення]]. ''Anolis barahonae'' загрожує знищення природного середовища.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q2852068}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1933]]<br />
[[Категорія:Плазуни Гаїті]]<br />
[[Категорія:Плазуни Домініканської Республіки]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_baracoaeAnolis baracoae2024-03-29T06:52:52Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis baracoae'' | status = NT | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994525|title=Anolis baracoae|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image =Anolis žlutohrdlý 0148.jpg | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (Animali...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis baracoae''<br />
| status = NT<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994525|title=Anolis baracoae|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =Anolis žlutohrdlý 0148.jpg<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. baracoae'''''<br />
| binomial = ''Anolis baracoae''<br />
| binomial_authority =[[Albert Schwartz (zoologist)|Schwartz]], 1964<br />
| synonyms =''Anolis equestris baracoae''<br/>''Deiroptyx baracoae''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis baracoae<br />
| commonscat = Anolis baracoae<br />
| commons = Anolis baracoae<br />
}}<br />
'''''Anolis baracoae''''' (баракойський аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=baracoae}}</ref>. [[Ендемік]] [[Куба|Куби]].<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Баракойські аноліси мешкають на крайньому сході Куби, зокрема в муніципалітеті [[Баракоа]]. Вони живуть в широколистяних, галерейних вічнозелених та напввічнозелених лісах, трапляються в садах та поблизу лбюдських поселень. Живляться равликами, колібрі та іншими дрібними птахами, а також невеликими ящірками. Відкладають яйця.<br />
<br />
== Збереження ==<br />
[[МСОП]] класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. ''Anolis baracoae'' загрожує знищення природного середовища.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q2505088}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1964]]<br />
[[Категорія:Плазуни Куби]]<br />
[[Категорія:Ендемічна фауна Куби]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_baleatusAnolis baleatus2024-03-29T06:52:50Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis baleatus'' | status = LC | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994512|title=Anolis baleatus|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image =Anolis baleatus litorisilvai in Nashville zoo.jpg | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тв...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis baleatus''<br />
| status = LC<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994512|title=Anolis baleatus|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =Anolis baleatus litorisilvai in Nashville zoo.jpg<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. baleatus'''''<br />
| binomial = ''Anolis baleatus''<br />
| binomial_authority =([[Едвард Коп|Cope]], 1864)<br />
| synonyms =''Eupristis baleatus''<br/>''Anolis ricordii baleatus''<br/>''Xiphosurus baleatus''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis baleatus<br />
| commonscat = Anolis baleatus<br />
| commons = Anolis baleatus<br />
}}<br />
'''''Anolis baleatus''''' (домініканський гігантський аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=baleatus}}</ref>. [[Ендемік]] [[Домініканська Республіка|Домініканської Республіки]].<br />
<br />
== Підвиди ==<br />
Виділяють десять підвидів:<br />
* ''Anolis baleatus baleatus'' {{small|(Cope, 1864)}} — гори {{нп|Кордильєра-Септентріональ|Північного хребта|en|Cordillera Septentrional}} і північна прибережна рівнина;<br />
* ''Anolis baleatus altager'' {{small|Schwartz, 1975}} — гори [[Кордильєра-Сентраль (острів Гаїті)|Центрального хребта]];<br />
* ''Anolis baleatus caeruleolatus'' {{small|Schwartz, 1974}} — північний схід Домініканської Республіки;<br />
* ''Anolis baleatus fraudator'' {{small|Schwartz, 1974}} — гори {{нп|Сьєрра-Мартін-Гарсіа||es|Parque nacional Sierra Martín García}}, південні схили Центрального хребта і гір Сьєрра-де-Очоа;<br />
* ''Anolis baleatus lineatacervix'' {{small|Schwartz, 1978}} — острів {{нп|Саона||en|Saona Island}};<br />
* ''Anolis baleatus litorisilva'' {{small|Schwartz, 1974}} — крайній схід Домініканської Республіки;<br />
* ''Anolis baleatus multistruppus'' {{small|Schwartz, 1974}} — нижні східні схили Центрального хребта (від [[Консепсьйон-де-ла-Вега|Ла-Веги]] до {{нп|П'єдра-Бланка|П'єдра-Бланки|en|Piedra Blanca}});<br />
* ''Anolis baleatus samanae'' {{small|Schwartz, 1974}} — півострів {{нп|Самана (півострів)|Самана|en|Samaná Peninsula}} і острівці в затоці Самамі;<br />
* ''Anolis baleatus scelestus'' {{small|Schwartz, 1974}} — південь і схід центральної Домініканської Республіки;<br />
* ''Anolis baleatus sublimis'' {{small|Schwartz, 1974}} — високогір'я Центрального хребта.<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Домініканські гігантські аноліси мешкають на сході острова [[Гаїті (острів)|Гаїті]] та на деяких сусідніх острівцях. Вони живуть в широколистяних лісах, галерейних лісах і мангрових заростях, трапляються на плантаціях та в садах. Зустрічаються на висоті до 1220 м над рівнем моря.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q5252867}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1864]]<br />
[[Категорія:Плазуни Домініканської Республіки]]<br />
[[Категорія:Ендемічна фауна Домініканської Республіки]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Anolis_bahorucoensisAnolis bahorucoensis2024-03-29T06:52:48Z<p>Olbiopontik: Створена сторінка: {{заголовок курсивом}} {{Картка:Таксономія | name = ''Anolis bahorucoensis'' | status = VU | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994505|title=Anolis bahorucoensis|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref> | image =Anolis bahorucoensis.jpg | image_caption = | domain = Еукаріоти (Eukaryota) | regnum = Тварини (A...</p>
<hr />
<div>{{заголовок курсивом}}<br />
{{Картка:Таксономія<br />
| name = ''Anolis bahorucoensis''<br />
| status = VU<br />
| status_system = IUCN3.1<br />
| status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=74994505|title=Anolis bahorucoensis|assessors=[[BirdLife International]]|year=2016|version=2023.1|accessdate=29 березня 2024}}</ref><br />
| image =Anolis bahorucoensis.jpg<br />
| image_caption =<br />
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)<br />
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)<br />
| phylum = [[Хордові]] (Chordata)<br />
| classis = [[Плазуни]] (Reptilia)<br />
| ordo = [[Лускаті]] (Squamata)<br />
| subordo = [[Ігуаноподібні]] (Iguania)<br />
| familia = [[Dactyloidae|Анолісові]] (Dactyloidae)<br />
| genus = [[Аноліс]] (''Anolis'')<br />
| species = '''''A. bahorucoensis'''''<br />
| binomial = ''Anolis bahorucoensis''<br />
| binomial_authority =[[Gladwyn Kingsley Noble|Noble]] & [[William Grey Hassler|Hassler]], 1933<br />
| synonyms =''Deiroptyx bahorucoensis''<br />
| range_map =<br />
| range_map_caption =<br />
| wikispecies = Anolis bahorucoensis<br />
| commonscat = Anolis bahorucoensis<br />
| commons = Anolis bahorucoensis<br />
}}<br />
'''''Anolis bahorucoensis''''' (південний кремезний аноліс)&nbsp;— вид [[Ігуаноподібні|ігуаноподібних]] [[Ящірки|ящірок]] родини [[Dactyloidae|анолісових]] (Dactyloidae)<ref>{{NRDB species|genus=Anolis|species=bahorucoensis}}</ref>. [[Ендемік]] острова [[Гаїті (острів)|Гаїті]].<br />
<br />
== Підвиди ==<br />
Виділяють два підвиди:<br />
* ''Anolis bahorucoensis bahorucoensis'' {{small|Noble & Hassler, 1933}};<br />
* ''Anolis bahorucoensis southerlandi'' {{small|Schwartz, 1978}}.<br />
<br />
== Поширення і екологія ==<br />
Південні кремезні аноліси мешкають в горах [[Сель (гори)|Ла-Сель]] і {{нп|Сьєрра-де-Баоруко||en|Baoruco Mountain Range}} на півдні острова Гаїті. Вони живуть в тінистих широколистяних лісах і галерейних лісах, трапляються на тінистих плантаціях та в садах. Зустрічаються на висоті від 45 до 1400 м над рівнем моря.<br />
<br />
== Збереження ==<br />
[[МСОП]] класифікує цей вид як [[Уразливі види|вразливий]]. ''Anolis bahorucoensis'' загрожує знищення природного середовища.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Taxonbar|from=Q5234910}}<br />
{{Плазуни-доробити}}<br />
<br />
[[Категорія:Аноліс]]<br />
[[Категорія:Тварини, описані 1933]]<br />
[[Категорія:Плазуни Гаїті]]<br />
[[Категорія:Плазуни Домініканської Республіки]]</div>Olbiopontikhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%80%D1%85%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%E2%80%93_%D0%AF%D0%BC%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3/%D0%A3%D0%9A%D0%9F%D0%93-15Юрхарівське – Ямбург/УКПГ-152024-03-29T06:50:37Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| width = 350<br />
| caption = Схема газопроводів<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Ямбург'''<br />
| label_size = <br />
| position = left<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 67 | lat_min = 51 | lat_sec = 40 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 75 | lon_min = 25 | lon_sec = 57 | lon_dir = E<br />
}}<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Юрхарівське'''<br />
| label_size = <br />
| position = right<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 67 | lat_min = 47 | lat_sec = 7 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 77 | lon_min = 0 | lon_sec = 52 | lon_dir = E<br />
}}<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''УКПГ-15'''<br />
| label_size = <br />
| position = bottom<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 67 | lat_min = 30 | lat_sec = 11 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 76 | lon_min = 31 | lon_sec = 31 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Юрхарівське – Ямбург/УКПГ-15''' – газопроводи, за допомогою яких забезпечили видачу продукції гігантського [[Юрхарівське газове родовище|Юрхарівського газоконденсатного родовища]], розробка якого почалась в 2003 році.<br />
<br />
Перший етап розробки Юрхарівського родовища включав спорудження газопроводу довжиною 80 км та діаметром 1020 мм до [[Ямбурзьке нафтогазоконденсатне родовище|Ямбурзького родовища]], від якого беруть початок потужні газотранспортні системи [[Ямбург – Тула]], «Прогрес», [[Ямбург – Єлець]], [[Ямбург – Поволжя]]. Також виконали перемичку довжиною 30 км з тим саме діаметром 1020 мм до установки комплексної підготовки газу №15 (УКПГ-15) на [[Північно-Уренгойське нафтогазоконденсатне родовище|Північно-Уренгойському родовищі]].<br />
<br />
В 2008-му стала до ладу друга черга облаштування Юрхарівського родовища, яка включала газопровід довжиною 87 км та діаметром 1420 мм.<ref>{{Cite web|url=https://www.novatek.ru/|title=Пресс-центр : Пресс-релизы и мероприятия {{!}} «НОВАТЭК» запустил вторую очередь Юрхаровского месторождения|website=www.novatek.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref> Є відомості, що на 51-му кілометрів траси він має перемичку з газопроводом [[Ямбург – Уренгой (газопровід)|Ямбург – Уренгой]].<br />
<br />
== Примітки ==<br />
[[Категорія:Газопроводи Росії]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%80%D1%85%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%E2%80%93_%D0%9F%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%97%D0%9F%D0%9AЮрхарівське – Пуровський ЗПК2024-03-29T06:42:40Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| width = 400<br />
| caption = Схема трубопроводу<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Юрхарівське'''<br />
| label_size = <br />
| position = top<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 67 | lat_min = 47 | lat_sec = 7 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 77 | lon_min = 0 | lon_sec = 52 | lon_dir = E<br />
}}<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Пуровський ЗПК'''<br />
| label_size = <br />
| position = right<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 65 | lat_min = 4 | lat_sec = 58 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 77 | lon_min = 49 | lon_sec = 1 | lon_dir = E<br />
}}<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Північно-Уренгойське'''<br />
| label_size = <br />
| position = left<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 67 | lat_min = 30 | lat_sec = 26 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 76 | lon_min = 39 | lon_sec = 37 | lon_dir = E<br />
}}<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Самбурзьке'''<br />
| label_size = <br />
| position = <br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 66 | lat_min = 36 | lat_sec = 24 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 77 | lon_min = 29 | lon_sec = 15 | lon_dir = E<br />
}} <br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Стєрхове'''<br />
| label_size = <br />
| position = left<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 65 | lat_min = 18 | lat_sec = 47 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 77 | lon_min = 25 | lon_sec = 11 | lon_dir = E<br />
}} <br />
}}<br />
<br />
'''Юрхарівське – Пуровський ЗПК''' – трубопровід для транспортування конденсату у Тюменьскій області Росії.<br />
<br />
В 2003 році почалась розробка [[Юрхарівське газове родовище|Юрхарівського газоконденсатного родовища]]. В 2010-му комплекс його облаштування доповнили установкою деетанізації конденсату, що вилучає найбільш легкі вуглеводневі гази та дозволяє підготувати конденсат до транспортування на [[Пуровський завод з переробки конденсату|Пуровський завод з переробки конденсат]]<nowiki/>у. <br />
<br />
Вивіз підготованого конденсату відбувається по спеціалізованому трубопроводу довжиною 326 км. Він виконаний в діаметрі 400 мм та має річну пропускну здатність не менше 3 млн тон.<ref>{{Cite web|url=https://www.novatek.ru/common/upload/doc/Razvitie_rus.pdf|title=Razvitie_rus}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://energybase.ru/pipeline/yurkharovskoe-purovsky-zpk|title=energybase}}</ref><br />
<br />
До конденсатопроводу також може надходити ресурс із:<br />
<br />
- перемички діаметром 250 мм від гігантського [[Північно-Уренгойське нафтогазоконденсатне родовище|Північно-Уренгойського родовища]] (до того вже було підключене до конденсатопроводу [[Ямбург – Уренгой (конденсатопровід)|Ямбург – Уренгой]]);<ref>{{Cite web|url=http://gasforum.ru/obzory-i-issledovaniya/750/|title=Газовый конденсат — добыча, переработка, реализация: Серия «Просто ТЭК» {{!}} GasForum|language=ru-RU|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://hh.kz/employer/1796011|title=Вакансии компании Центрпроект|website=hh.kz|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.novatek.ru/common/upload/doc/NOVATEK_Annual_Report_2012_Rus.pdf|title=novatek}}</ref><br />
<br />
- підключеної на завершальній ділянці траси Юрхарівське – Пуровський перемички довжиною 12 км та діаметром 219 мм від середнього за розмірами запасів Стерхового родовища;<ref>{{Cite web|url=https://www.yumpu.com/xx/document/read/34001450/-3-4-3-4-3-4-3-4-nnun-2011-3-4-nn|title=Ðодовой оÑÑÐµÑ 2011 - ÐоваÑÑк|last=Yumpu.com|website=yumpu.com|language=xx|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.tenderguru.ru/tender/51329933|title=Проведение внутритрубного диагностического обследования и экспертизы промышленной безопасности трубопроводов «Газопровод внешнего транспорта Дн1020 мм «УКПГ ВТСМ – точка врезки в магистральный трубопровод Дн1420 мм «Уренгой-Сургут-Челябинск»; «Межпромысловый газопровод «ЦДГиГК ХМ – ЦДГ ВТСМ» Дн720 мм; «Конденсатопровод «УНТС Стерхового месторождения до кранового узла №4, точки врезки в магистральный конденсатопровод» Дн219 мм (№51329933) - тендеры и закупки|website=TenderGuru.RU|language=ru-ru|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
- запущеного в середині 2010-х [[Берегове – Яро-Яхінське – Юрхарівське-Пуровський|конденсатопроводу від Яро-Яхінського родовища]];<br />
<br />
- запущеного в 2020-му [[Північно-Русське/Харбєйське – Юрхаровське-Пуровський|конденсатопроводу від Північно-Русського родовища]].<br />
<br />
- перемички довжиною 7 км та діаметром 219 мм від середніх за розмірами запасами родовищ Єво-Яхінського блоку (Єво-Яхінське, Усть-Ямсовейське), дослідно-промислова експлуатація яких почалась в 2022 році.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
[[Категорія:Конденсатопроводи]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%8E%D0%BA%D0%BE%D0%B2_(%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%81%D0%BD%D0%B0%D1%80%D1%8F%D0%B4)Юрий Маслюков (земснаряд)2024-03-29T06:40:40Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{|{{Картка судна <!-- комерційні судна --><br />
|підпис картки= <!-- ключі: yes, nodab; або текст підпису --><br />
|відображення назви= <!-- ключі: none, ital; або назва статті із розміткою --><br />
}}<br />
{{Картка судна (зображення)<br />
|зображення судна=<br />
|розмір зображення судна=300пкс<br />
|підпис зображення=<br />
}}<br />
{{Картка судна (кар'єра)<br />
|приховати заголовок=<br />
|назва судна= Юрий Маслюков<br />
|власник судна= Росморпорт<br />
|оператор судна=<br />
|реєстрація судна=<br />
|маршрут судна= <br />
|замовлення судна=<br />
|будівник судна= Онезький суднобудівний-судноремонтний завод<br />
|оригінальна вартість судна=<br />
|будівельний номер судна= 451<br />
|бортовий номер судна=<br />
|закладення судна= 17 листопад 2017<br />
|запуск судна= 23 серпня 2019<br />
|завершення судна= 30 січня 2020<br />
|хрещення судна= <br />
|отримання судна= <br />
|перше плавання судна=<br />
|на службі судна= <br />
|зняття судна=<br />
|ідентифікація судна= IMO 9848912 / MMSI 273215120<br />
|доля судна=<br />
|статус судна=активне<br />
|зауваження судна=<br />
}}<br />
{{Картка судна (характеристики)<br />
|приховати заголовок=<br />
|доповнення заголовка=<br />
|клас судна=<br />
|тип судна= [[землесосний снаряд]]<br />
|тоннаж судна=*{{GT|2,726}}<br />
*{{DWT|2,516}} <br />
|довжина судна= 80<br />
|ширина судна= 16,2<br />
|висота судна=<br />
|висота борту= <br />
|осадка судна= 4,65<br />
|палуби судна=<br />
|висота палуби=<br />
|рампи судна=<br />
|льодовий клас=<br />
|площа вітрильності=<br />
|потужність= 2х1,04 МВт<br />
|двигуни судна= 2 Caterpillar 3512C<br />
|швидкість судна= <br />
|місткість судна= трюм для грунту 2000 м3<br />
|команда судна= <br />
|зауваження судна=<br />
}}<br />
|}<br />
<br />
'''Юрий Маслюков (земснаряд)''' – споруджений у 2020 році на замовлення російської компанії «Росморпорт» землесосний самовідвізний снаряд (trailing suction hopper dredger, TSHD). <br />
<br />
== Характеристики ==<br />
Корабель спорудили на Онезькому суднобудівному-судноремонтному заводі, при цьому він став третім у серії земснарядів для «Росморпорту», що спорудили за проектом TSHD 2000 від нідерландської компанії Damen (та першим серед них спорудженим в Росії).<br />
<br />
Земснаряд призначений для робіт на глибинах до 22 метрів, а для відвезення вибраного грунту використовується трюм об’ємом 2000 м3. <br />
<br />
Силова установка потужністю базується на двох двигунах Caterpillar 3512C потужністю по 1,04 МВт.<ref>{{Cite web|url=http://skap.pasp.ru/Ship/ShipShow/38089?harb=KGD|website=skap.pasp.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://fleetphoto.ru/photo/398715/|title=Балхан, Юрий Маслюков — Фото|website=fleetphoto.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://portnews.ru/news/291322/|title=Новое дноуглубительное судно Росморпорта «Юрий Маслюков» прибыло в Калининград|last=Portnews|date=2020-02-12|website=Портньюс|language=en|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
== Завдання судна ==<br />
З 2020-го року «Юрий Маслюков» узявся за виконання робіт на Балтиці та станом на грудень 2022-го ще ні разу не полишав це море (хоча був приписаний до порту Архангельськ), при цьому він здійснював експлуатаційне днопоглиблення у акваторіях портів Калінінград, Балтійськ, Усть-Луга та Санкт-Петербург.<ref>{{Cite web|url=https://flagman-news.ru/news/cudohodctvo/_arhangelckii_dnouglubitelnyi_flot_zavershil_navigaciu.html|title=Архангельский дноуглубительный флот завершил навигацию|date=2022-12-18|website=Флагман-ньюс|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
[[Категорія:Землесосні снаряди]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4Шкаповський газопереробний завод2024-03-29T06:31:59Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Європейська частина Росії <br />
| width = 300<br />
| caption = Місце розташування заводу<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Європейська частина Росії<br />
| label = '''Шкапово'''<br />
| label_size = <br />
| position = left<br />
| background = <br />
| mark = Cyan pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 53 | lat_min = 46 | lat_sec = 22 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 54 | lon_min = 0 | lon_sec = 55 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Шкаповський газопереробний завод''' – підприємство нафтогазової промисловості, яке діє у Башкортостані. В перші кілька років було відоме як газоліновий завод.<br />
<br />
Під час розробки башкирських нафтових родовищ отримували значні обсяги супутнього газу. З метою використання цього ресурсу в 1959 році почали запуск Шкаповського ГПЗ, який після запуску в 1963-му другої абсорбційної установки міг приймати на переробку 937 млн м<sup>3</sup> газу на рік. Втім, фактична наявність ресурсу виявилась значно меншою і після досягнення в 1965-му пікового фактичного показника у 568 млн м<sup>3</sup> почалось падіння. В 1980-му переробили 192 млн м<sup>3</sup>, а в 1995-му цей показник склав вже лише 38 млн м<sup>3</sup>. Надалі ситуація стабілізувалась, проте принципових змін так і не відбулось. В 2018-му фактичний обсяг переробки склав 52 млн м<sup>3</sup>, в 1-му кварталі 2021-го прийняли для переробки 7 млн м<sup>3</sup>.<br />
<br />
Вилучена з супутнього газу фракція С3+ проходить розділення з отриманням газового бензину, ізобутану, бутану та пропану (останній постачається споживачам у вигляді , бутану, ізобутану та газового бензину. Станом на 2019-й майданчик мав потужність за цим напрямком на рівні 168 тисяч тон на рік (в 2018-му фактично переробили 118 тисяч тон), а вже у 2021-му цей показник збільшили до 203 тисяч тон. При цьому в 1-му кварталі 2021-го фактично переробили 30 тисяч тон фракції С3+.<br />
<br />
В 1975-му запустили блок розділення газового бензину із випуском ізопентану (цей продукт був, зокрема, потрібен для [[Установки дегідрогенізації в Стерлітамаку|установок дегідрогенізації в Стерлітамаку]], [[Установки дегідрогенізації в Новокуйбишевську|Новокубишевську]], [[Установки дегідрогенізації в Тольятті|Тольятті]]), пентану та гексанової фракції. Втім, вже у 1980-х роках прийняли рішення про припинення розділення пентанової фракції на пентан та ізопентан, що було викликане як економічними причинами, так і підвищенням вмісту сірки у сировині, що не дозволяло продукувати ізопентан необхідної якості. <br />
<br />
З другої половині 1980-х Шкаповський ГПЗ став працювати з фракцією С3+, яку постачали по трубопроводу [[Оренбург – Шкапово – Туймази]] з [[Оренбурзький газопереробний завод|Оренбурзького ГПЗ]]. Саме це було однією з причиною зазначеного вище підвищення вмісту сполук сірки (втім, змінювався і склад місцевого ресурсу, через що в 1982-му на Шкаповському ГПЗ запустили блок очистки супутнього газу від сірководню).<br />
<br />
Видачу товарного газу можливо провадити по трубопроводам [[Шкапово – Ішимбай – Магніторськ|Шкапово – Ішимбай – Магнітогорськ]] та [[Шкапово – Тубанкуль]].<ref>{{Cite news|title=Зарождение и становление газопереработки в Башкортостане|url=https://fizmathim.com/zarozhdenie-i-stanovlenie-gazopererabotki-v-bashkortostane|date=1998|accessdate=2024-03-29|language=ru-RU|first=Николай Сергеевич|last=Теплов}}</ref><ref>{{Cite web|url=И. А. ГОЛУБЕВА, И. В. МЕЩЕРИН, Е. В. РОДИНА ГАЗОПЕРЕРАБАТЫВАЮЩИЕ ПРЕДПРИЯТИЯ РОССИИ Монография|title=И. А. ГОЛУБЕВА, И. В. МЕЩЕРИН, Е. В. РОДИНА ГАЗОПЕРЕРАБАТЫВАЮЩИЕ ПРЕДПРИЯТИЯ РОССИИ Монография}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.rosneft.ru/press/news/item/195741/|title=Модернизация Шкаповского газоперерабатывающего предприятия увеличит мощности переработки на 36%|website=www.rosneft.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.rosneft.ru/upload/site1/document_file/rep8_EZHO_1kv2021.pdf|title=rosneft.ru}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Газопереробні підприємства Росії]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BE_%E2%80%93_%D0%A2%D1%83%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8CШкапово – Тубанкуль2024-03-29T06:29:05Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Росія Башкортостан<br />
| width = 300<br />
| caption = Схема газопроводу<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Росія Башкортостан<br />
| label = '''Шкапово'''<br />
| label_size = <br />
| position = bottom<br />
| background = <br />
| mark = Cyan pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 53 | lat_min = 46 | lat_sec = 22 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 54 | lon_min = 0 | lon_sec = 55 | lon_dir = E<br />
}}<br />
{{Location map~ | Росія Башкортостан<br />
| label = '''Тубанкуль'''<br />
| label_size = <br />
| position = right<br />
| background = <br />
| mark = Cyan pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 54 | lat_min = 34 | lat_sec = 0 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 53 | lon_min = 41 | lon_sec = 9 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Шкапово – Тубанкуль''' – газопровід у Башкортостані.<br />
<br />
Наприкінці 1950-х почався запуск [[Шкаповський газопереробний завод|Шкаповського газопереробного заводу]], у комплексі з яким спорудили два газопроводи – більш протяжний [[Шкапово – Ішимбай – Магніторськ|Шкапово – Магнітогорськ]] та короткий Шкапово – Тубанкуль. Останній забезпечив доступ до споруджених у комплексі з [[Туймазинський газопереробний завод|Туймазинським газопереробним заводом]] трубопроводів [[Туймази – Уфа (газопровід)|Туймази – Уфа]] та [[Міннібаєво – Урусса – Тубанкуль|Туймази – Урусса]]. Передбачалось, що за потреби лінія Шкапово – Тубанкуль забезпечуватиме обмін між газопереробними заводами ресурсом, що ще не пройшов підготовки.<br />
<br />
Трубопровід довжиною 84 км з діаметром 530 (за іншими даними – 377) мм та робочим тиском 5,5 МПа ввели в дію у 1958 році.<ref>{{Cite web|url=https://ufa-tr.gazprom.ru/d/textpage/95/149/book_pages.pdf|title=ufa-tr.gazprom}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://npalib.ru/2022/09/20/postanovlenie-558-id354643/|title=Постановление Правительства РБ от 20.09.2022 № 558|website=npalib.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Газопроводи Росії]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BE_%E2%80%93_%D0%86%D1%88%D0%B8%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D0%B9_%E2%80%93_%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BAШкапово – Ішимбай – Магніторськ2024-03-29T06:25:04Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Росія Башкортостан<br />
| width = 350<br />
| caption = Схема газопроводу<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Росія Башкортостан<br />
| label = '''Шкапово'''<br />
| label_size = <br />
| position = bottom<br />
| background = <br />
| mark = Cyan pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 53 | lat_min = 46 | lat_sec = 22 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 54 | lon_min = 0 | lon_sec = 55 | lon_dir = E<br />
}}<br />
{{Location map~ | Росія Башкортостан<br />
| label = '''Ішимбай'''<br />
| label_size = <br />
| position = bottom<br />
| background = <br />
| mark = Cyan pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 53 | lat_min = 24 | lat_sec = 45 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 55 | lon_min = 51 | lon_sec = 40 | lon_dir = E<br />
}}<br />
{{Location map~ | Європейська частина Росії<br />
| label = '''Магнітогорськ'''<br />
| label_size = <br />
| position = bottom<br />
| background = <br />
| mark = Cyan pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 53 | lat_min = 19 | lat_sec = 22 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 59 | lon_min = 5 | lon_sec = 49 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Шкапово – Ішимбай – Магніторськ''' – газопровід у Башкортостані та Челябінській області.<br />
<br />
Трубопровід діаметром 500 мм з робочим тиском 5,5 МПа ввели в дію у 1958 році для поставок товарного газу зі [[Шкаповський газопереробний завод|Шкаповського газопереробного заводу]]. Газопровід перетнув Уральські гори, 48 річок та 15 болот. Загальна довжина системи склала 401 км, з яких на ділянку Шкапово – Ішимбай припадало 137 км. У Магнітогорську головним споживачем мав бути [[Магнітогорський металургійний комбінат]], крім того, в районі Ішимбаю отримувати ресурс могли нафтопереробний завод і [[Салаватська ТЕЦ]].<br />
<br />
В 1964-му ввели в дію [[Кага – Бєлорецьк – Учали|відгалуження до Білорецького металургійного комбінату]], при цьому перед тим система отримала додатковий ресурс з газопроводу [[Кумертау – Ішимбай]].<br />
<br />
Вже у другій половині 1960-х режим використання трубопроводу змінився на реверсний, оскільки до Магнітогорську по трубопроводу [[Картали – Магнітогорськ – Стерлітамак|Картали – Магнітогорськ]] подали блакитне паливо узбецького (наразі поставки припинені) та західносибірського походження. Водночас, виникла можливість передавати ресурс до газопроводу [[Ішимбай – Уфа]].<ref>{{Cite web|url=https://ufa-tr.gazprom.ru/d/textpage/95/149/book_pages.pdf|title=ufa-tr.gazprom}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://npalib.ru/2022/09/20/postanovlenie-558-id354643/|title=Постановление Правительства РБ от 20.09.2022 № 558|website=npalib.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Газопроводи Росії]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D1%82%D1%96%D0%BB%D1%83%D1%81_(%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE)Наутілус (видавництво)2024-03-29T06:20:42Z<p>77.120.241.195: Створена сторінка: Відгук на книгу "Молекулярна біологія клітини" видавництва ПП "Видавничий дім «Наутілус»" <nowiki>https://nautilus.com.ua/ebook/molekulyarna-biolohiya</nowiki> Одним словом - халтура. Книга зроблена не якісно та безвідповідально. ПП "Видавничий дім «Наутілус»" більше піклується про...</p>
<hr />
<div>Відгук на книгу "Молекулярна біологія клітини" видавництва ПП "Видавничий дім «Наутілус»"<br />
<br />
<nowiki>https://nautilus.com.ua/ebook/molekulyarna-biolohiya</nowiki><br />
<br />
Одним словом - халтура. Книга зроблена не якісно та безвідповідально. ПП "Видавничий дім «Наутілус»" більше піклується про свої авторські права, ніж про якість своєї продукції.<br />
<br />
1. Деякі сторінки у книзі просто нечитабельні. Текст виглядає як купа чорних квадратів. Схоже на QR-код. Коли я написав їм про це, директор видавництва почав виправдовуватися якимись технічними деталями, пов'язаними з накладанням водяного знаку (накладаючи водяний знак вони захищають своє авторське право). Чому мене, як клієнта, повинно це хвилювати?! Чому перевірка якості кожної сторінки не була виконана до початку продажу книги?! Я купляв книгу у березні 2024 року, книга видана у 2018 році. За весь цей час не можна було перевірити якість сторінок?! При цьому, текст на водяному знаці - чудової якості.<br />
<br />
2. У книзі, чорним по білому написано<br />
<br />
"В кінці книжки додається розширений глосарій з охопленням технічних<br />
<br />
термінів, які належать до наукової термінології в галузі біології<br />
<br />
клітини." Насправді, глосарію в книзі немає зовсім. Коли я запитав їх по телефону, де ж глосарій, спочатку мені відповіли що індекс, це те саме що й глосарій. Після мого заперечення, що індекс та глосарій це різні речі, мені зізналися, що з якихось причин глосарій не переклали. Видавництва які роблять свою роботу відповідально, у такому випадку хоча б роблять примітку, мовляв, що це (інформація про наявність глосарію) стосується лише оригінального англомовного видання.<br />
<br />
3. На додачу - пошук по книзі не працює, бо весь текст книги, в процесі видавництва перетворили на зображення, щоб потім накладати водяний знак.<br />
<br />
Одним словом, я обурений низькою якістю книги "Молекулярна біологія клітини" видавництва ПП "Видавничий дім «Наутілус»".<br />
<br />
Доречі, книга, в електронному варіанті (pdf) коштує 2 000 грн. І за таку суму я отримую таку паршиву якість виконання.<br />
<br />
Гроші (навіть частину) мені повертати відмовились.</div>77.120.241.195https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%B1%D1%94%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B5_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5Харбєйське нафтогазоконденсатне родовище2024-03-29T06:20:36Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Росія Уральський федеральний округ<br />
| width = 350<br />
| caption = Район розташування родовища<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Росія Уральський федеральний округ<br />
| label = '''Харбєйське'''<br />
| label_size = <br />
| position = bottom<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 66 | lat_min = 56 | lat_sec = 10 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 80 | lon_min = 42 | lon_sec = 44 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Харбєйське нафтогазоконденсатне родовище''' – гігантське родовище у Тюменській області Росії, на лівобережжі річки [[Таз (річка)|Таз]].<br />
<br />
== Геологічна інформація ==<br />
Поклади вуглеводнів виявили у породах [[Сеноманський ярус|сеноманського ярусу]] (верхня крейда) та [[Валанжинський ярус|валанжинського ярусу]] (нижня крейда). <br />
<br />
В 2017-му році також підтвердилась продуктивність [[Юрський період|юрських]] відкладів, зокрема, при випробуванні однієї з розвідувальних свердловин отримали приплив нафти обсягом 570 барелів на добу.<br />
<br />
За попередніми оцінками запаси Харбєйського родовища за російськими категоріями А+В+С1+С2 становлять 220 млрд м<sup>3</sup> газу та 40 млн тон нафти.<br />
<br />
== Розробка ==<br />
Родовище відкрили у 2015 році, а вже у 2021-му почалась його дослідно-промислова розробка із очікуваним річним рівнем видобутку у 3,6 млрд м<sup>3</sup> газу та 0,6 млн тон конденсату. Першочерговими об’єктами розробки стали газоконденсатні поклади у сеноманських та валанжинських відкладах.<br />
<br />
Станом на 2023 рік велось будівництво установки первинної підготовки нафти.<br />
<br />
Видача газу відбувається по перемичці до газопроводу [[Заполярне – Уренгой]], тоді як конденсат спрямовують по перемичці до трубопроводу [[Північно-Русське/Харбєйське – Юрхаровське-Пуровський|Північно-Русське – Юрхаровське-Пуровський]].<br />
<br />
Роботи на родовищі провадить компанія «Новатек».<ref>{{Cite web|url=https://neftegaz.ru/tech-library/mestorozhdeniya/142485-kharbeyskoe-mestorozhdenie/|title=Харбейское месторождение - Что такое Харбейское месторождение? - Техническая Библиотека Neftegaz.RU|website=neftegaz.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.novatek.ru/|title=Пресс-центр : Пресс-релизы и мероприятия {{!}} На Харбейском месторождении получен значительный прирост запасов|website=www.novatek.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://tass.ru/ekonomika/12946489|title="Новатэк" начал добычу на Харбейском месторождении газа в ЯНАО - ТАСС|website=TACC|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://neftegaz.ru/news/oilfield/778757-novatek-realizuet-neftyanuyu-programmu-na-kharbeyskom-mestorozhdenii/|title=НОВАТЭК реализует нефтяную программу на Харбейском месторождении|date=2023-05-04|website=neftegaz.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://vk.com/@ooonova-stroika-na-harbeiskom-mestorozhdenii|title=Стройка на Харбейском месторождении|website=VK|language=uk|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Газові родовища Росії]]<br />
[[Категорія:Нафтові родовища Росії]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BF%D1%83%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%E2%80%93_%D0%A3%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%B9-%D0%A7%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%B1%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BAХарампурське – Уренгой-Челябінськ2024-03-29T06:18:25Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| width = 350<br />
| caption = Схема газопроводу. Як «1» позначене приблизне місце приєднання до траси Уренгой – Челябінськ <br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''1'''<br />
| label_size = <br />
| position = left<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 64 | lat_min = 35 | lat_sec = 15 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 77 | lon_min = 1 | lon_sec = 14 | lon_dir = E<br />
}}<br />
{{Location map~ | Росія Ямало-Ненецький автономний округ<br />
| label = '''Харампурське'''<br />
| label_size = <br />
| position = bottom<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 63 | lat_min = 52 | lat_sec = 39 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 79 | lon_min = 41 | lon_sec = 47 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Харампурське – Уренгой-Челябінськ''' – газопровід в Тюменській області Росії, за допомогою якого забезпечили видачу продукції гігантського [[Харампурське нафтогазоконденсатне родовище|Харампурського родовища]].<br />
<br />
Трубопровід, який спорудили в 2020 році, має довжину 156 км та виконаний в діаметрі 1020 мм. На своєму шляху його траса долає річки [[Айваседапур]] та [[Пякупур]] (права і ліва твірні Пуру) і в кінцевому пункті маршруту приєднується до системи [[Уренгой – Челябінськ]] за кілька кілометрів до компресорної станції «Пурипейська».<br />
<br />
В подальшому через цей газопровід планується видача продукції Кинсько-Часельського нафтогозоконденсатного родовища.<ref>{{Cite web|url=https://www.interfax.ru/business/737955|title="�������" ��������� � ���������������� ������� ������������ �������������|date=2020-11-20|website=Interfax.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
[[Категорія:Газопроводи Росії]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B5_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5Ханчейське нафтогазоконденсатне родовище2024-03-29T06:14:58Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Росія Уральський федеральний округ<br />
| width = 350<br />
| caption = Район розташування родовища<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Росія Уральський федеральний округ<br />
| label = '''Ханчейське'''<br />
| label_size = <br />
| position = <br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 64 | lat_min = 48 | lat_sec = 45 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 79 | lon_min = 22 | lon_sec = 55 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Ханчейське нафтогазоконденсатне родовище''' – гігантське родовище у Тюменській області Росії, у межиріччі Пуру і Таза.<br />
<br />
== Геологічна інформація ==<br />
На родовищі виявили 9 газоконденсатних, 9 газових, 1 газоконденсатонафтовий, 1 газонафтовий, 1 нафтогазоконденсатний та 2 нафтові поклади пластово-склепінного та литологічно-екранованого типів. Майже всі запаси пов’язані із [[Валанжинський ярус|валанжинським ярусом]] (нижня крейда). <br />
<br />
Колектори – пісковики із лінзовидними вкрапленнями глин.<br />
<br />
Станом на 2017 рік початкові видобувні запаси газу Ханчейського родовища за російськими категоріями А+В+С1 оцінювались у 106 млрд м<sup>3</sup>. Крім того, станом на 2004-й за родовищем рахувалось 13,4 млн тон конденсату та 2,3 млн тон нафти.<br />
<br />
== Розробка ==<br />
Родовище відкрили у 1990 році.<br />
<br />
Розробка почалась в 2001-му із газу та конденсату, а в 2007-му узялись за видобуток нафти. Проектна річна потужність промислу – 5,2 млрд м3. Станом на початок 2017-го накопичений видобуток склав 43 млрд м3 газу.<br />
<br />
Видача продукції відбувається по газопроводу [[Термокарстове – Ханчейське – Східно-Таркосалинське – Уренгой-Челябінськ|Ханчейське – Східно-Таркосалинське]] та конденсатопроводу [[Термокарстове/Ханчейське – Східно-Таркосалинське – Пуровський ЗПК|Ханчейське – Східно-Таркосалинське]].<br />
<br />
Роботи на родовищі провадить компанія «Новатек».<ref>{{Cite web|url=https://neftegaz.ru/news/finance/306219-gruppa-novatek-beretsya-za-samyy-perspektivnyy-obekt/|title=Группа НОВАТЭК берется за самый перспективный объект|date=2004-03-09|website=neftegaz.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.finmarket.ru/database/news/285081?fid=86677&l=53&fs=T&ref=AnketaOrg|title=Состоялся официальный ввод в промышленную эксплуатацию Ханчейского нефтегазоконденсатного месторождения - ИА "Финмаркет"|date=2004-03-09|website=www.finmarket.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://neftegaz.ru/tech-library/mestorozhdeniya/142143-khancheyskoe-gazokondensatnoe-mestorozhdenie/|title=Ханчейское газоконденсатное месторождение - Что такое Ханчейское газоконденсатное месторождение? - Техническая Библиотека Neftegaz.RU|website=neftegaz.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://repository.geologyscience.ru/bitstream/handle/123456789/15025/p47.pdf?sequence=1&isAllowed=y|title=bitstream}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Газові родовища Росії]]<br />
[[Категорія:Нафтові родовища Росії]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B5_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5Хальмерпаютінське газоконденсатне родовище2024-03-29T06:11:33Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Росія Уральський федеральний округ<br />
| width = 350<br />
| caption = Район розташування родовища<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Росія Уральський федеральний округ<br />
| label = '''Хальмерпаютінське'''<br />
| label_size = <br />
| position = <br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 67 | lat_min = 41 | lat_sec = 5 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 81 | lon_min = 15 | lon_sec = 56 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Хальмерпаютінське газоконденсатне родовище''' – гігантське родовище у Тюменській області Росії, в районі на схід від Тазівської губи. Також відоме як родовище імені В.С. Чорномирдіна. Відноситься до Західно-Сибірської нафогазоносної провінції.<br />
<br />
== Геологічна інформація ==<br />
Родовище виявили в 1989 році при випробуванні пла<ref>{{Cite web|url=https://holdingtv.tv/news/?n=perspektivy-razvitiya-mestoroghdeniya-chernomyrdina546.html|title=Перспективы развития месторождения Черномырдина|website=https://holdingtv.tv|access-date=2024-03-29}}</ref>ста БУ20 (верхня частина сортимської свити, яка охоплює відкладення [[Беріаський ярус|беріаського]] та [[Валанжинський ярус|валанжинського ярусів]] нижньої крейди), що залягає на глибині біля 3,2 км та відноситься до валанжинського ярусу. <br />
<br />
Всього за Хальмерпаютінським родовищем рахується 4 газоконденсатні поклад, які відносяться до пластово-склепінного та литологічно-екранованого типів. <br />
<br />
Колектори – пісковики з лінзовидними вкрапленнями глин.<br />
<br />
Станом на початок 2017 року початкові видобувні запаси вільного газу за російськими категоріями А+В+С1 оцінювались у 243 млрд м<sup>3</sup>. <br />
<br />
== Розробка ==<br />
Введення Хальмерпаютінського у дослідно-промислову розробку припало на 2019 рік, при цьому спорудили установку підготовки газу продуктивністю 0,4 млн м<sup>3</sup> газу та 31 тон конденсату на добу. За результатами цього етапу буде прийняте рішення щодо подальшої технології розробки.<br />
<br />
Видача продукції відбувається по перемичці до газопроводу [[Ванкорське – Находкінське – Ямбург|Ванкорське – Находкінськ]]<nowiki/>е. Для транспортування конденсату планується спорудити конденсатопровід завдовжки 58 км та діаметром 273 мм.<br />
<br />
Проект розробки реалізує компанія «Лукойл».<ref>{{Cite web|url=https://mklogistic.ru/halmerpautinskoe_mestorojdenie|title=Хальмерпаютинское месторождение: карта и описание|website=mklogistic.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://neftegaz.ru/news/dobycha/657303-lukoyl-vvel-v-razrabotku-khalmerpayutinskoe-mestorozhdenie-v-bolshekhetskoy-vpadine/|title=ЛУКОЙЛ ввел в разработку Хальмерпаютинское месторождение в Большехетской впадине|date=2020-12-28|website=neftegaz.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://repository.geologyscience.ru/bitstream/handle/123456789/15025/p47.pdf?sequence=1&isAllowed=y|title=bitstream}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://tasu.ru/files/documents/arhitectura/materialy-po-obosnovaniyu.pdf|title=materialy-po-obosnovaniyu}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Газові родовища Росії]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5Федорівське нафтогазове родовище2024-03-29T06:06:52Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Росія Уральський федеральний округ<br />
| width = 350<br />
| caption = Місце розташування родовища<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Росія Уральський федеральний округ<br />
| label = '''Федорівське'''<br />
| label_size = <br />
| position = right<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 61 | lat_min = 43 | lat_sec = 5 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 73 | lon_min = 53 | lon_sec = 25 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Федорівське нафтогазове родовище''' – гігантське родовище у Тюменській області.<br />
<br />
== Геологічна інформація ==<br />
Родовище відкрили в 1971 році за допомогою розвідувальної свердловини, що дала приплив вуглеводнів з відкладів нижньої крейди – нафти з пластів мегіонської свити [[Валанжинський ярус|валанжинського ярусу]] та нафти і газу з пластів вартовської свити [[Готерівський ярус|готерів]]-[[Баремський ярус|баремського]] ярусів. В подальшому в межі родовища включили Північно-Сургутську структуру, на якій нафту отримали ще в 1963 році із пласта вартовської свити. Глибина залягання продуктивних пластів від 1775 до 1858 метрів.<br />
<br />
Колектори – пісковики з прослоями аргілітів та алевролітів.<br />
<br />
Початкові видобувні запаси нафти за російськими категоріями А+В+С1+С2 оцінили у 725 млн тон, з яких дві третини припадали на пласт БС10 (мегіонська свита), а 23% на газонафтовий поклад пласта АС4-8 (верхня частина вартовської свити).<br />
<br />
Видобувні запаси вільного газу Федорівського родовища за тими ж категоріями А+В+С1+С2 оцінили у 261 млрд м<sup>3</sup>.<br />
<br />
== Розробка ==<br />
Вже у 1972-му почалось розбурювання родовища і в 1973-му його ввели в промислову розробку. Станом на початок 2002-го на родовищі спорудили 4790 свердловин (з яких лише 7 газових).<br />
<br />
В 1983-му досягнули піку видобутку з показником 35 млн тон нафти. В 1985-му накопичений видобуток досягнув 250 млн тон, в 2004-му – 500 млн тон.<br />
<br />
Наразі виробітка запасів головного пласта БС10 перевищила 85%, тому з 1999-го ведуться роботи по пласту АС4-8, вилучення нафти з якого ускладнюється геологічними умовами – нафтова облямівка подекуди має товщину лише 2 – 4 метра, а зверху та знизу від неї розташовані газова та водяна зона завтовшки біля п’ятдесяти метрів кожна. Як наслідок, розробка пласта АС4-8 можлива лише горизонтальними свердловинами, при цьому в продукції містяться значні обсяги газу та води.<br />
<br />
В 2012-му з Федорівського родовища отримали 7 млн тон нафти, з яких 3,7 млн тон припадає на пласт БС10 та біля 1,5 млн тон на АС4-8.<br />
<br />
Станом на початок 2017-го з родовища вилучили 146 млрд м<sup>3</sup> газу. Газ спрямовують на [[Сургутський газопереробний завод]].<ref>{{Cite web|url=http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:http://neftianka.ru/fedorovskoe/&sca_esv=224fa05bca59979e&strip=1&vwsrc=0|title=Федоровское — Нефтянка|website=webcache.googleusercontent.com|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://c-stud.ru/work_html/look_full.html?id=185117&razdel=290|title=Сбор и подготовка нефти на Федоровском месторождении-Организация сбора и подготовки нефти на нефтяном месторождении-Курсовая работа-Дипломная работа-Специальность-Разработка и эксплуатация нефтяных и газовых месторождений РЭНГМ-Нефтегазовое дело-Эксплуат (Диплом и связанное с ним) {{!}} [email protected]|website=c-stud.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://repository.geologyscience.ru/bitstream/handle/123456789/15025/p47.pdf?sequence=1&isAllowed=y|title=bitstream}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Нафтові родовища Росії]]<br />
[[Категорія:Газові родовища Росії]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%84%D1%96%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A2%D0%95%D0%A6-4Уфімська ТЕЦ-42024-03-29T06:05:04Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Теплоелектростанція<br />
|Назва = Уфімська ТЕЦ-4<br />
|Зображення = <br />
|Розташування = {{RUS}}<br />
|Збудована = 1956 – 1966<br />
|Модернізація = 2009 (заміна турбіни 10)<br />
|Паливо = вугілля, природний газ<br />
|Водозабір = Біла<br />
|Енергоблоки = <br />
|Котли = 5 парових Подільський котельний завод Е-230-100ГМ (котли 1 – 5, виведені з експлуатації), 2 парові Подільський котельний завод Е-220-100ГМ (котли 6 та 7, виведені з експлуатації), 1 паровий Барнаульський котельний завод Е-240/140Ф ГМ (котел 8), 3 Таганрозький котельний завод ТГМ-84 (котли 11 – 13), 2 Таганрозький котельний завод ТГМ-84Б (котли 14 та 15), 1 Таганрозький котельний завод ТГМ-84Б (котел 15, виведений з експлуатації), 2 водогрійні Білгородський котельний завод ПТВМ-100 (водогрійні котли 1 та 2, виведені з експлуатації)<br />
|Турбіни = всі парові, 2 Харківський турбогенераторний завод ПТ-30-90/13 (турбіни 1 та 2, виведені з експлуатації), 1 Харківський турбогенераторний завод Р-20-90/18 (турбіна 3, виведена з експлуатації), 1 Ленінградський металічний завод ПТ-60-90/13 (турбіна 5, виведена з експлуатації), 3 Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 (турбіни 6 – 8), 1 Ленінградський металічний завод Р-50-130/13 / завод Р-45-130/13 (турбіна 9, до /після переномінування), 1 Ленінградський металічний завод Р-50-130/13 / 1 К-45-1,6 (турбіна 10, до /після заміни)<br />
|Генератори = <br />
|Електрична потужність = 330 (2011), 270 (середина 2010-х)<br />
|Теплова потужність = 892 Гкал/год (2011)<br />
|Виробництво електрики =<br />
|Річне виробництво тепла =<br />
|Керівник =<br />
|Кількість працівників = <br />
|Материнська компанія = «Интер РАО»<br />
|Сайт = <br />
|Дані оновлено = <br />
}}<br />
{{coord|54|54|46|N|56|4|16|E|display=title}}<br />
<br />
'''Уфімська ТЕЦ-4''' — теплова електростанція у Башкортостані. <br />
<br />
З 1956 по 1969 роки на майданчику станції ввели в дію не менше ніж одинадцять парових котлів: <br />
<br />
- п’ять запущених в 1956 (два), 1957 (два) та 1958 роках котлів Подільського котельного заводу типу Е-230-100ГМ продуктивністю по 230 тон пари на годину (станційні номери 1 – 5);<br />
<br />
- два введені у 1968 та 1967 роках котли Подільського котельного заводу типу Е-220-100ГМ продуктивністю по 220 тон пари на годину (номери 7 та 6);<br />
<br />
- три запущені в 1963, 1964 та 1965 роках котли від Таганрозького котельного заводу типу ТГМ-84 продуктивністю по 420 тон пари на годину (номери 11 – 13);<br />
<br />
- один введений в 1696-му котел виробництва Барнаульського котельного заводу типу Е-240/140Ф ГМ продуктивністю 210 тон пари на годину (номер 8).<br />
<br />
Від них живились не менше ніж дев’ять парових турбіни:<br />
<br />
- в 1956 та 1957 роках стали до ладу дві турбіни від Харківського турбогенераторного заводу типу ПТ-30-90/13 потужністю по 30 МВт (станційні номери 1 та 2);<br />
<br />
- в 1956-му запустили турбіну Харківського турбогенераторного заводу типу Р-20-90/18 потужністю 20 МВт (номер 3);<br />
<br />
- з 1958-го працювала постачена Ленінградським металічним заводом турбіна типу ПТ-60-90/13 потужністю 60 МВт (номер 5);<br />
<br />
- три запущені в 1959, 1960 та 1962 роках турбіни виробництва Ленінградського металічного заводу типу ПТ-60-130/13 потужністю по 60 МВт (номери 6 – 8);<br />
<br />
- дві введені у 1965 та 1966 роках турбіни Ленінградського металічного заводу типу Р-50-130/13 потужністю по 50 МВт (номери 9 та 10).<br />
<br />
Таким чином, загальна потужність станції могла досягати 420 МВт.<br />
<br />
В 1980, 1985 та 1987 роках котельне господарство ТЕЦ підсилили трьома паровими котлами виробництва Таганрозького котельного заводу типу ТГМ-84Б продуктивністю по 420 тон пари на годину (котли 14 – 16).<br />
<br />
Для збільшення теплової потужності ТЕЦ в 1978 та 1980 роках доповнили двома водогрійними котлами Білгородського котельного заводу типу ПТВМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/год.<br />
<br />
В якийсь момент турбіни №9 та №10 були переноміновані як Р-45-130/13 зі зменшенням потужності до 45 МВт.<br />
<br />
У 2004-му поставили на консервацію перші сім парових котлів та турбіни зі станційними номерами від 1 до 5, а у 2010 – 2011 роках вивели з експлуатації значну частину цього обладнання – турбіни №3 та №5, котли №2, №5, №6 та №7, а також обидва водогрійні котли. Крім того, в 2009-му турбіну №10 замінили на турбіну такої саме потужності, але типу К-45-1,6, що живиться відпрацьованою іншими агрегатами парою. Таким чином, загальна потужність станції зменшилась до 330 МВт при тепловій потужності у 892 Гкал/год.<br />
<br />
Турбіни №1 та №2, а також котли №1, №3, №4 та №15 вивели з експлуатації не пізніше середини 2010-х років<br />
<br />
Первісно станція використовувала вугілля, а потім була переведена на природний газ, який міг надходити до міста по газопроводах [[Ішимбай – Уфа]] та [[Туймази – Уфа (газопровід)|Туймази – Уфа]].<br />
<br />
Видалення продуктів згоряння відбувається за допомогою трьох димарів, дві з яких мають висоту по 120 метрів, а одна заввишки 180 метрів.<br />
<br />
Для охолодження використовують воду з річки Біла.<br />
<br />
Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ.<ref>{{Cite web|url=https://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=606095|title=Назначение, принцип работы и характеристика основного оборудования теплоэлектроцентрали. Отчет по практике. Физика. 2013-04-25|website=www.bibliofond.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://bbgl.ru/station/122|title=Уфимская ТЭЦ-4|website=bbgl.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://docs.cntd.ru/document/432994843|title=ОБ УТВЕРЖДЕНИИ КОМПЛЕКСНОЙ ПРОГРАММЫ РАЗВИТИЯ КОММУНАЛЬНОЙ ИНФРАСТРУКТУРЫ ГОРОДСКОГО ОКРУГА ГОРОД УФА РЕСПУБЛИКИ БАШКОРТОСТАН НА 2016 - 2025 ГОДЫ от 29 июня 2016 - docs.cntd.ru|website=docs.cntd.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Теплові електростанції Росії]]<br />
[[Категорія:Теплоелектроцентралі]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%84%D1%96%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A2%D0%95%D0%A6-3Уфімська ТЕЦ-32024-03-29T06:03:00Z<p>Avp777: </p>
<hr />
<div>{{Теплоелектростанція<br />
|Назва = Уфімська ТЕЦ-3<br />
|Зображення = <br />
|Розташування = {{RUS}}<br />
|Збудована = 1951 – 1954 <br />
|Модернізація = 2002 (турбіна 3), 2014 (заміна турбіни 4)<br />
|Паливо = вугілля, природний газ<br />
|Водозабір = <br />
|Енергоблоки = <br />
|Котли = 1 паровий Е-230-100ГМ (котел 2, виведений з експлуатації), 6 парових Е-230-100ГМ (котли 1, 3 – 7)<br />
|Турбіни = 1 парова Р-10-16/1,7 (турбіна 1), 1 парова Р-25-90 (турбіна 2), 1 парова Р-25-90 / Р-20-90/20 (турбіна 3, до / після 2002), 1 парова Р-25-90 / 1 парова Калузький турбінний завод Р-28/3,3-8,8/2,1 (турбіна 4, до / після заміни), 1 парова Уральський турбінний ПТ-30-90/10 (турбіна 5) <br />
|Генератори = <br />
|Електрична потужність = 113 (середина 2010)<br />
|Теплова потужність = <br />
|Виробництво електрики =<br />
|Річне виробництво тепла =<br />
|Керівник =<br />
|Кількість працівників = <br />
|Материнська компанія = «Интер РАО»<br />
|Сайт = <br />
|Дані оновлено = <br />
}}<br />
{{coord|54|52|10|N|56|5|25|E|display=title}}<br />
<br />
'''Уфімська ТЕЦ-3''' — теплова електростанція у Башкортостані. <br />
<br />
В 1951 – 1954 роках на майданчику станції стали до ладу сім парових котлів типу Е-230-100ГМ продуктивністю по 230 тонн пари на годину. Від них живились п’ять парових турбін: <br />
<br />
- одна запущена в 1951-му типу Р-10-16/1,7 потужністю 10 МВт (станційний номер 1);<br />
<br />
- три типу Р-25-90 потужністю по 25 МВт (номери 2 – 4), при цьому одну турбіну виготовив Ленінградський металічний завод, а дві – Харківський турбогенераторний завод;<br />
<br />
- одна введена в 1954-му виробництва Уральського турбінного заводу типу ПТ-30-90/10 потужністю 30 МВт (номер 5).<br />
<br />
З 2002 року як турбіна №3 рахується агрегат типу Р-20-90/20 потужністю 20 МВт.<br />
<br />
У 2014-му турбіну №4 замінили новою виробництва Калузького турбінного заводу типу Р-28/3,3-8,8/2,1 потужністю 28 МВт. Таким чином, станом на середину 2010-х загальна електрична потужність станції складала 113 МВт.<br />
<br />
Вже невдовзі після спорудження станції до Уфи подали природний газ по трубопроводу [[Туймази – Уфа (газопровід)|Туймази – Уфа]], до якого у другій половині 1960-х приєднався газопровід [[Ішимбай – Уфа]].<br />
<br />
Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ.<ref>{{Cite web|url=https://www.bigpowernews.ru/photos/0/0_Pw5MIpkbpvF1OD14j3YQrkj22tEJkUXa.pdf|title=bigpowernews}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://bbgl.ru/news/1339|title=Уфимская ТЭЦ-3: новая турбина выработает первые... - новости|website=bbgl.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://docs.cntd.ru/document/432994843|title=ОБ УТВЕРЖДЕНИИ КОМПЛЕКСНОЙ ПРОГРАММЫ РАЗВИТИЯ КОММУНАЛЬНОЙ ИНФРАСТРУКТУРЫ ГОРОДСКОГО ОКРУГА ГОРОД УФА РЕСПУБЛИКИ БАШКОРТОСТАН НА 2016 - 2025 ГОДЫ от 29 июня 2016 - docs.cntd.ru|website=docs.cntd.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Теплові електростанції Росії]]<br />
[[Категорія:Теплоелектроцентралі]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%84%D1%96%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A2%D0%95%D0%A6-2Уфімська ТЕЦ-22024-03-29T06:00:04Z<p>Avp777: </p>
<hr />
<div>{{Теплоелектростанція<br />
|Назва = Уфімська ТЕЦ-2<br />
|Зображення = <br />
|Розташування = {{RUS}}<br />
|Збудована = 1940, 1942 (турбіни 1 та 2), 1965 – 1966 (турбіни 4 та 5), 1970, 1979, 1982 (турбіни 6 – 8), 2011 (газотурбінна установка)<br />
|Модернізація = 2015 (заміна турбіни 3)<br />
|Паливо = вугілля, природний газ<br />
|Водозабір = Уфа<br />
|Енергоблоки = <br />
|Котли = 7 парових Барнаульський котельний завод Е-320-140ГМ (котли 6 – 12), 1 котел-утилізатор ЭмАльянс Е-57,5/12-7,4/0,6-520/280 (газотурбінна установка), 4 водогрійні Бійський котельний завод ПТВМ-120 (водогрійні котли 1 – 4)<br />
|Турбіни = 2 парові Кіровський завод ОКОЛ-120 (турбіни 1 та 2, виведені з експлуатації), 1 парова Р-12-25/1,2 / 1 парова Siemens SST-300 (турбіна 3, до / після заміни), 2 парові Ленінградський металічний завод ПТ-60-130-13 (турбіни 4 та 5), 3 парові Уральський турбінний завод Т-110/120-130-4 (турбіни 6 – 8), 1 газова Siemens SGT-800 (газотурбінна установка)<br />
|Генератори = <br />
|Електрична потужність = 521 (2011)<br />
|Теплова потужність = 1527 Гкал/год (2011)<br />
|Виробництво електрики =<br />
|Річне виробництво тепла =<br />
|Керівник =<br />
|Кількість працівників = <br />
|Материнська компанія = «Интер РАО»<br />
|Сайт = <br />
|Дані оновлено = <br />
}}<br />
{{coord|54|47|21|N|56|7|10|E|display=title}}<br />
<br />
'''Уфімська ТЕЦ-2''' — теплова електростанція у Башкортостані. <br />
<br />
Першу чергу станції спроєктували з двома паровими котлами продуктивністю від 70 до 85 тонн пари на годину, від яких мали живитись дві турбіни виробництва Кіровського заводу типу ОКОЛ-120 потужністю по 12 МВт. В 1940-му стали до ладу турбіна №1 та два котли, а в 1942-му запустили турбіну №2. Надалі ТЕЦ підсилили ще шістьома паровими турбінами: <br />
<br />
- однією типу Р-12-25/1,2 потужністю 12 МВт (станційний номер 3);<br />
<br />
- двома введеними в 1965 та 1966 роках турбінами від Ленінградського металічного заводу типу ПТ-60-130-13 потужністю по 60 МВт (номери 4 та 5);<br />
<br />
- трьома запущеними в 1970, 1979 та 1982 роках турбінами виробництва Уральського турбінного заводу типу Т-110/120-130-4 потужністю по 110 МВт (номери 6 – 8).<br />
<br />
Роботу турбін забезпечували численні парові котли, з яких станом на середину 2010-х в роботі залишались сім виробництва Барнаульського котельного заводу типу Е-320-140ГМ продуктивністю по 320 тонн пари на годину, що стали до ладу в 1965, 1966, 1970, 1971, 1979, 1980 та 1981 роках (станційні номери 6 – 12). Також відомо, що раніше на станції був щонайменше один котел Таганрозького котельного заводу типу Е-110-32, який вже вивели з експлуатації.<br />
<br />
Для збільшення теплової потужності ТЕЦ в 1965, 1966, 1979 та 1982 роках доповнили чотирма водогрійними котлами Бійського котельного заводу типу ПТВМ-120 продуктивністю по 120 Гкал/год.<br />
<br />
У 2009-му з експлуатації вивели застарілі турбіни №1 та №2. На той час вони вже чотири роки знаходились на консервації, а їх сукупний показник було деноміновано до 14 МВт. <br />
<br />
У 2011-му запустили газотурбінну установку на основі газової турбіни Siemens SGT-800 потужністю 50 МВт, відпрацьовані якою гази надходять до котла-утилізатора. Первісно за рахунок пари від останнього організували живлення турбіни №3, яка на той час через застарілість вже була деномінована до 6 МВт, а у 2015-му турбіну №3 замінили на нову виробництва Siemens типу SST-300 потужністю 13 МВт. <br />
<br />
Первісно станція використовувала вугілля, а з 1950-х була переведена на природний газ, який подали по газопроводах [[Туймази – Уфа (газопровід)|Туймази – Уфа]] та [[Ішимбай – Уфа]].<br />
<br />
Видалення продуктів згоряння відбувається за допомогою трьох димарів, один з яких має висоту 150 метрів, а два заввишки по 180 метрів.<br />
<br />
Для охолодження використовують воду з річки Уфа.<br />
<br />
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 220 кВ та 110 кВ.<ref>{{Cite web|url=https://www.rosteplo.ru/w/%D0%A3%D1%84%D0%B8%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%A2%D0%AD%D0%A6-2|title=rosteplo}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://bbgl.ru/station/145|title=Уфимская ТЭЦ-2|website=bbgl.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.bashinform.ru/news/politics/2009-01-20/na-ufimskih-tets-1-i-tets-2-idet-obnovlenie-proizvodstvennyh-moschnostey-2075264|title=На уфимских ТЭЦ-1 и ТЭЦ-2 идет обновление производственных мощностей|website=www.bashinform.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://docs.cntd.ru/document/432994843/titles|title=ОБ УТВЕРЖДЕНИИ КОМПЛЕКСНОЙ ПРОГРАММЫ РАЗВИТИЯ КОММУНАЛЬНОЙ ИНФРАСТРУКТУРЫ ГОРОДСКОГО ОКРУГА ГОРОД УФА РЕСПУБЛИКИ БАШКОРТОСТАН НА 2016 - 2025 ГОДЫ от 29 июня 2016 - Оглавление - docs.cntd.ru|website=docs.cntd.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.bashinform.ru/news/economy/2023-11-29/truby-krupneyshey-tets-ufy-poluchili-arhitekturnuyu-podsvetku-3543880|title=Трубы крупнейшей ТЭЦ Уфы получили архитектурную подсветку|website=www.bashinform.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Теплові електростанції Росії]]<br />
[[Категорія:Теплоелектроцентралі]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%84%D1%96%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A2%D0%95%D0%A6-1Уфімська ТЕЦ-12024-03-29T05:57:20Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Теплоелектростанція<br />
|Назва = Уфімська ТЕЦ-1<br />
|Зображення = <br />
|Розташування = {{RUS}}<br />
|Збудована = 1938 – 1943 (турбіни 1 – 4), 1968 – 1969 (турбіни 6 та 7), 1974 (турбіна 5), 2011 (газотурбінна установка)<br />
|Модернізація = <br />
|Паливо = вугілля, природний газ<br />
|Водозабір = <br />
|Енергоблоки = <br />
|Котли = 2 парові Е-115-32ГМ (котли 6 та 7), 1 паровий Е-115-32ГМ (котел 8), 1 паровий ТП-200-32 ГМ (котел 10, виведений з експлуатації), 4 парові Барнаульський котельний завод Е-160-100ГМ (котли 11 – 14), 1 котел-утилізатор Белэнергомаш К-25-130Н (газотурбінна установка), 4 водогрійні Бійський котельний завод ПТВМ-50 (водогрійні котли 1 – 4)<br />
|Турбіни = 1 парова ПР-10-29/12/1,3 (турбіна 3, виведена з експлуатації), 1 парова ПР-15-29/12/1,3 (турбіна 4, виведена з експлуатації), 1 парова ПР-9-90/15/7 м (турбіна 5), 2 парові Уральський турбінний завод ПР-25-90/10/0,9 (турбіни 6 та 7), 1 газова Пермський моторний завод ПС-90 (газотурбінна установка, виведена з експлуатації)<br />
|Генератори = <br />
|Електрична потужність = до 95 (1974), 78 (2012)<br />
|Теплова потужність = <br />
|Виробництво електрики =<br />
|Річне виробництво тепла =<br />
|Керівник =<br />
|Кількість працівників = <br />
|Материнська компанія = «Интер РАО»<br />
|Сайт = <br />
|Дані оновлено = <br />
}}<br />
{{coord|54|50|24|N|56|5|28|E|display=title}}<br />
<br />
'''Уфімська ТЕЦ-1''' — теплова електростанція у Башкортостані. <br />
<br />
Будівництво станції почалось у комплексі з Уфимським нафтопереробним заводом і влітку 1938-го тут була запущена перша парова турбіна потужністю 4 МВт. Також є відомості, що загальна потужність перших двох турбін становила 10 МВт. Крім них майданчик доповнили: <br />
<br />
- введеною у 1941-му турбіною типу ПР-10-29/12/1,3 потужністю 10 МВт (станційний номер 3);<br />
<br />
- запущеною в 1943-му турбіною ПР-15-29/12/1,3 потужністю 15 МВт (номер 4);<br />
<br />
- введеною в 1974-му турбіною типу ПР-9-90/15/7 м потужністю 9 МВт (номер 5);<br />
<br />
- запущеними в 1968 та 1969 роках двома турбінами виробництва Уральського турбінного заводу типу ПР-25-90/10/0,9 потужністю по 25 МВт (номери 6 та 7).<br />
<br />
Роботу турбін забезпечували численні парові котли, перші два з яких продуктивністю по 25 тон пари на годину були запущені разом з першою турбіною. Відомо, що серед змонтованого в подальшому на майданчику обладнання були:<br />
<br />
- три котла типу Е-115-32ГМ продуктивністю по 115 тон пари на годину зі станційними номерами №6 (введений в 1941 році), №7 (1943) та №8;<br />
<br />
- котел №10 типу ТП-200-32 ГМ продуктивністю 200 тон пари;<br />
<br />
- чотири запущені в 1968 (три) та 1994 роках котла типу Е-160-100ГМ продуктивністю по 160 тон пари на годину з номерами №11, №12, №13 та №14.<br />
<br />
Для збільшення теплової потужності ТЕЦ в 1965-му доповнили чотирма водогрійними котлами типу ПТВМ-50 продуктивністю по 50 Гкал/год.<br />
<br />
З плином часу застаріле обладнання виводили з експлуатації - в 2009-му турбіни №1 та №2 (на той час вони вже чотири роки знаходились на консервації), в 2010-му турбіну №4, в 2011-му турбіну №3. Також відомо, що в 2010-му вивели котли №8 і №10. <br />
<br />
У 2011-му запустили газотурбінну установку на базі авіаційного двигуна виробництва Пермського моторного заводу типу ПС-90 потужністю 19 МВт, відпрацьовані якою гази живили котел-утилізатор продуктивністю 25 Гкал/год. Ця установка завершила роботу в 2021 році.<br />
<br />
Первісно станція використовувала вугілля, а з 1950-х була переведена на природний газ, який подали по газопроводах [[Туймази – Уфа (газопровід)|Туймази – Уфа]] та [[Ішимбай – Уфа]].<br />
<br />
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ, 35 кВ та 6 кВ.<ref>{{Cite web|url=https://www.eprussia.ru/news/base/2023/6300714.htm|title=eprussi}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.bashinform.ru/news/politics/2009-01-20/na-ufimskih-tets-1-i-tets-2-idet-obnovlenie-proizvodstvennyh-moschnostey-2075264|title=На уфимских ТЭЦ-1 и ТЭЦ-2 идет обновление производственных мощностей|website=www.bashinform.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://bbgl.ru/station/147|title=ТЭЦ-1 - производственная площадка Уфимской ТЭЦ-4|website=bbgl.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://u7a.ru/articles/economics/16193|title=Запрос предложений|website=u7a.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://docs.cntd.ru/document/432994843/titles|title=ОБ УТВЕРЖДЕНИИ КОМПЛЕКСНОЙ ПРОГРАММЫ РАЗВИТИЯ КОММУНАЛЬНОЙ ИНФРАСТРУКТУРЫ ГОРОДСКОГО ОКРУГА ГОРОД УФА РЕСПУБЛИКИ БАШКОРТОСТАН НА 2016 - 2025 ГОДЫ от 29 июня 2016 - Оглавление - docs.cntd.ru|website=docs.cntd.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Теплові електростанції Росії]]<br />
[[Категорія:Теплоелектроцентралі]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C_(IOP)Президентська медаль (IOP)2024-03-29T05:56:25Z<p>Shkod: </p>
<hr />
<div>{{Картка нагороди <br />
|Назва = Президентська медаль<br />
|Зображення = <br />
|ЗображенняСтрічка = <br />
|Зображення2ст = <br />
|ЗображенняСтрічка2ст = <br />
|Зображення3ст = <br />
|ЗображенняСтрічка3ст = <br />
|Розмір зображення = 200px<br />
|Розмір стрічки = 150px<br />
|OriginalName = {{lang-en|President's Medal}}<br />
|Девіз =<br />
|Країна = {{GBR}}<br />
|Тип = медаль<br />
|КомуВручається =<br />
|КимВручається = [[Інститут фізики]]<br />
|ПідставиНагородження = за заслуги в різних галузях діяльності, які принесли користь фізиці<br />
|Статус = вручається<br />
|Параметри =<br />
|ДатаЗаснування = 1997<br />
|ПершеНагородження = 1998<br />
|ОстаннєНагородження =<br />
|Сайт = https://www.iop.org/about/awards/<br />
}}<br />
'''Президе́нтська меда́ль''' ({{lang-en|President's Medal}})&nbsp;— нагорода [[Інститут фізики|Інституту фізики]] (IOP). Медаль було засновано у 1997 році для відзначення науковців за «заслуги в різних галузях діяльності, які принесли користь фізиці в цілому та Інституту зокрема»<ref>{{cite web |url=http://www.iop.org/about/awards/president/page_38412.html | title=The President's medal | publisher= Institute of Physics|accessdate=26 грудня 2019}}</ref>. Нагороду вручає особисто президент Інституту<ref name="AIP" />. Вручаються максимум дві нагороди на президентство. Перше нагородження відбулося у 1998 році.<br />
<br />
== Лауреати ==<br />
Медаллю відзначені такі науковці:<ref>{{cite web |url=https://www.iop.org/about/awards/presidents-medal-recipients | title=President's medal recipients | publisher=Institute of Physics |accessdate=17 серпня 2022}}</ref>:<br />
{{columns-list|colwidth=30em|<br />
*2022 {{не перекладено|Пітер Найт|||Peter Knight (physicist)}}<ref>https://www.iop.org/about/awards/presidents-medal/professor-sir-peter-knight</ref><br />
* 2020 {{не перекладено|Міріам Сарачік|||Myriam Sarachik}}<ref>https://www.iop.org/about/awards/presidents-medal/distinguished-professor-myriam-p-sarachik</ref><br />
* 2018 Вільям Джордж Стірлінг ({{lang-en|William George Stirling}})<br />
* 2017 [[Джоселін Белл Бернелл]]<ref>{{cite web |url=https://www.mansfield.ox.ac.uk/news/jocelyn-bell-burnell-receives-iop-presidents-medal | title=Jocelyn Bell Burnell receives IOP President's Medal |publisher=Mansfield College, Oxford |date=27 липня 2017 |accessdate=26 грудня 2019}}</ref><ref>{{cite web |url=https://gsa.uk.com/2017/07/iop-president-confers-medal-upon-gsa-alumna-jocelyn-bell-burnell/ |title=IoP president confers medal upon GSA alumna Jocelyn Bell Burnell |publisher=GSA |date=19 липня 2017 |accessdate=7 січня 2020}}</ref><ref>{{cite web |url=https://www2.physics.ox.ac.uk/news/2017/07/21/prof-dame-jocelyn-bell-burnell-awarded-the-president%E2%80%99s-medal-of-the-institute-of |title=Prof Dame Jocelyn Bell Burnell awarded the President's Medal of the Institute of Physics |publisher=Department of Physics, University of Oxford |date=21 липня 2017 |accessdate=7 січня 2020}}</ref><ref name="AIP">{{Cite journal|title=President's medal of the Institute of Physics |journal=AIP Conference Proceedings |series=WOMEN IN PHYSICS: 6th IUPAP International Conference on Women in Physics |year=2019 |volume=2019|issue=1|doi=10.1063/1.5110061|page=020003|doi-access=free}}</ref><br />
* 2016 {{не перекладено|Джон Дадлі (фізик)|Джон Дадлі||John Dudley (physicist)}}<ref>{{cite web |url=https://spie.org/about-spie/spie-member-news/john-dudley-receives-presidents-medal-from-the-institute-of-physics- | title=John Dudley receives President's Medal from the Institute of Physics |publisher=[[Товариство оптики і фотоніки|SPIE]] |date=1 грудня 2016 |accessdate=26 грудня 2019}}</ref><br />
* 2014 Дуглас Пол ({{lang-en|Douglas John Paul}})<ref>{{cite web |url=https://www.st-edmunds.cam.ac.uk/news/former-fellow-awarded-institute-physics-president%E2%80%99s-medal |title=Former Fellow awarded the Institute of Physics President's Medal |publisher=University of Cambridge |date=17 жовтня 2014 |accessdate=7 січня 2020}}</ref><ref name="paul-glasgow">{{cite web |title=Prof Douglas J. Paul |url=http://userweb.eng.gla.ac.uk/douglas.paul/ |publisher=University of Glasgow |accessdate=8 січня 2020}}</ref><ref>{{cite web|url=https://quantic.ac.uk/quantic/wp-content/uploads/2016/04/QUANTIC-ANNUAL-REPORT-2015_LowRes.pdf |title=Building on Excellence |page=33 |publisher=QuantIC Innovation Space |work=Annual Report 2014-2015 |accessdate=9 січня 2020}}</ref><br />
* 2012 [[Браян Кокс (фізик)|Браян Кокс]]<ref>{{cite web |url=https://www.brainpickings.org/2013/07/23/brian-cox-science-democracy/ |title=Brian Cox on Why Science Is Essential to Modern Democracy |publisher=Brain Pickings |first=Maria |last=Popova |date=23 липня 2013 |accessdate=7 січня 2020}}</ref><ref>{{cite news |url=https://www.express.co.uk/life-style/life/1153711/Brian-Cox-net-worth |title=Brian Cox net worth: How much has the TV personality made throughout his career? |publisher=Express |date=15 липня 2019 |accessdate=26 грудня 2019}}</ref><ref>{{cite web|url=https://www.epsnews.eu/2012/10/iop-awards-dinner/ |title=Institute of Physics Awards Dinner |date=26 жовтня 2012 |publisher=European Physical Society |first=David |last=Lee}}</ref><br />
* 2009 {{не перекладено|Мазлан Отман|||Mazlan Othman}}<br />
* 2008 [[Майкл Атія]]<br />
* 2006 [[Тім Бернерс-Лі|Тімоті Бернерс-Лі]]<br />
* 2004 {{не перекладено|Едуард Брезін|||Edouard Brézin}}<br />
* 2002 {{не перекладено|Мартін Вуд (інженер)|Мартін Вуд||Martin Wood (engineer)}}<br />
* 2000 [[Джером Фрідман]]<br />
* 1998 {{не перекладено|Фредерік Даінтон|||Frederick Dainton, Baron Dainton}}<ref>{{cite web|url=https://physicsworld.com/a/physicists-honoured-at-the-savoy/ |title=Physicists honoured at the Savoy |date=23 січня 1998 |work=Physics World |url-access=limited |accessdate=9 січня 2020}}</ref><br />
}}<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist|2}}<br />
<br />
== Посилання ==<br />
* [https://www.iop.org/about/awards/presidents-medal-recipients President's medal recipients] // [[Інститут фізики|IOP]]<br />
{{Бібліоінформація}}<br />
[[Категорія:Нагороди, засновані 1997]]<br />
[[Категорія:Нагороди Інституту фізики]]<br />
[[Категорія:Засновані у Великій Британії 1997]]<br />
[[Категорія:Медалі Великої Британії]]</div>Shkodhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8_%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%A2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83Установки фракціонування в Тобольську2024-03-29T05:51:45Z<p>Shkod: /* Примітки */</p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Росія Уральський федеральний округ<br />
| width = 300<br />
| caption = Місце розташування фракціонатора<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Росія Уральський федеральний округ<br />
| label = '''Тобольськ'''<br />
| label_size = <br />
| position = left<br />
| background = <br />
| mark = Green pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 58 | lat_min = 14 | lat_sec = 15 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 68 | lon_min = 26 | lon_sec = 24 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Установки фракціонування в Тобольську''' – виробничий майданчик газопереробного спрямування, який діє у Тюменьскій області Росії. <br />
<br />
На тлі стрімкого розвитку нафтогазової промисловості Західного Сибіру в 1970-х роках запланували створення в Тобольську потужного нафтохімічного майданчику, який також мав отримати дві Центральні газофракційні установки (ЦГФУ). Кожна з них мала щорічно розділяти 3 млн тон фракції С3+ (у російській термінології відома як широка фракція легких вуглеводнів, ШФЛУ) із отриманням пропану, бутану, ізобутану, пентану, ізопентану та гексану. <br />
<br />
ЦГФУ-1 стала до ладу в 1984-му, тоді як довести до завершення проект будівництва ЦГФУ-2 у той період не вдалось, хоча основне обладнання вже було завезене водним транспортом. Сировину для фракціонування подали спеціалізованому продуктопроводу для транспортування ШФЛУ [[Західний Сибір – Урал – Поволжя]]. Хоча вже у 1989-му після катастрофи в Башкирії він перестав функціонувати в повному обсязі, проте східна частина системи продовжувала постачати тобольський майданчик. <br />
<br />
В 1990-ті роки на тлі краху планової економіки виникли проблеми із сировиною навіть для однієї ЦГФУ, завантаженість якої падала до 30%, що, в свою чергу, тягнуло за собою технічні проблеми. Втім, з відновленням нафтогазової промисловості ці проблеми пішли у минуле і в 2010-му фракціонатор переробив 3,5 млн тон ШФЛУ. Станом на початок 2010-х річна потужність ЦГФУ-1 становила 3,8 млн тон, а в 2014-му нарешті завершили будівництво ЦГФУ-2, що збільшило загальну потужність до 6,6 млн тон. Того ж 2014-го ввели в дію нову систему для транспортування ШФЛУ [[Пуровськ – Ноябрьськ – Південний Балик – Тобольськ]], яка здатна перекачувати до 8 млн тон на рік.<br />
<br />
Ще з 1987-го та 1997-го споживачами бутану та ізобутану могли бути [[Установки дегідрогенізації бутану в Тобольську|установки дегідрогенізації, які ввели в дію на самому тобольському майданчику]]. Крім того, в 1993-му у Західному Сибіру стало до ладу [[Крекінг-установка в Томську|піролізне виробництво в Томську]], частину сировини для якого становлять пропан та бутан (як і тобольський майданчик воно у підсумку опинилось під контролем нафтохімічної корпорації «Сибур»). Втім, найбільшим споживачем пропану у підсумку стала введена в дію у 2013-му в Тобольську [[Установка дегідрогенізації пропану в Тобольську|установка дегідрогенізації пропану]]. <br />
<br />
Наступним кроком у розвитку тобольського майданчику став запуск в 2019-му [[Крекінг-установка в Тобольську|власної піролізної установки]] світового класу потужністю понад 2 млн тон олефінів на рік. Цей проект включав також суттєві зміни у роботі фракціонуючих потужностей та вихідній сировині – тепер на майданчик стала надходити ШФЛУ марки «Б», яка вирізняється суттєвим вмістом етану. Після проходження через новий блок вилучення етан-пропанової суміші отримують ШФЛУ марки «А» (з низьким вмістом етану), яка вже надходить на ЦГФУ-1 та ЦГФУ-2. Етан-пропанова суміш, пропан та бутан є сировиною для піролізної установки.<ref>{{Cite web|url=https://makston-engineering.ru/blog-zametki/post/since-1834-22-04-2018|title=Тобольскнефтехим, запсибнефтехим. Since 1834|website=Макстон-Инжиниринг|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://realnoevremya.ru/articles/220590-press-tur-tatarstanskih-smi-na-proizvodstva-zapsibneftehim-v-tobolske|title=Пресс-тур татарстанских СМИ на производства «ЗапСибНефтехим» в Тобольске — Реальное время|website=realnoevremya.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://t-l.ru/162228.html|title=Строительство ГФУ-2 в Тобольске перешло в завершающую стадию|website=t-l.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.onhp.ru/news/novye-moshchnosti-tobolsk-neftehima|title=Новые мощности «Тобольск-Нефтехима»|last=smad|date=2014-08-08|website=www.onhp.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://oilcapital.ru/news/2011-01-12/tobolsk-neftehim-planiruet-uvelichit-pererabotku-shflu-do-3-75-mln-tonn-931801|title=Тобольск-Нефтехим планирует увеличить переработку ШФЛУ до 3,75 млн тонн|website=oilcapital.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://pronpz.ru/neftepererabatyvayushchie-zavody/zapsibneftehim.html|title=ЗапСибНефтехим: схема производства, продукция, установки, ПЭ, ПП|language=ru-RU|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Газопереробні підприємства Росії|Т]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8_%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%9D%D0%B8%D0%B6%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83Установки фракціонування в Нижньокамську2024-03-29T05:44:33Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Європейська частина Росії <br />
| width = 350<br />
| caption = Місце розташування заводу<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Європейська частина Росії<br />
| label = '''Нижньокамськ'''<br />
| label_size = <br />
| position = left<br />
| background = <br />
| mark = Cyan pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 55 | lat_min = 36 | lat_sec = 33 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 51 | lon_min = 54 | lon_sec = 47 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Установки фракціонування в Нижньокамську''' – виробничий майданчик газопереробного спрямування, який діє у Татарстану. <br />
<br />
В межах проекту потужного нафтохімічного майданчику у Нижньокамську в 1967 році ввели в дію Центральну газофракційну установку 1 (ЦГФУ-1), призначену для розділення фракції С3+ (у російській термінології відома як широка фракція легких вуглеводнів, ШФЛУ). В 1971-му стала до ладу ЦГФУ-2. Обидві вони мали потужність по 750 тисяч тон на рік, проте вже у 1981-му показник ЦГФУ-2 довели до 1,35 млн тон. <br />
<br />
Продуктами фракціонування виступають пропан, бутан, ізобутан, пентан, ізопентан та гексан, при цьому бутани та пентани споживаються [[Установки дегідрогенізації в Нижньокамську|нижньокамськими установками дегідрогенізації]].<br />
<br />
Сировину для фракціонування первісно подали по трубопроводу [[Міннібаєво – Нижньокамськ]]. В середині 1980-х сюди ж вивели потужний продуктопровід [[Західний Сибір – Урал – Поволжя]], проте вже за кілька років він вийшов з ладу після катастрофи. Наразі Мінінбаєвський завод вже не випускає товарну ШФЛУ, а всі необхідні для нижньокамського майданчику обсяги (станом на 2021 рік тут споживали 1,4 млн тон газової сировини) отримують залізничним транспортом.<ref>{{Cite web|url=https://ruxpert.ru/%D0%9D%D0%B8%D0%B6%D0%BD%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%BD%D0%B5%D1%84%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%B8%D0%BC|title=Нижнекамскнефтехим — Русский эксперт|website=ruxpert.ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://realnoevremya.ru/articles/71342-nizhnekamskneftehim-otmechaet-50-let-so-dnya-vypuska-produkcii|title=Нижнекамскнефтехим отмечает 50 лет со дня выпуска продукции — Реальное время|website=realnoevremya.ru|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://rg.ru/2021/08/25/reg-pfo/kak-nizhnekamsneftehim-v-lokdaun-rasshiril-assortiment-produkcii.html|title=Как "Нижнекамснефтехим" в локдаун расширил ассортимент продукции|date=2021-08-25|website=Российская газета|language=ru|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.russianscientist.org/files/archive/Nauka/2018_L_KNUBOVETS-34.pdf|title=KNUBOVETS-34}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Газопереробні підприємства Росії|Н]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8_%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B2_%D0%A3%D1%84%D1%96Установки ізомеризації в Уфі2024-03-29T05:41:40Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Європейська частина Росії<br />
| width = 350<br />
| caption = Район розташування установок<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Європейська частина Росії<br />
| label = '''Уфа'''<br />
| label_size = <br />
| position = left<br />
| background = <br />
| mark = Cyan pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 54 | lat_min = 52 | lat_sec = 57 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 56 | lon_min = 5 | lon_sec = 3 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Установки ізомеризації в Уфі''' – складова нафтопереробного комплексу в Уфі, які здійснюють продукування високооктанового компонента палива.<br />
<br />
Нафтопереробний комплекс в Уфі організаційно складається з трьох майданчиків, кожен з яких у підсумку отримав власні потужності з ізомеризації:<br />
<br />
- на Ново-Уфімському НПЗ в 1997 році одну з секцій установки каталітичного риформінгу (почала діяти з 1976-го) перепрофіліювали під блок ізомеризації. Певний час тут використовували процес французької компанії Axens, а в 2009-му провели модернізацію за технологією «Ізомалк-2» від російської компанії «НПП Нефтехим» із новим типом каталізатору та рециклом слабко-розгалужених гексанів. Наразі установка має річну потужність на рівні 800 тисяч тон, включає блоки деізопентанізації та деізогексанізації і використовує як сировину фракцію НК-80. Її переведення на каталізатор від «НПП Нефтехим» дозволило збільшити октанове число ізомеризату з 80 до 87 – 88 пунктів; <br />
<br />
- на Уфімському НПЗ в 1989 році установку каталітичного риформінгу (почала діяти з 1964-го) доповнили секцією ізориформінгу. В 2003-му цю секцію перепрофіліювали під блок ізомеризації з рециклом слабко-розгалужених гексанів, а в 2008-му на ній почали використовувати каталізатор технології «Ізомалк-2». Наразі установка має річну потужність на рівні 560 тисяч тон, використовує як сировину фракцію НК-62 та випускає легкий і важкий ізомеризат з октановим числом 85 – 87;<br />
<br />
- на НПЗ Уфанафтохім в 2003 році установку каталітичного риформінгу (почала діяти з 1964-го) перепрофіліювали на здійснення ізомеризації за технологією «Ізомалк-2». Первісно вона мала річну потужність на рівні 400 тисяч тон та забезпечувала випуск ізомеризату з октановим числом 81 – 82, при цьому глибина ізомеризації пентану складала 69% - 70%, тоді як гексанів – лише 18% - 22%. В 2008 та 2012 роках додали колони деізогексанізації та деізопентанцізації, Наразі установка має річну потужність на рівні 484 тисячі тон, використовує як сировину фракції НК-62 та НК-70 і випускає ізомеризат з октановим числом 91 – 92.<ref>{{Cite web|url=https://ogbus.ru/files/ogbus/authors/Yasakova/Yasakova_1.pdf|title=Yasakova_1}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://pronpz.ru/neftepererabatyvayushchie-zavody/novoil.html|title=«Башнефть-Новойл» {{!}} ПроНПЗ|language=ru-RU|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://pronpz.ru/neftepererabatyvayushchie-zavody/unpz.html|title=Башнефть-УНПЗ: схема производства, продукция, контакты, история|language=ru-RU|access-date=2024-03-29}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://pronpz.ru/neftepererabatyvayushchie-zavody/ufaneftehim.html|title=Уфанефтехим: технология производства, модернизация, продукция|language=ru-RU|access-date=2024-03-29}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Установки ізомеризації пентану|У]]<br />
[[Категорія:Установки ізомеризації гексану|У]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/Close_Quarters_Battle_ReceiverClose Quarters Battle Receiver2024-03-29T04:48:10Z<p>Olegvdv68: доповнення</p>
<hr />
<div>{{Картка зброї<br />
| назва = Close Quarters Battle Receiver<br />
| зображення = M4A1-CQBR.png<br />
| розм_зобр = 300пкс<br />
| альт = <br />
| підпис = Зверху: M4A1 з пакетом SOPMOD Block 1, включаючи Rail Interface System та Trijicon 4× ACOG. Довжина ствола - 14,5 дюймів (368 мм).<br/>Знизу: M4A1 з приймачем для ближнього бою. Довжина ствола - 10,3 дюйма (262 мм).<br />
| походження = {{USA}}<br />
| тип = [[Автоматична гвинтівка]]<br />
<!-- Зазначення типу --><br />
| є_стрілецька = так<br />
<!-- Історія використання --><br />
| служба = 2000&nbsp;— сучасність<br />
| оператори = Збройні сили США<br />
| війни = [[Війна в Афганістані (2001—2021)|Війна в Афганістані]], [[Війна в Іраку (2003—2011)|Війна в Іраку]]<br />
<!-- Історія виробництва --><br />
| розробник = [[Colt's Manufacturing Company]]<br />
| дата_розробки = [[1999]]<br />
| виробник = [[Colt's Manufacturing Company]]<br />
| вартість_одиниці =<br />
| дата_виготовлення = 2000- по т.ч.<br />
| кількість = >10 000<br />
| варіанти =<br />
<!-- Основні характеристики --><br />
| хар_підпис =<br />
| вага = 2,72&nbsp;кг<br />
| довжина = 762/679&nbsp;мм з розкладеним/складеним прикладом<br />
| част_довжина = 262 мм<br />
| ширина =<br />
| висота =<br />
| діаметр =<br />
| обслуга =<br />
| десант =<br />
<!-- Характеристики стрілецької зброї --><br />
| набій = [[5,56×45 мм НАТО]]<br />
| вага_набою =<br />
| калібр = 5,56&nbsp;мм<br />
| стволи =<br />
| дія = [[відведення порохових газів]], [[поворотний затвор]]<br />
| темп = 700—950<br />
| д_швидкість = 788 м/с<br />
| дальність = 300 м<br />
| м_дальність =<br />
| живлення = коробчастий магазин на 20/30 набоїв<br />
| приціл = [[Механічні приціли]], [[SOPMOD]]<br />
<!-- Характеристики артилерії --><br />
| казенник =<br />
| відбій =<br />
| лафет =<br />
| підвищення =<br />
| траверс =<br />
}}<br />
'''Close Quarters Battle Receiver''' ({{lang-uk|Приймач для ближнього бою}}, (CQBR)&nbsp;— комплексний набір модифікованої верхньої частини ствольної коробки для карабіна M4A1, розроблений на замовлення ВМС США для ведення бою в обмеженому, стисненому просторі.<br />
<br />
Ствол CQBR має довжину 10,3 дюйма (262 мм) (подібно до короткоствольної версії M16 від Colt Commando), що робить зброю значно компактнішою, а отже, полегшує її використання в транспортних засобах та в обмеженому, стисненому просторі. Загальна довжина верхньої частини ствольної коробки становить 19,25 дюймів (489 мм). Зі складеним прикладом загальна довжина зброї становить 26,75 дюймів (679,4 мм). Гвинтівки, створені у вигляді повного комплекту (а не лише верхньої частини ствольної коробки), мають позначення ''Mk 18 MOD 0/1''.<br />
<br />
Підрозділи спеціальних операцій використовують CQBR для захисту [[VIP|VIP-персон]], ведення бойових дій у міських умовах та інших ситуаціях ближнього бою (CQB).<br />
<br />
Попередній національний інвентарний номер (NSN) CQBR був 1005-LL-L99-5996. Тепер карабін, повністю обладнаний для ведення бою в ближньому бою, має номенклатуру NSN 1005-01-527-2288.<br />
<br />
== Див. також ==<br />
* [[PAPOP]]<br />
* [[Особиста зброя збройних сил США]]<br />
* [[Сили спеціальних операцій армії США]]<br />
* [[XM8]]<br />
* [[FN FNC]]<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
== Посилання ==<br />
{{Commonscat|Close Quarters Battle Receiver}}<br />
* [https://www.nsn-now.com/1005016713911 1005-01-671-3911, Modification Kit, Gun, Weapon] {{ref-en}}<br />
<br />
{{Сучасна піхотна зброя США}}<br />
{{Похідні від ArmaLite AR-10}}<br />
{{ac}}<br />
{{Портали|США|Військова техніка|Війна}}<br />
<br />
[[Категорія:Автомати США]]</div>Olegvdv68https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%B1%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87Горбатий Геннадій Іванович2024-03-29T01:23:17Z<p>Kamelot: </p>
<hr />
<div>{{ІП|Горбатий (значення)|Горбатий}}<br />
{{художник}}<br />
'''Геннадій Іванович Горба́тий''' ({{н}} [[23 червня]] [[1955]], [[Ангарськ]])&nbsp;— український живописець; член [[Національна спілка художників України|Спілки радянських художників України]] з 1989 року, німецьких мистецьких груп «Aaron» у 1995—2001 роках та «Paracok» з 1996 року.<br />
<br />
== Біографія ==<br />
Народився [[23 червня]] [[1955]] року в місті [[Ангарськ]]у [[Іркутська область|Іркутської області]] (нині [[Російська Федерація]]). Протягом 1977—1981 років навчався у [[Кримське художнє училище імені Миколи Самокиша|Кримському художньому училищі]] у [[Куриленко Георгій Миколайович|Георгія Куриденка]]; у 1981—1987 роках&nbsp;— у [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Київському художньому інституті]], де його педагогами були [[Вітковський Лев Іванович|Лев Вітковський]], [[Гурін Василь Іванович|Василь Гурін]], [[Забашта Василь Іванович|Василь Забашта]], [[Лопухов Олександр Михайлович|Олександр Лопухов]].<br />
<br />
У [[Чернівці|Чернівцях]]&nbsp;— з 1987 року. Мешкав у будинку на вулиці Мінській, №&nbsp;11, квартира №&nbsp;1. З 1993 року&nbsp;— у [[Німеччина|Німеччині]].<br />
<br />
== Творчість ==<br />
Працює у галузі [[станковий живопис|станкового живопису]], створює [[жанрове малярство|тематичні композиції]], [[портрет]]и, [[пейзаж]]і, [[натюрморт]]и. Серед робіт:<br />
{{стовпці|3}}<br />
* «Чернівці. Дощовий день» (1987);<br />
* «Минули літа» (1989);<br />
* цикл «Січові стрільці» (1990—1991);<br />
* цикл «Джерело давнини» (1995—1997);<br />
* серія «Джерело давнини» (1996);<br />
* «Божич (Провісник весни)» (1996);<br />
* «Метелик» (1996);<br />
* серія «Пори року» (1997):<br />
** «Зима»;<br />
** «Весна»;<br />
* «Місток довіри» (1997);<br />
* «Хаос» (2003).<br />
</div><br />
Брав участь у всеукраїнських мистецьких [[виставка]]х з 1987 року, міжнародних&nbsp;— з 1989 року. Персональні виставки відбулися у Чернівцях у 1988 році; у [[Гельнгаузен]]і у 1993, 1998, 2000, 2003 роках, [[Гойзенштамм]]і у 1996, 1998, 2001 роках, [[Саарбрюкен]]і у 1997 році, [[Ашаффенбург|Ашаффенбурзі]] у 1999 році, [[Марбург (місто)|Марбурзі-на-Лані]] та [[Вісбаден]]і у 2000 році, [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті-на-Майні]] у 2001 році. Відзначений дипломом і медаллю 5-го міжнародного симпозіуму митців Європи, який проходив в [[Італія|Італії]] у 1997 році.<br />
<br />
Деякі картини зберігаються у [[Чернівецький художній музей|Чернівецькому]] та [[Бердянський художній музей імені Ісаака Бродського|Бердянському]] художніх музеях.<br />
<br />
== Література ==<br />
* {{книга |частина =Горбатий Геннадій Іванович|заголовок = Митці Буковини. Енциклопедичний довідник. |посилання =https://drive.google.com/file/d/1BNBjYefXNz7ZQLi7_FX7ZGi3IWcBQX-o/view |відповідальний = [[Дугаєва Тетяна Ігорівна|Т. Дугаєва]], [[Міщенко Ірина Іванівна|І. Міщенко]] |видання = [[Чернівецька обласна організація Національної спілки художників України]] |місце= Чернівці |видавництво = «Золоті литаври» |рік = 1998 |том = 1. Члени Національної спілки художників України 1940—1998 |сторінки = 32 |тираж = 1000 |isbn= 966-95431-9-3|ref=Митці Буковини. Енциклопедичний довідник}};<br />
* {{ЕСУ|том=6|автор=[[Міщенко Ірина Іванівна|І. І. Міщенко]]|стаття=Горбатий Геннадій Іванович|id=31015}}<br />
<br />
{{нк}}<br />
{{Портали|Біографії|Живопис|Буковина|Німеччина}}<br />
<br />
[[Категорія:Українські живописці]]<br />
[[Категорія:Радянські художники]]<br />
[[Категорія:Німецькі художники]]<br />
[[Категорія:Українські портретисти]]<br />
[[Категорія:Українські пейзажисти]]<br />
[[Категорія:Українські натюрмортисти]]<br />
[[Категорія:Художники Чернівців]]<br />
[[Категорія:Члени Національної спілки художників України]]<br />
[[Категорія:Українські емігранти до Німеччини]]</div>Kamelothttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BB%D1%8E%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%96%D0%BDФлюорометилідін2024-03-29T00:03:44Z<p>Oleksiy.golubov: </p>
<hr />
<div>{{Речовина|ImageFileL1=Fluoromethylidyne.png|ImageAltL1=Skeletal formula of fluoromethylidyne|ImageFileR1=Fluoromethylidyne radical spacefill.png|ImageAltR1=Space-filling model of the fluoromethylidyne radical|IUPACName={{Unbulleted list|Fluoromethylidyne (substitutive){{Citation needed|date=April 2012}}|Fluoridocarbon(•) (additive){{Citation needed|date=April 2012}}<br />
}}|OtherNames={{Unbulleted list|Carbon(I) fluoride{{Citation needed|date=April 2012}}|Carbon monofluoride{{Citation needed|date=April 2012}}|Fluorocarbyne{{Citation needed|date=April 2012}}|Fluoromethylyne{{Citation needed|date=April 2012}}<br />
}}|Section1={{Chembox Identifiers<br />
| CASNo = 3889-75-6<br />
| CASNo_Ref = {{cascite|correct|CAS}}<br />
| ChemSpiderID = 10605706<br />
| ChemSpiderID_Ref = {{chemspidercite|correct|chemspider}}<br />
| PubChem = 155293615<br />
| SMILES = [C]F<br />
| StdInChI = 1S/CF/c1-2<br />
| StdInChI_Ref = {{stdinchicite|correct|chemspider}}<br />
| StdInChIKey = ISOSXCFSIDVNNC-UHFFFAOYSA-N<br />
| StdInChIKey_Ref = {{stdinchicite|correct|chemspider}}<br />
}}|Section2={{Chembox Properties<br />
| Formula = CF<sup>•</sup><br />
| MolarMass = 31.0091 g mol<sup>−1</sup><br />
}}}}<br />
<br />
'''Флюорометилідін''' є не стабільною хімічною сполукою, а метастабільним [[Радикал (хімія)|радикалом]], що містить один високореакційний атом вуглецю, зв'язаний з одним атомом фтору. Він має [[Хімічна формула|формулу]] CF<ref>{{Cite journal|last=F. J. Grieman|last2=A. T. Droege|last3=P. C. Engelking|date=March 1983|title=The ''a''<sup>4</sup>Σ<sup>−</sup>–''X''<sup>2</sup>Π transition in CF: A measurement of the term energy and bond length of a fluoromethylidyne metastable|journal=Journal of Chemical Physics|volume=78|issue=5|pages=2248–2254|doi=10.1063/1.445070}}</ref>. В [[Основний стан квантовомеханічної системи|основному стані]] атом вуглецю має неподілену електронну пару та один неспарений електрон<ref>{{Cite journal|last=Ruzsicska, B. P.|last2=Jodhan, A.|last3=Choi, H. K. J.|last4=Strausz, O. P.|last5=Bell, T. N.|year=1983|title=Chemistry of carbynes: reaction of CF, CCl, and CBr with alkenes|journal=J. Am. Chem. Soc.|volume=105|issue=8|pages=2489–2490|doi=10.1021/ja00346a072}}</ref>.<br />
<br />
Фторметилідинові радикали в основному стані можна отримати за допомогою [[Ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетової]] [[Фотоліз|фотодисоціації]] {{нп|Дибромдифторметан|дибромдифторметану||Dibromodifluoromethane}} при довжині хвилі 248 нанометрів<ref>{{Cite journal|last=J. Peeters|last2=J. Van Hoeymissen|last3=S. Vanhaelemeersch|last4=D. Vermeylen|date=February 1992|title=Absolute rate constant measurements of CF(''X''<sup>2</sup>Π) reactions. 1. Reactions with O<sub>2</sub>, F<sub>2</sub>, Cl<sub>2</sub> and NO|journal=Journal of Physical Chemistry|volume=96|issue=3|pages=1257–1263|doi=10.1021/j100182a043}}</ref>.<br />
<br />
Він легко й необоротно [[Димер (хімія)|димеризується]] до {{нп|Дифторацетилен|дифторацетилену||Difluoroacetylene}}, також відомого як дифторетилен, перфторацетилен або перфторетилін. За певних умов він може гексамеризуватися до {{нп|Гексафторбензол|гексафторбензолу||Hexafluorobenzene}}.<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{Reflist}}<br />
[[Категорія:Інтермедіати]]<br />
[[Категорія:Вільні радикали]]<br />
[[Категорія:Сполуки фтору]]<br />
[[Категорія:Сполуки вуглецю]]</div>Oleksiy.golubovhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D1%88%D0%B8%D1%86%D1%96_(%D0%A4%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BA-%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BA)Бистршиці (Фридек-Містек)2024-03-28T23:23:35Z<p>St0lker12: </p>
<hr />
<div>'''Бистршиці, Бистржіце''' (на [[Тешинський|тешинському діалекті]] ''Bystrzica'', [[Польська мова|пол]]. ''Bystrzyca'', [[Німецька мова|нім]]. ''Bistritz'') - село в [[Чехія|Чехії]], округ [[Фридек-Містек (округ)|Фридек-Містек]], [[Моравсько-Сілезький край]]. Тут пмешкає приблизно 5300 осіб, з яких третина - [[поляки]]. За чисельністю населення це найбільший муніципалітет [[Чехія|Чехії]] без статусу міста чи селища.<br />
<br />
Через село протікає річка [[Ольза|Ольше]], відповідно до якої воно має ознаку кадастрової території. Сусідніми муніципалітетами є Нидек, Градек і Вендринє.<br />
<br />
{{НП<br />
|оригінальна назва = Bystřice, Bystřice nad Olší<br />
|країна = [[Чехія]]<br />
|статус = село<br />
|населення = 5291<br />
|зображення = Bystřice.jpg<br />
|зображення_підпис = Вид на Бистржіце з півночі<br />
|прапор = Bystřice (FM) flag.svg<br />
|герб = Bystřice (FM) CoA.svg<br />
|регіон = Моравсько-Сілезький край<br />
|вид району = Округ<br />
|район = Фридек-Містек<br />
|громада = Тржинець<br />
|голова = Роман Врубель (Roman Wróbel)<br />
|площа = 16,09<br />
|висота = 340<br />
|рік перепису = 2023<br />
|поштовий індекс = 739 95<br />
|сайт = https://www.bystrice.cz/<br />
|координати = <br />
}}<br />
<br />
== Історія ==<br />
Найстаріший задокументований письмовий звіт про Бистржіце міститься в копії документа, виданого князем Болеславом I (1409–1431). Інший запис міститься в привілеї тешинського князя від 1470 року, який надав першому поселенцю в околицях землю з правом заснувати млин з одним колесом і корчму, створивши таким чином спадкову вотчину. Це підтвердив князь Казимир ІІ у 1503 р. та неодноразово (на прохання бурмістра Яна Штурча) у 1595 р. князь [[Адам-Вацлав Цешинський|Адам Вацлав]], який дозволив додати до млина друге млинове колесо, але водночас нав’язав власникам с. муніципальне місце орендує землю та млин, так званий "Формаман" - податок натурою, що доставляється до замку [[Цешинський замок|Тешин]], і десятину зерном для священика з Вендринє. Назва поселення вперше згадується в 1523 році в списку сіл, зобов'язаних брати пиво з міської пивоварні в [[Тешинське герцогство|Тешині]].<br />
<br />
Заселення нового села йшло повільно. Довгий час переселенці будували свої садиби, розкидані по луках і лісових галявинах. Через бідність ґрунту вони також займалися скотарством. Одним із перших поселенців був Єжи Валах, який оселився на так званому «розкопі». У 16 столітті мешканці Бистржіце випасали худобу переважно на луках поблизу [[Ольза|Ользи]]. У наступні століття пасовища перемістилися в гори. У 1577 році в селі проживало близько 300 жителів, з них 22 селяни, 6 дрібних землеробів (городників і плодівників), 1 мірошник і 1 фортець (всього 30 сідел). З часів [[Реформація|Реформації]] більшість мешканців села були протестантами. Це зауваження було зроблено в звіті про візитацію архідиякона [[Ополе|Ополя]] від 1679 р. Після видання патенту толерантності в 1782 р. 84 особи залишили [[Католицька церква|Католицьку Церкву]], так що в 1784 р. було лише 37 католиків. У 1782 році була заснована перша Бистрицька школа і тоді ж була заснована євангельська громада. Мовою навчання в школі була місцева говірка. У дев'ятнадцятому столітті кількість віруючих католиків зросла до 269 у 1910 році. Бистрице й досі залишається одним із найбільш протестантських сіл у Заольжі. У 1916 році в Бистржіце була заснована адвентистська громада.<br />
<br />
У першій половині дев’ятнадцятого століття в Бистржіце було багато робітників, які щороку мігрували працювати на «варіння» нітрату калію в сучасну [[Словаччина|Словаччину]]. У ХІХ столітті село було відомим центром виробництва мережива. Шнурки використовували для виробництва мереживного взуття та для головних уборів, які були частиною тешинського та горянського костюмів. У той же час в околицях видобували залізну руду для металургійного заводу в [[Тржинець|Тршинці]]. Трохи пізніше в Бистржеці почали виготовляти великі віники для потреб [[Тржинецький металургійний завод|Тршинецького заводу]]. Значною подією в історії міста було введення в експлуатацію залізниці Кошице-Богумін (1871-1875). <br />
<br />
Згідно з австрійським переписом населення 1910 року в Бистржіце проживало 2426 госіб, з них 2382 (98,2%) поляки, 13 (0,5%) чехи і 31 (1,3%) німці.</div>St0lker12https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%96%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D1%96_(%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80)Грімальді (кратер)2024-03-28T22:44:35Z<p>Olbiopontik: </p>
<hr />
<div>{{Кратер на Місяці|colong=67}}<br />
'''Грімальді'''&nbsp;— великий басейн, розташований поблизу західного краю [[Видимий бік Місяця|видимої півкулі]] [[Місяць (супутник)|Місяця]]. Він розташований на південний захід від [[Океан Бур|Океана Бур]] і на південний схід від кратера {{Iw|Річчолі (кратер)|Річчолі|en|Riccioli (crater)}}. Між Океаном Бур та Грімальді знаходиться {{Iw|Дамуазо (кратер)|Дамуазо|en|Damoiseau (crater)}} , а на півночі&nbsp;— {{Iw|Лорман (кратер)|Лорман|en|Lohrmann (crater)}}.<br />
[[Файл:Hevelius_crater_-_A._Ferruggia.jpg|ліворуч|міні|208x208пкс| Зона Грімальді з постобробкою мінералів ]]<br />
Внутрішня стіна Грімальді настільки сильно роз'їдена наступними ударами, що утворює низьке неправильне кільце пагорбів, хребтів і піків, а не типовий край кратера. Проте залишилися вершини, висота яких перевищує 2 кілометри. Дно з [[Місячне море|морської лави]] є найбільш помітною особливістю цього кратера, утворює плоску, відносно гладку та позбавлену особливостей поверхню з особливо низьким [[альбедо]]. Темний відтінок дна контрастує з яскравішим оточенням, завдяки чому кратер легко знайти. Приблизний діаметр внутрішнього обода становить 174 кілометри.<br />
<br />
За межами басейну знаходяться розкидані залишки зовнішньої стіни, діаметр якої становить 220 кілометрів. Цей зовнішній край більш недоторканий на північ і на захід від кратера, ніж деінде. На південний схід від Грімальді розташована система {{Iw|Борозна (Місяць)|борозен|en|Rille}} під назвою Ріме Грімальді. На північному заході борозни, що належать Ріме Річчолі, підходять до західного краю краю Грімальді.<br />
<br />
У центрі Грімальді ідентифікована [[Маскон|концентрація маси]] (маскон), або гравітаційний максимум, (відповідає морю). Маскон нанесений на карту у високій роздільній здатності [[GRAIL]].<gallery heights="240px" mode="packed"><br />
Файл:Grimaldi_basin_topo.jpg|альт=Topographic map of the basin|Топографічна карта басейну<br />
Файл:Grimaldi_basin_GRAIL_gravity.jpg|альт=Gravity map based on GRAIL|Гравітаційна карта [[GRAIL|<nowiki/>]][[GRAIL]]<br />
</gallery>Грімальді має історію [[Швидкоплинні місячні явища|короткочасних місячних явищ]], включаючи випадкові спалахи світла<ref>{{Cite book<br />
|url=https://ntrs.nasa.gov/api/citations/19710021616/downloads/19710021616.pdf<br />
|title=COMPARATIVE ANALYSES O F OBSERVATIONS OF LUNAR TRANSIENT PHENOMENA<br />
|year=1971<br />
|publisher=[[NASA]]<br />
|pages=58<br />
|language=англійською<br />
}}</ref><ref name=":0">{{Cite book<br />
|url=https://ntrs.nasa.gov/api/citations/19780022214/downloads/19780022214.pdf<br />
|title=Lunar Transient Phenomena Catalog<br />
|last=Cameron<br />
|first=Winifred Sawtell<br />
|year=1978<br />
|publisher=[[NASA]]<br />
|language=англійською<br />
}}</ref><ref name=":1">{{Cite news|title=LUNAR OUTGASSING, TRANSIENT PHENOMENA, AND THE RETURN TO THE MOON. II. PREDICTIONS AND TESTS FOR OUTGASSING/REGOLITH INTERACTIONS|url=http://dx.doi.org/10.1088/0004-637X/707/2/1506|work=The Astrophysical Journal|date=2009-12-07|accessdate=2024-03-28|issn=0004-637X|doi=10.1088/0004-637x/707/2/1506|pages=1506–1523|volume=707|issue=2|first=Arlin P. S.|last=Crotts|first2=Cameron|last2=Hummels}}</ref>, кольорові плями<ref name=":0" /> та зони туманної видимості<ref name=":0" />. Газоподібні викиди з цієї території також були виявлені за допомогою [[Спектроскопія|спектроскопії]].<ref>{{Cite news|title=Water on The Moon, III. Volatiles & Activity|url=http://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/21672857.2012.11519702|work=Astronomical Review|date=2012-04|accessdate=2024-03-28|issn=2167-2857|doi=10.1080/21672857.2012.11519702|pages=53–94|volume=7|issue=2|language=en|first=Arlin|last=Crotts}}</ref><ref name=":1" /><br />
<br />
== Супутні кратери ==<br />
За домовленістю ці об'єкти позначаються на місячних картах шляхом розміщення літери на тій стороні середини кратера, яка є найближчою до Грімальді.<br />
{| class="wikitable"<br />
! style="background:#eeeeee;" width="25%" |Грімальді<br />
! style="background:#eeeeee;" width="25%" |Широта<br />
! style="background:#eeeeee;" width="25%" |Довгота<br />
! style="background:#eeeeee;" width="25%" |Діаметр<br />
|-<br />
| align="center" |A<br />
| align="center" |5.4° пвд. ш.<br />
| align="center" |71.2° з. д.<br />
| align="center" |15&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |B<br />
| align="center" |2.9° пвд. ш.<br />
| align="center" |69.2° з. д.<br />
| align="center" |22&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |C<br />
| align="center" |2.6° пвд. ш.<br />
| align="center" |61.5° з. д.<br />
| align="center" |10&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |D<br />
| align="center" |3.7° пвд. ш.<br />
| align="center" |65.5° з. д.<br />
| align="center" |22&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |E<br />
| align="center" |3.7° пвд. ш.<br />
| align="center" |64.4° з. д.<br />
| align="center" |13&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |F<br />
| align="center" |4.0° пвд. ш.<br />
| align="center" |62.7° з. д.<br />
| align="center" |29&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |G<br />
| align="center" |7.4° пвд. ш.<br />
| align="center" |64.9° з. д.<br />
| align="center" |13&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |H<br />
| align="center" |4.9° пвд. ш.<br />
| align="center" |71.4° з. д.<br />
| align="center" |9&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |J<br />
| align="center" |2.9° пвд. ш.<br />
| align="center" |70.6° з. д.<br />
| align="center" |16&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |L<br />
| align="center" |8.5° пвд. ш.<br />
| align="center" |66.7° з. д.<br />
| align="center" |19&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |M<br />
| align="center" |8.0° пвд. ш.<br />
| align="center" |67.0° з. д.<br />
| align="center" |18&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |N<br />
| align="center" |7.6° пвд. ш.<br />
| align="center" |66.6° з. д.<br />
| align="center" |8&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |P<br />
| align="center" |8.0° пвд. ш.<br />
| align="center" |68.3° з. д.<br />
| align="center" |10&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |Q<br />
| align="center" |4.8° пвд. ш.<br />
| align="center" |64.8° з. д.<br />
| align="center" |21&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |R<br />
| align="center" |8.5° пвд. ш.<br />
| align="center" |71.2° з. д.<br />
| align="center" |9&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |S<br />
| align="center" |6.4° пвд. ш.<br />
| align="center" |65.0° з. д.<br />
| align="center" |11&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |T<br />
| align="center" |7.7° пвд. ш.<br />
| align="center" |70.9° з. д.<br />
| align="center" |12&nbsp;км<br />
|-<br />
| align="center" |X<br />
| align="center" |5.8° пвд. ш.<br />
| align="center" |72.3° з. д.<br />
| align="center" |9&nbsp;км<br />
|}<br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{Reflist}}<br />
<br />
== Джерела ==<br />
* {{Cite book<br />
|title=[[NASA]] Catalogue of Lunar Nomenclature<br />
|last=Andersson<br />
|first=L. E.<br />
|last2=Whitaker<br />
|first2=E. A.<br />
|authorlink2=Ewen Whitaker<br />
|date=1982<br />
|publisher=NASA RP-1097<br />
}}<br />
* {{Cite web|url=http://planetarynames.wr.usgs.gov/|title=Gazetteer of Planetary Nomenclature|last=Blue|first=Jennifer|date=July 25, 2007|publisher=[[United States Geological Survey|USGS]]|access-date=2007-08-05}}<br />
* {{Cite book<br />
|title=The Clementine Atlas of the Moon<br />
|last=Bussey<br />
|first=B.<br />
|authorlink1=Ben Bussey<br />
|last2=Spudis<br />
|first2=P.<br />
|authorlink2=Paul Spudis<br />
|date=2004<br />
|publisher=[[Cambridge University Press]]<br />
|location=New York<br />
|isbn=978-0-521-81528-4<br />
}}<br />
* {{Cite book<br />
|url=https://archive.org/details/isbn_9780936389271<br />
|title=Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature<br />
|last=Cocks<br />
|first=Elijah E.<br />
|last2=Cocks<br />
|first2=Josiah C.<br />
|date=1995<br />
|publisher=Tudor Publishers<br />
|isbn=978-0-936389-27-1<br />
}}<br />
* {{Cite web|url=http://host.planet4589.org/astro/lunar/|title=Lunar Nomenclature|last=McDowell|first=Jonathan|date=July 15, 2007|publisher=[[Jonathan's Space Report]]|access-date=2007-10-24}}<br />
* {{Cite journal|last=Menzel|first=D. H.|last2=Minnaert|first2=M.|last3=Levin|first3=B.|last4=Dollfus|first4=A.|last5=Bell|first5=B.|date=1971|title=Report on Lunar Nomenclature by the Working Group of Commission 17 of the IAU|journal=Space Science Reviews|volume=12|issue=2|pages=136–186|bibcode=1971SSRv...12..136M|doi=10.1007/BF00171763}}<br />
* {{Cite book<br />
|url=https://archive.org/details/patrickmooreonmo00patr<br />
|title=On the Moon<br />
|last=Moore<br />
|first=Patrick<br />
|authorlink1=Patrick Moore<br />
|date=2001<br />
|publisher=[[Sterling Publishing Co.]]<br />
|isbn=978-0-304-35469-6<br />
}}<br />
* {{Cite book<br />
|title=The Moon Observer's Handbook<br />
|last=Price<br />
|first=Fred W.<br />
|date=1988<br />
|publisher=Cambridge University Press<br />
|isbn=978-0-521-33500-3<br />
}}<br />
* {{Cite book<br />
|title=Atlas of the Moon<br />
|last=Rükl<br />
|first=Antonín<br />
|authorlink1=Antonín Rükl<br />
|date=1990<br />
|publisher=[[Kalmbach Books]]<br />
|isbn=978-0-913135-17-4<br />
}}<br />
* {{Cite book<br />
|url=https://archive.org/details/celestialobjects00webb<br />
|title=Celestial Objects for Common Telescopes<br />
|last=Webb<br />
|first=Rev. T. W.<br />
|authorlink1=Thomas William Webb<br />
|date=1962<br />
|publisher=Dover<br />
|edition=6th revised<br />
|isbn=978-0-486-20917-3<br />
}}<br />
* {{Cite book<br />
|title=Mapping and Naming the Moon<br />
|last=Whitaker<br />
|first=Ewen A.<br />
|authorlink1=Ewen Whitaker<br />
|date=1999<br />
|publisher=Cambridge University Press<br />
|isbn=978-0-521-62248-6<br />
}}<br />
* {{Cite book<br />
|title=Observing the Moon<br />
|last=Wlasuk<br />
|first=Peter T.<br />
|date=2000<br />
|publisher=Springer<br />
|isbn=978-1-85233-193-1<br />
}}<br />
[[Категорія:Кратери Місяця]]</div>Alessothttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BE_%D0%A1%D0%B0%D1%83%D0%B5%D1%80Лео Сауер2024-03-28T22:36:24Z<p>AnatolyPm: https://www.feyenoord.nl/nieuws/nieuwsoverzicht/feyenoord-legt-sauer-vast-tot-2028-010324</p>
<hr />
<div>{{пишу}}<br />
{{Футболіст<br />
| ім'я = Лео Сауер<br />
| зображення = <br />
| повне-ім'я = <br />
| дата-народження = 16.12.2005<br />
| місце-народження = [[Братислава]], [[Словаччина]]<br />
| зріст = 184 см<br />
| вага = 76 кг <br />
| громадянство = {{SVK}}<br />
| позиція = [[вінгер]]<br />
| поточний-клуб = {{Прапорець|NED}} «[[Феєнорд]]»<br />
| номер = 25<br />
| юнацькі-клуби = {{Прапорець|SVK}} «[[Слован (футбольний клуб, Братислава)|Слован]]»<br/>{{Прапорець|SVK}} «[[Жиліна (футбольний клуб)|Жиліна]]»<br/>{{Прапорець|NED}} «[[Феєнорд]]»<br />
| юнацькі-роки = <br/>2018–2022<br/>2022–{{т.ч.}}<br />
| клубний гравець = {{Футболіст початок}} {{Футболіст заголовок|Клуб}}<br />
{{Футболіст рядок 1|2021–2022|{{Прапорець|SVK}} | «Жиліна Б» | 5 |0}}<br />
{{Футболіст рядок 0|2023–{{т.ч.}}|{{Прапорець|NED}} | «[[Феєнорд]]» | 9 |1}}<br />
{{Футболіст кінець}}<br />
| гравець збірної = {{Футболіст початок}} {{Футболіст заголовок|Збірна}}<br />
{{Футболіст рядок 1|2021–2022| {{Прапорець|SVK}} | [[Юнацька збірна Словаччини з футболу (U-17)|Словаччина (до 17)]] | 13 |2}}<br />
{{Футболіст рядок 0|2023| {{Прапорець|SVK}} | [[Юнацька збірна Словаччини з футболу (U-19)|Словаччина (до 19)]] | 7 |1}}<br />
{{Футболіст рядок 1|2023–{{т.ч.}}| {{Прапорець|SVK}} | [[Юнацька збірна Словаччини з футболу (U-20)|Словаччина (до 20)]] | 4 |0}}<br />
{{Футболіст рядок 0|2023–{{т.ч.}}| {{Прапорець|SVK}} | [[Молодіжна збірна Словаччини з футболу|Словаччина (до 21)]] | 1 |0}}<br />
{{Футболіст рядок 1|2024–{{т.ч.}}| {{Прапорець|SVK}} | [[Збірна Словаччини з футболу|Словаччина]] | 1 |0}}<br />
{{Футболіст кінець}}<br />
| нагороди = Нагорода Петера Дубовського<br />
| пк-поновлення = 17 березня 2024<br />
| збірна-поновлення = 26 березня 2024<br />
}}<br />
'''Ле́о Са́уер''' ({{Lang-sk|Leo Sauer}}; {{н}} [[16 грудня]] [[2005]], [[Братислава]])&nbsp;— [[Словаччина|словацький]] [[футбол]]іст, [[вінгер]] нідерландського клубу «[[Феєнорд]]» і [[Збірна Словаччини з футболу|збірної Словаччини]].<br />
<br />
== Клубна кар'єра ==<br />
Почав займатись футболом в академії клубу «[[Слован (футбольний клуб, Братислава)|Слован]]». Влітку 2018 року став гравцем футбольної академії клубу «[[Жиліна (футбольний клуб)|Жиліна]]». 27 лютого 2022 року дебютував за «Жиліну 2» (резервну команду «Жиліни») у матчі [[2-га ліга Словаччини з футболу|Другої ліги Словаччини]] проти «[[Петржалка (футбольний клуб)|Петржалки]]». <br />
<br />
2022 року перейшов на правах оренди в нідерландський клуб «[[Феєнорд]]», але вже в квітні 2023 року підписав повноцінний трирічний контракт з клубом. 20 серпня 2023 року дебютував за «Феєнорд» у поєдинку [[Ередивізі]] проти [[Спарта (Роттердам)|«Спарти» (Роттердам)]], вийшовши на заміну по перерві, і відзначився забитим голом. 19 вересня дебютував в єврокубках в матчі групового етапу [[Ліга чемпіонів УЄФА 2023—2024|Ліги чемпіонів УЄФА]] проти «[[Селтік]]а», замінивши [[Лука Іванушець|Луку Іванушеця]]. 1 березня 2024 року продовжив контракт з «Феєнордом» до літа 2028 року.<br />
<br />
21 березня 2024 року отримав нагороду Петера Дубовського (найкращому гравцю Словаччини до 21 року).<br />
<br />
== Кар'єра в збірній ==<br />
Виступав за збірні Словаччини [[Юнацька збірна Словаччини з футболу (U-17)|до 17]], [[Юнацька збірна Словаччини з футболу (U-19)|до 19]], [[Юнацька збірна Словаччини з футболу (U-20)|до 20]] і [[Молодіжна збірна Словаччини з футболу|до 21 року]]. У травні 2023 року потрапив у заявку збірної до 20 років на [[Молодіжний чемпіонат світу з футболу 2023|молодіжний чемпіонат світу 2023]] в [[Аргентина|Аргентині]]<ref>{{cite web|url=https://futbalsfz.sk/u20-trener-rusnak-predstavil-nominaciu-na-ms-su-v-nej-vsetci-hraci-o-ktorych-sme-mali-predstavu/|title=U20 – Tréner Rusnák predstavil nomináciu na MS: Sú v nej všetci hráči, o ktorých sme mali predstavu|publisher=[[Словацький футбольний союз]]|first=Branislav|last=Sarňák|date=2023-05-11|language=sk}}</ref>. На турнірі зіграв в усіх 4 матчах свої команди, а словаки вибули в 1/8 фіналу, поступившись [[Молодіжна збірна Колумбії з футболу|колумбійцям]]<ref>{{cite web|url= https://futbalsfz.sk/ms-u20-sokolici-v-argentine-koncia-v-osemfinale-nestacili-na-kolumbiu/|title= MS U20 – Tréner Rusnák po vypadnutí s Kolumbiou: Šesťminútovka hrubých chýb|publisher=Словацький футбольний союз|date=2023-05-31|access-date=2024-03-29|lang=sk}}</ref><ref>{{cite web|url= https://www.fifa.com/fifaplus/en/articles/colombia-slovakia-review-report-u20-world-cup-argentina-2023|title= Rampant Colombia storm into last eight|publisher=[[ФІФА]]|date=2023-05-31|access-date=2024-03-29|lang=en}}</ref>.<br />
<br />
5 жовтня 2023 року вперше викликаний до [[Збірна Словаччини з футболу|збірної Словаччини]] головним тренером [[Франческо Кальцона|Франческо Кальцоною]] для участі в матчах [[Чемпіонат Європи з футболу 2024 (кваліфікаційний раунд, група J)|відбіркового турніру до чемпіонату Європи 2024]] проти збірних [[Збірна Португалії з футболу|Португалії]] і [[Збірна Ліхтенштейну з футболу|Ліхтенштейну]]<ref>{{cite web|first=Peter|last=Šurin|url=https://futbalsfz.sk/muzi-a-trener-calzona-berie-do-porta-a-luxemburgu-lea-sauera/|title=MUŽI A – Tréner Calzona berie do Porta a Luxemburgu Lea Sauera|publisher=[[Словацький футбольний союз]]|date=2023-10-05|access-date=2024-03-29|lang=sk}}</ref>. 26 березня 2024 року дебютував за збірну Словаччини в [[товариський матч|товариському матчі]] з [[Збірна Норвегії з футболу|Норвегією]], замінивши [[Роберт Боженик|Роберта Боженика]]<ref>{{cite web|url=https://futbalsfz.sk/muzi-a-norsko-slovensko-11/|title=MUŽI A - Nórsko - Slovensko 1:1|publisher=Словацький футбольний союз|date=2023-10-05|access-date=2024-03-29|lang=sk}}</ref>.<br />
<br />
== Особисте життя ==<br />
Його молодший брат Маріо, також професіональний футболіст.<br />
<br />
== Статистика виступів ==<br />
{{оновлено|17 березня 2024}}<ref name="SW">{{Soccerway}}</ref><br />
<br />
== Досягнення ==<br />
;Особисті <br />
* Нагорода Петера Дубовського: 2023<ref>{{cite web|url=https://futbalsfz.sk/futbalista-roka-laureat-ceny-petra-dubovskeho-leo-sauer-chcem-si-zahrat-v-manchestri-united/|title=FUTBALISTA ROKA – Laureát ceny Petra Dubovského Leo Sauer: Chcem si zahrať v Manchestri United|publisher=Словацький футбольний союз|date=2024-03-21|access-date=2024-03-29|lang=sk}}</ref><br />
== Примітки ==<br />
{{reflist|3}}<br />
<br />
== Посилання ==<br />
* [https://www.feyenoord.nl/teams/feyenoord-1/selectie/leo-sauer Профіль] на офіційному сайті ФК «Феєнорд» {{ref-nl}}<br />
<br />
{{Бібліоінформація}}<br />
{{Склад ФК Феєнорд}}<br />
{{Портали|Біографії|Футбол}}<br />
<br />
{{DEFAULTSORT:Сауер Лео}}<br />
[[Категорія:Уродженці Братислави]]<br />
[[Категорія:Словацькі футболісти]]<br />
[[Категорія:Гравці молодіжної збірної Словаччини з футболу]]<br />
[[Категорія:Гравці збірної Словаччини з футболу]]<br />
[[Категорія:Футболісти «Феєнорда»]]</div>AnatolyPmhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87_%D0%94%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%81_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87Ткач Денис Вікторович2024-03-28T21:46:27Z<p>Lystopad: оформлення</p>
<hr />
<div>{{Військовик2<br />
| ім'я = Ткач Денис Вікторович<br />
| оригінал імені = <br />
| портрет = <br />
| ім'я при народженні = <br />
| дата народження = 13.9.1988<br />
| місце народження = [[Микільське (Старобільський район)|Микільське]]<br />
| дата смерті = 24.2.2024<br />
| місце смерті = [[Зоринівка]]<br />
| причина смерті = <br />
| прізвисько =<br />
| країна = {{UKR}}<br />
| вид збройних сил = {{FМВС}}<br />
| рід військ = {{ДПСУ п}}<br />
| роки служби = 2007—2022<br />
| звання = {{Ранг|країна=Україна|звання=Майстер-сержант}}<br />
| формування = [[Луганський прикордонний загін]]<br />
| командування =<br />
| битви = [[Російське вторгнення в Україну (з 2022)]]<br />
| нагороди = {{ряд2|вирівняти=по центру|{{Орден За мужність III ступеня}}}}<br />
| університет =<br />
| signature =<br />
| інше =<br />
}}<br />
{{Однофамільці|Ткач}}<br />
'''Денис Вікторович Ткач''' ({{нар}} {{ДН|13|9|1986}}&nbsp;— {{пом}} {{ДС|24|2|2024}})&nbsp;— український прикордонник, майстер-сержант [[Луганський прикордонний загін|Луганського прикордонного загону]], учасник [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-української війни]]. Імовірно є найпершою жертвою [[Російське вторгнення в Україну (з 2022)|російського вторнення в Україну]]<ref name="МВС">{{cite web |url=https://mvs.gov.ua/news/persa-zertva-povnomasstabnogo-vtorgnennia-prikordonnik-denis-tkac |title=Перша жертва повномасштабного вторгнення – прикордонник Денис Ткач |date=24 лютого 2024 |publisher=МВС України |accessdate=28 березня 2024}}</ref><ref name="Главком">{{cite web |url=https://glavcom.ua/country/society/pershij-zahiblij-vid-povnomasshtabnoji-ahresiji-rosiji-zhadajmo-prikordonnika-denisa-tkacha-987435.html |title=Перша жертва повномасштабного вторгнення – прикордонник Денис Ткач |date=24 лютого 2024 |author=Анастасія Фещенко |publisher=Главком |accessdate=28 березня 2024}}</ref>.<br />
<br />
== Біографія ==<br />
Денис Ткач народився 13 вересня 1986 року у селі [[Микільське (Старобільський район)|Микільське]] на [[Луганська область|Луганщині]]. Після закінчення місцевої школи і проходження строкової служби з 2007 року обрав службу у [[Державна прикордонна служба України|Державній прикордонній службі України]]<ref name="МВС"/>.<br />
<br />
Станом на 2022 рік служив у [[Луганський прикордонний загін|Луганському прикордонному загоні]]. У першу ніч російського вторгнення 22 лютого 2024 року перебував на чергуванні на бойовому посту поблизу села [[Зоринівка]] на [[Російсько-український кордон|кордоні]] з [[Росія|Росією]]. Близько 3:30-3:40 ночі вартовий помітив у [[тепловізор]] російську диверсійну групу, яка перетнула кордон<ref name="Суспільне">{{cite web |url=https://suspilne.media/682466-a-nenavidzu-lutij-i-cej-bil-prikordonnik-z-lugansini-zaginuv-persim-u-den-vtorgnenna-spogadi-druzini-ta-pobratimiv/ |title="Я ненавиджу лютий і цей біль". Прикордонник з Луганщини загинув першим у день вторгнення: спогади дружини та побратимів |date=24 лютого 2024 |author=Лія Русик |publisher=Суспільне|accessdate=28 березня 2024}}</ref>. Денис дав команду п'ятьом підлеглим відступити з позицій, а сам зайняв місце за [[кулемет]]ом і прийняв бій, у якому був вбитий російськими загарбниками<ref>{{cite web |url=https://hromadske.ua/posts/geroyi-sho-polyagli-u-pershi-dni-velikoyi-vijni |title=Герої, що полягли у перші дні великої війни |date=25 лютого 2024 |author=Оксана Іваницька, Мар'яна П'єцух |publisher=Громадське |accessdate=28 березня 2024}}</ref>. Тіло Дениса біля прикордонного посту на ранок знайшла його дружина Оксана<ref name="Суспільне"/>.<br />
<br />
Похований у рідному селі<ref name="МВС"/>.<br />
<br />
== Родина ==<br />
Був одружений. Мав двох дітей: доньку Домініку (2020 року народження), виховував сина дружини від першого шлюбу Романа. Родина виїхала з [[Російська окупація Луганської області|окупації]] до [[Волинська область|Волинської області]]<ref name="МВС"/><ref name="Суспільне"/>. Мати Дениса залишилася прихильною до окупантів, попри загибель сина, та виїхали до Росії<ref name="Суспільне"/>.<br />
<br />
== Нагороди ==<br />
* [[Орден «За мужність»]] ІІІ ступеня (посмертно)<ref>{{УПУ|79/2022|28 лютого 2024|Про відзначення державними нагородами України)}}</ref><br />
* Відзнака «За вільну Луганщину» (посмертно)<ref>{{cite web |url=https://milovska-gromada.gov.ua/news/1703609845/ |title=Ткач Денис Вікторович |date=26 грудня 2023 |publisher=Міловська селищна військова адміністрація |accessdate=28 березня 2024}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
{{reflist}}<br />
<br />
{{Учасники РУВ|загинув=так}}<br />
<br />
[[Категорія:Уродженці Міловського району]]<br />
[[Категорія:Померли в Старобільському районі]]<br />
[[Категорія:Поховані в Старобільському районі]]<br />
[[Категорія:Військовослужбовці прикордонної служби України]]<br />
[[Категорія:Українські воїни, загиблі під час російського вторгнення в Україну 2022]]</div>Lystopadhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8_%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B2_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%96Установки ізомеризації в Самарі2024-03-28T21:44:28Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Європейська частина Росії<br />
| width = 350<br />
| caption = Район розташування установок<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Європейська частина Росії<br />
| label = '''Самара'''<br />
| label_size = <br />
| position = left<br />
| background = <br />
| mark = Cyan pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 53 | lat_min = 5 | lat_sec = 56 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 50 | lon_min = 4 | lon_sec = 6 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Установки ізомеризації в Самарі''' – складові нафтопереробного комплексу в Самарі, які здійснюютьпродукування високооктанового компонента палива.<br />
<br />
Нафтопереробний комплекс в Самарі організаційно складається з двох майданчиків, кожен з яких у підсумку отримав власні потужності з ізомеризації:<br />
<br />
- на Новокуйбишевському НПЗ в 2004 році ввели в дію установку середньотемпературної ізомеризації річною потужністю 200 тисяч тон. Вона використовує технологію CKS ISOM від компанії Süd-Chemie та споживає як сировину прямогонну бензинову фракцію НК-80. Установка має блок деізопентанізації та продукує стабільний ізомеризат з октановим числом 81 та ізопентан з октановим числом 92;<br />
<br />
- в 2014-му на Куйбишевському НПЗ запустили установку низькотемпературної ізомеризації річною потужністю 280 тисяч тон, для якої обрали процес французької компанії Axens. Вона споживає пентан-гексанову фракцію НК-85 та продукує ізомеризат з октановим числом 88;<br />
<br />
- в 2015-му Новокуйбишевський НПЗ доповнили установкою низькотемпературної ізомеризації річною потужністю 280 тисяч тон. Вона використовує процес від Axens, споживає фракцію НК-80 та продукує ізомеризат з октановим числом 86 – 87.<ref>{{Cite web|url=https://ogbus.ru/files/ogbus/authors/Yasakova/Yasakova_1.pdf|title=Yasakova_1}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://pronpz.ru/neftepererabatyvayushchie-zavody/nk-npz.html|title=Новокуйбышевский НПЗ, НК НПЗ, структура производства, продукты и сырье|language=ru-RU|access-date=2024-03-28}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://pmpspb.ru/izomer|title=Референс-лист - Установки изомеризации - АО "ПМП"|website=pmpspb.ru|access-date=2024-03-28}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://pronpz.ru/neftepererabatyvayushchie-zavody/knpz.html|title=Куйбышевский НПЗ, история, модернизация, производство, контакты|language=ru-RU|access-date=2024-03-28}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Установки ізомеризації пентану|С]]<br />
[[Категорія:Установки ізомеризації гексану|С]]</div>IGEO maphttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8_%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B2_%D0%A0%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%96Установки ізомеризації в Рязані2024-03-28T21:40:33Z<p>IGEO map: </p>
<hr />
<div>{{Location map+ | Європейська частина Росії<br />
| width = 300<br />
| caption = Місце розташування установки<br />
| relief = 1<br />
| places =<br />
{{Location map~ | Європейська частина Росії<br />
| label = '''Рязань'''<br />
| label_size = <br />
| position = top<br />
| background = <br />
| mark = Cyan pog.svg<br />
| marksize = <br />
| alt = <br />
| link = <br />
| lat_deg = 54 | lat_min = 34 | lat_sec = 24 | lat_dir = N<br />
| lon_deg = 39 | lon_min = 45 | lon_sec = 1 | lon_dir = E<br />
}}<br />
}}<br />
<br />
'''Установки ізомеризації в Рязані''' – складова нафтопереробного майданчику в Рязані, яка здійснює продукування високооктанового компонента палива та сировини для нафтохімічної промисловості.<br />
<br />
В 1999-му на Рязанському НПЗ ввели в дію установку ізомеризації, яка використовувала технологію «Ізомалк-2» від російської компанії «НПП Нефтехим». Вона мала річну потужність на рівні 450 тисяч тон та забезпечувала випуск ізомеризату з октановим числом 83 – 84, при цьому глибина ізомеризації пентану складала 72% - 74%, тоді як гексанів – лише 30% - 32%.<ref>{{Cite web|url=https://ogbus.ru/files/ogbus/authors/Yasakova/Yasakova_1.pdf|title=Yasakova_1}}</ref> <br />
<br />
В 2015-му ввели в дію нову установку ізомеризації «Изомалк-2-ЛИН-800» річною потужність 800 тисяч тон ізомеризату. Як сировину використовують пентан-гексанові фракції НК-70 та НК-85, при цьому випускають:<br />
<br />
- ізопентанову фракцію з октановим числом 93 – 93,5 пункта;<br />
<br />
- пентан-ізогесканову фракцію з октановим числом 89,5 – 90,3 пункта.<br />
<br />
Вихід ізомеризату з сировини становить не менше 97%.<br />
<br />
Ізопентан можуть використовувати як товарний продукт, наприклад, для поставок на [[Установки дегідрогенізації в Новокуйбишевську|належний тому ж власнику майданчик в Новокуйбишевську]], де провадять дегідрогенізацію ізопентану з метою подальшого отримання високооктанової паливної присадки.<ref>{{Cite web|url=https://nefthim.ru/o-kompanii/novosti-kompanii/15052015-2-800/|title=15.05.2015 г. Произведен испытательный пробег установки Изомеризации пентан-гексановой фракции «Изомалк-2-ЛИН-800» ЗАО «Рязанская нефтеперерабатывающая компания» {{!}} ООО "НПП НЕФТЕХИМ"|website=nefthim.ru|access-date=2024-03-28}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.rosneft.ru/press/news/item/184251/|title=Рязанская НПК приступила к производству нового компонента моторных топлив|website=www.rosneft.ru|access-date=2024-03-28}}</ref><br />
<br />
== Примітки ==<br />
<br />
<br />
[[Категорія:Установки ізомеризації пентану|Р]]<br />
[[Категорія:Установки ізомеризації гексану|Р]]</div>IGEO map