Чемпіонат світу з футболу 1998

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1998 Чемпіонат світу з футболу
Деталі турніру
Господар Франція
Дата 10 червня – 12 липня
Кількість команд 32 (з 5 конфедерацій)
Стадіони 10 (10 міст)
Призери
Переможець Франція Франція
(1-й титул)
Фіналіст Бразилія Бразилія
3-тє місце Хорватія Хорватія
4-те місце Нідерланди Нідерланди
Статистика турніру
Матчів зіграно 64
Голів забито 171 (2.67 за матч)
Глядачів 2 785 100 (43 517 за матч)
Найкращий бомбардир(и) Хорватія Давор Шукер (6 голів)
Найкращий гравець Бразилія Роналду
Найкращий воротар Франція Фаб'єн Бартез
Нагорода Fair play Англія Англія
Франція Франція
1994
2002

Чемпіонат світу з футболу 1998 року (фр. Coupe du monde de football de 1998) — 16-й чемпіонат світу з футболу, що проводився ФІФА. Турнір проходив у Франції з 10 червня по 12 липня 1998 року. На чемпіонаті було зіграно 64 матчі й забито 171 м'яч (у середньому 2.67 м'ячі за матч).

Уперше в історії турніру кількість учасників його фінальної частини було розширено до 32 команд, які починали змагання у 8 групах. Відповідно турнір складався із рекордних на той час 64 ігор та тривав рекордні 32 дні. Матчі змагання проходили на 10 стадіонах у 10 містах Франції, основним з яких був визначений новозбудований Стад-де-Франс у столичному передмісті Сен-Дені, що приймав гру-відкриття і фінальний матч.

Переможцями чемпіонату стали господарі турніру, збірна Франції, яка із рахунком 3:0 здолала у фінальній грі діючих на той час чемпіонів світу, команду Бразилії. Франція виграла свій перший титул і стала сьомою в історії збірною-чемпіоном світу. При цьому вона стала шостою командою, якій таке досягнення підкорилося на домашніх стадіонах (після збірних Уругваю, Італії, Англії, Німеччини та Аргентини).

Турнір став дебютним для представників Хорватії, Ямайки, Японії та Південно-Африканської Республіки, причому перші відразу здобули «бронзу» мундіалю, а їх зірковий нападник Давор Шукер став його найкращим бомбардиром.

Вибір країни-господаря чемпіонату[ред. | ред. код]

Франція отримала право проведення світової першості 1998 року 2 липня 1992 року на засіданні виконавчого комітету ФІФА у швейцарському Цюриху. Єдиним її конкурентом було Марокко, яке за результатами голосування поступилося із рахунком 7 проти 12 голосів[1][2]. Раніше із боротьби за прийняття турніру вибула Швейцарія, яка не змогла забезпечити виконання вимог ФІФА.

Таким чином Франція, яка була господарем чемпіонату світу 1938, стала лише третьою країною, яка удруге в історії приймала світову футбольну першість (після Мексики та Італії у 1986 і 1990 роках відповідно).

Результати голосування[3]
Країна Раунд 1
Франція 12
Марокко 7

Міста і стадіони[ред. | ред. код]

Важливою частиною заявки Франції була гарантія підготовки для потреб турніру десяти стадіонів, включно із будівництвом нової арени на 80 тисяч місць.

Тогочасний мер Парижа Жак Ширак успішно досяг домовленості із Прем'єр-Міністром Едуаром Баладюром про будівництво нового стадіону, що отримав назву Стад де Франс, на території Сен-Дені, північного передмістя французької столиці. Будівництво арени розпочалося у грудні 1995 року, було завершене за 26 місяців, у листопаді 1997, та коштувало 2.67 мільярди французьких франків.

Вибір 10 стадіонів проходив зі скороченого списку із 14 арен під наглядом ФІФА. П'ять із десяти обраних стадіонів, марсельський Велодром, столичний Парк де Пренс, ліонський Жерлан, Муніципальний стадіон Тулузи та Парк Лескюр у Бордо, вже приймали світову футбольну першість шістдесятьма роками раніше, у 1938;

Найбільшу кількість ігор, дев'ять, включно з матчем-відкриттям та фінальною грою, приймав новозбудований Стад де Франс.

Сен-Дені Марсель Париж Ліон
Стад де Франс Велодром Парк де Пренс Жерлан
48°55′28″ пн. ш. 2°21′36″ сх. д. / 48.92444° пн. ш. 2.36000° сх. д. / 48.92444; 2.36000 (Стад де Франс) 43°16′11″ пн. ш. 5°23′45″ сх. д. / 43.26972° пн. ш. 5.39583° сх. д. / 43.26972; 5.39583 (Велодром) 48°50′29″ пн. ш. 2°15′11″ сх. д. / 48.84139° пн. ш. 2.25306° сх. д. / 48.84139; 2.25306 (Парк де Пренс) 45°43′26″ пн. ш. 4°49′56″ сх. д. / 45.72389° пн. ш. 4.83222° сх. д. / 45.72389; 4.83222 (Жерлан)
Місткість: 80,000 Місткість: 60,000 Місткість: 48,875 Місткість: 44,000
Ланс
Фелікс Боллар
50°25′58″ пн. ш. 2°48′53″ сх. д. / 50.4328500° пн. ш. 2.8148528° сх. д. / 50.4328500; 2.8148528 (Фелікс Боллар)
Місткість: 41,300
Нант
Стад де Божуар
47°15′20″ пн. ш. 1°31′31″ зх. д. / 47.2556306° пн. ш. 1.5253750° зх. д. / 47.2556306; -1.5253750 (Стад де Божуар)
Місткість: 39,500
Тулуза Сент-Етьєн Бордо Монпельє
Стадіон Тулузи Жоффруа Гішар Парк Лескюр Стад де ла Моссон
43°34′59″ пн. ш. 1°26′02″ сх. д. / 43.5833139° пн. ш. 1.4340472° сх. д. / 43.5833139; 1.4340472 (Стадіон Тулузи) 45°27′38″ пн. ш. 4°23′24″ сх. д. / 45.4607667° пн. ш. 4.3901167° сх. д. / 45.4607667; 4.3901167 (Жоффруа Гішар) 44°49′45″ пн. ш. 0°35′52″ зх. д. / 44.82917° пн. ш. 0.59778° зх. д. / 44.82917; -0.59778 (Парк Лескюр) 43°37′19″ пн. ш. 3°48′43″ сх. д. / 43.6221806° пн. ш. 3.8120222° сх. д. / 43.6221806; 3.8120222 (Стад де ла Моссон)
Місткість: 37,000 Місткість: 36,000 Місткість: 35,200 Місткість: 34,000

Кваліфікація[ред. | ред. код]

У кваліфікаційному раунді 174 збірні змагалася за 30 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди, господарі турніру збірна Німеччини та діючий чемпіон світу збірна Бразилії кваліфікувалися автоматично, без участі у відбірковому раунді.

За результатами відбору чотири команди уперше стали учасниками чемпіонату світу — Хорватія, Ямайка, Японія та Південно-Африканська Республіка.

Серед визначних команд, які не пробилися на мундіаль, були дворазові чемпіони світу збірну Уругваю, а також команди Португалії, Швеції (бронзовий призер попередньої першості)[4], а також Чехії (третє місце рейтингу ФІФА на той момент).

Перелік команд, що кваліфікувалися[ред. | ред. код]

До фінальної частини чемпіонату світу кваліфікувалися наступні 32 команди[5]:

АФК (4)
КАФ (5)
ОФК (0)
  • Не кваліфікувалися

КОНКАКАФ (3)
КОНМЕБОЛ (5)

УЄФА (15)

   Країни, збірні яких кваліфікувалися на чемпіонат світу
   Країни, чиї збірні не кваліфікувалися
   Країни, чиї збірні не брали участі у відборі
   Країни, що не входили до ФІФА

Склади команд[ред. | ред. код]

Як і на попередньому турнірі кожна команда мала подати заявку із 22 гравців.

З 704 гравців-учасників чемпіонату світу 447 перебували на контракті з європейськими клубами, 90 представляли азійський клубний футбол, 67 грали у Південній Америці, 61 — у регіоні КОНКАКАФ, а 37 — в Африці[6]. 75 гравців представляли англійські клуби, на п'ять більше ніж італійські або іспанські. Серед окремих клубних команд рекордсменом була «Барселона», яка делегувала на світову першість 13 футболістів[6].

Середній вік футболістів чемпіонату світу складав 27 років і 8 місяців, на п'ять місяців більше, ніж на попередньому мундіалі. Наймолодшим гравцем першості був камерунець Самюель Ето'о (17 років і 3 місяці), а найстаршим — шотландець Джим Лейтон (39 років та 11 місяців).

Нововведення[ред. | ред. код]

Технології[ред. | ред. код]

Уперше в іграх чемпіонатів світу четверті арбітри використовували електронні табло для демонстрації замін та доданого часу замість традиційних табличок[7].

Зміни правил[ред. | ред. код]

Першість 1998 року була найпершим чемпіонатом світу після упровадження правила золотого гола[7]. Арбітрам було рекомендовано карати прямою червоною карткою підкати ззаду, що несли загрозу здоров'ю суперника[8], а кількість можливих замін по ходу гри було збільшено з двох до трьох[9].

Арбітри[ред. | ред. код]

Матчі чемпіонату світу обслуговували 34 арбітри та 33 асистенти[10].

Результати[ред. | ред. код]

Груповий етап[ред. | ред. код]

Усі матчі відбулися за центральноєвропейським літнім часом.

Група А[ред. | ред. код]

М Команда І В Н П МЗ МП РМ О
1. Бразилія Бразилія 3 2 0 1 6 3 +3 6
2. Норвегія Норвегія 3 1 2 0 5 4 +1 5
3. Марокко Марокко 3 1 1 1 5 5 0 4
4. Шотландія Шотландія 3 0 1 2 2 6 −4 1






Група B[ред. | ред. код]

М Команда І В Н П МЗ МП РМ О
1. Італія Італія 3 2 1 0 7 3 +4 7
2. Чилі Чилі 3 0 3 0 4 4 0 3
3. Австрія Австрія 3 0 2 1 3 4 −1 2
4. Камерун Камерун 3 0 2 1 2 5 −3 2






Група C[ред. | ред. код]

М Команда І В Н П МЗ МП РМ О
1. Франція Франція 3 3 0 0 9 1 +8 9
2. Данія Данія 3 1 1 1 3 3 0 4
3. ПАР ПАР 3 0 2 1 3 6 −3 2
4. Саудівська Аравія Саудівська Аравія 3 0 1 2 2 7 −5 1






Група D[ред. | ред. код]

М Команда І В Н П МЗ МП РМ О
1. Нігерія Нігерія 3 2 0 1 5 5 0 6
2. Парагвай Парагвай 3 1 2 0 3 1 +2 5
3. Іспанія Іспанія 3 1 1 1 8 4 +4 4
4. Болгарія Болгарія 3 0 1 2 1 7 −6 1






Група E[ред. | ред. код]

М Команда І В Н П МЗ МП РМ О
1. Нідерланди Нідерланди 3 1 2 0 7 2 +5 5
2. Мексика Мексика 3 1 2 0 7 5 +2 5
3. Бельгія Бельгія 3 0 3 0 3 3 0 3
4. Південна Корея Південна Корея 3 0 1 2 2 9 −7 1






Група F[ред. | ред. код]

М Команда І В Н П МЗ МП РМ О
1. Німеччина Німеччина 3 2 1 0 6 2 +4 7
2. Югославія Югославія 3 2 1 0 4 2 +2 7
3. Іран Іран 3 1 0 2 2 4 −2 3
4. США США 3 0 0 3 1 5 −4 0




США США 1 — 2 Іран Іран
(Протокол)
Жерлан, Ліон
Глядачів: 39 100
Арбітр: Швейцарія Урс Маєр


Група G[ред. | ред. код]

М Команда І В Н П МЗ МП РМ О
1. Румунія Румунія 3 2 1 0 4 2 +2 7
2. Англія Англія 3 2 0 1 5 2 +3 6
3. Колумбія Колумбія 3 1 0 2 1 3 −2 3
4. Туніс Туніс 3 0 1 2 1 4 −3 1


Румунія Румунія 1 — 0 Колумбія Колумбія
Іліе Гол 45+1'
(Протокол)
Жерлан, Ліон
Глядачів: 39 100
Арбітр: Маврикій Лім Кі Чон




Група H[ред. | ред. код]

М Команда І В Н П МЗ МП РМ О
1. Аргентина Аргентина 3 3 0 0 7 0 +7 9
2. Хорватія Хорватія 3 2 0 1 4 2 +2 6
3. Ямайка Ямайка 3 1 0 2 3 9 −6 3
4. Японія Японія 3 0 0 3 1 4 −3 0






Японія Японія 1 — 2 Ямайка Ямайка
(Протокол)
Вітмор Гол 39' Гол 54'
Жерлан, Ліон
Глядачів: 39 100
Арбітр: Австрія Гюнтер Бенке

Плей-оф[ред. | ред. код]

1/8 фіналу Чвертьфінал Півфінал Фінал
                           
27 червня — Париж            
 Бразилія Бразилія  4
3 липня — Нант
 Чилі Чилі  1  
 Бразилія Бразилія  3
28 червня — Сен-Дені
   Данія Данія  2  
 Нігерія Нігерія  1
7 липня — Марсель
 Данія Данія  4  
 Бразилія Бразилія (п.)  1 (4)
29 червня — Тулуза
   Нідерланди Нідерланди  1 (2)  
 Нідерланди Нідерланди  2
4 липня — Марсель
 Югославія Югославія  1  
 Нідерланди Нідерланди  2
30 червня — Сент-Етьєн
   Аргентина Аргентина  1  
 Аргентина Аргентина (п.)  2 (4)
12 липня — Сен-Дені
 Англія Англія  2 (3)  
 Бразилія Бразилія  0
27 червня — Марсель
   Франція Франція  3
 Італія Італія  1
3 липня — Сен-Дені
 Норвегія Норвегія  0  
 Італія Італія  0 (3)
28 червня — Ланс
   Франція Франція (п.)  0 (4)  
 Франція Франція (д. ч.)  1
8 липня — Сен-Дені
 Парагвай Парагвай  0  
 Франція Франція  2
29 червня — Монпельє
   Хорватія Хорватія  1   Матч за третє місце
 Німеччина Німеччина  2
4 липня — Ліон 11 липня — Париж
 Мексика Мексика  1  
 Німеччина Німеччина  0  Нідерланди Нідерланди  1
30 червня — Бордо
   Хорватія Хорватія  3    Хорватія Хорватія  2
 Румунія Румунія  0
 Хорватія Хорватія  1  

1/8 фіналу[ред. | ред. код]








    Пенальті  
Берті Забито
Креспо Не забив (воротар)
Верон Забито
Гальярдо Забито
Аяла Забито
4 — 3 Забито Ширер
Не забив (воротар) Інс
Забито Мерсон
Забито Оуен
Не забив (воротар) Бетті
 

Чвертьфінали[ред. | ред. код]

    Пенальті  
Р. Баджо Забито
Альбертіні Не забив (воротар)
Костакурта Забито
В'єрі Забито
Ді Б'яджо Не забив (поперечина)
3 — 4 Забито Зідан
Не забив (воротар) Лізаразю
Забито Трезеге
Забито Анрі
Забито Блан
 



Півфінали[ред. | ред. код]

    Пенальті  
Роналду Забито
Рівалдо Забито
Емерсон Забито
Дунга Забито
4 — 2 Забито Ф. де Бур
Забито Бергкамп
Не забив (воротар) Коку
Не забив (воротар) Р. де Бур
 

Матч за третє місце[ред. | ред. код]

Фінал[ред. | ред. код]

Переможець[ред. | ред. код]

Переможець чемпіонату світу
з футболу 1998 року:
Франція
Франція
Перший титул

Статистика[ред. | ред. код]

Бомбардири[ред. | ред. код]

Найкращим бомбардиром турніру став хорватський нападник Давор Шукер, автор шести голів. Загалом в іграх турніру 112 різних гравців відзначилися 171 забитим м'ячем:

6 голів
5 голів
4 голи
3 голи
2 голи
1 гол
Автоголи

Нагороди[ред. | ред. код]

Золотий м'яч Золотий бутс Золота рукавичка Премія чесної гри Найцікавіша команда
Бразилія Роналду Хорватія Давор Шукер Франція Фаб'єн Бартез Англія Англія
Франція Франція
Франція Франція

Гравці, яких було вилучено в іграх чемпіонату[ред. | ред. код]

Символічна збірна турніру[ред. | ред. код]

До символічної збірної турніру за версією ФІФА було обрано 16 гравців[11].

Воротарі Захисники Півзахисники Нападники

Франція Фаб'єн Бартез
Парагвай Хосе Луїс Чилаверт

Бразилія Роберто Карлос
Франція Марсель Десаї
Франція Ліліан Тюрам
Нідерланди Франк де Бур
Парагвай Карлос Гамарра

Бразилія Дунга
Бразилія Рівалдо
Данія Мікаель Лаудруп
Франція Зінедін Зідан
Нідерланди Едгар Давідс

Бразилія Роналду
Хорватія Давор Шукер
Данія Браян Лаудруп
Нідерланди Денніс Бергкамп

Розподіл місць[ред. | ред. код]

Остаточний розподіл місць відповідно до прогресу на турнірі[12].

Р Команда ГР І В Н П Г+ Г- РГ О
1 Франція Франція C 7 6 1 0 15 2 +13 19
2 Бразилія Бразилія A 7 4 1 2 14 10 +4 13
3 Хорватія Хорватія H 7 5 0 2 11 5 +6 15
4 Нідерланди Нідерланди E 7 3 3 1 13 7 +6 12
Вибули на стадії чвертьфіналів
5 Італія Італія B 5 3 2 0 8 3 +5 11
6 Аргентина Аргентина H 5 3 1 1 10 4 +6 10
7 Німеччина Німеччина F 5 3 1 1 8 6 +2 10
8 Данія Данія C 5 2 1 2 9 7 +2 7
Вибули на стадії 1/8 фіналів
9 Англія Англія G 4 2 1 1 7 4 +3 7
10 Югославія Югославія F 4 2 1 1 5 4 +1 7
11 Румунія Румунія G 4 2 1 1 4 3 +1 7
12 Нігерія Нігерія D 4 2 0 2 6 9 −3 6
13 Мексика Мексика E 4 1 2 1 8 7 +1 5
14 Парагвай Парагвай D 4 1 2 1 3 2 +1 5
15 Норвегія Норвегія A 4 1 2 1 5 5 0 5
16 Чилі Чилі B 4 0 3 1 5 8 −3 3
Вибули на груповій стадії
17 Іспанія Іспанія D 3 1 1 1 8 4 +4 4
18 Марокко Марокко A 3 1 1 1 5 5 0 4
19 Бельгія Бельгія E 3 0 3 0 3 3 0 3
20 Іран Іран F 3 1 0 2 2 4 −2 3
21 Колумбія Колумбія G 3 1 0 2 1 3 −2 3
22 Ямайка Ямайка H 3 1 0 2 3 9 −6 3
23 Австрія Австрія B 3 0 2 1 3 4 −1 2
24 ПАР ПАР C 3 0 2 1 3 6 −3 2
25 Камерун Камерун B 3 0 2 1 2 5 −3 2
26 Туніс Туніс G 3 0 1 2 1 4 −3 1
27 Шотландія Шотландія A 3 0 1 2 2 6 −4 1
28 Саудівська Аравія Саудівська Аравія C 3 0 1 2 2 7 −5 1
29 Болгарія Болгарія D 3 0 1 2 1 7 −6 1
30 Південна Корея Південна Корея E 3 0 1 2 2 9 −7 1
31 Японія Японія H 3 0 0 3 1 4 −3 0
32 США США F 3 0 0 3 1 5 −4 0

Примітки[ред. | ред. код]

  1. France Gets 1998 World Cup. The New York Times. 3 липня 1992. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 15 липня 2012.  (англ.)
  2. France awarded 1998 World Cup. The Item. 2 липня 1992. с. 3. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 15 липня 2012.  (англ.)
  3. FIFA World Cup host announcement decision. FIFA. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 15 липня 2012.  (англ.)
  4. Soccer: Roundup – 1998 World Cup qualifying; Belgium earns berth and eliminates Ireland. The New York Times. 15 листопада 1997. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 27 січня 2012.  (англ.)
  5. а б FIFA/Coca Cola World Ranking (20 травня 1998). FIFA. 27 січня 2012. Архів оригіналу за 22 лютого 2016.  (англ.)
  6. а б Players Facts & Figures: Eto's the youngest, Leighton the oldest. FIFA. 8 червня 1998. Архів оригіналу за 5 червня 2010. Процитовано 29 січня 2012.  (англ.)
  7. а б France 1998. [Архівовано 19 жовтня 2015 у Wayback Machine.] Sport24, 5 травня 2010 12:12. (англ.)
  8. FIFA to crack down on tackle from behind. FIFA. 6 березня 1998. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 12 липня 2018. (англ.)
  9. Substitute the subs rule? By Mitch Phillips, 5 листопада 2007 Reuters Soccer Blog.(англ.)
  10. Referees and assistants for France 98 chosen. FIFA. 2 лютого 1998. Архів оригіналу за 7 січня 2008. Процитовано 28 січня 2012.  (англ.)
  11. FIFA announces All-Star team. CNNSI. 10 липня 1998. Архів оригіналу за 22 лютого 2014.  (англ.)
  12. All-time FIFA World Cup Ranking 1930–2010. Fédération Internationale de Футбольна асоціація. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 31 січня 2013.  (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]