Єне Кальмар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Єне Кальмар
Особисті дані
Народження 21 березня 1908(1908-03-21)
  Мочолад, Австро-Угорщина
Смерть 13 січня 1990(1990-01-13) (81 рік)
  Малага
Громадянство  Угорщина
Позиція нападник
Юнацькі клуби
Угорщина «Ференцварош»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1928–1933 Угорщина МТК (Будапешт) 69 (44)
1933–1936 Франція «Ексельсіор» (Рубе)  ? (?)
1936–1937 Франція «Рубе»  ? (?)
1937–1938 Франція «Реймс»  ? (?)
1938–1940 Угорщина МТК (Будапешт) 12 (11)
1940–1944 Угорщина «Кіштекст» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1928–1932 Угорщина Угорщина 15 (4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1940–1944 Угорщина «Кіштекст»
1944 Угорщина «Гамма»
1947–1949 Угорщина «Чепель»
1949–1950 Угорщина «Вашаш»
1950–1951 Угорщина «Дорогі»
1952–1956 Угорщина «Гонвед»
1956–1957 Австрія «Ваккер» (Відень)
1957 Австрія «Вінер Шпорт-Клуб»
1958 Іспанія «Севілья»
1958–1960 Іспанія «Гранада»
1960–1962 Ізраїль «Хапоель» (Тель-Авів)
1962–1963 Португалія «Порту»
1964–1965 Іспанія «Реал Вальядолід»
1965–1966 Іспанія «Гранада»
1966 Швеція «Гальмстад»
1966–1968 Іспанія «Еспаньйол»
1969–1972 Іспанія «Малага»
1972–1973 Іспанія «Еркулес»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Єне Кальмар (також Єньо Кальмар, угор. Kalmár Jenő, нар. 21 березня 1908, Мочолад — пом. 13 січня 1990, Малага) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Як гравець відомий виступами, зокрема, за клуб «Хунгарія» і національну збірну Угорщини. Як тренер досяг найбільшого успіху, працюючи з клубом «Гонвед», що був у 50-х роках базовим для «золотої угорської команди».

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Кальмар — вихованець юнацьких команд «Ференцвароша», хоча у дорослому футболі виступав у складі конкурента «Хунгарії». Перший ж сезон на високому рівні став великим успіхом для гравця. «Хунгарія» після трирічної перерви здобула титул чемпіона Угорщини, а сам гравець з 19-ма м'ячами став найкращим бомбардиром команди (а загалом третім у чемпіонаті), а також був визнаний найкращим футболістом року в Угорщині, регулярно грав у складі збірної Угорщини. На той момент Кальмару був 21 рік. Подальший злет гравця перервала важка травма — перелом ноги, отриманий восени 1929 року. Після річної перерви Кальмар зумів повернутися до гри, відвоював місце в основі «Хунгарії», повернувся до збірної, але такої ж результативності, яка у нього була в першому сезоні, більше не демонстрував.

Ще один трофей у складі «Хунгарії» додав до свого доробку в 1932 році. В фіналі Кубка Угорщини «Хунгарія» здолала «Ференцварош». Перший матч завершився нічиєю 1:1, а перегравання принесло перемогу команді Єне з рахунком 4:3. Посеред сезону 1933/34 Кальмар вирішив залишити команду. За шість сезонів у клубі він зіграв 69 матчів і забив 44 м'ячі у чемпіонаті. В 1928—1933 роках зіграв 9 матчів і забив 4 м'ячі у Кубку Мітропи, престижному міжнародному турнірі для найсильніших команд центральної Європи. Загалом у цьому турнірі на рахунку Єне 10 матчів, ще один він зіграє в 1940 році, коли знову гратиме у «Хунгарії»[1].

Кальмар перебрався до Франції, де три сезони провів у складі команди «Ексельсіор» (Рубе). В першому з цих сезонів клуб посів 5 місце, після чого опустився в середину таблиці. Наступні роки Кальмар грав у командах «Рубе» та «Реймс», після чого повернувся до «Хунгарії».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Кіштекст», за команду якого виступав протягом 1940—1944 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

7 жовтня 1928 року Кальмар дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини в матчі проти Австрії. Перший гол забив у вересні 1929 року — дальнім ударом з 30-ти метрів знаменитому Франтішеку Планічці, воротарю збірної Чехословаччини. В 1930 році через травму Кальмар не грав за збірну, але знову активно викликався протягом 1931 — 1932 років. Загалом провів у формі головної команди країни 15 матчів, забивши 4 голи.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру 1940 року в команді «Кіштекст», ще продовжуючи грати у полі. В 1944 році працював з клубом «Гамма», керував командою у двох матчах незавершеному чемпіонату 1944/45 і 11 матчів у так званому воєнному чемпіонаті 1944 року, що пройшов в одне коло і вважається неофіційним[2]. Першого успіху Кальмар досягнув з клубом «Чепель», з котрим виграв чемпіонат 1947–48. Попрацювавши в командах «Вашаш» і «Дорогі», Єне очолив у 1952 році «Гонвед». Маючи державну підтримку, клуб зумів залучити до свого складу багатьох провідних футболістів країни того часу, серед них: Ференц Пушкаш, Йожеф Божик, Шандор Кочиш, Золтан Цибор, Дьюла Грошич, Дьюла Лорант, Лайош Тіхі, Ласло Будаї. «Гонвед» став базовою командою для збірної Угорщини, так званої «золотої команди», що в 1950 — 1955 роках програла лише один матч, хоча й найважливіший — фінал чемпіонату світу 1954. Маючи такий склад, «Гонвед» вважався одним з найсильніших клубів Європи, що доводив у товариських матчах. На внутрішній арені під керівництвом Кальмара клуб тричі здобував чемпіонський титул — у 1952, 1954 і 1955 роках. В 1956 році «Гонвед» проводив товариські матчі у Іспанії. У цей час в Угорщині розпочалось повстання. Команда вирішила не повертатись на батьківщину, а продовжила проводити товариські матчі в Іспанії і Південній Америці. Клуб залишили провідні гравці, зокрема, Пушкаш, Кочиш і Цибор. Кальмар, залишившись без роботи, перебрався до Австрії, де тренував віденські «Ваккер» і «Вінер Шпорт-Клуб», а потім до Іспанії. Загалом у угорській першості Кальмар у ролі тренера провів 270 матчів (з врахуванням роботи у клубі «Гамма»)[3].

Першим іспанським клубом для тренера стала «Севілья», з якою він попрацював лише у 8 матчах[4]. Робота з клубом «Гранада» вийшла більш вдалою — вихід до фіналу Кубку Іспанії 1958—1959. У вирішальному матчі «Гранада» поступилась «Барселоні» з рахунком 1:4, а два голи у суперника забив колишній підопічний Кальмара по «Гонведу» Шандор Кочиш[5]. Наступні три роки Єне працював за межами Іспанії у клубах «Хапоель» (Тель-Авів) (перемога у Кубку Ізраїлю) і «Порту» (друге місце чемпіонату). Повернувшись до Іспанії, прийняв друголіговий «Реал Вальядолід», а за рік «Гранаду», яка на той час також встигла вилетіти з Прімери, але під керівництвом Кальмара повернулась до еліти. Недовго пробувши в шведському «Гальмстаді», Єне прийняв «Еспаньйол», з котрим завоював бронзові медалі у сезоні 1966/67. У 1970 році Кальмар вивів до Прімери клуб «Малага», з яким загалом працював три сезони. Останнім клубом для угорського тренера став «Еркулес». Загалом у вищому іспанському дивізіоні Кальмар провів у ролі тренера 167 матчів, а з врахуванням другого дивізіону і Кубку Іспанії — 316[6].

Помер Єне Кальмар 13 січня 1990 року на 82-му році життя у місті Малага.

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Угорщина Угорщина
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
07/10/1928 Відень Австрія Австрія 5 – 1 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи -
24/02/1929 Коломб Франція Франція 3 – 0 Угорщина Угорщина товариський матч -
05/05/1929 Відень Австрія Австрія 2 – 2 Угорщина Угорщина товариський матч -
08/09/1929 Прага Чехословаччина Чехословаччина 1 – 1 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи 1
06/10/1929 Будапешт Угорщина Угорщина 2 – 1 Австрія Австрія товариський матч -
12/04/1931 Будапешт Угорщина Угорщина 6 – 2 Швейцарія Швейцарія Кубок Центральної Європи 1
03/05/1931 Відень Австрія Австрія 0 – 0 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи -
20/09/1931 Будапешт Угорщина Угорщина 3 – 0 Чехословаччина Чехословаччина товариський матч 1
13/12/1931 Турин Італія Італія 3 – 2 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи -
19/02/1932 Каїр Єгипет Єгипет 0 – 0 Угорщина Угорщина товариський матч -
20/03/1932 Прага Чехословаччина Чехословаччина 1 – 3 Угорщина Угорщина товариський матч -
24/04/1932 Відень Австрія Австрія 8 – 2 Угорщина Угорщина товариський матч -
08/05/1932 Будапешт Угорщина Угорщина 1 – 1 Італія Італія Кубок Центральної Європи -
19/06/1932 Берн Швейцарія Швейцарія 3 – 1 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи -
02/10/1932 Будапешт Угорщина Угорщина 2 – 3 Австрія Австрія товариський матч 1
Усього Матчів 15 Голів 4

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Хунгарія»

Як тренера[ред. | ред. код]

«Чепель»

«Гонвед»

«Хапоель» (Тель-Авів)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Міжнародні матчі гравця і матчі у фіналах Кубка Угорщини. Архів оригіналу за 24 листопада 2016. Процитовано 10 березня 2016. 
  2. Таблиці і результати чемпіонатів 44/45 і 44(о) на rsssf.com. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 12 березня 2016. 
  3. Статистика тренерських досягнень Кальмара у чемпіонаті Угорщини. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016. 
  4. Профіль на сайті "Севільї". Архів оригіналу за 11 лютого 2009. Процитовано 12 березня 2016. 
  5. Кубок Іспанії 1958/59. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 12 березня 2016. 
  6. Кар'єра у Іспанії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]