Алейніков Сергій Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Сергій Алейніков
Особисті дані
Повне ім'я біл. Сяргей Яўгеньевіч Алейнікаў
Народження 7 листопада 1961(1961-11-07)[1][2] (62 роки)
  Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Зріст 182 см
Вага 73 кг
Громадянство  СРСР
 Білорусь
 СНД
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1981—1989
1989—1990
1990—1992
1992—1995
1996
СРСР «Динамо» (Мінськ)
Італія «Ювентус»
Італія «Лечче»
Японія «Гамба» (Осака)
Швеція «Оддевольд»
220 (31)
30 (3)
59 (2)
83 (14)
5 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1983—1984
1983—1991
1992
1992—1994
СРСР СРСР (ол.)
СРСР СРСР
СНД СНД
Білорусь Білорусь
4 (1)
73 (6)
4 (0)
4 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1998—1999
2000—2001
2003
2003
2007—2008
Італія «Ананьї»
Італія «Понтедера»
Росія «Торпедо-Металург»
Росія «Відноє»
Італія «Крас»
Звання, нагороди
Нагороди
заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 16 серпня 2010 року.

Сергі́й Євге́нович Але́йніков (біл. Сяргей Яўгеньевіч Алейнікаў, *7 листопада 1961, Мінськ, СРСР) — колишній радянський та білоруський футболіст, півзахисник. Згодом — футбольний тренер.

Заслужений майстер спорту СРСР (1988). Лауреат Ювілейної нагороди УЄФА як найвидатніший білоруський футболіст 50-річчя (1954—2003).

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Вихованець футбольної школи № 5 рідного Мінська. На дорослому рівні дебютував у складі мінського «Динамо» в сезоні 1981 року. А вже наступного року допоміг команді здобути єдиний в її історії титул чемпіонів Радянського Союзу, особистий внесок Алейнікова у цей тріумф склав 8 м'ячів у 21 відіграному матчі першості. У подальших сезонах гравець такою результативністю не відрізнявся, однак швидко став ключовою фігурою в центрі півзахисту мінської команди. Усього у чемпіонатах СРСР провів за «Динамо» протягом 9 років 220 матчів у чемпіонатах, відзначився 31 забитим голом.

Впевнена гра футболіста у складі клубу у 1983 році привернула увагу тренерського штабу олімпійської збірної СРСР, у складі якої він відіграв 4 гри. А вже у червні 1984 року Алейніков дебютував в матчах основної збірної Радянського Союзу. У складі збірної СРСР — учасник фінальних турнірів чемпіонатів світу 1986 та 1990 років. На чемпіонаті Європи 1988 року разом з командою виборов срібні нагороди континентальної першості.

Був серед числа перших радянських футболістів, що виступали в іноземних чемпіонатах — 1989 року переїхав до Італії, приєднавшись до туринського «Ювентуса». Спочатку регулярно потрапляв до складу італійського гранда, тренерський штаб якого очолював легендарний в минулому голкіпер Діно Дзофф. Однак після зміни головного тренера клуб вирішив не продовжувати контракт із гравцем і за деякий час, у 1990, він опинився у складі іншої італійської команди — «Лечче». У новому клубі починав грати як основний гравець команди, однак за деякий час через конфлікт з тренерським штабом втратив місце на полі. Перебуваючи у розпорядженні «Лечче», викликався до збірної СНД, яка, як правонаступник радянської футбольної команди, готувалася до фінальної частини чемпіонату Європи 1992 року. У складі цієї збірної провів 4 гри, у тому числі дві — безпосередньо в рамках фінального континентального турніру.

1992 переїхав до Японії, де до 1995 року захищав кольори клубу «Гамба» з Осаки. Останнім професійним клубом 34-річного гравця став шведський «Оддевольд», у якому він відіграв у 5 матчах у 1996 році. Вже під час виступів за «Гамбу», залучався до ігор новоствореної національної команди Білорусі, у складі якої провів чотири гри.

1997 року повернувся до Італії, де протягом 1997—1998 років виступав в аматорських командах.

Голи у складі національної збірної[ред. | ред. код]

Голи Сергія Алейнікова у складі національної збірної СРСР
# Дата Місце Противник Рахунок Результат Змагання
1. 4 лютого 1985 Індія Індія, Кочин Югославія Югославія 1-2 перемога товариський турнір
2. 2 червня 1986 Мексика Мексика, Ірапуато Угорщина Угорщина 0-6 перемога ЧС 1986
3. 10 жовтня 1987 НДР НДР, Берлін НДР НДР 1-1 нічия відбір до ЧЄ 1988
4. 18 червня 1988 ФРН ФРН, Франкфурт-на-Майні Англія Англія 1-3 перемога ЧЄ 1988
5. 27 листопада 1988 Кувейт Кувейт, Ель-Кувейт Кувейт Кувейт 0-2 перемога товариська
6. 29 травня 1991 СРСР СРСР, Москва Кіпр Кіпр 4-0 перемога відбір до ЧЄ 1992

Тренерська діяльність[ред. | ред. код]

По завершенні активної ігрової кар'єри почав працювати на тренерських посадах. Протягом 1998—2001 років очолював італійські аматорські команди «Ананьї» та «Понтедера». 2003 року нетривалий час був головним тренером московського «Торпедо-Металурга», а згодом команди аматорів «Відноє» з однойменного російського міста. Того ж року повернувся до Італії, працював у дитячих футбольних академіях, у тому числі, протягом 2005—2007, — в «Ювентусі». У 2007—2008 тренував італійську аматорську команду «Крас».

Досягнення та нагороди[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. FBref

Джерела[ред. | ред. код]

  • Алейніков Сергій Євгенович (російська). Сборная России по футболу. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 10 лютого 2021. 
  • Статистика виступів в чемпіонатах СРСР на klisf.info (рос.)