Арнальдо Дзоккі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арнальдо Дзоккі
італ. Arnaldo / Arnoldo Zocchi
Народження 20 вересня 1862(1862-09-20)[1]
Флоренція, Королівство Італія
Смерть 17 липня 1940(1940-07-17)[1] (77 років)
  Рим, Італія
Країна  Королівство Італія
Діяльність скульптор
Член Академія витончених мистецтвd

CMNS: Арнальдо Дзоккі у Вікісховищі

Арнальдо Дзоккі (20 вересня 1862, Флоренція  — 17 липня 1940, Рим) — італійський скульптор, син та учень Еміліо Дзоккі.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї скульптора Еміліо Дзоккі та його дружини Енрічетти Чіані.

У 18 років вступив до Флорентійської академії мистецтв, де вивчав скульптуру під керівництвом батька. Дуже рано проявив свій талант скульптора. Його робота «Останні дні Помпеї» мала великий успіх, а своїм барельєфом «Гарібальді рятує Аніту» молодий А. Дзоккі прославився на всю Італію[2].

У віці 24 років А. Дзоккі переміг у конкурсі на створення пам'ятника П'єро делла Франческа в м. Сансеполькро[2] (мармурову статую було встановлено 1892 року[3]). Ця подія принесла йому загальне визнання. Відтоді А. Дзоккі був активним учасником національних та міжнародних конкурсів. Його монументальну скульптуру[4] можна побачити на чотирьох континентах.

Роботи[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]