Астраханська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Астраханська губернія
Центр Астрахань
Утворено 1717
Ліквідовано 1928
Попередники Казанська губернія
Наступники Нижньоволзький край

Астраханська губернія — адміністративна одиниця у Російській імперії та РРФСР. Губернське місто — Астрахань.

Територіальний склад і управління[ред. | ред. код]

Астраханська губернія в 1821 році

Астраханська губернія була створена указом Петра I від 22 листопада 1717 р. (до цього з 1708 р. її територія входила до складу Казанської губернії[ru]). До складу Астраханської губернії увійшли міста з прилеглими територіями: Астрахань, Гур'єв Яїцький (суч. Атирау, Казахстан), Дмитріївськ (суч. Камишин), Петровськ, Самара, Саратов, Симбірськ (суч. Ульяновськ), Сизрань, фортеця Тертки, Царицин (суч. Волгоград), Червоний Яр, Чорний Яр та Кизляр[1]

В 1728 р. міста Саратов, Самара, Симбірськ (суч. Ульяновськ), Сизрань з повітами були передані до складу Казанської губернії[ru].

В 1739 р. Саратов був повернений до складу Астраханської губернії. У листопаді 1780 р. він став центром новоутвореного Саратовського намісництва, куди також увійшли міста Петровськ і Дмитріївськ.

В 1752 р. з Астраханської губернії до складу Оренбурзької було передано місто Гур'єв (в 1782 р. було повернуто до складу Астраханської губернії). В цьому ж році до Астраханської губернії було приєднано і місто Уральськ, а міста Царицин з Ахтубинським шовковим заводом і Чорний Яр були передані до складу Саратовської губернії. В 1785 р. Чорний Яр був повернений до складу Астраханської губернії.

5 травня 1785 р. було засновано Кавказьке намісництво у складі Астраханської та Кавказької областей (центр — невелика фортеця Єкатериноград). 30 квітня 1790 р. Кавказьке губернське правління переведене до м. Астрахань. Указами 12 і 31 грудня 1796 намісництво було перетворено на Астраханську губернію (включаючи майбутні Ставропольську, Терську і Кубанську губернії), тоді ж засновано губернське правління.

15 листопада 1802 р. Астраханська губернія була розділена на Астраханську і Кавказьку. На чолі Астраханської губернії був поставлений цивільний губернатор. Водночас Астраханська губернія підпорядковувалась і військовому начальнику Кавказького краю та Грузії. 6 січня 1832 року Астраханська губернія була повністю відокремлена від Кавказької, при цьому на чолі губернії поряд з цивільним був поставлений і військовий губернатор.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

На початку XX століття в адміністративному плані Астраханська губернія мала поділ на 5 повітів (Астраханський, Красноярський, Єнотаєвський, Чорноярський і Царьовський), Калмицький степ з 7 улусними управліннями і калмицьким базаром, Киргизький степ (Внутрішню Киргизьку орду), розділену на дільничні управління (5 частин і два округи), і Астраханське козаче військо з 2 відділів.

№ п/п Повіт Повітове місто Площа,
верст²
Населення[2]
(1897), осіб
1 Астраханський м. Астрахань (112 880 осіб) 6499,0 219 760
2 Єнотаєвський м. Єнотаєвськ (2826 осіб) 4852,0 76 080
3 Красноярський м. Красний Яр (5593 осіб) 9463,0 65 995
4 Царівський м. Царів (6977 осіб) 18 964,0 198 022
5 Чорноярський м. Чорний Яр (4226 осіб) 11 858,0 100 316
6 Калмицький степ - 67 246,0 128 573
7 Внутрішня Киргизька орда с. Ханська Ставка (2564 осіб) 70 781,0 214 796

В 1917 році Киргизький степ було виділено в окрему Букеєвську губернію. В 1919 році Царивський і Чорноярський повіти відійшли до Царицинської губернії. За рік Калмицький степ став частиною Калмицької АО. В результаті, в Астраханській губернії залишилося 3 повіти: Астраханський, Єнотаєвський і Красноярський.

В 1925 році повіти були скасовані, а замість них утворені райони: Баскунчацький, Бірючекосінський, Болхунський, Єнотаєвський, Зацаривський, Ікрянінський, Камизяцький, Красноярський, Могойський, Нікольський, Різночинський, Трусовський, Харабалинський[3].

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення Російської імперії 1897 року в губернії проживало 465 486 осіб, з них 130 166 українців (28,0 %)[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Полное собрание законов Российской империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. / Под ред. М. М. Сперанского. (в 45 томах) — СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. — Т. V. 1713−1719 гг.
  2. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 9 листопада 2015. 
  3. Территориальное и административное деление Союза ССР на 1-е января 1926 года. — М.: Изд-во Главного Управления Коммунального Хозяйства НКВД, 1926. — 284 с.
  4. Украинскій народъ въ его прошломъ и настоящемъ: В 2-х т. / Под ред. Ф. К. Волкова. — Т. 2. — С.-Петербургъ: тип. т-ва «Обществ. Польза», 1916. — С. 391. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]