Берестове (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берестове
Берестове
Берестове

Церква Спаса на Берестові, розташована у цій місцевості.
Загальна інформація
50°26′25″ пн. ш. 30°33′02″ сх. д. / 50.44027778002777751° пн. ш. 30.550833330027778345° сх. д. / 50.44027778002777751; 30.550833330027778345Координати: 50°26′25″ пн. ш. 30°33′02″ сх. д. / 50.44027778002777751° пн. ш. 30.550833330027778345° сх. д. / 50.44027778002777751; 30.550833330027778345
Країна  Україна
Адмінодиниця Київ
Карта
Берестове. Карта розташування: Київ
Берестове
Берестове
Берестове (Київ)

Берестове (також Берестів) — історична місцевість Києва, давнє княже село. За часів Русі було розташоване за межами міста Володимира, але зараз це центр міста: тут розташований парк Вічної Слави і верхня частина Києво-Печерської лаври, між Липками, Кловом, Звіринцем і Дніпровими схилами.

Назва — від дерев породи берест. За версією Ірини Желєзняк, назва походить від імені першого поселенця або власника[джерело?].

Історія[ред. | ред. код]

Берестове як поселення згадується у літописі за 980, 1015, 1051, 1073, 1096 (двічі), 1151 роки).

В Берестові містився заміський палац великого князя київського Володимира Святославовича, який тут і помер. Про палац згадують у літописах X — XII ст., зокрема Нестор-літописець. Палац був мурований двоповерховий, оточений дворами князівської челяді. Неодноразово згадувані у літопису «сіни» — галереї — з'єднували окремі будівлі у комплекси хоромів, являючи собою характерну частину князівського житла.

У наступні роки в Берестові мешкали київські князі Ярослав Мудрий, Святослав Ярославич, Всеволод Ярославич і Володимир Мономах. Тут затверджували державні акти, приймали іноземних послів.

У 1072 споруджено церкву Спаса на Берестові, яка з перебудовами збереглася до нашого часу (в ній поховано київ. князя Юрія Долгорукого) (церква загадана у літописі за 1072, 1115, 1158, 1173, 1184 роки).

У 1096 князівський палац спалили половці хана Боняка. 1113 року його було відбудовано (але до наших часів палац не зберігся).

Джерела[ред. | ред. код]