Борис Джонсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Джонсон
англ. Boris Johnson
Борис Джонсон
Борис Джонсон
77-й Прем'єр-міністр Великої Британії
24 липня 2019 — 6 вересня 2022
Монарх Єлизавета II
Попередник Тереза Мей
Наступник Ліз Трасс
Голова Консервативної партії Великої Британії
23 липня 2019 — 5 вересня 2022
Попередник Тереза Мей
Наступник Ліз Трасс
Міністр закордонних справ Великої Британії
13 липня 2016 — 9 липня 2018
Прем'єр-міністр Тереза Мей
Попередник Філіп Геммонд
Наступник Джеремі Гант
Мер Лондона
4 травня 2008 — 6 травня 2016
Прем'єр-міністр Гордон Браун
Девід Камерон
Попередник Кен Лівінгстон
Наступник Садік Хан
Народився 19 червня 1964(1964-06-19)[1][2][…] (59 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4]
Відомий як журналіст, політик
Громадянство Велика Британія Велика Британія
США США (1964—2016)
Alma mater Ітонський коледж і Коледж Бейлліол (1986)
Політична партія Консервативна партія Великої Британії
Батько Стенлі Джонсон (письменник)
Мати Шарлотта Джонсон Вол[5]
У шлюбі з Керрі Джонсон
Діти Milo Arthur Johnsond, Cassia Peaches Johnsond, Theodore Apollo Johnsond, Lara Lettice Johnsond, Stephanie Macintyre Johnsond, Wilfred Lawrie Nicholas Johnsond, Romy Iris Charlotte Johnsond і Frank Alfred Odysseus Johnsond
Професія Журналіст
Релігія Англіканець
Нагороди
Орден Свободи — 2022
Підпис
офіційний сайт

Александер Бо́рис де Феффел-Джонсон[6] (англ. Alexander Boris de Pfeffel Johnson; нар. 19 червня 1964) — британський політик та колишній журналіст; колишній прем'єр-міністр Великої Британії (2019—2022). Колишній міністр закордонних справ Британії[7] (2016—2018)[8], один із лідерів кампанії за вихід Великої Британії[9] з ЄС, колишній міністр тіньового кабінету міністрів опозиції, колишній мер Лондона (2008—2016). На парламентських виборах 2015 року Джонсон був обраний членом парламенту, водночас продовжував виконувати обов'язки мера Лондона до травня 2016 року. Почесний громадянин Одеси та Києва.

З 24 липня 2019 року до 6 вересня 2022 року обіймав посаду прем'єр-міністра Великої Британії та голови Консервативної партії. 2019 року під його лідерством Консервативна партія набрала 43,6 % голосів на парламентських виборах — найкращий результат для будь-якої партії за останні чотири десятиліття. За його прем'єрства Велика Британія формально вийшла з Європейського Союзу, і Джонсон очолював країну протягом перехідного періоду. Одним із ключових викликів його прем'єрства стала боротьба Британії з пандемією COVID-19.

Після повномасштабного вторгнення РФ до України зайняв проукраїнську позицію, підтримав антиросійські санкції.

Життєпис[ред. | ред. код]

Борис Джонсон народився у Нью-Йорку, де в той час працював його батько, Стенлі Джонсон, однак незабаром родина повернулася до Лондона, де мати Бориса, Шарлотта Джонсон Вол, мала закінчувати навчання в Оксфорді. У родині Стенлі Джонсона та його першої дружини, Шарлотти, четверо дітей, Борис найстарший. Стенлі Джонсон — колишній депутат Європейського парламенту, також працював у Європейській комісії та Світовому банку.

Борис Джонсон є прямим правнуком міністра внутрішніх справ Османської імперії Алі Кемаля від його першої дружини, Вініфред Брун[10][11][12][13][14][15], яка померла у 1909 році[16], після народження сина Османа Вілфреда Кемаля, від пологової гарячки. Подружжя також мало сина Ленселота Беодара (Lancelot Beodar), який помер у Швейцарії у віці 18 місяців від кашлюку, та дочку, яку звали Сельма (Celma)[17]. У 1912 році Алі Кемаль повернувся до Оттоманської Імперії, у 1919 році три місяці був міністром внутрішніх справ, виступав проти військового перевороту, наказав заарештувати Кемаля Ататюрка, і був страчений 6 листопада 1922. Його дітей, Османа Вілфреда та його сестру Сельму, виховувала їхня англійська бабуся, Марґарет Брун (у дівоцтві — Джонсон). Вони взяли її дівоче прізвище, Джонсон. Ось так Осман Алі Вілфред Кемаль (рідний прадід Бориса Джонсона) отримав ім'я Вілфред Джонсон (англ. Wilfred Johnson)[18].

Борис Джонсон має у Туреччині родичів, які є нащадками його прадіда та його дружини-туркені Сабіхи[18]. Через своє походження є популярною постаттю у Туреччині.

У дитинстві Борис Джонсон отримав значні пошкодження слуху, йому зробили кілька операцій. Навчався спочатку в Європейській школі Брюсселя, в Ітон-коледжі і в Оксфордському університеті, де вивчав класичну літературу. В університеті його обрали президентом студентської спілки. Завдяки його походженню та впливовим батькам, дехто сприймає Бориса Джонсона як представника британської еліти (вищого класу)[джерело?].

Перший шлюб Борис Джонсон узяв 1987 року з Аллегрою Мостін-Овен, але подружнє життя не тривало довго й подружжя розлучилося 1993 року. Того самого року він одружився з Мариною Вілер, юристкою та журналісткою за фахом. Родини Вілер і Джонсона ще до шлюбу протягом десятиліть підтримували дружні стосунки, зокрема Марина Вілер раніше навчалася в Європейській школі в Брюсселі разом зі своїм майбутнім чоловіком. У шлюбі народилося четверо дітей. У травні 2021 року Борис Джонсон одружився з Керрі Саймондс, яка у квітні 2020 року народила йому сина, в грудні 2021 року — доньку[19], 5 липня 2023 року — ще одного сина[20].

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Журналістську кар'єру Борис Джонсон розпочав з посади кореспондента-стажера в газеті Таймс, але пропрацював там лише один рік. З газети його було звільнено за фальсифікацію цитати його хрещеного батька, Коліна Лукаса, який пізніше став віцеканцлером Оксфордського університету. Певний період Джонсон працював у газеті Wolverhampton Express & Star, але 1987 року його взяли до The Daily Telegraph. У Брюсселі він працював кореспондентом і помічником редактора цієї газети з 1989 до 1999 рр. З 1994 до 1995 рр. Джонсон також працював політичним оглядачем у газеті Spectactor, а з 1999 року до 2005 — вже редактором.

Статті Джонсона часто мали сенсаційний характер, нерідко викликали суперечки. Пізніше його журналістський доробок використовуватимуть його опоненти, його слова часто вириватимуть з контексту або навіть пародіюватимуть його журналістський «сенсаційний» стиль.

Джонсон є автором кількох книг, серед яких «Фактор Черчилля», «Омріяний Рим», «Колонка Джонсона», «Позичте мені ваші вуха» і «В мене є для вас погляди». Крім публіцистичних робіт, він також опублікував у 2004 року роман: «Сімдесят дві діви». Іншу книгу, «Нова британська революція», було написано після його обрання мером Лондона. За журналістську працю Джонсона висували на Премію Британської телевізійної академії. Як продюсер Джонсон сприяв виходу в 2006 року серії документальних фільмів «Мрія про Рим», у якому порівнюється Римська імперія та сучасний Європейський Союз.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Підписання документу про вихід Британії з ЄС

1997 року Джонсон узяв активну участь у безпосередньому політичному житті країни — був кандидатом на парламентських виборах у виборчому окрузі Клевід-Сауз, однак зазнав поразки. Однак вже 2001 року йому вдалося обратися до Палати громад парламенту від виборчого округу Генлі-на-Темзі. Перебіг своєї передвиборчої кампанії Джонсон описав у книзі «Друзі, виборці, земляки: нотатки на пні». 2004 року його було призначено міністром культури у тіньовому кабінету опозиції. Після інтенсивної партійної кампанії у листопаді 2003 року Джонсона було призначено віцепрезидентом Консервативної партії Великої Британії.

З усіх цих посад в Консервативній партії Джонсона було звільнено в листопаді 2004 року після того, як його звинуватили у брехні щодо позашлюбних зв'язків з однією із співробітниць газети The Spectator. Хоча сам Джонсон ніколи не визнавав ці звинувачення, його звільнили через те, що переконливі, на думку однопартійців, докази брехні в пресі шкодили цілій партії. Однак з обранням нового лідера консерваторів Девіда Камерона Джонсона знову призначили міністром освіти тіньового кабінету опозиції.

Незабаром після призначення у тіньовий кабінет Джонсон оголосив про намір боротися за крісло мера Лондона на виборах 2008 року. У своїй кампанії Джонсон сконцентрувався здебільшого на передмістях столиці, де консерватори мали значну підтримку. Його перемогу 1 травня 2008 року над мером від Лейбористської партії Кеном Лівінгстоном оглядачі пояснювали передусім вдалою передвиборчою кампанією і великою явкою виборців у передмістях столиці.

9 липня 2018 року пішов у відставку з посади міністра закордонних справ Великої Британії.[21]

Обіймав посаду голови Консервативної партії та прем'єр-міністра Великої Британії з 24 липня 2019 до 6 вересня 2022 року.[22] Як стало відомо в листопаді 2019-го, Консервативна партія Бориса Джонсона отримала пожертви від восьми росіян і одного вихідця з України, яких видання The Times пов'язує з російським режимом. Серед них Олександр Темерко (колишній віцепрезидент ЮКОС, пожертвував 1,2 млн фунтів), Любов Чернухіна (дружина колишнього заступника міністра фінансів РФ Володимира Чернухіна, пожертвувала 450 тис. фунтів), Євген Лебедєв (син Олександра Лебедєва, що володіє лондонською газетою Evening Standard)[23].

Прем'єр-міністр[ред. | ред. код]

2019 року, коли Тереза Мей визнала провал у побудові плану виходу Британії з Євросоюзу і заявила про свою відставку, Джонсон вирішив балотуватися на посаду прем'єр-міністра. 24 липня Борис офіційно став прем'єр-міністром країни після того, як на зустрічі в Букінгемському палаці Єлизавета II попросила його сформувати новий склад уряду[24]. Є прихильником виходу Великої Британії з ЄС і одним із найскандальніших політиків[25].

Із прем'єрством Джонсона привітав президент США Дональд Трамп[26], назвав «хорошою людиною» і додав, що його називають «британським Трампом»[27].

27 липня Джонсон уперше провів переговори з Трампом: обговорили ситуацію в Ірані та домовилися про зустріч на саміті Великої сімки[28].

13 грудня 2019 року Консервативна партія Бориса Джонсона отримала 364 голоси та покращила свій результат на 47 місць. Їхні головні конкуренти — Лейбористська партія — втратила 59 місць і отримала 203 голоси[29].

Через понад три роки після референдуму, 31 січня 2020 р. о 23:00 за Гринвічем, Велика Британія офіційно вийшла з Європейського Союзу. Британія була членом ЄС протягом 47 років[30].

Борис Джонсон різко засуджує вторгнення Росії в Україну. 6 березня 2022 року він заявив, що світові лідери повинні докласти всіх зусиль до гарантування, що жахливе вторгнення Росії в Україну припиниться. «Путін повинен зазнати поразки, і його поразка у цьому акті агресії повинна бути видима. Нашими суддями будуть не майбутні історики, а народ України», — сказав Джонсон[31].

27 квітня Джонсон заявив, що якщо Росія використає проти України зброю масового ураження, Британія може завдати ядерний удар у відповідь[32].

8 травня голова англійського уряду заявив, що Британія надасть Україні додаткову військову підтримку в 1,6 млрд доларів[33].

27 травня Борис Джонсон запропонував Зеленському створити альтернативний ЄС союз, який би очолила Британія і який би протистояв Росії. До нього також мали б увійти Естонія, Польща, Латвія та Литва[34].

6 червня Джонсон отримав вотум довіри у парламенті. За це проголосували 58,8 % членів консервативної партії, при цьому 41,2 % голосували проти його керівництва. Для збереження своєї посади Джонсону було необхідно набрати щонайменше половину та один голос представників партії на свою підтримку, тобто як мінімум 180 голосів. Голову уряду підтримали 211 депутатів, 148 були проти[35].

Наступного дня Джонсон виступив проти того, щоб Зеленського примушували підписати поганий мир з Москвою. За його словами, Британія залишиться на «передовій» підтримки України в боротьбі з російською агресією[36].

26 червня 2022 року Джонсон заявив, що має намір залишитись главою британського уряду до середини наступного десятиліття, щоб побити рекорд Маргарет Тетчер. Голова уряду сказав, що хоче піти на третій термін і залишитись на посаді до середини 2030-х років, щоб забезпечити собі час для зменшення регіональної економічної нерівності Великої Британії та реформувати британську правову та імміграційну системи[37].

7 липня того ж року Джонсон заявив, що йде з посади голови уряду й лідера Консервативної партії, однак виконуватиме повноваження голови уряду й партії до обрання нового. Він наголосив, що Велика Британія продовжить підтримувати Україну. Раніше Джонсон не збирався йти у відставку з посади глави уряду на тлі внутрішньополітичних скандалів і масових відставок. Масові відставки в Кабміні Великої Британії сталися через скандал із Крісом Пінчером, заступником головного організатора керівної Консервативної партії в Палаті громад, якого таблоїди звинуватили в залицянні до чоловіків на вечірці в лондонському клубі. У своє виправдання Пінчер заявив, що випив зайвого. На тлі цього Джонсону пригадали вечірку під час пандемії короновірусу, а також те, що він знав про уподобання Пінчера[38]. Того ж дня Джонсон провів телефонну розмову з Зеленським, зізнався Україні в любові та подякував за дружбу[39][40].

Перед відставкою англійські соцопитування показували, що близько 70 % британців не задоволені діяльністю Бориса Джонсона[41].

5 вересня перед відставкою Джонсон назвав надання життєво важливої підтримки Україні у війні проти Росії одним із досягнень на посаді голови уряду Великої Британії. Також він відзначив завершення Brexit[42].

Міжнародні візити[ред. | ред. код]

За час свого прем'єрства Борис Джонсон здійснив

Covid-19[ред. | ред. код]

27 березня 2020 року в Бориса Джонсона було підтверджено Covid-19. Після чого він самоізолювався на Даунінг-стріт 10, де розташована резиденція прем'єр-міністра. Звідти він продовжив свою роботу.[43][44] 5 квітня Джонсона було госпіталізовано, оскільки у прем'єр-міністра зберігалися постійні симптоми коронавірусу через 10 днів після позитивного результату тесту на вірус.[45][46] Виконувати обов'язки замість Джонсона продовжив міністр закордонних справ Домінік Рааб, його заздалегідь призначили на такий випадок.[47] 6 квітня його було переведено у реанімацію.[48][49][50] 10 квітня його перевели з реанімації у звичайну палату, а вже 12 квітня його виписали з лікарні, після чого він продовжив відновлюватися після хвороби у своїй заміській резиденції.[51][52][53][54][55] Через 15 днів, 27 квітня Борис Джонсон повернувся на роботу, остаточно поборовши Covid-19.[56][57]

Згодом Джонсон в інтерв'ю «The Sun» розповів, що коли стан його здоров'я погіршився, його оточенню довелося готуватися до, як він висловився, «сценарію, подібного до фільму „Смерть Сталіна“». Лікарі, як сказав британський прем'єр, готувалися до найгіршого, обговорювалася можливість підключення Джонсона до апарату штучної вентиляції легенів, і в якийсь момент, за словами політика, ймовірність цього становила 50 %. Джонсон розповів, що з кожним днем хвороби все більше втрачав надію: «Я не розумів, чому мені не стає краще». «Весь цей час я думав про те, чи вдасться мені вибратися. Я усвідомив, що від коронавірусної інфекції немає ліків», — зазначив прем'єр.[58][59]

Візити до України[ред. | ред. код]

Борис Джонсон та Володимир Зеленський, 2 лютого 2022 року

1 лютого 2022 року Борис Джонсон уперше з офіційним візитом прибув до України, де відбулися зустрічі-перемовини з Президентом України[60].

9 квітня 2022 року голова уряду Британії вдруге з офіційним візитом прибув до Києва та зустрівся з президентом Володимиром Зеленським[61]. Джонсону символічно подарували півника васильківської майоліки (автор — Бідасюк Прокіп Якович), що став символом стійкості під час російського вторгнення в Україну[62]. Після візиту в Україну українці почали називати Джонсона «Джонсонюком», зокрема через те, що той підписується у соцмережах, як Джонсон ЮК[63].

17 червня того ж року Борис Джонсон знову з неоголошеним візитом відвідав Київ[64]. На зустрічі обговорювалось постачання Україні важкого озброєння і систем ППО, посилення санкцій проти Росії та гарантії безпеки. Також Джонсон від імені британського уряду запропонував програму навчання українських військових на території Великої Британії. За його словами, протягом 4-х місяців може бути натреновано близько 10-ти тисяч солдат[65]. Крім того, Зеленський показав Джонсону Михайлівський Собор та меморіал загиблим воїнам на Сході України[66].

24 серпня в День Незалежності України Борис Джонсон з офіційним візитом відвідав Київ та зустрівся з українським президентом Володимиром Зеленським. За словами Джонсона, він пишається тим, що Британія надала Україні більше зброї, ніж будь-яка інша європейська країна[67]. Під час неоголошеного візиту до Києва Джонсон повідомив про виділення Україні нового пакету фінансової допомоги у 54 мільйони фунтів стерлінгів[68].

Загалом за час свого прем'єрства Джонсон відвідав Україну тричі під час російського вторгнення і один раз до нього, що більше кількості його візитів до США, Канади, Індії тощо.

Ставлення до Росії[ред. | ред. код]

Борис Джонсон заявив, що попри вторгнення Росії до України, він залишається русофілом і захоплюється російською культурою. Про це він сказав в інтерв’ю для українського телемарафону.[69]

“Я досі русофіл. Я досі захоплююся мовою, культурою, російською цивілізацією. Тільки дурень не буде захоплюватися”, – сказав він.[70]

Джонсон сказав, що російський народ неоднозначно підтримує війну, але це не повинно перешкоджати прихильникам російської культури продовжувати цей інтерес.[71]

Вшанування[ред. | ред. код]

В Україні[ред. | ред. код]

Мурал на честь Бориса Джонсона у Кривому Розі
Вулиці
Відзнаки

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Свободи (Україна, 23 серпня 2022) — за визначні особисті заслуги у зміцненні українсько-британського міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України[81]

Українські переклади[ред. | ред. код]

Boris Johnson. The Churchill Factor: How One Man Made History. Hodder & Stoughton[en], 2014. 432 p. ISBN 978-1444783056
  • Борис Джонсон. Омріяний Рим. Перекладач Борис Превір / Vivat, 2020. 256 с. (Серія Історія та політика). ISBN 978-966-942-855-4 / Мрію про Рим плекають як можливість досягти злагоди, процвітання та ефективної взаємодії народів, які могли б на тлі різних пріоритетів і політичних мотивів віднайти ідею спільності та мирного співіснування
Boris Johnson. The Dream of Rome. HarperCollins, 2006. 288 p. ISBN 0-00-722441-9, OCLC 67865987

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. Lundy D. R. The Peerage
  4. London Mayor Boris Johnson agrees to pay US tax billBBC.
  5. https://www.geni.com/people/Rt-Hon-Boris-Johnson-MP-PC/6000000011177409367
  6. Костіна І. Дикий Brexit та підтримка України: чого чекати від Бориса Джонсона на чолі уряду Британії // Європейська правда. — 2019. — 23 липня.
  7. Борис Джонсон став міністром закордонних справ Британії. BBC Україна. 13.07.2016. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 14.07.2016. 
  8. Борис Джонсон пояснив причини своєї відставки. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 4 червня 2022. 
  9. Борис Джонсон: побоювання від "брекзиту" дуже перебільшені. BBC Україна. 04.07.2016. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 14.07.2016. 
  10. Anglo-Swiss girl, Winifred Brun, the daughter of Frank Brun by his marriage to Margaret Johnson // Zeki Kuneralp (1993). Ali Kemal: (1869–1922); a Portrait for the Benefit of His English Speaking Progeny. Istanbul: Z. Kuneralp. p. 7. 
  11. Одруження відбулося 11 вересня 1903 року // Stanley Johnson (2009). Stanley I Presume?. London: Fourth Estate. p. 88. ISBN 978-0-00729-672-9. 
  12. Ancestors of Boris Johnson, Lord Mayor of London
  13. 10 цікавих фактів про найулюбленішого британця для українців // Міла Тодоренко, «Волинь-нова», 04 вересня 2022, 06:00
  14. Борис Джонсон оказался внуком турецкоподданного // Aznews TV
  15. Ali Kucukgocmen (24 липня 2019). Turks welcome 'Ottoman grandson' Boris Johnson as British leader. Reuters (English). 
  16. Register of Deaths for the Christchurch Registration District, volume 2b (Dec 1909), p. 417: «KAMAL, Winifred»
  17. Register of Births for the Christchurch Registration District, volume 2b (Dec 1909), p. 621: «KAMAL, Osman Wilfred»
  18. а б Istanbul Letter: Lunch with Boris Johnson's Turkish cousin. The Irish Times. 2016. 
  19. Прем'єр Британії Борис Джонсон таємно одружився з Керрі Саймондс. Архів оригіналу за 30 травня 2021. Процитовано 30 травня 2021. 
  20. Boris and Carrie Johnson announce birth of son. BBC News. 11 липня 2023. Процитовано 11 липня 2023. 
  21. Борис Джонсон подав у відставку з поста міністра закордонних справ Великої Британії /УНН, 9.7.2018/. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018. 
  22. Новим прем'єр-міністром Британії обраний Борис Джонсон. Європейська правда. Архів оригіналу за 23 липня 2019. 
  23. У Британії назвали імена російських спонсорів партії Джонсона. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019. 
  24. Борис Джонсон офіційно став новим прем'єром Британії. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019. 
  25. «Путін — безжалісний тиран, схожий на ельфа Доббі»: чому новий прем'єр Британії вигідний Україні. Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 27 липня 2019. 
  26. Трамп привітав Джонсона і додав, що той добре робитиме свою роботу. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019. 
  27. Дональд Трамп задоволений обранням Бориса Джонсона. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019. 
  28. Джонсон вперше провів переговори з Трампом. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 27 липня 2019. 
  29. Вибори в Британії: партія Джонсона впевнено перемогла й пообіцяла швидкий брекзит. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 15 грудня 2019. 
  30. BREXIT ВІДБУВСЯ: БРИТАНІЯ ВИЙШЛА З ЄВРОСОЮЗУ. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  31. https://www.bbc.com/ukrainian/news-60635987. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022. 
  32. Британія може завдати ядерний удар у відповідь по Росії — Джонсон
  33. Британія надасть Україні додаткову військову підтримку на 1,6 млрд доларів. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022. 
  34. Джонсон запропонував Зеленському створити окремий від ЄС союз - ЗМІ. Архів оригіналу за 27 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022. 
  35. Борис Джонсон отримав вотум довіри — ВВС
  36. Джонсон не підтримав «поганий мир» України з Росією
  37. Для завершення реформ. Джонсон хоче побити рекорд Тетчер і залишатися прем'єром до 2030-х
  38. Борис Джонсон подав у відставку
  39. https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3524333-dzonson-zelenskomu-dakuu-za-druzbu-volodimire-ti-geroj-tebe-vsi-lublat.html
  40. Джонсон і Зеленський поговорили телефоном
  41. Лондон з нами. Чому йде Джонсон і чого Україні чекати від його наступника
  42. Пишаюся підтримкою України: Борис Джонсон назвав свої головні досягнення на посаді прем'єра
  43. Boris Johnson tests positive for coronavirus. BBC News (en-GB). 27 березня 2020. Архів оригіналу за 23 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  44. У прем’єра Британії виявили коронавірус. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  45. Boris Johnson in hospital over virus symptoms. BBC News (en-GB). 6 квітня 2020. Архів оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  46. Хворого на коронавірус прем’єра Британії госпіталізували. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  47. У Британії призначили "вцілілого наступника", якщо Джонсон захворіє на коронавірус. www.eurointegration.com.ua. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  48. UK PM Johnson, battling coronavirus, set for second night in intensive care. Reuters (англ.). 7 квітня 2020. Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  49. Хворого на Covid прем’єра Британії Джонсона перевели в реанімацію. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  50. Борис Джонсон у реанімації з коронавірусом: 7 квітня стан стабільний. BBC News Україна (укр.). 7 квітня 2020. Архів оригіналу за 10 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  51. Бориса Джонсона виписали з лікарні, але на роботу він не повертається. BBC News Україна (укр.). 12 квітня 2020. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  52. Британського прем'єра виписали з реанімації. BBC News Україна (укр.). 9 квітня 2020. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  53. PM out of intensive care but remains in hospital. BBC News (en-GB). 9 квітня 2020. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  54. Прем’єра Британії перевели з реанімації. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  55. Бориса Джонсона виписали з лікарні. nv.ua. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 3 травня 2020. 
  56. Британський прем’єр одужав після COVID-19 і повернувся до роботи. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 7 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  57. Джонсон одужав і повертається до роботи у британській уряд. 5 канал (uk-UK). Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  58. Boris reveals doctors prepared to announce his death as he battled Covid. The Sun (en-gb). 2 травня 2020. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  59. Смерть британського прем’єра була можливою – інтерв’ю Джонсона The Sun. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  60. Зеленський зустрів Джонсона у Маріїнському палаці, Укрінформ, 01.02.2022. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022. 
  61. Британський прем'єр Джонсон прибув до Києва (фото). Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022. 
  62. Джонсону подарували півника з відомої шафки, що вціліла у Бородянці. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022. 
  63. «Борис Джонсонюк»: после визита премьера Британии украинцы считают его родным и создают мемы
  64. https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3509194-boris-dzonson-znovu-pribuv-do-kieva.html
  65. Британский премьер Джонсон во второй раз с начала войны посетил Киев
  66. ГДЕ ПРОХОДИЛА ПРОГУЛКА БОРИСА ДЖОНСОНА ПО КИЕВУ — ФОТО © https://kiev.vgorode.ua/news/sobytyia/a1210127-hde-prokhodila-prohulka-borisa-dzhonsona-po-kievu-foto
  67. Джонсон на зустрічі з Зеленським пояснив, що буде якщо Путін переможе у війні
  68. Джонсон у Києві оголосив про виділення £54 млн військової допомоги Україні
  69. "Тільки дурень не буде захоплюватися": Борис Джонсон зізнався, що досі захоплюється російською культурою. 
  70. Скандальне інтерв'ю Бориса Джонсона: що він сказав про Росію. ТСН.ua (укр.). 15 жовтня 2023. Процитовано 16 жовтня 2023. 
  71. Борис Джонсон: Я - русофіл – DW – 13.10.2023. dw.com (укр.). Процитовано 16 жовтня 2023. 
  72. Вулиці Бориса Джонсона та Бориса Мозолевського: у Покрові затвердили нові назви вулиць та провулків (ОНОВЛЕНО) - "Нове місто + ТВ". Нове місто + ТВ (рос.). 28 травня 2022. Процитовано 30 травня 2022. 
  73. Підгола, Юлія (11 червня 2022). У Новомосковську перейменували вулиці, пов'язані з Росією. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 15 червня 2022. 
  74. рада, Хустська міська. Відбулося ІІ засідання III сесії Хустської міської ради VIII скликання (ФОТО). Хустська міська рада (укр.). Процитовано 22 липня 2022. 
  75. Про затвердження перейменування назв вулиць та провулків, які мають географічне відношення або носять імена діячів країни-агресора – Баришівська селищна рада (укр.). Процитовано 20 серпня 2022. 
  76. У передмісті Одеси з'явилися вулиці імені Бориса Джонсона та Віталія Гуляєва. od.vgorode.ua (ua). Процитовано 8 травня 2023. 
  77. Мазуренко, Альона (1 липня 2022). Джонсон став почесним громадянином Одеси. pravda.com.ua (укр.). Процитовано 1 липня 2022. 
  78. 🎖 Зеленський нагородив Джонсона Орденом Свободи (uk-UA). Процитовано 24 серпня 2022. 
  79. Джонсон став доктором українського вузу
  80. Джонсон став почесним громадянином Києва. РБК-Украина (укр.). Процитовано 24 листопада 2022. 
  81. Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 594/2022 «Про нагородження Б.Джонсона орденом Свободи»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]