Воєнний час

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Воє́нний час — період фактичного перебування держави у стані війни з іншою державою.

Тлумачення[ред. | ред. код]

У воєнний час в країні або в її окремих районах вводиться воєнний стан. Початком воєнного часу є оголошення стану війни або момент фактичного початку воєнних дій.[1] Кінцем воєнного часу є оголошений день і година припинення стану війни (ст 4 закону України про оборону)а у випадку їх продовження після оголошеного строку — момент їх фактичного припинення.

Законодавча регламентація[ред. | ред. код]

Законодавча регламентація поняття воєнного часу дається в Законі України «Про оборону України».

Основні параметри[ред. | ред. код]

Воєнний час характеризується розривом дипломатичних, консульських та інших відносин, припиненням або зупиненням дії існуючих між воюючими країнами політичних, економічних та інших договорів; набранням чинності договорів, які регламентують закони і звичаї війни, а також договорів і угод, що регулюють відносини між воюючими і нейтральними країнами; застосуванням до громадян держави-противника спеціального режиму (обмеження свободи їхнього пересування, розпорядження майном, вчинення майнових угод тощо).

У воєнний час у країні або її окремих регіонах (районах) вводиться режим воєнного стану, відбуваються глибокі зміни в усіх сферах життя суспільства (в економіці, політиці, культурі та тому подібне). У внутрішньому житті країни вступають в дію специфічні закони воєнного часу, що покладають на громадян, установи та підприємства нові обов'язки в інтересах оборони держави (виконання законів воєнного часу, трудова повинність, участь у заходах цивільної оборони тощо); встановлюється підвищена відповідальність за непокору наказам і розпорядженням воєнних органів та інше. Норми сучасного міжнародного права (ст. 1 Гаазької конвенції 1907 «Про відкриття воєнних дій») передбачають обов'язковість оголошення війни, проте багато держав світу постійно порушують це положення.

Оголошення війни та укладення миру входить до компетенції вищих органів державної влади.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Советская военная энциклопедия / маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 2 : ВАВИЛОН — ГРАЖДАНСКАЯ. — С. 210. — 640 с. — ISBN 00101-236. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]