Військова психологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Військова психологія — прикладна галузь психології, що досліджує психологічні проблеми виникаючі в процесі підготовки військовослужбовців і ведення війни[1]; яка вивчає закономірності й механізми функціонування психіки людини, зумовлені її залученістю до військової діяльності, а також психологічні закономірності становлення конкретних видів військової діяльності. Як окрема дисципліна військова психологія з'явилась на початку ХХ століття.

Військова психологія розвивається у чотирьох напрямках:

  • психологія особистості військового;
  • психологія групи і міжособистісних стосунків в армії;
  • психологія військової діяльності в мирний час;
  • психологія війни і бою.

Роль і завдання[ред. | ред. код]

Військова психологія вирішує низку дослідницьких завдань:

  • психологія керування боєм;
  • розробка методів психологічної війни;
  • морально-психологічне забезпечення військової діяльності;
  • дослідження особливостей мислення командирів різного рівня;
  • дослідження поведінки людини в особливих умовах (в літаку, в підводному човні, вночі тощо);
  • дослідження військових конфліктів;
  • військова психотерапія.

Історія[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни 1945 р. дослідження з військової психології різко зросли, особливо в США[1].

Координація й уніфікація досліджень з військової психології з'явилася в рамках блоку НАТО[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]