Віта-Поштова (городище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Віта-Поштова

50°19′15″ пн. ш. 30°23′09″ сх. д. / 50.32087060002777434° пн. ш. 30.38607450002777810° сх. д. / 50.32087060002777434; 30.38607450002777810Координати: 50°19′15″ пн. ш. 30°23′09″ сх. д. / 50.32087060002777434° пн. ш. 30.38607450002777810° сх. д. / 50.32087060002777434; 30.38607450002777810
Тип колишній населений пунктd і городище
Країна  Україна
Розташування Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської обалсті
Площа 2 га
Засновано 10 століття
Будівництво Х ст. — 
Стан зруйноване
Віта-Поштова (городище). Карта розташування: Україна
Віта-Поштова (городище)
Віта-Поштова (городище) (Україна)
Мапа

Віта-Поштова — городище часів Київської Русі поблизу Києва у Фастівському районі.

Атрибутування городища. Версія про літописний Звенигород[ред. | ред. код]

Городище розташоване поблизу села Віта-Поштова Київської області. На думку ряду дослідників, саме тут було літописне місто Звенигород, вперше згадане в літописі в 1097 році в контексті опису осліплення князя Василька:

На ту ніч повезли його (князя Василька — прим.) до Звенигорода, — а це є город невеликий коло Києва, так верстов із десять оддалеки,— і, привізши його на возі, окованого, зсадили його з воза, і ввели у невелику хижу[джерело?]

Наступна зградка про Звенигород датується 1150 роком:

Ізяслав же, це почувши, рушив од Звенигорода до [города] Тумаща, і туди прибули до нього чорні клобуки. Жінок своїх і дітей своїх у городах заперши на Пороссі, самі вони приїхали до Ізяслава всіма своїми силами[джерело?]

Остання літописна згадка про Звенигород у Київському князівстві датується 1235 роком:

Отож, коли половці прийшли до Києва і грабували землю Руську, то Данило хотів вийти [з Києва] додому лісовою стороною, бо Данило знесилився був. Але Володимир просив, а [воєвода] Мирослав піддержував його: «Виступимо на поганих половців». Устріли ж їх половці коло Звенигорода[джерело?]

Історія вивчення та розміри городища[ред. | ред. код]

Городище неодноразово досліджувалося археологами Л. Добровольським, Н. Лінкою, П. Єфименко та П.Раппопортом. Площа дитинця складає близько 0,45 га (90:50 м), окольного граду — 1,4 га (140:100 м)[1]. Загальна площа городища — майже 2 га. Культурний шар городища містить давньоруську кераміку ХІ-ХІІІ ст.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Куза А. В. Древнерусские городища X—XIII веков. Свод археологических памятников. — М., 1996. — С. 171—172

Галерея[ред. | ред. код]


Джерела та література[ред. | ред. код]