Гері Беккер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гері Беккер
англ. Gary Becker
Гері Беккер
Гері Беккер
Гері Беккер
Народився 2 грудня 1930(1930-12-02)
Поттсвілл, Пенсільванія
Помер 3 травня 2014(2014-05-03) (83 роки)
Чикаго
·ускладнення при хірургічному втручанніd
Місце проживання Поттсвілл
Країна  США[1][2]
Діяльність економіст, викладач університету, кримінолог, вихователь
Alma mater Принстонський університет[3]
Чиказький університет (1955)[3]
Середня школа Джеймса Медісонаd
Галузь Economía y Sociedadd
Заклад Чиказький університет[3]
Колумбійський університет[3]
Посада senior advisord
Вчене звання Changjiang Chaired Professord
Науковий керівник H. Gregg Lewisd
Аспіранти, докторанти Darius Lakdawallad
Shoshana Grossbardd
Barry Chiswickd
Fwu-Ranq Changd[4]
Isaac Ehrlichd[4]
Edi Karnid[4]
Anthony Clinton Fisherd[4]
Robert Fumio Tamurad[4]
Danilo Guaitolid[4]
Hanzhe Zhangd[4]
Alexander A. Popovd[4]
Robert T. Michaeld[4]
Emil Petrov Iantchevd[4]
Scott D. Drewiankad[4]
Julio Jorge Elíasd[4]
Max Gillmand[4]
Rodrigo R. Soaresd[4]
Francisco Javier Parro Grecod[4]
Maxim Mironovd[4]
Lee Michael Lockwoodd[4]
Siu Fai Leungd[4]
Matthew Kahnd[4]
James N. Brownd[4]
Walter John Wesselsd[4]
H. Elizabeth Helen Petersd[4]
Amee Kamdard[4]
Erica Bentond[4]
Sebastien Gayd[4]
Jinyoung Kimd[4]
Frederick Hao-Chieh Chend[4]
Clara Handelman Friedmand[4]
Gorman Curtis Smithd[4]
Donald S. Kenkeld
Членство Папська академія наук[5]
Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Товариство "Мон Пелерін"
Американське філософське товариство[6]
Економетричне товариство[7][7]
Американська економічна спілка[5]
National Academy of Educationd
Аргентинська Академія Наук
Діти Judy Beckerd
Нагороди Нобелівська премія з економіки (1992)

Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Гері Беккер у Вікісховищі

Ге́рі Сте́нлі Бе́ккер (англ. Gary Becker; 2 грудня 1930, Поттсвілл, Пенсільванія — 3 травня 2014, Чикаго[8]) — американський економіст.

Лауреат Нобелівської премії 1992 р. «за розповсюдження сфери мікроекономічного аналізу на цілий ряд аспектів людської поведінки і взаємодії, включаючи неринкову поведінку».[9] Навчався у Принстонському університеті, докторський ступінь здобув у Чиказькому університеті.

У 1967 був нагороджений медаллю Джона Бейтса Кларка.

На думку Беккера, економічний підхід дає цілісну схему для розуміння людської поведінки, до вироблення якої здавна і безуспішно прагнули багато поколінь вчених. За підрахунками Беккера інвестиції в людський капітал[джерело?] в США приносять вищу норму відсотка, ніж інвестиції в цінні папери.

Основні ідеї[ред. | ред. код]

Економічна теорія дискримінації[ред. | ред. код]

У 1957 році вийшла книга Беккера «Економіка дискримінації», заснованої на його докторської дисертації, яка і відкрила новий розділ в економічній теорії. Теорія дискримінації описує створення дискримінації за рахунок специфічних переваг деяких агентів, які формують групу, які не бажають вступати в контакти з представниками іншої групи. Таким чином кожен економічно активний агент має схильність до дискримінації, що відображає коефіцієнт дискримінації, рівний тому, що готовий пожертвувати агент заради того, щоб не вступати в стосунки з представниками іншої групи. Беккер представив конкурентну модель ринку праці базованої на спостережуваних фактах неоднакової оплати праці білих і чорних працівників. Для цього він ввів у функції корисності роботодавців «пристрасть» до дискримінації. Ця робота врешті-решт дала поштовх цілої серії пояснень стійким відмінностей в заробітках.

Економіка злочину і покарання[ред. | ред. код]

У 1968 році вийшла стаття Беккера «Злочин і покарання: економічний підхід», в якій розроблено економічний підхід до аналізу злочинності, відкривши новий напрям економіка злочину і покарання, використовуючи економічний імперіалізм. Злочин як вид діяльності, яку деякі люди вибирають раціонально, порівнюючи очікувані вигоди і очікувані витрати у вигляді ймовірного арешту і покарання, з урахуванням свого суб'єктивного ставлення до ризику бути покараним.[9]

Теорія людського капіталу[ред. | ред. код]

У 1962 році вийшла стаття Беккера «Інвестиції в людський капітал: теоретичний аналіз», а в 1964 році — книга «Людський капітал: теоретичний і емпіричний аналіз». У цих роботах економічний підхід дає цілісну схему для розуміння людської поведінки. Згідно з підрахунками Беккера, інвестиції в людський капітал в США приносять вищу норму відсотка, ніж інвестиції в цінні папери.

Людський капітал — це наявний у кожного запас знань, навичок, мотивацій. Інвестиціями в нього можуть бути: освіта, накопичення професійного досвіду, охорона здоров'я, географічна мобільність, пошук інформації.

Початкові інтереси дослідника полягали в оцінці економічної віддачі від освіти. Беккер першим здійснив статистично коректний підрахунок економічної ефективності освіти. Для визначення доходу, наприклад, від вищої освіти з довічних заробітків тих, хто закінчив коледж, віднімати довічні заробітки тих, хто не пішов далі середньої школи. Витрати навчання, поряд з прямими витратами (плата за навчання, гуртожиток і т. д.), Як головний елемент містять «втрачені заробітки», тобто дохід, не дополученний учнями за роки навчання. По суті втрачені заробітки вимірюють цінність часу учнів, витраченого на навчання, і є альтернативними витратами його використання.

Нова теорія споживання[ред. | ред. код]

У 1965 році вийшла стаття Беккера «Теорія розподілу часу», в якій формулюється по-новому теорія споживання, в якій сім'я (домогосподарство) виробляє основні товари - харчування, освіту і т. п. За рахунок використання ринкових товарів і часу її членів, що також забезпечує первинне розподіл праці. Члени сім'ї пропонують свого часу на ринку праці за оплату, а її розмір забезпечує можливі витрати часу кожного споживача.

Гері Беккер є одним з основоположників сучасних досліджень домогосподарств. Він започаткував унітарний підхід до вивчення поведінки домогосподарства. Згідно з цим підходом домогосподарство діє як єдиний механізм, яким керує один лідер і єдина функція корисності визначає поведінку колективу людей, об’єднаних у домогосподарство. Рішення в домогосподарстві приймаються спільно, через що воно максимізує єдиний набір цілей для всіх його учасників.

Нова економічна теорія сім'ї[ред. | ред. код]

У 1960 році виходить стаття Беккера «Економічний аналіз народжуваності», в якій аналізуються сім'я, включаючи шлюб, розлучення, народжуваність і соціальна захищеність. Основа для економіки домашнього господарства, яка вивчає споживання і трудові ресурси, є сімейні рішення, центр ухвалення яких є не індивід, а домогосподарство.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • «Економічна теорія дискримінації» (The Economics of Discrimination,1957);
  • «Людський капітал» (Human Capital, 1964);
  • «Теорія розподілу часу» (A Theory of the Allocation of Time, 1965);
  • «Економічна теорія» (Economic Theory, 1971)
  • «Економічний підхід до поведінки людини» ("Pride and prejudice". The economic approach to human behavior, 1976)
  • «Трактат про родину» (A Treatise on the Family, 1981)

Нагороди[ред. | ред. код]

За свої досягнення у сфері економічної теорії був нагороджений:

  • 1965 — премія B.C. Войтинського Мічиганського університету
  • 1967 — медаль Джона Бейтса Кларка
  • 1968 — премія за професійні досягнення Чиказького університету
  • 1985 — премія Френка Сейдмана
  • 1987 — премія Джона Коммонса
  • 1991 — премія Адама Сміта
  • 1992 — Премія у сфері економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля,
  • 1997 — премія Папської академії наук
  • 2000 — Національна наукова медаль США
  • 2004 — премія Джона фон Неймана
  • 2004 — премія Джейкоба Мінсера від Суспільства економіки праці
  • 2007 — Президентська медаль Свободи
  • 2008 — премія Бредлі від Фонду Бредлі

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ANALYSIS SCRATCH MY BACK TRANSCRIPT OF A RECORDED DOCUMENTARYBBC.
  2. Gary Becker - obituary // The Daily Telegraph / C. EvansLondon, Thailand: 2014. — ed. size: 622719 — ISSN 0307-1235; 1477-3805
  3. а б в г Robert D. Hershey Jr. Gary S. Becker, 83, Nobel Winner Who Applied Economics to Everyday Life, Dies // The New York Times / J. KahnManhattan, NYC: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2014. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. а б http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/becker.html
  6. NNDB — 2002.
  7. а б https://www.econometricsociety.org/society/organization-and-governance/fellows/memoriam
  8. Помер Нобелівський лауреат Гері Беккер. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 4 травня 2014. 
  9. а б The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel 1992. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 17 грудня 2022.