День Перемоги в Європі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінстон Черчилль вітає натовп у Вайтхолл в день національної трансляції з приводу перемоги над Німеччиною.
Святкування на площі Пікаділлі, 1945.
Папери про капітуляцію підписані в Реймсі 7 травня 1945.
Завершальна позиція Союзних і Радянських армій в травні 1945.

День Перемо́ги в Євро́пі (англ. Victory in Europe Day, скорочено англ. V-E Day, VE Day, або ж просто англ. V Day) влаштовується на згадку про 8 травня 1945 (в країнах британської Співдружності 7 травня 1945), дату, коли Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла беззастережну здачу збройних сил нацистської Німеччини. Формальна здача німецьких окупаційних військ на Нормандських островах не відбулась до 9 травня 1945.

30 квітня, під час битви за Берлін, Адольф Гітлер вчинив самогубство, отже капітуляція Німеччини була погоджена його наступником, президентом Німеччини Карлом Деніцом. Акт військової здачі був підписаний 7 травня в Реймсі, Франція (повторно підписаний за наполяганням Сталіна 8 травня у Берліні, Німеччина).

Святкування[ред. | ред. код]

Цього дня, 8 травня 1945, в багатьох містах Європи були проведені велелюдні святкові заходи. У Великій Британії, більш ніж мільйон людей вийшло на вулиці з нагоди святкування завершення війни в Європі. У Лондоні юрби зібрались на Трафальгарській площі і вгору Меллом до Букінгемського палацу, де король Георг VI і королева Єлизавета, разом із прем'єр-міністром Вінстоном Черчиллем, вітали народ з балкона палацу. Принцесі Єлизаветі (майбутній королеві Єлизаветі II) та її сестрі принцесі Маргарет дозволили анонімно гуляти посеред юрби і брати участь у святкуванні.[1]

В США, президент Гаррі Трумен, для якого це був 61 день на посту президента, присвятив перемогу пам'яті свого попередника, Франкліну Рузвельту, який помер від крововиливу в мозок менш ніж за місяць до цього, 12 квітня.[2] Прапори залишались приспущеними на ознаку 30-денної жалоби.[3][4] Грандіозне святкування прокотилось вулицями Чикаго, Лос-Анджелеса, Маямі, і особливо нью-йоркським Таймс-Сквером.[5] Святкування дня перемоги в Канаді було затьмарене бунтом у Галіфаксі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березня 2013. Процитовано 11 травня 2011. 
  2. Associated Press (9 травня 1945). Victory Wreath From Truman Is Laid On Hyde Park Grave of War President. New York Times. с. 15. 
  3. Associated Press (12 травня 1945). Army Extends Mourning Period. New York Times. с. 13. 
  4. United Press (15 травня 1945). 30 Days of Mourning For Roosevelt Ended. New York Times. с. 4. 
  5. sandiego.edu article. Архів оригіналу за 15 травня 2008. Процитовано 11 травня 2011.