Дестіні Вотфорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дестіні Вотфорд
Народився 1995
Нью-Джерсі, США[1]
Країна  США
Діяльність захисниця довкілля
Напрямок енвайронменталізм
Нагороди

Дестіні Вотфорд — американська екологічна активістка, борчиня з кризовим забрудненням повітря внаслідок діяльности сміттєспалювальних заводів. Лавреатка екологічної премії Goldman (2016)[2][3][4].

Біографія[ред. | ред. код]

Виросла в Кертіс-Бей, штат Меріленд, у районі зі значним забрудненням повітря.[5][6][7]

В старшій школі розпочала адвокаційну кампанію проти проєкту сміттєспалювального заводу, що був схвалений містом і штатом і міг спалювати 4000 тонн сміття на день.[6] Протягом чотирьох років вона вела адвокаційну роботу з іншими учнями середньої школи Бенджаміна Франкліна, ґрунтуючись на занепокоєнні щодо впливу на здоров'я більшого забруднення повітря в цьому районі, включаючи поширеність астми, яка вже спостерігається у місцевій громаді.[7][8] Їхня робота включала дослідження політики використання землі та зонування, а також лобіювання шкіл та урядовців.[9] У 2016 році Департамент навколишнього середовища штату Меріленд скасував проєкт спалювання.[10][11]

У 16 років співзаснувала правозахисну групу Free Your Voice[4][12], яка зараз є частиною правозахисної організації United Workers.[13] Навчалася в університеті Товсона.[14] У 2018 році виступала на Facing Race Conference.[15]

Публічні виступи[ред. | ред. код]

Вотфорд є постійною доповідачкою на тему екології та екологічної справедливості. Серед її доповідей:

  • Доповідь на TEDxMidAtlantic 2017[16]
  • Доповідь на Національній конференції Facing Race 2018[15]
  • Основна доповідь на симпозіумі з питань екологічної справедливості та здоров'я Університету Меріленду 2018 року[17]
  • Основна доповідь на конференції з чистої енергії в Нью-Мексико 2019 року[18]
  • Основна доповідь на конференції Університету Тоусона «Сила 10» у 2019 році[19]

Нагороди[ред. | ред. код]

Вотфорд отримала різноманітні нагороди та визання, включаючи екологічну премію Goldman у 2016 році, а також визнання як Героїні спільноти Birdland у 2016 році,[20] Time Next Generation Leader 2016,[21] та Essence Work 100 Woman.[22]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. https://www.goldmanprize.org/recipient/destiny-watford/
  2. Destiny Watford. Goldman Environmental Foundation (амер.). Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 20 квітня 2021. 
  3. Worland, Jason (8 жовтня 2020). Fighting for Environmental Justice on the Streets of Baltimore. Time. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2021. 
  4. а б Norris, Anna (26 квітня 2016). This Brave Baltimore Student Shut Down the Nation's Largest Trash Incinerator. The Weather Channel. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021. 
  5. Dance, Scott (18 квітня 2016). Curtis Bay youth wins award for campaign against Fairfield incinerator. Baltimore Sun. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 26 квітня 2021. 
  6. а б Blackstone, John (19 квітня 2016). Baltimore student takes on gov't, saves town from more pollution. CBS News. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021. 
  7. а б Fears, Darryl (18 квітня 2016). This Baltimore 20-year-old just won a huge international award for taking out a giant trash incinerator. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 26 квітня 2021. 
  8. Schwartz, Ariel (20 квітня 2016). This 20 year-old stopped the largest trash incinerator in the U.S. from being built. Business Insider. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021. 
  9. Mock, Brentin (25 квітня 2016). How Destiny Won Over Baltimore. Bloomberg. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021. 
  10. Meet the black activist who derailed a big polluting project before graduating college. Grist (en-us). 18 квітня 2016. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 20 квітня 2021. 
  11. Dance, Scott (15 грудня 2017). How a trash incinerator — Baltimore's biggest polluter — became 'green' energy. Baltimore Sun. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021. 
  12. Inc, Younts Design. Youth Environmental Activism / Expert Q&A: Destiny Watford, Charles Graham, & Evan Maminski. Biohabitats (амер.). Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2021. 
  13. Pinder, Gay (18 серпня 2016). How Destiny Watford went from 'just' a teenager to acclaimed activist. The Daily Record. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021. 
  14. TU in the News: Destiny Watford '17 wins international award for activism. Towson University (англ.). Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 20 квітня 2021. 
  15. а б Destiny Watford. Facing Race: A National Conference (англ.). Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 20 квітня 2021. 
  16. Watford, Destiny. How one student activist helped her community stop a polluting incinerator (англ.). Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 1 травня 2021. 
  17. 2018 Symposium. Community Engagement, Environmental Justice & Health (амер.). Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021. 
  18. Clean Energy Conference w/ Goldman Prize Winner Destiny Watford :: Sustainability Studies Program | The University of New Mexico. sust.unm.edu. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 1 травня 2021. 
  19. Celebrating ‘The Power of 10’. Towson University (англ.). Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 1 травня 2021. 
  20. Birdland Hero: Destiny Watford | 06/25/2016. MLB.com (англ.). Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 1 травня 2021. 
  21. Meet the 20-Year-Old Who Stood Up to a Major Company—and Won. Time. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 1 травня 2021. 
  22. Kwateng-Clark, Danielle (1 серпня 2017). ESSENCE Black Girl Magic: Meet The 20-Year-Old Environmentalist Fighting For Her Community. Essence (амер.). Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 20 квітня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]