Друга криза у Тайванській протоці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Друга криза у Тайванській протоці
Дата1958
МісцеТайванська протока
Причина Територіальні суперечки
Результат status quo ante bellum
Сторони
Тайвань Тайвань
США США
КНР КНР
СРСР СРСР
Командувачі
Республіка Китай Чан Кайші
Республіка Китай Цзян Цзін-го
Республіка Китай Ху Ліен
Республіка Китай Цзі Сінвен 
Республіка Китай Чжао Цзясян 
Республіка Китай Чжан Цзе 
США Дуайт Ейзенхауер
КНР Мао Цзедун
КНР Пен Дехуай
КНР Е Фей
КНР Сюй Сянцзян
Сили
Республіка Китай 92 000
США Військово-морська підтримка
КНР 215 000
Втрати
440 військовослужбовців РК загинули та пропали безвісти[1] 460 військовослужбовців КНР загинули та поранені

Друга криза у Тайванській протоці (八二三砲戰) — військовий конфлікт, що стався між Китайською Народною Республікою та Тайванем (РК) через спірні острови: Цзіньмень і Мацзу в Тайванській протоці. Обидві острівні групи розташовані біля берегів материкової провінції Фуцзянь, але контролюються Тайванем.

Криза та ескалація[ред. | ред. код]

Конфлікт почався о 17:30 23 серпня 1958 року, коли артилерія Народно-визвольної армії Китаю почала обстріл острова Цзіньмень, розташованого поблизу міста Сямень, і прилеглих до нього дрібних островів. У відповідь тайванські солдати відкрили вогонь. Надалі відбувся ряд повітряних боїв між ВПС КНР і РК.

За датою початку подій, на Тайвані конфлікт часто називають «Артилерійський бій 23 серпня» (кит. 823砲戰).

Цей конфлікт був продовженням кризи Тайваньської протоки, котра відбулася після Корейської війни. У 1954 році НВАК почала артилерійський обстріл спірних островів.

Президент США Дуайт Ейзенхауер виступив на стороні Республіки Китай і відправив на допомогу авіацію. На острові з 1949 року розташовувалися частини армії США. Між Сполученими Штатами Америки та Китайською Республікою в грудні 1954 (в умовах ескалації Першої кризи[2]) був укладений китайсько-американський Договір про взаємну оборону. Він набув чинності в березні 1955 року та знизив загрозу безпеки Тайваню. Дія договору була обмежена островом Тайвань і Пескадорами, не поширювалася на Цзіньмень і Мацзу. Саме тому США не брали активної участі у кризі. Договір було укладено на тлі глобальної конфронтації між комуністичною та капіталістичною системами в холодній війні. США підтримували претензії Китайської Республіки на роль єдиного законного уряду континентального Китаю. Договір став заключним у серії подібних договорів між США та їхніми союзниками в Східній Азії.

Уряд СРСР, згідно позицій голови МЗС Андрія Громико, виступив на боці Пекіна.

Тайванська сторона заявила про те, що у повітряних боях було збито не менше 25 Міг-17, з них 4 — ракетами AIM-9B. Китайська сторона підтвердила втрату п'яти літаків всіх типів.[3][4] Це був перший випадок застосування керованих ракет «повітря-повітря» в дії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Maritime Taiwan: Historical Encounters with the East and the West by Shih-Shan Henry Tsai. Page 189. Published 2009
  2. Avalon Project - Mutual Defense Treaty Between the United States and the Republic of China; December 2, 1954. avalon.law.yale.edu. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 9 листопада 2017. 
  3. China and Taiwan since 1945; Part 1. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 9 листопада 2017. 
  4. Taiwanese Air-to-Air Victories[недоступне посилання з квітня 2019]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Bush, R. & O'Hanlon, M. (2007). A War Like No Other: The Truth About China's Challenge to America. Wiley. ISBN 0-471-98677-1
  • Bush, R. (2006). Untying the Knot: Making Peace in the Taiwan Strait. Brookings Institution Press. ISBN 0-8157-1290-1
  • Carpenter, T. (2006). America's Coming War with China: A Collision Course over Taiwan. Palgrave Macmillan. ISBN 1-4039-6841-1
  • Cole, B. (2006). Taiwan's Security: History and Prospects. Routledge. ISBN 0-415-36581-3
  • Copper, J. (2006). Playing with Fire: The Looming War with China over Taiwan. Praeger Security International General Interest. ISBN 0-275-98888-0
  • Federation of American Scientists et al. (2006). Chinese Nuclear Forces and U.S. Nuclear War Planning [Архівовано 25 березня 2020 у Wayback Machine.]
  • Gill, B. (2007). Rising Star: China's New Security Diplomacy. Brookings Institution Press. ISBN 0-8157-3146-9
  • Shirk, S. (2007). China: Fragile Superpower: How China's Internal Politics Could Derail Its Peaceful Rise. Oxford University Press. ISBN 0-19-530609-0
  • Tsang, S. (2006). If China Attacks Taiwan: Military Strategy, Politics and Economics. Routledge. ISBN 0-415-40785-0
  • Tucker, N.B. (2005). Dangerous Strait: the U.S.-Taiwan-China Crisis. Columbia University Press. ISBN 0-231-13564-5
  • Watry, David M. Diplomacy at the Brink: Eisenhower, Churchill, and Eden in the Cold War. Baton Rouge: Louisiana State University Press, 2014.

Джерела[ред. | ред. код]