Дінора Пайнс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дінора Пайнс
Народилася 30 грудня 1918(1918-12-30)[1]
Луцьк, УНР
Померла 26 лютого 2002(2002-02-26) (83 роки)
Лондон, Велика Британія
Діяльність лікарка, психоаналітикиня
Галузь Велика Британія

Дінора Пайнс Льюїсон (30 грудня 1918 — 26 лютого 2002), відома під своїм дівочим прізвищем Дінора Пайнс — британська лікарка і психоаналітикиня єврейського походження, яка особливо цікавилася жіночою психологією та психосоматичними захворюваннями.[2][3]

Життєпис[ред. | ред. код]

Пайнс народилася в 1918 році в Луцьку, в Україні. Її сім'я переїхала до Антверпена, а її батько Ное Пайнс, який був хірургом-офтальмологом, отримав медаль від короля Бельгії після успішної операції на очах. Невдовзі після цього її батько переїхав до Лондона, оскільки він помилково вважав, що його кваліфікація буде прийнята там без подальшої перепідготовки. Оскільки це не так, він перекваліфікувався, але не володіючи достатньо добре англійською, він складав іспити латиною. Маючи потребу прогодувати свою сім'ю та привезти їх до Лондона, він не продовжував складати іспити з офтальмологічної хірургії та вирішив працювати як лікар загальної практики, створивши свою хірургію в Іст-Енді Лондона.

Дінора Пайнс відвідувала школу для дівчат у лондонському Сіті та здобула ступінь з сучасних мов в Університетському коледжі Лондона. Маючи кваліфікацію чотирьох мов, вона вступила до Сорбонни, але повернулася до Англії, коли почалася війна.[4]

Між 1940 і 1945 роками вона перекваліфікувалася на лікаря і як студентка була евакуйована до Ексетера. Під час війни вона втратила членів сім'ї під час Голокосту в Європі. Пайнс вийшла заміж за Ентоні Льюїсона у 1946 році і мала двох синів. Вона працювала лікарем загальної практики, а також керувала дерматологічними клініками в лікарні Елізабет Гаррет Андерсон і лікарні Південного Лондона для жінок і дітей[4]

Дізнавшись, що її пацієнти краще реагують на розмову, ніж на будь-які ліки, призначені для лікування захворювань шкіри, спонукало її поекспериментувати з емоційним підходом до зменшення проблем шкіри. Вона зустріла Хільду Абрахам, і це привело її до інтересу до психології. У 1959 році вона вступила на курс і клініку Хемпстедської дитячої терапії, а в 1965 році стала кваліфікованим психоаналітикинею. Потім вона пішла на приватну практику. Вона була одним із засновників підліткового центру Брента, заснованого Мо та Егле Лауферами, і стала головою групи B в Інституті психоаналізу. Вона цікавилася жіночою психологією та психосоматичними захворюваннями.[2]

Пайнс змогла пожертвувати матеріал для біографії Карла Абрахама. Вона проаналізувала свою доньку Гільду, коли їй було шість років, відзначаючи подробиці її реакції на клізми та мастурбацію. Гільда, яка залишалася давнім другом Дінори Пайнс, померла в 1971 році, і оскільки аналіз був переданий Пайнс, вона змогла додати його до запису роботи Карла Абрахама в 1974 році.[5]

Незважаючи на те, що вона багато писала на теми, що стосуються внутрішньої психології жінок, Дінора Пайнс також була піонеркою у психоаналітичному лікуванні першого та другого покоління тих, хто пережив Голокост. Вона була високоповажаною клініцисткою і шановною аналітикинею з навчання. Її архіви зберігаються в Інституті психоаналізу Лондона.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • Pines, Dinora (December 1972). Pregnancy and motherhood: interaction between fantasy and reality. British Journal of Medical Psychology. 45 (4): 333—343. doi:10.1111/j.2044-8341.1972.tb02216.x. PMID 4680578.
  • Pines, Dinora (February 1980). Skin communication: Early skin disorders and their effect on transference and countertransference. The International Journal of Psychoanalysis. 61 (3): 315—23. PMID 7440071.
  • Pines, Dinora (1982). The relevance of early psychic development to pregnancy and abortion. The International Journal of Psychoanalysis. 63 (3): 311—9. PMID 7129777.
  • Pines, Dinora (1986). Working with women survivors of the Holocaust: affective experiences in transference and countertransference. The International Journal of Psychoanalysis. 67 (3): 295—307. PMID 3744688.
  • Pines, Dinora (1990). Emotional aspects of infertility and its remedies. The International Journal of Psychoanalysis. 71 (4): 561—68. PMID 2074144.
  • Pines, Dinora (1990). Pregnancy, miscarriage and abortion: a psychoanalytic perspective. The International Journal of Psychoanalysis. 71 (2): 301—07. PMID 2365549.
  • Pines, Dinora (1994). A woman's unconscious use of her body. New Haven: Yale University Press. ISBN 978-0300059601.
  • Pines, Dinora (1997). Der weibliche Körper: eine psychoanalytische Perspektive (German) . Stuttgart: Klett-Cotta. ISBN 978-3608916652.

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Schachter, Joan (2015). Dinora Pines. The Institute of Psychoanalysis. British Psychoanalytical Society. Процитовано 17 квітня 2017.
  3. ↑ Women Psychoanalysts in Great Britain - Dinora Pines (1918-2002). Psychoanalytikerinnen. Biografisches Lexikon. 23 березня 2017. Процитовано 4 квітня 2017.
  4. ↑ а б Johns, Jennifer (8 березня 2002). Dinora Pines. The Guardian. Процитовано 17 квітня 2017.
  5. ↑ the late Pierre Geissmann; Claudine Geissmann (10 листопада 2005). A History of Child Psychoanalysis. Routledge. с. 28—29. ISBN 978-1-134-83003-9.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дінора_Пайнс&oldid=37296157