Економіка Південного Судану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Економіка Південного Судану
Столиця Джуба — фінансовий і діловий центр держави
Валюта Південносуданський фунт (SSP, SS£)
Фінансовий рік Календарний рік
Організації ВТО (спостерігач), АС, САС
Статистика
ВВП $3,681 млрд. (номінал, 2019)
$22,092 млрд. (ПКС, 2019)
Зростання ВВП - 1,2 % (2018)
11,3 % (2019)
4,9 % (2020п)
3,2 % (2021п)
ВВП на душу населення $275(номінал, 2019)
$1,602 (ПКС, 2019)
ВВП за секторами сільське господарство: 41,6 %, промисловість: 19,5 % послуги: 38,7 % (2017)
Інфляція (ІСЦ) 8,1 % (2020)
Населення
поза межею бідності
66 % (2015)
Індекс Джіні 45,5 (2013)
Робоча сила 4,724,150 (2019)
Робоча сила
за секторами
сільське господарство: 79,2 % промисловість: 3,3 % послуги: 17,5 % (2012)
Зовнішня діяльність
Експорт $1,13 млрд. (2016)
Імпорт $3,795 млрд. (2016)
Державні фінанси
Доходи $259,6 млн. (2017/18)
Витрати $298,6 млн. (2017/18)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]

Економіка Південного Судану — одна з типових африканських слаборозвинених економічних систем. Південний Судан є однією з найбідніших країн у світі.

Нафтовидобуток[ред. | ред. код]

Нафта — головний ресурс країни, на який спирається вся економіка Південного Судану. З 500 тис. барелів нафти, що видобуваються в Судані, близько 75 % нафтовидобутку припадає на родовища на Півдні.[2] Оскільки нафтоносні райони розташовані в основному в Південному Судані, починаючи з 9 липня 2011 року Північний Судан виявився від них відрізаний. Проте Північний Судан контролює нафтогін, через який нафта йде на експорт, у зв'язку з цим у кожної сторони присутні власні інтереси з питань, пов'язаних з розподілом нафтового прибутку[3] Міністр інвестицій Південного Судану генерал-полковник Ояй Денг Аджак неодноразово заявляв про необхідність міжнародного вирішення питання нафтоносного району Аб'єй.

Продукти експорту[ред. | ред. код]

Південний Судан експортує на міжнародній ринок деревину. Масиви лісового фонду тикового дерева знаходяться в Кавалі, Лійо, Лока-Вест та Нуні. Західні ресурси екваторіальної деревини знаходяться в Мвуба (Замоі).

Регіон багатий природними ресурсами, такими як залізна руда, мідь, хромомісні руди, цинк, вольфрам, слюда, срібло, золото. Є можливості для розвитку гідроенергетики.

Сільське господарство[ред. | ред. код]

Ринок худоби у Вау

Економіка країни, як і в багатьох інших країнах, що розвиваються, значною мірою залежить від сільського господарства. Найважливішими сільськогосподарськими культурами Південного Судану є: бавовна, арахіс, сорго, просо, пшениця, гуміарабік, цукрова тростина, тапіока, манго, папая, банани, батат та кунжут. У центрально-екваторіальній частині плантації знаходяться в районі Кегулу.

Фінансова система[ред. | ред. код]

До 1992 року валютою в країні був динар, який замінив Суданський фунт. З 9 липня 2011 року на території Південного Судану був запроваджений Південносуданський фунт, повноцінний обіг якого на всій території країни почався з серпня 2011 року.

Туризм[ред. | ред. код]

Південний Судан має потенціал для розвитку туризму, зокрема завдяки трьом національним паркам країни, проте відповідна інфраструктура перебуває лише на стадії планування.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
  2. Південний Судан має намір відсудити нафтові райони. Архів оригіналу за 16 травня 2011. Процитовано 16 липня 2011. 
  3. After Years of Struggle, South Sudan Becomes a New Nation

Посилання[ред. | ред. код]