Економічний цикл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Економі́чний ци́кл — періодичне повторення протягом років піднесення і спаду в економіці. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

  • Спад (рецесія) характеризується скороченням обсягів виробництва і зниженням ділової і інвестиційної активності. Внаслідок цього збільшується зростання безробіття. Офіційно фазою економічного спаду, або рецесією, вважають падіння ділової активності, що триває понад три місяці підряд.
  • Пожвавлення — спостерігається ріст ділової активності, що супроводжується зростанням промислового виробництва та інвестицій, помітного скорочення безробіття, підвищенням особистих доходів і прибутків корпорацій; Нарощування інвестицій, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Найяскравішою ознакою пожвавлення є збільшення платоспроможного попиту. Тому для виходу із застійного стану застосовується стимулювання попиту. Обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня, і економіка вступає у фазу піднесення.
  • Піднесення (зростання) — фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг найбільшого піднесення попереднього циклу і зростає найвищими темпами. Розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке уже готує ґрунт для наступного спаду і нового економічного циклу.

Зміна економічної кон'юнктури відбувається як результат порушення деяких аспектів рівноваги:

  1. Нестабільна політична ситуація держави.
  2. Відкриття нових корисних копалин.
  3. Надходження іноземних інвестицій.
  4. Високий розвиток науково-технічного прогресу.[1]
Теорія економічного циклу на прикладі циклу товару

Політичний бізнес-цикл Теорія політичного ділового циклу тісно пов'язана з ім'ям Міхала Калецького, який обговорював «небажання» капіталів промисловості «приймати втручання уряду в питання зайнятості». Постійна повна зайнятість означатиме посилення переговорної сили працівників для підвищення заробітної плати та уникнення невикористаної праці, що потенційно може завдати шкоди рентабельності. Однак він не вважав цю теорію такою, що застосовується під фашизмом, яка використовує пряму силу для знищення сили праці.

В останні роки прихильники теорії «виборчого ділового циклу» стверджують, що нинішні політики заохочують процвітання перед виборами, щоб забезпечити переобрання — і змусити громадян платити за це з рецесією згодом. Політичний діловий цикл — це альтернативна теорія, яка стверджує, що коли обирається адміністрація будь-якого відтінку, вона спочатку приймає обмежувальну політику щодо зниження інфляції та отримання репутації економічної компетентності. Потім вона проводить експансіональну політику напередодні наступних виборів, сподіваючись досягти одночасно низької інфляції та безробіття в день виборів.

Партійний бізнес-цикл передбачає, що цикли є результатом послідовних виборів адміністрацій з різними режимами політики. Режим A проводить експансіональну політику, в результаті якої зростає та інфляція, але голосується поза посадою, коли інфляція стає неприйнятно високою. Режим B заміни, застосовує політику скорочення, що зменшує інфляцію та зростання, і цикл вниз. Він проголошується поза посадою, коли рівень безробіття занадто високий, його замінює Партія А.[2]

Теорії економічного циклу[ред. | ред. код]

Австрійська економічна школа[ред. | ред. код]

Австрійська економічна школа пояснює циклічність провалами кредитно-грошової політики. Людвіг фон Мізес про економічну кризу:

… Економічні кризи, які постійно повторюються, представляють собою наслідки спроб стимулювати економічну активність за допомогою додаткового кредиту, незважаючи на всі уроки досвіду та попередження економістів.

Отже, основна причина нескінченних хвиль економічних підйомів і спадів має ідеологічний характер. Ці зміни циклів не зникнуть, поки люди віритимуть у те, що відсоткову ставку можна знизити не шляхом накопичення капіталу, а шляхом проведення особливої банківської політики.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Korotayev, Andrey V., & Tsirel, Sergey V. A Spectral Analysis of World GDP Dynamics: Kondratieff Waves, Kuznets Swings, Juglar and Kitchin Cycles in Global Economic Development, and the 2008—2009 Economic Crisis [Архівовано 15 червня 2010 у Wayback Machine.]. Structure and Dynamics. 2010. Vol.4. #1. P.3-57.
  2. NBER WORKING PAPER SERIES ELECTIONS AND MACROECONOMIC POLICY CYCLES Kenneth Rogoff Anne Sibert. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 14 грудня 2019. 


Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]