Жозефа Обідуш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жозефа Обідуш
Josefa de Óbidos
Ягня як уособлення християнської душі в оточенні квітів
При народженні Жозефа Айяла
Народження 1630[1]
Севілья, Кастильська Корона
Смерть 22 липня 1684(1684-07-22)[1][2]
  Обідуш, Португальське королівство[3]
Національність португальська іспанка
Країна Іспанія
 Португальське королівство
Жанр релігійний живопис, натюрморт
Діяльність художниця, мисткиня
Напрямок бароко, караваджизм
Роки творчості 1647 (?) — 1683
Покровитель церковні капітули міста Обідуш
Батько Baltazar Gomes Figueirad[3]
Родичі Bernabé de Ayalad
Роботи в колекції Національний музей старовинного мистецтва, Museu da Misericórdia do Portod, Municipal Museum of Óbidosd, Machado de Castro National Museumd, National Museum Frei Manuel do Cenáculod, Biblioteca Municipal Braamcamp Freired, Художній музей Волтерс, Національний музей карет (Лісабон), Atelier-Museu Júlio Pomard, Capela de São Vicente dos Gafosd, Museu de Leiriad і Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну
Автограф

CMNS: Жозефа Обідуш у Вікісховищі

Жозефа Обідуш (порт. Josefa de Óbidos, бл. 1630—1684) — провінційна художниця з Португалії, майстриня барокового релігійного живопису та натюрмортів XVII ст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Рік народження майбутньої художниці залишився невідомим, за рік народження умовно беруть 1630-й. Достеменно відомо лише, що вона народилась у місті Севілья і походила з родини іспанського художника Балтазара Гоміша Фігейра. Батько переселився до старовинного містечка Обідуш у Португалію і перевіз туди всю родину[4].

За іспанською традицією діти часто брали прізвище матері. Мати Жозефи — Каталіна де Айяла-і-Кабрера, тому донька звалась Хосефа де Айяла або за португальською Жозефа де Айяла. У історію португальського мистецтва увійшла під прізвиськом Жозефа Обідуш, за малим містечком, де мешкала і працювала усе життя і де померла[4].

Початок художньої кар'єри[ред. | ред. код]

По ранні кроки художниці свідчать її офорти, виконані як копії з розповсюджених у мистецтві бароко алегорій. Водночас це свідоцтво її наполегливого опанування малюнка і малювання як такого, а також прагнення опанувати техніку офорта. Можливо, вона планувала трохи заробляти цим на життя. Сюжети її несміливих, недуже майстерних офортів — типові, це розповсюджені алегорії та зображення католицьких святих. Здивування викликає жінка того часу та її прагнення опанувати техніку офорта, небезпечну через використання отруйних речовин та вимогами мати помічників і друкарський верстат. Здивування викликає і той факт, що демократична графіка не мала ні пошани художників-іспанців, ні розповсюдження у мистецтві Іспанії, образотворче мистецтво котрої мало аристократичний, недемократичний характер.

Згодом Жозефа Обідуш перейшла до релігійного живопису, більш затребуваному у католицькому оточенні провінційної художниці, що теж демонструвала свою прихильність до католицтва як жіночу чесноту.

Стилістика і художні авторитети майстрині[ред. | ред. код]

Хуан Санчес Котан. Музей красних мистецтв, Гранада.

Логічно, що першим авторитетом для доньки був батько. Твори майстрині на релігійну тематику доводять, що вона була знайома із художніми знахідками і композиціями караваджистів і сама була провінційною представницею цього напрямку у мистецтві Португалії.

Ймовірно, вона була знайома з традицією академізму і академічного реалізму у релігійному живопису. Звідси імперсональність (академічне прагнення до ідеальних образів) її біблійних персонажів і, особливо, янголів, виконаних за єдиною схемою. Її вони цікавили лише як необхідні додатки до релігійних картин.

Водночас Жозефа Обідуш як художниця була надзвичайно точною і реалістичною у відтворенні східних килимів, побутових речей чи квітів. Можливо, вона бачила натюрморти, створені відомими іспанськими художниками Котаном або Сурбараном. Але ні залишків іспанського маньєризму, ні аскетичної віртуозності натюрмортів Котана у творах майстрині не помічають. Навпаки, вона підходить до створення натюрмортів як жінка, що зацікавлена у художніх ефектах і декоративності[5]. Звідси пишність її натюрмортів і перевантаженість квітами, бо художниця наче боїться порожнечі на темному просторі картини, тоді як страху перед порожнечею у натюрмортах нема ні у Сурбарана[6], ні тим паче у віртуозного майстра лаконічних і монументальних натюрмортів Котана[6].

На межі жанрів твори художників із релігійними католицькими символами (ягня, малюк-Христос), в котрих присмак солодкавості, сентиментальності, бажання викликати у глядача релігійний посил і молитовний настрій. В цих творах переважає барокова декоративність і аристократична пишність, як її розуміли майстри кінця XVII ст. та фламандці, бо живопис фламандців мав відверто аристократичний характер і орієнтувався на аристократичні смаки.

Ці твори копіювали розповсюджені релігійні схеми авторитетних фламандських католицьких художників і сентиментальні схеми релігійних картин пізнього Сурбарана.

Перелік обраних картин[ред. | ред. код]

  • «Каяття Марії Магдалини»
  • «Різдво Христове»
  • «Христос дитиною у позі спасителя у оточенні квітів»
  • «Святий Йосип і Христос дитиною»
  • «Благовіщення»
  • «Голгофа»
  • «Портрет Фаустіно де Невеша з янголом», 1670 р.
  • «Натюрморт з випічкою», 1670 р.
  • «Святий Бернард отримує молоко Мадонни», до 1670 р.
  • «Свята Тереза Авільська і янголи», 1672 р.
  • «Натюрморт з коштовним посудом і кошиком квітів», 1676 р.
  • «Випічка, солодощі і квіти», бл. 1676

Галерея обраних творів[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д RKDartists
  2. Serrão V. Ayala [Aiala] (e Cabrera), Josefa de // Grove Art Online / J. Turner[Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — ISBN 978-1-884446-05-4doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T005383
  3. а б https://aarteemportugal.blogspot.com/2011/01/josefa-de-ayala-dita-josefa-de-obidos.html
  4. а б Каптерева Т. П. «Искусство Португалии», М. «Изобразительное искусство»,1990, с. 254
  5. Каптерева Т. П. «Искусство Португалии», М. «Изобразительное искусство»,1990, с. 257
  6. а б Каптерева Т. П. «Искусство Португалии», М. «Изобразительное искусство»,1990, с. 256

Джерела[ред. | ред. код]

  • Каптерева Т. П. «Искусство Португалии», М. «Изобразительное искусство»,1990
  • Ministério da Cultura, Gabinete das Relações Internacionais. ISBN 978-972-758-005-7. Retrieved 29 March 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жозефа Обідуш