Збірна Хорватії з футболу
Хорватія | |||
---|---|---|---|
| |||
Асоціація | Хорватський футбольний союз (Hrvatski nogometni savez) | ||
Тренер | ![]() | ||
Найбільше виступів | Лука Модрич (156) | ||
Найкращий бомбардир | Давор Шукер (45) | ||
Код ФІФА | CRO | ||
Місце в рейтингу ФІФА | 12 ▲ 3 (6 жовтня 2022)[1] | ||
| |||
Перший матч Неофіційний ![]() ![]() (Загреб, Югославія; 2 квітня 1940) Офіційний ![]() ![]() (Братислава, Словаччина; 8 вересня 1941) як сучасна Хорватія Неофіційний ![]() ![]() (Загреб, Югославія; 17 жовтня 1990) Офіційний ![]() ![]() (Мельбурн, Австралія; 5 липня 1992) | |||
Найбільша перемога![]() ![]() (Рієка, Хорватія; 4 червня 2016) | |||
Найбільша поразка![]() ![]() (Ельче, Іспанія; 11 вересня 2018) | |||
Чемпіонат світу | |||
Виступів | 6 (вперше у 1998) | ||
Найвище досягнення | друге місце (2018) | ||
Чемпіонат Європи | |||
Виступів | 6 (вперше у 1996) | ||
Найвище досягнення | чвертьфінал (1996, 2008) |
Спортивні нагороди | |||
![]() | |||
Представник ![]() | |||
---|---|---|---|
Футбол | |||
Чемпіонат світу з футболу | |||
Срібло | Росія 2018 | ||
Бронза | Франція 1998 | ||
Бронза | Катар 2022 |
Збірна Хорватії з футболу представляє Хорватію в міжнародних матчах і контролюється Хорватським футбольним союзом. Команда існує з 1990 року і була визнана ФІФА та УЄФА влітку 1992 року, через рік після здобуття країною незалежності від Югославії.
Збірна провела свої перші офіційні матчі у відбірковому раунді до чемпіонату Європи 1996 року, за результатами якого команда вийшла у фінальну частину, щоб уперше взяти участь у головному міжнародному турнірі континенту. Найкраще збірна виступила на чемпіонаті світу 2018 року, коли команда дійшла до фіналу, а її капітан Лука Модрич був визнаний кращим гравцем турніру. За двадцять років до цього на чемпіонаті світу 1998 року збірна Хорватії посіла третє місце, в той час як Давор Шукер став найкращим бомбардиром турніру.
Збірна Хорватії двічі, в 1994 і 1998 роках, визнавалася ФІФА командою, яка домоглася найбільшого прогресу в рейтингу збірних за підсумками року, а також займала в ньому місця з 125-го по 3-тє, що становить найбільшу різницю між займаними місцями в рейтингу ФІФА серед усіх збірних команд. У відбіркових турнірах чемпіонатів світу 2002 і 2006 років хорвати виходили у фінальну частину, не зазнавши жодної поразки у відбіркових матчах.
Станом на 6 жовтня 2022 посідає 12-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].
Рання історія[ред. | ред. код]
Перші кроки футболу в Хорватії[ред. | ред. код]
В Хорватії футбол з'явився в кінці XIX століття. Перші хорватські клуби — «ПНіСК» (хорв. PNiSK (Prvi Nogometni i Sportski Klub) Перший футбольний і спортивний клуб) і «ХАСК» (хорв. HAŠK (Hrvatski Akademski Športski Klub) Хорватський академічний спортивний клуб) — були засновані в 1903 році. Обидва клуби розташовувалися в хорватській столиці Загребі. Трьома роками пізніше саме ці команди провели між собою перший засвідчений в офіційних документах футбольний матч в Хорватії. Зустріч закінчилася внічию — 1:1. Інтерес до футболу поступово зростав. Незабаром з'явилися інші клуби, наприклад «Славія» Трсат (1905), «Конкордія» Загреб (1906), «Сегеста» Сісак (1907), «Кроація» Загреб (1907), «Хайдук» Спліт (1911) і «Граджанскі» Загреб (1911).
Футбол на тлі воєнних дій (1940—1944)[ред. | ред. код]
Збірна Хорватії в 1940—1944 ![]() | |
---|---|
Перша гра Хорватія 4:0 Швейцарія ![]() (Загреб, 2 квітня 1940) | |
Найбільша перемога Хорватія 6:0 Болгарія ![]() (Загреб, 12 квітня 1942) | |
Найбільша поразка![]() (Генуя, 5 квітня 1942) | |
Остання гра Хорватія 7:3 Словаччина ![]() (Загреб, 9 квітня 1944) |
У 1941 році фашистські формування усташів під керівництвом Анте Павеліча захопили владу в Хорватії і проголосили незалежність. Створена ними Незалежна держава Хорватія, союзник нацистської Німеччини, проіснувала до травня 1945 року, коли вона була ліквідована частинами югославської армії.
Хорватський футбольний союз був створений ще в 1939 році на території автономної Хорватської бановини. У ці ж роки стала проводити свої ігри і збірна Хорватії. Її суперниками були, як правило, національні команди країн, що перебували під контролем Третього рейху, або ж держав, що дотримувалися нейтралітету. Дебютувала хорватська збірна 2 квітня 1940 року в матчі зі збірною Швейцарії в Загребі, також у 1940 році команда провела ще три зустрічі. 17 липня 1941 року Хорватія була прийнята до ФІФА. З 1940 по 1944 роки збірна провела в цілому 19 матчів, у яких 9 разів здобувала перемоги, 4 рази грала внічию і зазнала 6 поразок. Двічі команда з великим рахунком програвала Німеччині (обидва рази з рахунком 1:5) і один раз Італії (0:4). Найбільші перемоги були здобуті над Болгарією (6:0) та Словаччиною (6:1 і 7:3).
У ці роки для клубних команд держав, які входили до списку країн Осі, був організований так званий «Європейський футбольний Кубок». У 1944 році в його фіналі грав хорватський клуб «Граджанскі Загреб», який у цьому найважливішому матчі програв угорському «Надьвараде» (нині ФК «Біхор» Орадя, Румунія) з рахунком 0:4. «Граджанскі» користувався прихильністю фактичного хорватського правителя Анте Павеліча, а деякі футболісти цього клубу, наприклад Іван Хітрец і Звонимир Цимерманчич, були активними прибічниками режиму. Центром опору став сплітський «Хайдук», уболівальники якого при кожному зручному випадку переправлялися з міста на зайнятий британськими військами острів Віс.
У 1945 році, коли югославські партизани звільнили Хорватію з-під німецької окупації, більшість футбольних клубів було розпущено, а їхні архіви знищено.
Збірна в складі Югославії (1945—1990)[ред. | ред. код]
Після Другої світової війни Хорватія була включена як суб'єкт федерації в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. Хорватські футболісти з 1945 по 1990 роки виступали в кольорах збірної Югославії.
У Загребі незабаром після війни з гравців «ХАСК», «Граджанскі» і «Конкордії» був сформований новий клуб — «Динамо», яке до 1991 року змогло тричі виграти чемпіонат Югославії (1948, 1954 і 1958). У 1960-х роках «Динамо» являло собою реальну силу у футболі не тільки на Балканах, але й у всій Європі. У 1963 році колектив під керівництвом Мілана Антолковіча дійшов до фіналу Кубка Ярмарків, в якому поступився іспанській «Валенсії» в двоматчевому поєдинку (1:2 і 0:2). Чотири роки по тому команда, яку тренували спочатку Бранко Зебец, майбутній наставник «Баварії» та «Гамбурга» (з обома вигравав титул чемпіона Німеччини), а після Іван Хорват, виграла Кубок Ярмарків, перемігши у вирішальній зустрічі англійський «Лідс Юнайтед» (2:0 і 0:0). Крім «Динамо», титул чемпіона Югославії також завойовував «Хайдук» Спліт (1950, 1952, 1955, 1971, 1974, 1975 і 1979).
Кілька хорватських футболістів опинилися в складі збірної Югославії, яка завоювала в 1960 році золоті медалі Олімпіади і тричі грала у фінальних турнірах чемпіонатів світу. У 1962 році одним з п'яти найкращих бомбардирів чемпіонату світу став хорват Дражан Єркович.
Збірній команді Хорватії за ці сорок п'ять років було дозволено провести лише один матч: у вересні 1956 року, в період «відлиги» в країнах соцтабору. Хорвати з рахунком 5:2 обіграли збірну Індонезії.
Сучасна історія[ред. | ред. код]
Першим великим турніром, в якому взяла участь збірна Хорватії, був Чемпіонат Європи з футболу 1996 року. Хорватія потрапила у фінальну частину з 4-ї відбіркової групи, зайнявши в ній перше місце і набравши 23 пункти (7 перемог, 2 нічиї та 1 поразка). Далі у фінальній частині чемпіонату збірна посіла в групі D друге місце і, з 2 перемогами і 1 поразкою від Португалії, пройшла до чвертьфіналу. У чвертьфіналі хорватська команда програла збірній Німеччини з рахунком 1:2.
Наступним значним кроком збірної був виступ на чемпіонаті світу 1998 року. У відбірковому турнірі команда посіла друге місце слідом за збірною Данії і в стикових матчах за вихід у фінальну частину турніру протистояли збірній України. Домашній матч хорвати виграли 2:0, а в Києві змогли домогтися нічийного результату — 1:1. На груповому етапі фінальної частини чемпіонату світу Хорватія зайняла друге місце в групі H, пропустивши вперед збірну Аргентини і випередивши новачків турніру — команди Японії та Ямайки. В 1 / 8 фіналу збірна Хорватії обіграла Румунію з рахунком 1:0, з пенальті відзначився Давор Шукер. У чвертьфіналі хорвати зуміли здобути велику перемогу над збірною Німеччини, яка пропустила у свої ворота три м'ячі. У півфіналі хорвати поступилися майбутнім чемпіонам світу французам (1:2), виграючи по ходу матчу після чергового гола Шукера. Втіхою дебютантам чемпіонатів світу стало третє місце, вигране у голландців з результатом 2:1. Нападник хорватів Давор Шукер став з шістьма забитими м'ячами найкращим снайпером цього турніру.
Після такого успіху виступ у відбірковому турнірі чемпіонату Європи 2000 року виявився для хорватської збірної трагічним. У відбірковій групі команда посіла лише третє місце, поступившись збірним Ірландії та Югославії.
У 2000 році на зміну Мирославу Блажевичу на пост головного тренера збірної прийшов Мірко Йозич, який зумів впоратися зі зміною поколінь, яка настала в команді. Відбірний турнір до чемпіонату світу 2002 року був виграний з першого місця в групі, в ній хорвати випередили збірні Бельгії і Шотландії. Однак у фінальному турнірі, що проходив в Японії та Кореї, хорватська команда не змогла навіть вийти з групи. У цьому їй не допомогла навіть здобута перемога над Італією (2:1) — у заключному матчі в групі хорвати програли збірній Еквадору (0:1) і залишилися лише третіми, пропустивши вперед італійців і збірну Мексики.
У проміжок між 17 жовтня 1990 та 7 червня 2006 року збірна Хорватії зіграла 145 міжнародних матчів з такими результатами: 72 перемоги, 43 нічиїх і 30 поразок.
Збірна Хорватії визнавалася ФІФА «Проривом року» в 1994 і 1998 роках.
Досягнення[ред. | ред. код]
Кубок Світу[ред. | ред. код]
Чемпіонат світу | Кваліфікація | |||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Рік | Раунд | Місце | І | В | Н | П | М+ | М- | Місце | І | В | Н | П | М+ | М- | |
![]() |
Були частиною ![]() |
Н/Д | ||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() |
Були частиною ![]() | |||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() |
Не були членом FIFA | |||||||||||||||
![]() |
Третє місце | ![]() |
7 | 5 | 0 | 2 | 11 | 5 | 2-ге | 10 | 5 | 4 | 1 | 20 | 13 | |
![]() ![]() |
Груповий етап | 23-тє | 3 | 1 | 0 | 2 | 2 | 3 | 1-ше | 8 | 5 | 3 | 0 | 15 | 2 | |
![]() |
Груповий етап | 22-ге | 3 | 0 | 2 | 1 | 2 | 3 | 1-ше | 10 | 7 | 3 | 0 | 21 | 5 | |
![]() |
Не пройшли кваліфікацію | 3-тє | 10 | 6 | 2 | 2 | 19 | 13 | ||||||||
![]() |
Груповий етап | 19-те | 3 | 1 | 0 | 2 | 6 | 6 | 2-ге | 12 | 6 | 3 | 3 | 14 | 9 | |
![]() |
Фіналісти | ![]() |
7 | 4 | 2 | 1 | 14 | 9 | 2-ге | 12 | 7 | 3 | 2 | 19 | 5 | |
![]() |
Третє місце | ![]() |
7 | 2 | 4 | 1 | 8 | 7 | 1-ше | 10 | 7 | 2 | 1 | 21 | 4 | |
![]() ![]() ![]() |
Н/Д | Н/Д | ||||||||||||||
Загалом | Фіналісти | 6/22 | 30 | 13 | 8 | 9 | 43 | 33 | 6/7 | 72 | 43 | 20 | 9 | 129 | 51 |
Чемпіонат Європи[ред. | ред. код]
Чемпіонат Європи | Кваліфікація | |||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Рік | Раунд | Місце | І | В | Н | П | М+ | М- | Місце | І | В | Н | П | М+ | М- | |
![]() |
Були частиною ![]() |
|||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||
![]() |
Чвертьфінал | 7-ме | 4 | 2 | 0 | 2 | 5 | 5 | 1-ше | 10 | 7 | 2 | 1 | 22 | 5 | |
![]() ![]() |
Не пройшли кваліфікацію | 3-тє | 8 | 4 | 3 | 1 | 13 | 9 | ||||||||
![]() |
Груповий етап | 13-те | 3 | 0 | 2 | 1 | 4 | 6 | 2-ге | 10 | 6 | 2 | 2 | 14 | 5 | |
![]() ![]() |
Чвертьфінал | 5-те | 4 | 3 | 1 | 0 | 5 | 2 | 1-ше | 12 | 9 | 2 | 1 | 28 | 8 | |
![]() ![]() |
Груповий етап | 10-те | 3 | 1 | 1 | 1 | 4 | 3 | 2-ге | 12 | 8 | 2 | 2 | 21 | 7 | |
![]() |
1/8 фіналу | 9-те | 4 | 2 | 1 | 1 | 5 | 4 | 2-ге | 10 | 6 | 3 | 1 | 20 | 5 | |
![]() |
1/8 фіналу | 14-те | 4 | 1 | 1 | 2 | 7 | 8 | 1-ше | 8 | 5 | 2 | 1 | 17 | 7 | |
![]() |
Н/Д | TBD | Н/Д | |||||||||||||
Загалом | Чвертьфінал | 6/16 | 22 | 9 | 6 | 7 | 30 | 28 | 6/7 | 70 | 45 | 16 | 9 | 135 | 46 |
Головні тренери[ред. | ред. код]
- Дражан Єркович, 1990—1991
- Станко Поклепович, 1992
- Влатко Маркович, 1993
- Мирослав Блажевич, 1994—2000
- Мірко Йозич, 2000—2002
- Отто Барич, 2002—2004
- Златко Краньчар, 2004—2006
- Славен Білич, 2006—2012
- Ігор Штимаць, 2012—2013
- Ніко Ковач, 2013—2015
- Анте Чачич, 2015—2017
- Златко Далич, 2017—
Найкращі гравці[ред. | ред. код]
Станом на 18 грудня 2022 року. Див. також: Гравці збірної Хорватії з футболу
Найкращі за кількістю ігор за збірну[2]
* Жирним шрифтом виділені діючі футболісти. |
Найкращі за забитими м'ячами[2]
* Жирним шрифтом виділені діючі футболісти. |
Поточний склад[ред. | ред. код]
Наступні 26 гравці були оголошені у списку збірної для участі у ЧС-2022.
Матчі та голи вірні станом на 18 грудня 2022 року, після матчу проти Марокко.
Форма[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 6 жовтня 2022. Процитовано 6 жовтня 2022.
- ↑ а б Statistics - Croatian Football Federation. hns-cff.hr. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 22 липня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Хорватського футбольного союзу [Архівовано 7 грудня 2010 у Wayback Machine.] (хор.)
- Збірна Хорватії з футболу [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.] на сайті ФІФА (англ.)
- Збірна Хорватії з футболу на сайті УЄФА
- Статистика міжнародних матчів збірної Хорватії [Архівовано 13 серпня 2008 у Wayback Machine.] на сайті RSSSF (англ.)
- Статистика гравців збірної Хорватії [Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.] на сайті RSSSF (англ.)
|
|
|