Київський ґебіт (міський)
Kreisgebiet Kiew-Stadt Київський міський ґебіт |
|
---|---|
Держава | Німецька імперія |
Райхскомісаріат | Україна |
Генеральна округа | Київ |
Уряд | |
- Ґебітскомісар | Гельмут Віль |
Населення (1943) | |
- Усього | 304,570 |
Джерело: territorial.de |
Ки́ївський міськи́й ґебі́т, міська́ окру́га Ки́їв (нім. Kreisgebiet Kiew-Stadt) — адміністративно-територіальна одиниця Генеральної округи Київ Райхскомісаріату Україна протягом німецької окупації Української РСР під час Німецько-радянської війни.
Історія[ред. | ред. код]
Ґебіт утворено 20 жовтня 1941 року у межах тодішньої території міста Київ.[1] Фактично існував до взяття Києва радянськими військами 6 листопада 1943 року, формально – до 1944 року.[2] Керував міською округою обербургомістр Києва д-р Гельмут Віль (Oberbürgermeister Dr. Hellmuth Will), направлений на цю посаду з Кенігсберга.
Ґебіт складався лише з одного району (нім. Rayon Kiew-Stadt)[1]. При цьому зберігалася структура адміністративних і господарських органів УРСР. Всі керівні посади в ґебіті обіймали німці, здебільшого з числа тих, які не підлягали мобілізації до вермахту. Лише управлінцями нижчої ланки були лояльні до окупантів місцеві жителі або фольксдойчі.
Штадткомісаріат[ред. | ред. код]
Керівництво містом покладалося на штадткомісаріат (міський комісаріат). Штадткомісарами (міськими комісарами) почергово були Мусс, Марве, І. А. Реденбахер, Фрідріх Роґауш, Берндт, заступниками — Маєр і Уде. Останній керував «українською» поліцією і відав видачею перепусток для пересування містом у нічний час. Штадткомісаріат складався з таких відділів:
- Особиста канцелярія штадткомісара, якою завідував Фінгер.
- Політичний (керівник — Маєр, заступник — російський емігрант Спиридович). До складу відділу входила група для роботи серед жінок і дітей, якою керувала німкеня Фрюзер і група по роботі шкіл. Політичний відділ штадткомісаріату підпорядковувався політичному відділу київського генерального комісаріату.
- Промисловий (керівник — Кюшель). Поділявся на підвідділи: а) металоробної промисловості (Кюшель); б) хімічної (емігрант з Ростова Поммер); в) науково-дослідних інститутів і профтехшкіл (Буріш).
- Сільського господарства і харчування (Еллерт).
- Фінансовий (Олроге).
- Квартирний
- Правовий (Уде) з підвідділами: юридичним (Арндт), зв'язків із міською управою (Вальцер) і бюро перепусток («білоемігрант» Нифонтов).
- Транспортний (Бергер).
- Медичний (Блязнік).
- Будівельний (Лобода).
- Відділ керівництва ремісничими майстернями (Больц, заступник — Тісс).
- Силікатний (Буріш).
- Розподілу продуктів (Блеме).
- Господарський (Елерт).
Крім перелічених відділів, при штадткомісарі працювали окремі посадовці, які наглядали за відповідними відділами міської управи Києва. Міська управа не мала прав на керівництво політичним і економічним життям міста, а була тільки виконавчим органом штадткомісаріату. [3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б [Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. (нім.). Архів оригіналу за 15 Листопада 2013. Процитовано 5 Квітня 2013. Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. (нім.)]
- ↑ Verein für Computergenealogie. GOV: Generalbezirk Kiew [Архівовано 23 Грудня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Райхскомісаріат «Україна» на історичному порталі. Архів оригіналу за 26 Лютого 2019. Процитовано 26 Лютого 2019.
|