Колабораціонізм під час російсько-української війни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Колабораціонізм під час російсько-української війни — військова та політична співпраця громадян України з російським окупаційним режимом під час російсько-української війни. Парламент заборонив воєнну символіку РФ та визнав її державою-терористом.

Правове регулювання[ред. | ред. код]

Після початку російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року Верховна рада України ухвалила два закони про колабораціонізм, які пізніше були підписані президентом України Володимиром Зеленським:[1][2]

  • Законопроєкт № 5143 запровадив доповнення до Кримінального кодексу України до статті 111-1 «Державна зрада». Відповідно до поправки було введено відповідальність за спроби організації виборів чи організації влади на окупованих Росією територіях.
  • Законопроєкт № 5144 передбачає зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України. Відповідно до змін, вноситься поняття «колабораціонізм», запроваджується покарання за публічне заперечення російської збройної агресії проти України, підтримку рішень країни-агресора, здійснення пропаганди та передачу матеріальних ресурсів.

Представники влади[ред. | ред. код]

Незважаючи на те, що у зверненні президента Російської Федерації Володимира Путіна, що передувало вторгнення 24 лютого 2022 року, звучали слова про те, що в плани Росії не входить окупація українських територій, у ряді зайнятих нею населених пунктів російське військове командування почало організовувати військово-цивільні адміністрації.[3]

Журналісти «Медузи» зазначали, що російська влада, ймовірно, діяла, виходячи з уявлень 2014 року, коли політичне протистояння в Україні дозволило їй перетягнути на свій бік еліти в деяких регіонах, членів Партії регіонів Віктора Януковича.[4]

Вторгнення підтримав народний депутат від уже забороненої проросійської партії «Опозиційна платформа — За життя» Ілля Кива, закликавши «звільнити Україну від західної окупації». 6 березня 2022 року Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова оголосила підозру Киві у державній зраді та посяганні на територіальну цілісність України.[5] 15 березня 2022 року Киву було позбавлено депутатського мандата, на засіданні Верховної ради України за його виключення проголосували 335 депутатів, подано у розшук за державну зраду.[6]

Херсонська область[ред. | ред. код]

Керівником окупаційної адміністрації Херсонської області став Володимир Сальдо, який у 2002-2012 роках був мером Херсона, прихильником репресій проти опозиції у 2014 році. На місцевих виборах у 2020 році Сальдо програв Ігорю Колихаєву, а його партія набрала лише 7% голосів в міській та 11% в обласній раді. Після окупації у березні 2022 року Сальдо став одним із засновників колабораціоністського «Комітету порятунку за мир та порядок», а через місяць російські військові захопили міську раду Херсона та призначили Сальдо головою окупаційної адміністрації.

Міську адміністрацію Херсона очолив Олександр Кобець, якого українські ЗМІ називали колишнім водієм законно обраного мера Колихаєва. Серед інших членів Комітету порятунку — Кирило Стремоусов,[7] проросійський ультраправий блогер та антивакцинатор, який набрав 1,3% голосів на виборах мера Херсона у 2020 році. Інші члени комітету були пов’язані з рухом олігарха, кума Володимира Путіна Віктора Медведчука, забороненою Комуністичною партією України та різними проросійськими організаціями.

У Каховці Херсонської області російські військові захопили будівлю міської ради та призначили «керівником» міста Павла Філіпчука, який був до 2020 року депутатом Херсонської обласної ради від «Опозиційного блоку», а «керівником» так званої «поліції» Олега Буховця — колишнього депутата Каховського району від Партії регіонів (2010—2015). У Генічеську «виконувачем обов'язків голови міста» було поставлено депутата Генічеської районної ради від ОПЗЖ Андрій Клочко.[8]

12 березня у Генічеську російські військові скинули законно обраного мера та призначили головою окупаційної адміністрації Геннадія Сівака. Міським головою став депутат райради від «Опозиційної платформи – За життя», колишній активіст організації «Український вибір» Віктора Медведчука Андрій Клочко. У Генічеську «виконувачем обов’язків» призначили депутата Генічеської райради від ОПЗЖ Андрія Клочка. Із 15 старост Генічеського району лише 5 пішли на співпрацю з російськими військовими.[9] Нову Каховку під російським управлінням очолив дрібний підприємець Володимир Леонтьєв, а Скадовськ очолив громадянин Росії Сергій Швайко, який раніше працював будівельником.

Миколаївська область[ред. | ред. код]

У травні 2022 року керівника Миколаївської окружної прокуратури СБУ затримала за передачу неназваному російському блогеру, фанатом якого він був, даних про полонених російських військових, загиблих військових і цивільних, а також паролі для пересування по області.[10][11]

Запорізька область[ред. | ред. код]

Володимир Рогов, Сергій Аксьонов та Денис Мірошніченко

У Мелітополі Запорізької області владу в місті російськими військовими було сформовано під керівництвом колишнього народного депутата Євгена Балицького, депутатів мелітопольської міської ради Олександра Фалька та Галини Данильченко (формально очолила міський «комітет народних обранців»).[12][13] В Енергодарі Запорізької області на чолі з депутатом міськради Андрієм Шевчиком було створено паралельний орган влади «громадську раду самоорганізації міста». У Бердянську Запорізької області «тимчасове виконання обов'язків голови міста» взяв на себе Олександр Сауленко.[3] Проти голови Михайлівської громади Запорізької області Володимира Рикуна, який заявив, що пішов на переговори з російськими військовими, було порушено кримінальну справу.[14][15]

Харківська область[ред. | ред. код]

На бік Російської Федерації перейшов міський голова Куп'янська Харківської області Геннадій Мацегора.[3] На співпрацю з російською владою пішов голова Балаклії Іван Столбовий.[16] 28 лютого 2022 року за підозрою у державній зраді на Харківщині було затримано міського голову Південного Олександра Брюханова.[17]

Луганська область[ред. | ред. код]

У Луганській області російських військових підтримав селищний голова Станиці Луганської Альберт Зінченко[15] та міський голова Рубіжного Сергій Хортів.[18]

Донецька область[ред. | ред. код]

У Маріуполі на Донеччині частково підконтрольному російським військовим на співпрацю пішов депутат міської ради від партії «Опозиційна платформа — За життя» Костянтин Іващенко.[19]

Сумська область[ред. | ред. код]

На бік Російської Федерації перейшов міський голова Середина-Буди Олександр Ген.[20]Помилка цитування: Відсутній тег </ref> за наявності тегу <ref>

16 березня 2022 року рух «Чесно» запустив базу даних «Реєстр зрадників країни».[21][22] Станом на 13 січня 2024 року у ній було 1368 імен, з яких 25 людей вже були мертвими.[23]

19 березня 2022 року Національне антикорупційне бюро України повідомило, що має дані про 245 осіб, які можуть допомагати РФ.[24]

Станом на 26 березня 2022 року Державним бюро розслідувань було відкрито близько 200 справ за колабораціонізм.[25]

3 квітня 2022 року Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова повідомила, що під вартою перебувало 99 осіб за підозрою у держзраді та 4 особи за підозрою у колабораціонізмі.[26]

7 квітня 2022 року секретар РНБО Олексій Данілов повідомив, що за дорученням президента Зеленського ведеться робота з реєстру колаборантів, який незабаром буде опублікований.[27] Перші зраднику були внесені до реєстру 12 квітня[28].

До середини жовтня 2022 українські правоохоронні органи порушили понад 2000 справ, а суди винесли понад 450 вироків. Більшість справ, відбитих в офіційному реєстрі, стосувалися заперечення російської агресії, ще частина співпраці чиновників з окупантами, і лише деякі активного сприяння російським військовим (наприклад, передачу інформації про позиції ЗСУ)[29].

Цивільне населення[ред. | ред. код]

За словами міського голови Мелітополя Івана Федорова, деякі старші багатоквартирних будинків надають російським військовим списки порожніх квартир.[30]

Одразу після захоплення селища Димер у Київській області місцевий мешканець Олександр Харченко очолив колабораційну адміністрацію[31].

Після відступу російських військ із Київської області Олег Царьов написав таке: «Більш місяця я провів в основному в населених пунктах, що належать до районних центрів під Києвом, Бородянка та Іванків. Наразі армія РФ залишила ці населені пункти. Сподіваюся, що всі, хто почав з нами співпрацювати із місцевих жителів, встигли покинути Україну».[32]

Убивства відомих колаборантів[ред. | ред. код]

До лютого 2022-го[ред. | ред. код]

Чиновники-колабораціоністи та ватажки незаконних бандформувань із самого початку війни на Донбасі стали однією з пріоритетних цілей партизанів, що діють у контакті з українськими спецслужбами. Головна мета таких операцій — не вбивство, а попередження про наслідки співпраці з російськими військовими[33].

Деякі чиновники-колаборанти померли за загадкових обставин, чи загинули внаслідок нещасного випадку. Наприклад син екс-президента України Януковича та колишній нардеп від Партії Регіонів загинув 20 березня 2015 року під час катання на автомобілі на озері Байкал, провалившись під лід[34][35]. А 27 січня 2017 року помер офіційно від серцевого нападу у своїй квартирі в Москві перший ватажок проросійського терористичного формування «Луганська народна республіка» Велерій Болотов. Дружина Болотова Олена заявила, що він помер незабаром після того, як випив чашку кави в одному з барів Москви під час «ділової» зустрічі[36].

Після лютого 2022-го[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Закон про кримінальну відповідальність за колабораціонізм набув чинності. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  2. Президент підписав закон про покарання за колаборацію з РФ – Корнієнко. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  3. а б в Екс-«регіоналка», бухгалтерка та гірничий інженер: хто став новою владою на окупованих українських територіях
  4. Кто помогает Кремлю закрепиться на оккупированных территориях? Захваченные районы возглавили ковид-диссиденты, участники «антимайдана» и обвиняемые в госизмене. Meduza (рос.). Процитовано 20 вересня 2023. 
  5. Украинский депутат Кива заявил, что заранее знал о подозрении в госизмене. РИА «Новости» (рос.). 6 березня 2022. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 5 квітня 2022. 
  6. Кива больше не народный депутат. Украинская правда (рос.). Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 15 березня 2022. 
  7. Винтовка родила власть. Кого Россия объявляет мэрами и губернаторами захваченных территорий. Медиазона (рос.). Процитовано 20 вересня 2023. 
  8. «Безработный со скандальной репутацией». Что известно о новых коллаборантах на Херсонщине?
  9. «Безработный со скандальной репутацией». Что известно о новых коллаборантах на Херсонщине?. Крым.Реалии (рос.). 5 квітня 2022. Процитовано 20 вересня 2023. 
  10. Прокурора, «сливавшего» данные о пленных и потерях ВСУ, решили уволить из прокуратуры. Судебно-юридическая газета (рос.). Процитовано 20 вересня 2023. 
  11. СБУ задержала главу Николаевской окружной прокуратуры по подозрению в госизмене (видео). ФОКУС (рос.). 5 квітня 2022. Процитовано 20 вересня 2023. 
  12. «В Мелитополе была сумасшедшая ситуация». Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  13. Верховная Рада усилила ответственность за коллаборационизм
  14. Еще один местный чиновник решил договориться с оккупантами. Против него открыто дело
  15. а б Договариваются с войсками РФ и прославляют «русский мир»: кто из местной власти сдал города оккупантам
  16. Мэр Балаклеи пошел на сотрудничество с российскими оккупантами — глава Харьковской ОВА
  17. Мера міста у Харківській області затримали за державну зраду. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  18. Мер Рубіжного перейшов на бік військ РФ і назвав «фашистами» бійців ЗСУ (відео). ФОКУС (укр.). 1 квітня 2022. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  19. Депутат горсовета Мариуполя от ОПЗЖ сотрудничает с оккупантами. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022. 
  20. Ген Олександр Григорович — Державний зрадник України, інформація про зраду | Реєстр Держзрадників і ПолітХаб. chesno.org. Чесно. Процитовано 20 вересня 2023. 
  21. Реєстр ДержZрадників. Рух ЧЕСНО формує базу зрадників України
  22. Рух «Чесно» запустив «Реєстр Zрадників», до нього вже занесли Киву, Портнова і Медведчука. gordonua.com. Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  23. Державні Zрадники: політики, медійники, правоохоронці. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  24. НАЗК створило реєстр колаборантів і зрадників для СБУ: понад 200 прізвищ. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  25. За місяць війни ДБР відкрило вже близько 200 справ за державну зраду та колабораціонізм | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022. 
  26. Венедиктова назвала количество задержанных коллаборантов. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022. 
  27. «Будет много удивительных людей»: Данилов обещает обнародовать реестр коллаборантов
  28. В Україні створили реєстр держзрадників – серед них політики, правоохоронці та медійники. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 26 вересня 2022. 
  29. Григорий Пырлик (21 жовтня 2022). Комментарии в соцсетях, споры на лавочке и реальная помощь агрессору. Кого в Украине судят за коллаборационизм – и к чему приговаривают. Настоящее время. Архів оригіналу за 22 жовтня 2022. Процитовано 22 жовтня 2022. 
  30. Коллаборационизм: в Мелитополе старшие домов «сдают» оккупантам списки брошенных квартир
  31. В Україні заарештували першого мера-колаборанта — The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 29 травня 2022. Процитовано 29 травня 2022. 
  32. Царев переживает: успели ли местные предатели убежать после ухода российских оккупантов из-под Киева
  33. «За сотрудничество с русскими будет расплата» Украинские партизаны рассказали The New York Times, как они сопротивляются на территориях, захваченных российской армией. Meduza. 18 серпня 2022. Архів оригіналу за 23 жовтня 2022. Процитовано 24 жовтня 2022. 
  34. Янукович-молодший загинув. Українська правда. 22 березня 2015. Архів оригіналу за 22 березня 2015. Процитовано 22 березня 2015. 
  35. Віктор Янукович-молодший загинув на Байкалі (оновлено). Лівий Берег. 22 березня 2015. Архів оригіналу за 22 березня 2015. Процитовано 22 березня 2015. 
  36. Жена экс-главаря «ЛНР» Болотова считает, что его убили чашкой кофе [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]