Кримінально-процесуальне право

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кримін́ально-процесу́альне пр́аво (кримін́альне процесу́альне пр́аво) — фундаментальна галузь права (вживається також у значеннях «галузь законодавства», «наукова дисципліна», «навчальна дисципліна»), що регулює суспільні відносини, пов'язані зі здійсненням кримінального провадження.

Кримінально-процесуальне право — система правових норм, що встановлюють типову модель та визначають процесуальну форму діяльності досудового  слідства, прокуратури та суду зі встановлення об'єктивної істини та вирішення інших завдань судочинства, розгляду та розв'язання кримінальних справ, здійснення правосуддя, створюють необхідні юридичні гарантії встановлення істини та захисту прав і свобод людини[1].

«Кримінально-процесуальне право є однією з основних галузей сучасного права, а кримінальний процес — важливою сферою державної діяльності, пов'язаною з забезпеченням правопорядку в державі та суспільстві» (д.ю.н., проф. Ю. П. Аленін)[2].

Джерела кримінально-процесуального права[ред. | ред. код]

Конституція України[ред. | ред. код]

Кримінально-процесуальне право України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Рішень Конституційного Суду України, КПК України, законів України та прецедентної практики ЄСПЛ і Верховного Суду України.

Базовим джерелом кримінально-процесуального права виступає Конституція України. Конституційні основи цієї галузі права:

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.
Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
…Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Кримінальний процесуальний кодекс України[ред. | ред. код]

Основним джерелом кримінально-процесуального права в період з 1960 р. по 2012 р. був Кримінально-процесуальний кодекс УРСР/України[3]. 20 листопада 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13 квітня 2012 року.

Інші джерела[ред. | ред. код]

Серед інших джерел, що містять кримінально-процесуальні норми, називаються:

У кримінальному процесі застосовуються: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Європейська конвенція про взаємодопомогу у кримінальних справах; Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах та інші міжнародні правові акти.

Окрім Конституції України, міжнародних правових актів та Кримінального процесуального кодексу України, до джерел норм кримінально-процесуального права належать закони України (про Державне бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, «Про судоустрій та статус суддів», «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про Національне антикорупційне бюро України»,  «Про прокуратуру», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», «Про попереднє ув'язнення», деякі інші законодавчі акти.

Прецедент є правилом, встановленим у попередній юридичній справі, яке є обов'язковим чи переконливим для суду при вирішенні подальших справ із подібними питаннями або фактами.

Правові позиції — узагальнені самим судом доктринальні підходи до розв'язання конкретних прогалин чи проблем права, яким він надає значення правових стандартів, загально обов'язкових правил судової діяльності[4].

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року визначені фундаментальні для правової системи України положення: суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини  як джерело права (ст. 17); законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини (ст. 19)[5].

Прикладами релевантних рішень Європейського суду з прав людини є: «Загордній проти України»; «Яременко проти України»; «Шабельник проти України»; «Чанєв проти України», «Раманаускас проти Литви», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Любченко проти України», «Масларова проти Болгарії», «Александровська проти України» тощо.

Норми кримінально-процесуального права[ред. | ред. код]

Кримінально-процесуальні норми — це встановлені державою загальнообов'язкові правила поведінки суб'єктів кримінально-процесуальних відносин, що забезпечуються системою державного примусу та іншого впливу і мають своїм завданням ефективне здійснення кримінального судочинства.

За своєю юридичною силою норми, що регулюють кримінальний процес і кримінально-процесуальні відносини, поділяються на такі рівні:

Норми правових актів меншої юридичної сили мають відповідати нормам правових актів більшої юридичної сили, в іншому випадку вони не підлягають застосуванню. Так, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. Водночас, міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України[6].

Система кримінально-процесуального права[ред. | ред. код]

Систему кримінально-процесуального права утворюють норми права загальної та особливої частини, в рамках яких можуть виділятись окремі процесуальні інститути.

До загальної частини належать норми, якими визначаються завдання та принципи кримінального процесу, статус окремих учасників процесу, загальні норми доказового права та інші норми, що визначають найбільш важливі процесуальні гарантії правосуддя.

Особливу частину утворюють норми, якими регулюються кримінально-процесуальні відносини на різних стадіях кримінального процесу.

Кримінально-процесуальне право як наука і навчальна дисципліна має свою структуру, до якої входять Загальна і Спеціальна частини з наступними розділами:

І. Загальна частина
  1. Поняття, задачі, основні інститути кримінального процесу
  2. Кримінально-процесуальне право України. Його джерела
  3. Принципи кримінального процесу
  4. Суб'єкти кримінального процесу
  5. Докази і доказування
  6. Заходи забезпечення кримінального провадження
ІІ. Особлива частина
Досудова стадія

7. Відкриття кримінального провадження

8. Дізнання і досудове слідство

  1. 8.1. Загальний порядок досудового розслідування.
  2. 8.2. Слідчі дії
  3. 8.3. Порвідомлення про підозру
  4. 8.4. Зупинення та закінчення розслідування

Судова стадія

9. Підсудність

10. Попередній розгляд кримінальної справи

11. Судовий розгляд і прстановлення вироку

12. Судове провадження з перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному провадженні.

13. Виконання судових рішень

14. Провадження за нововиявленими або виключними обставинами

ІІІ. Особливі порядки кримінального провадження

15. Провадження  на підставі угод

16. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення

17. Провадження щодо кримінальних проступків

18. Спеціальне досудове розслідування (in absentia)

19. Особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції

20. Особливості кримінального провадження щодо осіб зі статусом недоторканності, адвокатів та посадових осіб, щодо яких передбачений підвищений ступінь захисту

21. Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх

22. Особливості провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру

23. Особливості розслідування та судового розгляду у провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю

24. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні

25. Кримінальне провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність

IV. Міжнародно-правові та порівняльні аспекти кримінального судочинства

26. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

27. Особливості співробітництва з Міжнародним кримінальним судом.

28. Основи кримінально-процесуального законодавства зарубіжних країн.

Засади кримінально-процесуального права[ред. | ред. код]

Засади кримінально-процесуального права — це закріплені в правових нормах вихідні положення, що відбивають панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають сутність організації і діяльності компетентних державних органів щодо досудового розслідування і судового розгляду кримінальних справ[7].

Ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства. Ст. 62 Конституції України встановлює принцип презумпції невинуватості особи.

У чинному КПК України міститься глава 2 «Засади кримінального провадження», де в ст. 7 визначені загальні засади кримінального провадження, до яких, зокрема, належать:

  1. верховенство права;
  2. законність;
  3. рівність перед законом і судом;
  4. повага до людської гідності;
  5. забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;
  6. недоторканність житла чи іншого володіння особи;
  7. таємниця спілкування;
  8. невтручання у приватне життя;
  9. недоторканність права власності;
  10. презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;
  11. свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї;
  12. заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;
  13. забезпечення права на захист;
  14. доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень;
  15. змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
  16. безпосередність дослідження показань, речей і документів;
  17. забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;
  18. публічність;
  19. диспозитивність;
  20. гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;
  21. розумність строків;
  22. мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Разом з тим, засади кримінального провадження, передбачені главою 2, не є вичерпними[7].

В. М. Тертишник пропонує свій перелік окремих засад кримінально-процесуального права[8].

Згідно зі ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини. Тому якщо норми законів звужують існуючі права і свободи людини, такі норми застосуванню не підлягають.

Об'єкт, предмет та доктринальні основи науки кримінально-процесуального права (за В. М. Тертишником)[ред. | ред. код]

Наука кримінально-процесуального права — юридична наука, яка представляє сукупність систематизованого знання (правових ідей, гіпотез, концепцій, основних понять, поглядів і уявлень) щодо правосуддя, аналізує, розробляє і розвиває теорію кримінального процесу та теоретичну модель правосуддя, вивчає систему кримінально-процесуального права, його окремі інститути і норми, аналізує практику застосування процесуальних норм на різних стадіях кримінального процесу[9].

Об'єктом кримінально-процесуальної науки виступає триєдина сукупність юридичних явищ: кримінально-процесуальне право (модель процесу); заснована на нормах процесуального права та здійснювана за участі сторін і інших учасників процесу практична діяльність правоохоронних органів та їх посадових осіб (суто сам процес); кримінально-процесуальні правовідносини[10].

Предметом науки кримінально-процесуального права є закономірності процесуального права, процесуальної діяльності та процесуальних правовідносин, шляхи удосконалення концептуальної моделі правосуддя, ефективність процесуальної форми і процесуальних гарантій правосуддя, особливості та тенденції розвитку доктрини кримінально-процесуального права[11].

Правова доктрина — це зумовлена духовним і інтелектуальним розвитком, станом моральності та політико-правовою культурою  суспільства цілісна і гармонічна система принципів, поглядів, уявлень, ідей, концепцій і модельних норм щодо правова і його розвитку, які виступають теоретичним стрижнем та концептуальною основою державотворчої, правотворчої, правозастосовної та право тлумачної діяльності[12].

Наука кримінально-процесуального права досліджує розвиток процесуальної теорії, доктрини і законодавства в нерозривному зв'язку з розвитком державності в цілому, вивчає досвід зарубіжних країн, історичну спадщину, досягнення правової думки людства.

Особливе значення в кримінально-процесуальній науці мають доктринальні основи доказового права, якими визначаються поняття доказів, критерії їх допустимості, засоби збирання і дослідження доказів, процедура слідчих дій, особливості судового доказування.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тертишник В. М. Кримінальний процес України. Загальна частина: підручник. Академічне видання. – Підручник. / В. М. Тертишник. – Київ: Алерта, 2014. – 440 с. ISBN 978-617-566-273-1. 
  2. Лукашкина Т.В., Пашковский Н.И. Уголовный процесс: Практикум. — Х. : Одиссей, 2005. — С. 3. — ISBN 966-633-393-7.
  3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 28.12.1960 № 1001-05. Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 16 жовтня 2012. 
  4. Тертишник В. М. Кримінально- процесуальне право  України: Підручник.  10-те вид., доп. і перероб. К.: Алерта, 2023. С. 13.
  5. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. Офіційний вісник України. 2006. № 12.
  6. Тертишник В. М. Кримінально- процесуальне право  України: Підручник.  10-те вид., доп. і перероб. К.: Алерта, 2023. С. 11-12.
  7. а б Тема 3. Засади кримінального процесу. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 30 жовтня 2014. 
  8. Тертишник В. М. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Вид. 20-те, доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2023. С. 23-24.
  9. Тертишник В. М. Кримінально- процесуальне право  України: Підручник.  10-те вид.,  доп. і перероб. К.: Алерта, 2023. С. 25.
  10. Тертишник В. М. Кримінальний процес  України: Загальна частина: підручник.  Академічне видання. К.: Алерта, 2014 С. 57.
  11. Тертишник В. М. Кримінальний процес  України: Загальна частина: підручник.  Академічне видання. К.: Алерта, 2014 С. 57.
  12. Тертишник В. М. Кримінально- процесуальне право України: Підручник.  10-те вид.,  доп. і перероб. К.: Алерта, 2023. С. 25

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативні акти[ред. | ред. код]

  • Закон України від 28 січня 2021 року № 1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України». Офіційний вісник України від 02.04.2021 р., № 25, стор. 11, стаття 1151. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1150-20/print.  
  • Закон України № 1698-VII від 14 жовтня 2014 року  «Про Національне антикорупційне бюро України». Відомості Верховної Ради. 2014. № 47. Ст. 2051 (із змінами, внесеними згідно із Законами  URL:    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18
  • Закон України № 794-VIII  від 12 листопада 2015 року  «Про Державне бюро розслідувань» // Відомості Верховної Ради. — 2016. –  № 6. — Ст.55.
  • Закон України «Про службу безпеки України». Відомості Верховної Ради України. 1992. № 27. Ст. 382; 2000. Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законами України URL: http:///www.zakon.rada.gov.ua
  • Закон України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради (ВВР). 2015. № 2-3. ст. 12. Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законами України URL: http:///www.zakon.rada.gov.ua

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 10-те вид., доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2023. 698 с.
  • Тертишник В. М. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Вид. 20-те, доповн. і перероб. К.: Алерта, 2023. 1120 с.
  • Кримінальний процес України = Criminal Procedure  of Ukraine: Академічний курс: у 3-х т. Т.1. Загальна частина /[ В. Т. Нор, Н. Р. Бобченко, М. В. Багрій та ін.]; За ред.  акад. НАПрН України, д-ра юрид. наук, проф, В. Т. Нора, д-ра юрид наук, проф Н. Р. Бобченка. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка,  2021. 912 с.
  • Капліна О. В., Шило О. Г. Кримінальний процес: підручник. Харків: Право, 2018. 584 с.
  • Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Станом на 1 вересня 2023 року / За заг. ред. Стратонова В. М.  Київ: Видавничий дім «Професіонал», 2023.  1208 с.
  • Кримінальний процес: підручник / [Л. Д. Удалова, В. В. Рожнова, Д. П. Письменний та ін.]; за заг. ред. Д. П. Письменного, Л. Д. Удалової, М. А. Погорецького, С. С. Чернявського. Київ:, «Центр учбової літератури», 2022. 780 с.
  • Кримінальний процес України: навч. посіб.; за заг. ред. О. П. Кучинської, Ю. В. Циганюк. 3-тє вид., допов. Київ: Юрінком Інтер, 2023. 652 с.
  • Кримінальний процес: підручник. За заг.ред. А. Я. Хитра, Р. М. Шехавцов, В. В. Луцик Львів: ЛьвДУВС. 2018. 1120 с.
  • Українська правнича енциклопедія / За заг. ред. В. М. Тертишника, Л. Р. Наливайко, А. Є. Фоменко, В. В. Ченцова. Київ: Алерта, 2023. 768 с.
  • Басиста І. В., Благута Р. І., Коміссарчук Ю. А. Актуальні проблеми застосування кримінального процесуального законодавства: навчальний посібник. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2022. 432 с.
  • Доказове право: підручник / В. М. Тертишник, О. І. Тертишник, А. Є. Фоменко, В. В. Ченцов; за заг. ред. д. ю.н, професора В. М. Тертишника. Київ: Алерта, 2022. 448 с.
  • Нор В., Бобечко Н. Кримінально-процесуальне право України: надбання, загрози, очікування. Law of Ukraine . 2017, Issue 5, p 112—121. 10 p.
  • Михайленко В. В. Реалізація засади верховенства права у кримінальному провадженні: монографія. Київ: Вид. «Паливода А. В.». 2019. 256 с.
  • Хабло О. Ю., Бойко О. В. Право на справедливий судовий розгляд у кримінальному судочинстві України: монографія. Київ: Кафедра, 2022. 216 с.
  • Основи кримінального процесу: навч. посіб. / О. В. Пчеліна, Т. Г. Фоміна, В. В. Романюк, Г. І. Глобенко ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, доц. Т. Г. Фоміної.  Харків: ХНУВС, 2023.  132 с.
  • Особливі порядки кримінального провадження: підручник / [О. В. Капліна, О. І. Марочкін, М. І. Демура та ін.]; за ред. О. В. Капліної; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків: Право, 2024. 366. с.
  • Завидняк В. І. Впровадження судового прецеденту у кримінальний процес України: монографія. Ірпінь: Ун-т ДФС України, 2019. 410 с.
  • Тетерятник Г. К. Кримінальне провадження в умовах надзвичайних правових режимів: теоретико-методологічні та праксеологічні основи. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2021. 500 с.
  • Манукян В. І. Страсбурзьке право. Європейський суд з прав людини. Теорія, принципи, практика. Київ: Норма права, 2023. 596 с.
  • Каланча І. Г. Електронне кримінальне судочинство: передумови виникнення, сучасний стан та перспективи розвитку.  Харків: Право, 2019. 240 с.
  • Коваль М. В., Кайдаш О. Ю., Коваль А. М. Механізм забезпечення реалізації рішень Європейського суду з прав людини: монографія. Ірпінь: Університет ДФС України, 2020.  292 с.
  • Ковальчук С. О. Вчення про речові докази у кримінальному процесі: теоретико-правові та практичні основи: монографія. Івано-Франківськ: Супрун В. П., 2017. 618 с.
  • Криворучко Д. В., Туманянц А. Р. Зловживання правом під час досудового розслідування у кримінальному провадженні. Монографія. К.: Видавництво «Юридика», 2024.  280 с.
  • Остафійчук Л. А. Судовий прецедент як міжнародно-правовий стандарт захисту прав, свобод та інтересів особи. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2023. Серія ПРАВО. Випуск 79, Т.2. С. 296—302.
  • Зразки процесуальних документів у кримінальному судочинстві / Упорядники С. С. Чернявський, С. В. Петков,  Л. Д. Удалова, В. М. Стратонов.  К: «Центр учбової літератури», 2016.  92 с
  • Кримінальний процес: підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін.;  За ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило.  Х.: Право, 2013.  824 с.
  • Тертишник В. М. Правнича допомога та захист у кримінальному процесі: Підручник / За заг. ред. д.ю.н., академіка НАН України Ю. С. Шемшученко. Київ: Алерта, 2018. 480 с.
  • Кучинська О. П. Принципи кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників: монографія. К.:Юрінком Інтер, 2013. 288 с.
  • Тетерятник Г. К. Кримінальне провадження в умовах надзвичайних правових режимів: теоретико-методологічні та праксеологічні основи. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2021. 500 с.
  • Молдован В. В. Кримінальний процес України: Лекції. Процесуальні документи.  2-ге вид., із змін. та доповн./ В. В. Молдован, А. В. Молдован, Р. С. Кацавець.  К.: Алерта, 2016.  360 с.
  • Сучасний кримінальний процес країн Європи: монографія / В. В. Луцик [и др.]; под ред. В. В. Луцика, В. І. Самаріна.  Харків: Право, 2018.  792 с.
  • Азаров Ю. І., Письменний Д. П., Хабло О. Ю. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні за рахунок держави. Юридична наука. 2014. № 5. С. 49-56.  
  • Кудрявцев О. Адвокат у кримінальному процесі. Практичні поради: посібник. Київ: Консоль, 2021. 360 с.
  • Гутник В. Міжнародний кримінальний суд: навчальний посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2023.  194 с.
  • Міжнародне співробітництво у сфері правосуддя: підручник. / Тертишник В. М. та ін.; за заг. ред. д. ю.н. проф. В. М. Тертишника та докт. наук держ. упр., професора В. В. Ченцова. Київ: Алерта, 2021. 276 с.
  • Тертишник В. М. Реалізація правових позицій та прецедентної практики Європейського суду з прав людини в розв'язанні проблем кримінально-процесуального права України.  Правова позиція.  2016.  № 1 (16).  С. 7-13.
  • Тертишник В. М. Кримінальний процес України. Загальна частина: підручник. Академічне видання.  Підручник. Київ: Алерта, 2014.  440 с.
  • Тертишник В. М. Кримінальний процес України. Особлива частина: підручник. Академічне видання.  Підручник. Київ: Алерта, 2014.  420 с.
  • Уваров В. Г. Застосування практики Європейського Суду з прав людини та норм міжнародно-правових актів в удосконаленні кримінального судочинства України: монографія  / В. Г. Уваров; за заг. ред. доктора юрид. наук В. М. Тертишника.  Дніпропетровськ.  2012.   268 с.
  • Функція судового контролю у кримінальному процесі: монографія / Л. Д. Удалова, Д. О. Савицкий, В. В. Рожнова, Т. Г. Ільєва.  К.: Центр учбової літератури, 2015.  176 с.
  • Тертишник В. М. Презумпція добропорядності та правомірності дій людини в системі засад правової держави. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького: Журнал. Серія Право. Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Університету Короля Данила, 2023. Вип. 15 (27). Т. 1. С. 155—161. DOI: 10.33098/2078-6670.2023.15.27.1.155-161.
  • Тертишник В. М. Сачко О. В. Слідчі органи України в протидії «білокомірцевій злочинності». Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції.  2023. № 2. С. 174—181. URL: http://apnl.dnu.in.ua/2_2023/28.pdf 
  • Швидка А. С. Деякі питання оскарження порушення розумних строків за новим кримінально-процесуальним законодавством України. Актуальні проблеми застосування нового кримінально-процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі: матеріали Всеукр. наук.-прак. конф. (Харків, 5 жовтня 2012 р.) / МВС України; Харк. нац. ун-т. внутр. справ; Кримінологічна асоціація України. Х.: ХНУВС, 2012.  С. 588—591.
  • Юрчишин В. М. Місце і роль прокурора у досудовому розслідуванні та їх відображення в теорії, законодавстві і практиці: монографія. Чернівці: «Родовід», 2013. 307 с.