Крістофоро Ронкаллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крістофоро Ронкаллі
італ. Cristoforo Roncalli
портрет-гравюра Крістофоро Ронкаллі за малюнком Оттавіано Леоні 1623 р.
При народженні італ. Cristoforo Roncalli
Народження 1553(1553)
Помаранче, провінція Піза, Тоскана
Смерть 1626(1626)
  Рим
Національність італієць
Країна Італія
Діяльність художник
Напрямок маньєризм
Вплив Мікеланджело, Франческо Сальвіаті, флорентійські маньєристи
Твори вівтарі, декоративні твори, фрески ораторії св. Хреста, в палаццо Колона та декількох інших в Римі
Роботи в колекції Штедель, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Національна галерея Вікторії, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Національний музей у Варшаві, Баварські державні колекції картинd, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Musea Brugged і Музей Ґетті

CMNS: Крістофоро Ронкаллі у Вікісховищі

Крістофоро Ронкаллі (італ. Cristoforo Roncalli; 1553, Помаранчо — 1626, Рим) — італійський художник доби пізнього італійського маньєризму.

Життєпис[ред. | ред. код]

  • Народився в містечку Помаранче неподалік від Пізи.
  • Художню освіту опановував у місті Флоренція.
  • 1575 року перебрався на працю у місто Сієна. Серед творів цього періоду вівтар «Мадонна з немовлям, святими Агатою та Антонієм Падуанським»
  • 1582 року він покинув Сієну і перебрався на працю у папський Рим. Першою важливою роботою в столиці папської дердави були дві фрески в ораторії Св. Хреста в церкві Сан-Марчелло-аль-Корсо. Фрески в Сан-Марчелло, як і фрески в приватних каплицях були цілком в стилістиці пізнього італійського маньєризму.
  • Наприкінці 16 століття в картинах для церков Крістофоро Ронкаллі надавав більше уваги реалістичним деталям та драматичному освітленню.
  • 1600 рік папа риський зробив роком ювілею, тому очікували хвилю паломників і нових грошей, а храми міста ремонтували і рикрашали фресками. До урочистостей у Римі Крістофоро Ронкаллі створив фреску «Хрещення імператора Константина», можливо кращу серед його творів для католицької церкви. Керівником фрескових циклів і їх програм був художник Кавалер д'Арпіно.
  • В останні роки життя Крістофоро Ронкаллі працював над фресками для приміщення нової скарбниці в Лорето.

Обрані твори (галерея)[ред. | ред. код]

Фрески палацу Колонна, Рим[ред. | ред. код]

Худ. Крістофоро Ронкаллі. Палац Колонна, Рим. Фрески на стелі апартаментів принцеси Ізабелли.

Художники-фрескісти Італії з давніх-давен працювали не тільки на створенням фресок для храмів, ними вони декорували і палаци князів і вельмож. В добу відродження коло замовників фресок для світських споруд збільшилось. Унікальний цикл фресок зі знаками зодіаку був створений у палаці Скіфанойя у місті Ферара. Легендою стануть світські фрески пензля Андреа Мантенья в місті Мантуя (Фреска в Камері дельї Спозі. 1474 р.). Школою для художників Італії на століття стануть світські фрески в палаццо Фарнезіна в Римі пензля Рафаеля Санті. Так, в 16 столітті декоративні фрески у власному будинку створив для себе Джорджо Вазарі в місті Ареццо.

Крістофоро Ронкаллі ще в роки праці в місті Сієна отримав замову на створення фресок в палаццо Бінді Сергарді (тема за твором «Метаморфзи» Овідія).

Розкішні, безсюжетні фрески на стелі апартементів принцеси Ізабелли були створені Крістофоро Ронкаллі в палаці Колонна. В них панувала симетрія і рідкісна колористична гама. Зовнішньо фрески нагадували арабський килим з його різноманітними кольоровими смугами. Але фрески роботи К. Ронкаллі з помічниками були помітним кроком уперед в опануванні орнаментальної стихії і творчої переробки гротеску як орнаментального італійського типу.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Крістофоро Ронкаллі

Джерела[ред. | ред. код]

  • Виппер Б. Р., Борьба течений в итальянском искусстве XVI века (1520—1590), М., 1956;
  • «Macerata e il suo territorio: la Pittura» di Giuseppe Vitalini Sacconi
  • Romano Cordella, «Norcia e territorio».
  • Ernst Gombrich — Dizionario della Pittura e dei Pittori — Einaudi Editore (1997)