Майзенберг Олег Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майзенберг Олег Йосипович
Основна інформація
Дата народження 29 квітня 1945(1945-04-29)[1][2] (78 років)
Місце народження Одеса, Українська РСР, СРСР[1]
Громадянство Австрія
Професії піаніст, викладач університету
Освіта Російська академія музики імені Гнесіних
Відомі учні Хатя Буніатішвілі
Інструменти фортепіано
Жанри класична музика
Заклад Віденський університет музики й виконавського мистецтва

Олег Йосипович Майзенберг (нар.. 29 квітня 1945, Одеса) — радянський та австрійський піаніст.

Біографія[ред. | ред. код]

Олег Майзенберг народився в 1945 році в Одесі, а через кілька місяців після його народження сім'я оселилася в Кишиневі.[3] Грі на фортепіано почав вчитися з п'яти років під керівництвом матері, Ади Арнольдівни Майзенберг. Навчався Олег Майзенберг у спеціальній музичній школі імені Е. Коки в Кишиневі у Євсея Соломоновича Зака. А потім — у Молдавському державному інституті мистецтв імені Гавриїла Музиченка у Людмили Веніамінівна Ваверко. У 1966—1971 роках — в Музично-педагогічному інституті імені Гнесіних у Москві у Олександра Іохелеса. У 1971—1981 роках він соліст Московської філармонії. З 1981 року мешкає у Відні.

Тесть О. В. Майзенберга — композитор Марк Григорович Фрадкін.

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

У 1985—1998 роках Олег Майзенберг був професором по класу фортепіано у Штутгартській вищій музичній школі. А з 1998 року він професор Музичного університету у Відні. Серед його учнів — Маркус Хінтерхойзер, Роланд Крюгер, Тіль Фельнер.

Визнання та нагороди[ред. | ред. код]

Лауреат Міжнародного конкурсу імені Шуберта. Почесний член товариства Віденський Концертгаус (1995), кавалер австрійського почесного Хреста першого ступеня (2005).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #131394592 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  3. Концерт на малой родине. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 червня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]