Міністерство з питань канадської спадщини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міністерство канадської спадщини
Department of Canadian Heritage/
Patrimoine canadien
Тип Структурний підрозділ виконавчої влади Канади
Галузь кіновиробництво, відео[d] і постановка виконавського мистецтваd
Спеціалізація Політика і державні програми з питань історичної та культурної спадщини, спорту і спортивних заходів, засобів масової інформації та офіційних мов тощо
Засновано 1993
Штаб-квартира Гатіно, провінція Квебек
Ключові особи Шеллі Гловер
Дочірні компанії
  • National Battlefields Commissiond, Canadian Heritage Information Networkd і Бібліотека й Архів Канади
  • canadianheritage.gc.ca
    Вид на будівлю міністерства з берега Оттави

    Міністерство з питань канадської спадщини (англ. Canadian Heritage, фр. Patrimoine canadien) — це міністерство уряду Канади, відповідальне за політику і урядові програми зі збереження, підтримки та розвитку мистецтва, культури, медіа, телекомунікацій, офіційних мов (включаючи французьку), прав жінок, спорту та мультикультуралізму. Міністерство також опікується візитами [Монархія Канади|Королеви Канади]] та членів королівської сім'ї до Канади.

    Нині посаду міністра канадської спадщини обіймає Шеллі Гловер.

    Штаб-квартира міністерства розташована у м. Гатіно, провінція Квебек, на березі річки Оттави,[1] яка відділяє Гатіно від столиці Канади Оттави.

    Коротка історія[ред. | ред. код]

    Міністерство було створене у 1993 році на базі Міністерства комунікацій, до якого раніше входило, і функції якого виконувало. Міністерству передали питання, що стосувалися аспектів впливу телекомунікацій на культуру, а технічні питання у галузі телекомунікацій були передні до Міністерства промисловості.

    Пізніше, у 1996, міністерство розширилося за рахунок Міністерства мультикультуралізму і громадянства. Раніше питання громадянства перебували під юрисдикцією держсекретаря Канади.

    У 2006 міністерство стало опікуватися питаннями прав жінок, які у 2008 повністю перейшли у юрисдикцію нового міністра, відповідального за стан жінок у Канаді.

    У кінці 2008 питання громадянств передали у новостворене Міністерство громадянства та імміграції, а у 2013 мультикультуралізмом почало опікуватися нове Міністерство мультикультуралізму.

    Обов'язки, права та функції міністерства[ред. | ред. код]

    Основні обов'язки, права та функції міністерства встановлені розділом 4 «Положення про Міністерство канадської спадщини» (англ. Department of Canadian Heritage Act)[2], у якому йдеться про таке:

    4.  (1) Повноваження, обов'язки та функції міністра поширюється на, і охоплюють всі питання, з яких парламент має юрисдикцію, не за законом будь-якого іншого відділу, ради або агентства уряду Канади, що відносяться до канадської ідентичності та цінностей, культурного розвитку та культурної спадщини.
    (2) Юрисдикція міністра поширюється на зазначені у пункті (1) питання, але не обмежується тільки ними, охоплюючи:
    (a) сприяння кращому розумінню прав людини, основних свобод і пов'язаних із ними цінностей;
    (b) мультикультуралізм;
    (c) мистецтва, у тому числі, культурні аспекти статусу митця;
    (d) культурну спадщину і культурну індустрію, у тому числі виконавське мистецтво, візуальні і аудіовізуальні мистецтва, видавництва, звукозапис, кіно-, відео та літературу;
    (e) національні визвольні змагання;
    (f) заохочення, сприяння та розвиток спорту;
    (g) забезпечення рівності статусу і використання англійської і французької мов та зміцнення і розвитку англійських та французьких мовних меншин в Канаді;
    (h) державні урочистості і канадські символи;
    (i) радіомовлення, за винятком питань з управління використанням частот і технічних аспектів мовлення;
    (j) розроблення культурної політики, включаючи розроблення політики ставлення до іноземних інвестицій та до авторського права;
    (k) збереження, експорт та імпорт культурних цінностей; а також:
    (l) національні музеї, архіви та бібліотеки.

    На додаток, розділи 42 т 44 «Акту про офіційні мови», встановлюють інші визначені обов'язки на Міністерство канадської спадщини.[3]

    Програми та фонди[ред. | ред. код]

    Міністерство опікується такими програмами та фондами:[4]

    • Центри дружби корінного населення
    • Центри вивчення мов корінним населенням
    • Ініціативний інноваційний фонд вивчення мов корінним населенням
    • Післяосвітня навчальна програма для корінного населення
    • Жіночі програми для корінного населення
    • Допоміжна програма вивчення мов із частковою зайнятістю
    • Канадський фонд презентації митців (раніше — Презентація митців)
    • Програма сприяння атлетам
    • Канадський книжковий фонд (раніше — Програма розвитку видавничої індустрії)
    • Розбудова спільнот через мистецтво і культурну спадщину
    • Канадський фонд підвищення кваліфікації митців (колишня Національна програма підготовки митців)
    • Канадський інвестиційний фонд культури (колишня Канадська програма виживання мистецтва та спадщини)
    • Фонд культурних місць Канади (колишні Культурні місця Канади)
    • Канадський фонд інтерактивних мистецтв
    • Канадський медіа-фонд
    • Канадський музичний фонд
    • Канадський фонд періодичних видань (раніше — Програма сприяння видавничій діяльності/Фонд журналів Канади)
    • Канадська програма компенсації витрат пересувних виставок
    • Канадські/територіальні угоди співпраці з підтримки мов корінного населення
    • Канадський інститут збереження інтернатури
    • Кредитування канадських фільмів та відеопродукції
    • Канадські навчальні програми
    • Фундація «Святкуй, Канадо!»
    • Культурні столиці Канади
    • Культурні зв'язки для молоді корінного населення
    • Фонд розвитку культури
    • Програма розвитку офіційно-мовних спільнот
    • Програма підвищення стипендій на вивчення французької
    • Покращення програм офіційних мов
    • Канадська програма обміну
    • Літня програма «друга мова»
    • Програма надання гостинності
    • «Катімавік»
    • Мови на роботі
    • Програми надання особливих культурних грантів
    • Програма допомоги музеям
    • Національний день корінного населення
    • Проекти радіомовлення і його поширення для північних корінних народів
    • Допоміжна програма вивчення мов із повною зайнятістю
    • Програма підтримки спорту
    • Фінансування програм статусу жінок
    • Інвестиційна програма «віртуальні музеї Канади»
    • Робота для канадської молоді
    • Молодіжні програми

    Список міністрів[ред. | ред. код]

    Ім'я (Портфоліо) Терміни перебування на посаді Політична партія
    Шейла Коппс
    (англ. Sheila Copps)
    (Канадська спадщина)
    12 липня 1996 11 грудня 2003 Ліберальна партія Канади
    Елен Шерера
    (англ. Hélène Scherrer)
    (Канадська спадщина)
    12 грудня 2003 19 липня 2004 Ліберальна партія Канади
    Лайза Фрулла
    (англ. Liza Frulla)
    (Канадська спадщина)
    20 липня 2004 5 лютого 2006 Ліберальна партія Канади
    Бев Ода
    (англ. Bev Oda)
    (Канадська спадщина та статус жінок)
    6 лютого 2006 14 серпня 2007 Консервативна партія Канади
    Жозі Вернер
    (англ. Josée Verner)
    (Канадська спадщина та статус жінок)
    14 серпня 2007 29 жовтня 2008 Консервативна партія Канади
    Джеймс Мур
    (англ. James Moore)
    (Канадська спадщина та офіційні мови)
    30 жовтня 2008 15 липня 2013 Консервативна партія Канади
    Шеллі Гловер
    (англ. Shelly Glover)
    (Канадська спадщина та офіційні мови)
    15 липня 2013 на посаді Консервативна партія Канади

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. «Contact Us [Архівовано 4 травня 2011 у Wayback Machine.].» Canadian Heritage. «Address: Canadian Heritage 15 Eddy Street Gatineau, Quebec K1A 0M5.» Address in French [Архівовано 15 травня 2011 у Wayback Machine.]: «Adresse: Patrimoine canadien 15, rue Eddy Gatineau, Québec K1A 0M5»
    2. Department of Canadian Heritage Act, S.C. 1995, c. 11. Архів оригіналу за 30 листопада 2009. Процитовано 7 вересня 2015. 
    3. Official Languages Act, R.S.C. 1985, c. 31 (4th Supp.). Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 7 вересня 2015. 
    4. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.