Національна партія (ПАР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національна партія
NP

Nasionale Party
Країна ПАР ПАР
Голова партії Герцог Джеймс Баррі (1914–1934)
Даніель Франсуа Малан (1934–1953)
Йоганнес Стрейдом (1953–1958)
Гендрік Вервурд (1958–1966)
Балтазар Форстер (1966–1978)
Пітер Віллем Бота (1978–1989)
Фредерік Віллем де Клерк (1989–1997)
Дата заснування 1 липня 1914
Дата розпуску розпуск і реорганізація в ННП в 1997
Штаб-квартира Кейптаун
Ідеологія 1) 1914-1948:
Африканерський націоналізм
Республіканізм
Консерватизм
2) 1948-1990:
Націонал-консерватизм
Соціал-консерватизм
Африканерський націоналізм
Антикомунізм[1]
Апартеїд
3) 1990-1997:
Консерватизм
Християнська демократія
Південно Африканський Націоналізм
Анти-Апартеїд
Реформізм

Національна партія (НП, афр. Nasionale Party) — політична партія, що правила в ПАС-ПАР з 4 червня 1948 року до 9 травня 1994 року. Її членів іноді називали націоналістами або натами (nats). Її багаторічна програма ґрунтувалася на соціально-політичному лейтмотиві "окремого розвитку" південноафриканської держави за расовою ознакою, що став відомим у світі як апартеїд, а також на створенні республіки, відокремленої від Співдружності націй, та ідеологічно обґрунтованому просуванні культури африканерів.

В 1997 році реорганізована в Нову національну партію, остаточно припинила свою діяльність в 2005 році.

Історія формування та політика з 1914 до 1948.[ред. | ред. код]

Офіційно вважається що Національна Партія була сформована в 1914 року після того коли африканерська націоналістична фракція Південно-Африканської Партії (South African Party)[2], виїшла з партії під проводом того те що Джеймс Баррі Герцог був вигнаний с партії не чесно і за того те що він представляв інтереси Африканерського Народу тогодішнього Південно-Африканський Союз, і ставав проти Англофікації Бурів і за того те що Бури були Нідерландо-Мовним народом Південно-Африки, та були Народом який Воював проти Британської Армії та воювали за Незалежні Бурські республіки від Капської колонії та самої Британської імперії.

І в 1 липня 1914 року після того коли Африканерска націоналістична фракція відділилася від Південно-Африканської Партії, була Сформована Національна Партія, яка адвокотувала та представляла Африканерський інтерес та протистояла Англіфікації.

Із за такої адвокатури яка представляла Національна Партія, партія смогла перемогти в 1924 виборах де Африканерський Електорат Південно-Африканської Партії перейшов на сторону Національної Партії та проголосував за Національну Партію, і тоді будучи головною партією, Національна Партія смогла зробити компроміс між Британсько-Мовними та Нідерландо-Мовними Народами Південно-Африканського Союзу, де кожен був дозволений мати свії стиль мовлення та освіти, окрім чорно-шкірих які мали декілька свобод але всеодно були за-мінізованими.

Під час роботи в оппозиції, були декілька змов на Національну Партію за те що вони підтримували Німеччинну під час Першої світової війни, та не хотіли Південно-Африканський Союз втручатися Війну та не воювати на стороні Британської імперії, але все таки-ж Національна Партія під лідерством Джеймса Баррі Герцога відбивала ці змови і все-ж таки смогла перемогти на Виборах 1924 року.

Партія потм в 1934 році Південно-Африканська Партія була розпущена, Яном Смутсом який був останім лідером цієї партії, і за пропунував Герцогу об'єднатися та сформувати Об'єднану Партію, де після цього Джеймс Баррі Герцог прийняв запропонування і об'єднав частину Національної Партії з новоствореною Об'єднанної Партією.

Після об'єднання Герцога та Яна Смутса, інша группа Партійників Національної Партії осуджували вибір Герцога на те щоб би об'єднати Дві політичні сили в одне, під проводом помічника і того-часного партійника Даніель Франсуа Малан, який потім стане Прем'єром Південно-Африканського Союза в 1948 році.

Після таких події, Національна Партія була роздроблена на дві фракції, Перша та яка була під очолюванням Герцога які були партійниками Об'єднаної Партії, та інша яка була під очолюванням Даніеля Франсуа Малана які потім сформував Очищену Національну Партію яка представляла Радикальний Африканерський націоналізм, та за те щоб би Національна Партія була сепарована від Англо-мовних Партії Південно-Африканського Союзу.

Все таки-ж в 1939 році, Ян Смутс переміг в Виборах 1939 року, де після цього частина Партійників Об'єднанної Партії в основному колишні Партійники Національної Партії, відділилася від Партії, та почали переговори з Даніельом Франсуа Маланом де по результату вони змогли Реформувати Національну Партію в, Реюніфіковану Національну Партію під лідерством Малана, де потім вони змогли знову отримати популярність від Африканерського Електорату в 1948 році, і офіційно покласти кінець правління Яна Смутса, якого Реюніфікована Національна Партія вважала Англофікатора і хотів Англіфікувати Африканерське Населення.

Реюніфікована Національна Партія згодом реформувалася в постійну Національну Партію, і повністью одержала перемогу в виборах 1948 року, кладачи кінець роздробленості Національної Партії.

Політика і Історія з 1948 до 1990 років[ред. | ред. код]

Роки очолювання Малана[ред. | ред. код]

В 1948 році після Виборів, Національна Партія здобула перемогу, та перше що вони почали робити це імплементувати перші закони Апартеїд під час правління Даніеля Франсуа Малана, але навіть із за того те що Національна Партія адвокотувала за Республіканізм, Влада під час Даніеля Франсуа Малана вирішила те що ще Південна-Африка ще не була готова до того щоб би стати Республікою, але всеодно принципи та пропагування ідеї Республіканізму продовжувалися до 1961 року коли Гендрік Вервурд заняв місце Прем'єр Міністра Південної Африки.

Та під час правління Даніеля Франсуа Малана Південно-Африканський Союз практично починав розвиватися в Економічному Плану, та розвивати Промисловість в Капської провінції по більше частині в Кейптауні, ще під час його Правління Південно-Африканська комуністична партія була частично заборонена із за того те що вони активно підтримували Анти-Апартеїд, та Комунізм в Південнії Африці, і багато активістів Комуністичної Партії були заарештовані за Вандалізм та за інші порушення законів.

Все таки ж Малан покинув своє Місце Прем'єра в 1954 коли він підписав свою відставку.

Роки очолювання Стрейдома[ред. | ред. код]

В 1954 році коли почалися нові вибори, Даніель Франсуа Малан підписав свою відставку в перевиборах, і віддав повноту Кандидату Йоганнесу Стрейдому який був помічником Малана де все таки в результаті переміг Стрейдом, і почав своє очолювання в Південному-Африканському Союзі як Прем'єр Міністр.

Він продовжив роботу Малана і ще більше почав по-силювати Апартеїд та в цей самий час почав збільшення коштів на Союзні Сили Оборони Підвенної Африки, та і ще встановив нову економічну систему як "Baasskap" яка існувал в роки його Правління до смерть самого Стрейдома в 1958 році.

Роки очолювання Вервурда[ред. | ред. код]

Після того коли помер Стрейдом на Виборах в 1958 році переміг його помічник по справам Національної Партії та Міністр Поліції Гендрік Вервурд, який зайнявся і ще більщою конструкції Апартеїду, та в 1961 році аннонсував прикрашення Південно-Африканського Союзу та об'явлення Республіки, де потім почалися викладання санкції на Південну-Африку, за політику Апартеїду.

Вервурд сам підкреслював свою адвокатуру за Апартеїд тому-що він сприймав систему як шлях Економічного розвитку, та "спасіння Південної-Африки" від колапсу.

Під час правління Вервурда, були підписанні декілька стратегії які допомогли ухилятися від Санкції і легко виходити на шляхи вільної торгівлі, та ще під час правління Вервурда Південна-Африка змогла навести добрі стосунки з Ізраїлем та почати військову кооперацію[3].

Його прозвали як "Архітект Апартеїду" із за того те що його сприймали як тей хто побудував саму систему Апартеїд але він під креслював це як того що це сможе допомогти Піденній Африці і те що дуже багато стоворюэться непорозуміння зі сторони Всесвітньої Спільноти[4][5].

Але його Правління закінчилося тим що він помер в 1966 із за різанини в Капської провінції в Парламенті Піденної-Африки де він був зарізаний.

Роки очолювання Форстера[ред. | ред. код]

Після смерті Вервурда Партія була тимчасово під контролем Форстера для урегулювання ситуації яка була дуже неврівноваженою після смерті Вервурда, але коли Криза була практично зупинена, Балтазар Форстер повністью зміг взяти контроль над Владою та Південною Африкою, де він продовжив Економічні Реформи та Збільшив Витрати на Сили Оборони які були потрібні на цей час, та урегулював частково відносини з Сполученими Штатами Америки для стабілізації Торгових Відносин та інших допоміжних факторів.

Форстер сам давав і Інтервь'ю Американському Журналісту-консерватору Вільяму Баклі, де він розповів те що проблема Апартеїду до сіх пір існує, і потрібно завершити всі конфронтації між Південної Африкою та ООН, і був Потенційним Ворогом Комунізму і був готовий з ним боротися на всіх фронтах політичного глобусу.[6]

Під час його правління Форстер реорганізував Національну Партію на більш контр-коммунізм, та на те що потрібно воювати за Вільний Світ на своєму зібранню Національної Партії в Пітермаріцбурзі[7].

Форстер під час свого правління і ще почав допомагати іншим Державам Африки та Організнаціям які були Антикомуністичні наміри, підвиш Військову Допомогу ще Родезії та зробив наказ на Підвишення Коштів на Сили Оборони та Бомбардування позиції МПЛА тодішної коммуністчної залозі в Громадянськії війнї в Анголі.

Під час його правління Підвенна Африка смогла отримати багато Політичних Бонусів після практичного розгромлення комуністів в Прикордонії війні, але все Південна Африка не змогла перемогти Коммунітсів тому-що вони завжди мали ресурси для переорганізації так як від Радянського Союзу так і від Комуністів в Анголі.

Форстер не просидів частину свого терміну так як він в 1978 році подав у відставку да передав владу новому Прем'єру Пітеру Віллему Бота який був готовий до нової реформації Держави та Суспільної Системи.

Роки очолювання Боти[ред. | ред. код]

Пітер Віллем Бота був обраний після Виборів у 1978 як виконуючи обов'язки а в 1979 році як повно-правний Прем'єр Міністр, він почав реформацію форми Апартеїд і зробив окремі представництва Кольорових та Індійців до сіх пір оставляючи Чорно-шкірих без ніякого представництва в державі, та аннонсував Військового Стану в Південно-Західнії Африці де Сили Оборони Південної Африки почали бойові дії з Захованими Комуністичними Территоріями в Регіоні, і закінчилися Прикордонна Війна тим що Війська вийшли з территорій.

Він реформував так же само і Економічну Систему, і почав Домовляності з ООН для припинення масових Санкціх із за Апартеїду які закінчилися тим що Фредерік Віллем де Клерк взяв повноту Влади і почав нову реформу.

Доказові причини останіх років Апартеїду та Національної Партії[ред. | ред. код]

Уряд НП стикався з усе більшим тиском з боку світу через політику апартеїду та окупацію Південно-Західної Африки, що суперечило міжнародному праву. Опозиційні групи, такі як АНК, спочатку чинили опір ненасильницькими діями, а з 1961 року - учиняли напади[8]. Уряд НП відреагував репресіями. Кілька відділів Південноафриканської поліції (ПАП) були призначені для боротьби з повстанцями, іноді використовуючи таємні методи, як, наприклад, відділ "Влакплаас", який був відповідальний за вбивства багатьох членів опозиції. У складі армії, Сил оборони Південної Африки (СОПА), також існували такі підрозділи, як Бюро цивільної співпраці, які використовували таємні засоби для розправи з опозиціонерами, в тому числі й за кордоном. Менші сусідні держави, такі як Свазіленд і Лесото, були економічно залежні від ПАР. Для забезпечення своїх інтересів ПАР проводила численні рейди спецпідрозділів у сусідніх країнах. Уряд НП здебільшого таємно боровся проти рухів за незалежність в Анголі, Мозамбіку та Зімбабве[8]. Президент Бота розробив концепцію тотальної стратегії, яка була задумана як відповідь на "тотальну загрозу" зокола і, серед іншого, пов'язувала і розширювала повноваження армії та поліції. Однак після падіння очолюванна Боти, Фредерік Віллем де Клерк останнії Очільник Південної Африки під час Останніх Років Апартеїду закінчив саму систему Фізично та Внутрішньо-Політично, і почалася нова Епоха для Національної Партії.

Пост-апартеїд[ред. | ред. код]

Після падінна системи Апартеїду в ПАР, Національна партія реформувалася під час правління Вілляма Де Клерка партія стала більш за концетрованой на Християнську демократію та адвокатуру за справедливість між Африканериським та Чорно-шкірим населленям ПАР, так як компроміс між АНК та Національної Партії було сформовано, Національна Партія смогла проіснувати і ще 4 роки у владі та в 1997 реорганізовувається в ННП.

Логотип Національної Партії в Пост-Апартеїді.

Під час правління Національної Партії та Африканськиого національного конгрес ПАР смогла покінчити с Апартеїду назавжди але все одно Частини Підвенної Африки до сіх пір були Сегреговані і багато регіонів де були Бантустани до сіх пір були не започатковані с простими людськими умовами[9][10].

Національна Партія в 1997 реорганізувалася в Нову Національу Партію вже без Віллема Де Клерка який був Головною Особою в Національної Партії, і після Реорганізації Національна Партія все одно не зможе взяти достатньо голосів в виборах 1999 року.

Див. також[ред. | ред. код]

  1. На Брифінгу Національної Партії , Йоганес Ворстер критикував Комунізм та звинувачив Радянську Владу за Інтервенцію в Африку
  2. South African Party. Wikipedia (англ.). 10 серпня 2023. Процитовано 23 листопада 2023. 
  3. Israel–South Africa relations. Wikipedia (англ.). 23 листопада 2023. Процитовано 23 листопада 2023. 
  4. Hendrik Verwoerd talking about apartheid (uk-UA). Процитовано 23 листопада 2023. 
  5. Hendrik Verwoerd Defines Apartheid (uk-UA). Процитовано 23 листопада 2023. 
  6. Firing Line with William F. Buckley Jr.: The Question of South Africa (uk-UA). Процитовано 23 листопада 2023. 
  7. SYND 24 11 77 VORSTER SPEAKING AT NATIONAL PARTY RALLY AT PIETERMARITZBURG (uk-UA). Процитовано 23 листопада 2023. 
  8. а б National Party (NP) | South African History Online. www.sahistory.org.za. Процитовано 18 березня 2023. 
  9. Після того коли закінчився Апартеїд, в Південнії Африці до сіх пір залишилися сегрегація. (English). 
  10. Why South Africa is still so segregated (uk-UA). Процитовано 23 листопада 2023.