Орфей і Еврідіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Опера «Орфей і Еврідіка»
італ. Orfeo ed Euridice
фр. Orphée et Eurydice[1]
Афіша опери «Орфей і Еврідіка» Одеського національного театру опери та балету
Композитор Крістоф Віллібальд Глюк[1]
Автор лібрето Раньєрі де Кальцабіджі[1]
Мова лібрето італійська
Джерело сюжету Георгіки
Жанр опера[1]
Кількість дій 3 Дія (театр)
Рік створення 1762
Перша постановка 5 жовтня 1762[1]
Місце першої постановки Old Burgtheaterd[1] і Бурґтеатр[d]
Інформація у Вікіданих

CMNS: Орфей і Еврідіка у Вікісховищі
S:  Орфей і Еврідіка у  Вікіджерелах
К. В. Глюк

«Орфе́й і Евріді́ка» (італ. Orfeo ed Euridice) — опера на 3 дії німецького композитора Крістофа Віллібальда Глюка, написана на лібрето Раньєрі де Кальцабіджі. Сюжет опери спирається на міф про Орфея та Еврідіку. Прем'єра відбулася в 1762 році у Відні, а 1774 року був опублікований переглянутий варіант французькою мовою (лібретист — П'єр-Луї Молін).

Дійові особи[ред. | ред. код]

Роль Голос Прем'єра італійської версії
5 жовтня 1762
Прем'єра французької версії
2 серпня 1774
Орфей Альт
тенор
або сопрано
Ґаетано Ґуадані Жозеф Леґро
Амур Сопрано Маріанна Б'янкі Софі Арну
Еврідіка Сопрано Люсія Клаверо Розалі Левассер

Пастухи, пастушки, німфи, фурії, демони

Лібрето[ред. | ред. код]

Орфей і Еврідіка (1864, автор: Фредерік Лейтон)

Дія I[ред. | ред. код]

Орфей оплакує смерть своєї дружини в оливковому гаю на її могилі, куди приходять також німфи й пастухи, щоб віддати їй належне. Зворушений Зевс дає співакові через Амура дозвіл, щоб він вирушив у пекло, і приніс його дружину назад у світ живих. На зворотному шляху Орфею, до виходу з підземелля, однак, не буде дозволено дивитися на Еврідіку.

Дія II[ред. | ред. код]

Орфей стає біля воріт пекла, і його музика заспокоює гнів фурій. Кохану жінку Орфей зустрічає на Єлисейських полях.

Дія III[ред. | ред. код]

Повертаючись до землі, Орфей дотримується умови Зевса, однак його непокоїть Еврідіка, яка не тільки сумнівається в любові чоловіка, але починає слабшати. Орфей обертається і в цей момент втрачає її знову. Коли у відчаї Орфей пробує покінчити з собою, його зупиняє Амур, і, на відміну від міфу, але відповідно до тенденцій часів Глюка, повертає до життя дружину Орфея.

Про оперу[ред. | ред. код]

Опера Ґлюка характеризується диференціацією речитативів, відмовою від арій da capo і підвищенням ролі оркестру. Характер музики тут безпосередньо залежить від змісту, в той час як хор та балет інтегровані в план дій. Міф про Орфея був представлений в опері багаторазово, зокрема до цього сюжету звертався Клаудіо Монтеверді, але опера Глюка залишилась найвідомішою. Музику з опери цитував у своїй опереті «Орфей у Пеклі» композитор Жак Оффенбах.

Український переклад[ред. | ред. код]

Лібрето опери «Орфей і Еврідіка» Х. Глюка в українському перекладі Євгена Дроб'язка

Українською мовою лібрето опери переклав Євген Дроб'язко у 1956 році.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Józef Kański «Przewodnik operowy», Polskie Wydawnictwo Muzyczne S. A., Kraków 2008; ISBN 978-83-224-0721-9

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Archivio Storico Ricordi — 1808.