Отто Рехагель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Отто Рехагель
Отто Рехагель
Отто Рехагель
Особисті дані
Народження 9 серпня 1938(1938-08-09) (85 років)
  Ессен,
Північний Рейн — Вестфалія,
Німеччина
Зріст 177 см
Вага 73 кг
Прізвисько «Король Отто»[1]
Громадянство  Німеччина
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1957—1960 Німеччина «ТуС Елен Алтенессен» ()
1960—1963 Німеччина «Рот-Вайсс» Е 90 (3)
1963—1965 Німеччина «Герта» Б 78 (9)
1965—1972 Німеччина «Кайзерслаутерн» 148 (17)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1972—1973 Німеччина «Саарбрюкен»
1974—1975 Німеччина «Кікерс»
1976 Німеччина «Вердер»
1976—1978 Німеччина «Боруссія» Д
1978—1979 Німеччина «Армінія»
1979—1980 Німеччина «Фортуна» Д
1981—1995 Німеччина «Вердер»
1995—1996 Німеччина «Баварія» М
1996—2000 Німеччина «Кайзерслаутерн»
2001—2010 Греція Греція
2012 Німеччина «Герта»
Звання, нагороди
Нагороди
офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Орден «За заслуги перед землею Північний Рейн-Вестфалія»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 26 серпня 2013.

О́тто Реха́гель (нім. Otto Rehhagel; нар. 9 серпня 1938, Ессен) — німецький футболіст та тренер. З 2001 по 2010 — головний тренер збірної Греції з футболу, під наставництвом якого греки здобули перемогу на Чемпіонаті Європи 2004.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

Впродовж ігрової кар'єри виступав за німецькі клуби в амплуа захисника. В Бундеслізі в матчах за «Герту» і «Кайзерслаутерн» за 8 років зіграв у 201 матчі, забивши 21 гол. Грав стабільно, але особливо не виділявся грою, тому жодного матчу за національну збірну Німеччини не зіграв.

1972 року у віці 35 років став тренером «Кікерс» з міста Оффенбах. Початок тренерської діяльності не був успішним: після розгрому «Кікерс» дортмундською «Боруссією» з рахунком 0:12 отримав прізвисьо «Отто Торхагель», що означало «Отто Град Голів». Перший Кубок Німеччини здобув на чолі «Фортуни» із Дюссельдорфу 1980 року. З 1981 року тренував «Вердер», впровдож кількох років двічі посівши першу сходинку в Бундеслізі, двічі виборовши Кубок Німеччини, в сезоні 1991/1992 — Кубок Кубків УЄФА. Під наставництвом Отто Рехагеля зірками стали Руді Феллер, Карл-Гайнц Рідле і Маріо Баслер.

1995 року Франц Бекенбауер запросив очолити «Баварію», проте вже через рік Рехагель залишив клуб і почав тренувати «Кайзерслаутерн», який на той час грав у другій лізі. Вже за рік вивів «Кайзерслаутерн» у вищу лігу та став чемпіоном, потіснивши мюнхенську «Баварію».

2001 року Отто Рехагель очолив національну футбольну збірну Греції. 2004 року греки стали чемпіонами Європи, втім не пройшли кваліфікацію на Чемпіонат Світу 2006. Кваліфікаційний турнір напередодні Чемпіонату світу з футболу 2010 року проведений вдало, а 17 червня 2010 року греки здобули свою першу перемогу на Чемпіонаті світу в історії збірної в матчі зі збірною Нігерії[2]. Проте у матчі проти Аргентини греки поступились з рахунком 0:2. Відтак команда припинила участь у першості[3]. Наступного дня 23 червня Отто Рехагель оголосив про рішення залишити збірну Греції[4].

Тренерські досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Отто Рехагель дає поради гравцям збірної Греції перед заміною

Особисті[ред. | ред. код]

  • Найкращий тренер в історії футболу — 36 місце (World Soccer): 2013[5][6]
  • Найкращий тренер в історії футболу — 46 місце (France Football): 2019[7]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «… ведь именно «король Отто» розставляет свои козыри на шахматной доске в противостоянии с любым соперником и делает это превосходно»
  2. Премьер поздравил сборную Греции по футболу с первой победой на ЧМ[недоступне посилання з червня 2019]
  3. Αντίο της Εθνικής στο Μουντιάλ με ήττα 2-0 από την Αργεντινή, αλλά ψηλά το κεφάλι — in.gr
  4. Rehhagel quits Greece — Reports
  5. World Soccer The Greatest manager of all time
  6. The Greatest: — how the panel voted
  7. The 50 best coaches in history, according to 'France Football'. BeSoccer (en-EN) . 29 березня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]