Польовий Валерій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Польовий Валерій Петрович
Валерій Польовий (Ворзель, початок 1980-х)
Валерій Польовий (Ворзель, початок 1980-х)
Валерій Польовий (Ворзель, початок 1980-х)
Основна інформація
Дата народження 3 червня 1927(1927-06-03)
Місце народження Одеса, Українська СРР, СРСР
Дата смерті 2 травня 1986(1986-05-02) (58 років)
Місце смерті Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР
Професії композитор
Освіта Національна музична академія України імені П. І. Чайковського

Валерій Петрович Польовий (Могила) (*3 червня 1927, Одеса — †2 травня 1986, Київ) — український композитор, учень Бориса Лятошинського, член Спілки композиторів СРСР, лауреат Всесоюзного конкурсу композиторів (1958).

Біографія[ред. | ред. код]

Батько — Петро Іванович Могила, артист Державного Українського народного хору ім. Г. Верьовки (псевдонім «Петро Польовий»). Мати — Марія Петрівна Могила (Федорова, Казакова), артистка ТРАМу (Петроград), режисер.
Брат — Геннадий Петрович Польовий (Могила), український художник-графік. Дочка — Вікторія Валеріївна Польова, український композитор, лауреат премії ім. Бориса Лятошинського.

  • 1950 — закінчив з відзнакою Київську державну консерваторію по класу композиції Б. М. Лятошинського.
  • 1950 — разом із братом був заарештований за звинуваченням у створенні молодіжної антирадянської організації, так званій «Народно-визвольній Партії» (НВП), «…що ставила своїм завданням підготовку збройного повстання з метою повалення політичного устрою у Радянському Союзі».
  • 19501954 — відбував термін ув'язнення на мідних копальнях Джезказгану (Карагандинська область Казахської РСР).
  • 1954 — реабілітований.
  • 19551956 — викладав у музичних школах Києва.
  • 19561961 — музичний редактор Видавництва образотворчого мистецтва і музичної літератури.
  • 19621963 — редактор республіканського відділення видавництва «Радянський композитор».
  • 19631965 — музичний редактор видавництва «Мистецтво».
  • 1966 — старший методист Центрального Будинку народної творчості УРСР.
  • 19731976 — консультант Спілки композиторів УРСР.
  • 19761986 — консультант Київської організації Спілки композиторів УРСР.

Твори[ред. | ред. код]

Для хору та оркестру[ред. | ред. код]

Для симфонічного оркестру[ред. | ред. код]

  • 1986 Концерт для 2-х скрипок і симфонічного оркестру
  • 1976 Дві п'єси: «Літні тони», «Мазурка»
  • 1970 «Увертюра»
  • 1970 Українська сюїта № 1
  • 1967 «Жовтневе вітання»
  • 1962 «Сатиричне скерцо»
  • 1961 Два вальси
  • 1960 Симфонічна поема «Пісня»
  • 1952 «Український танець»
  • 1950 «Поема»

Для оркестру українських народних інструментів[ред. | ред. код]

  • 1972 Концерт для цимбалів та оркестру українських народних інструментів
  • 1972 «Гопак»
  • 1970 Українська сюїта № 2 («Коломийки»)
  • 1969 Поема «Чуєш, брате мій»
  • 1968 «Співаночки»
  • 1963 «Козачок»
  • 1963 Картина «Зачаровані далі»
  • 1962 Скерцо «Космонавти»

Камерно-інструментальні твори[ред. | ред. код]

  • 1973 Струнний квартет № 2
  • 1966 «Поема» для фортепіано та кольор-органу
  • 1949 Струнний квартет № 1

Для фортепиано[ред. | ред. код]

  • 1948 Соната
  • 1948 Дві поеми
  • П'єси для дітей

Для голосу та фортепіано[ред. | ред. код]

Для народних інструментів[ред. | ред. код]

  • 1971 «Елегія» для шестиструнної гітари
  • 1971 Концертна фантазія для балалайки і фортепіано
  • 1967 Сюїта для балалайки і фортепіано
  • 1967 Чотири п'єси для балалайки і фортепіано
  • 1966 Дві концертні п'єси для домри і фортепіано
  • 1966 Сюїта для дуету бандур
  • 1965 «Веселі етюди» для бандури
  • 1964 Соната для домри і фортепіано
  • 1964 «Альбом бандуриста»
  • 1958 «Етюд» для баяна
  • Працюючи у музичних школах Києва з 1955 по 1956 роки, композитор цікавиться педагогічними проблемами. В цей час дедалі ширше розгалужувалась мережа дитячих музичних шкіл, тому і стояло питання про педагогічний репертуар, зокрема такий, який би налічував твори радянських композиторів. Така тенденція спонукала композитора до написання циклу із десяти маленьких, дитячих п`єс для цимбалів: "А ну, дожени! А от і дожену!", "Новина, Вже чув?", "Джерельце", "А от і не так!", "Лебідь у щоденнику", "Жайворонки", "Що ж воно таке?", "На дельтаплані", "Перемога: 2–0", "Коли скінчиться дощ?" Більшість цих п’єс увійшли до збірок Дмитра Попічука: «Цимбали. 1–3 класи», «Цимбали. 4–5 класи», «Цимбали. І випуск» та вдало доповнюють педагогічний репертуар цимбалістів.

Обробки[ред. | ред. код]

  • 1968 Дума «Плач невільників»
  • хори, пісні, перекладення для капели бандуристів (видавництво «Музика»)

Література[ред. | ред. код]

Кузик В. В. «Митець і система», журнал «Музика» № 5, 2007
Польова В. В. «Листи Б. Лятошинського до В. Польового», журнал «Музика» № 1, 1996
Польовий В. П. «Сповідь» (скор.), журнал «Райдуга» №№ 10-12, 1995
Польовий В. П. «Сповідь» (скор.), журнал «Кур'єр Кривбасу» №№ 3-12, 1997
Польовий В. П. «Шляхи кольоро-музичного синтезу», журнал «Мистецтво» № 4, 1968
Полевой В. П. Книга про світломузику (рукопис)
Листування з Б. М. Лятошинським (листи передані Будинку-музею Б. М. Лятошинського) Попічук Д.Цимбали. 1-3 класи.-К.:Муз. Україна, 1984.-74с. Попічук Д. Цимбали. 4-5 класи. – К.: Муз. Україна, 1985. – 88 с. Попічук Д. Цимбали. – І випуск. – К.: Муз. Україна, 1987. – 64 с. Попічук Д. Цимбали. – ІІ випуск. – К.: Муз. Україна, 1991. – 72 с.

Посилання[ред. | ред. код]