Пантелеймон Куліш (*7 серпня 1819, містечко Вороніж, нині Шосткинського району Сумської області — †14 лютого 1897, хутір Мотронівка, Борзнянського району Чернігівської області) — український письменник, поет, драматург, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, видавець. Автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада». Писав українською та російською.
 Сучасна українська література (часто сучукрліт або укрсучліт) — українська література останніх десятиліть, створена сучасними українськими письменниками. Термін «Сучасна українська література» багатозначний, проте коли точно не зазначено, від якого моменту літературу називають сучасною, часто мають на увазі сукупність творів, написаних від часу здобуття Україною незалежності в 1991 році. Таке розмежування зумовлене відмиранням після 1991 року загальнообов'язкового для СРСР стилю соціалістичного реалізму та скасуванням радянської цензури. В результаті більшої свободи, відкритості українського суспільства до чужоземних впливів та значно ширших контактів з літературами інших країн сучасна українська література здебільшого відрізняється від радянської зверненням до досі заборонених тем (Голодомор, сексуальність, наркотики, девіантна поведінка і т. д.), використанням нових стилістичних прийомів (прийоми постмодернізму, неоавангарду, нецензурна лексика, використання суржика), різноманітністю та змішанням жанрів, але й своєрідною епатажністю, а також осмисленням соціальних проблем та історичної пам'яті.
Поезія:
Млеко, І. Величковський (кінець XVII ст.) • Енеїда, І. Котляревський (1798) • Кобзар, Т. Шевченко (1840) • Зів'яле листя, І. Франко (1896) • Сонячні кларнети, П. Тичина (1918) • П'єро мертвопетлює, М. Семенко (1919) • Камена, М. Зеров (1924) • Галілей, Є. Плужник (1926) • Сліпці, М. Бажан (1930) • Привітання життя, Б.-І. Антонич (1931) • Поезії, В. Свідзінський (1940) • Говорити, мовчати та говорити знов, Г. Чубай (1990) • Діти трепети, В. Герасим'юк (1991)
Проза:
Чорна рада, П. Куліш (1846) • Хмари, І. Нечуй-Левицький (1874) • Хіба ревуть воли, як ясла повні?, П. Мирний (1875) • Царівна, О. Кобилянська (1895) • Камінний Хрест, В. Стефаник (1899) • Тіні забутих предків, М. Коцюбинський (1911) • Блискавиці, М. Яцків (1913) • Я (романтика), М. Хвильовий (1924) • Місто, В. Підмогильний (1927) • Подорож ученого доктора Леонардо, М. Йогансен (1928) • Доктор Серафікус, В. Домонтович (1929) • Зачарована Десна, О. Довженко (1955) • Собор, О. Гончар (1967) • Роман про добру людину, Е. Андієвська (1973) • Три листки за вікном, В. Шевчук (1986) • Рекреації, Ю. Андрухович (1990) • Польові дослідження з українського сексу, О. Забужко (1996) • НепрОсті, Т. Прохасько (2002)
Драматургія:
Блакитна троянда, Л. Українка (1896) • Чорна Пантера і Білий Медвідь, В. Винниченко (1911) • Мина Мазайло, М. Куліш (1928) • Близнята ще зустрінуться, І. Костецький (1947) • Друже Лі Бо, брате Ду Фу, О. Лишега (1992)
Категорії
|
Меморіальна дошка у Харкові колишнім мешканцям будинку «Слово», українським письменникам та поетам.
|
Життя справді складне, і єдиний у нього підручник – досвід.
|
|
Григір Тютюнник
- Дружини двох українських письменників-авангардистів, німкеня та американка, перекладали твори з української літератури.
- Прозаїк, науковець та розвідник Віктор Петров допоміг запобігти винищенню всього караїмського народу.
- Український письменник Майк Йогансен виграв партію в більярд у російського поета Володимира Маяковського, за що той, програвши, мусив залізти під стіл і декламувати вірш Пушкіна.
- Першим поетом-футуристом в українській літературі став російський поет Василіск Гнєдов.
- Видання українською антиутопії Колгосп тварин було профінансоване автором і стало першим перекладом цього твору іншою мовою.
- Після самогубства одного українського поета-романтика розтин його тіла проводив інший український поет.
- Шампань розташована на шляху між місцем народження Тараса Шевченка та місцем, де він провів своє дитинство.
- Класик української радянської літератури та шевченківський лауреат у 1924 році вбив свою дружину та доньку.
- Друга збірка поезій Миколи Вінграновського, що називається «Сто поезій», завдяки старанням цензури вийшла в друк, маючи їх 99.
- Один з українських еміграційних письменників-авангардистів Ігор Костецький разом зі своєю дружиною переклав роман радянського класика соцреалізму Олеся Гончара «Собор».
- Олег Лишега використав авторський пунктуаційний знак горизонтальної двокрапки «..» у п’єсі «Друже Лі Бо, брате Ду Фу».
- Юрій Покальчук був першим у СРСР перекладачем творів славетного аргентинського письменника-культуролога Хорхе Луїса Борхеса.
- Михайло Драй-Хмара, який знав дев’ятнадять мов, останньою став вивчати англійську.
- Іван Нечуй-Левицький принципово не вживав літеру «Ї».
Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про українську літературу та письменників.
Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який Ви бажаєте створити статтю, у панелі "Пошук", що знаходится згори зліва, і натисніть кнопку "Перейти". Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель "Створити статтю" розміщену нижче.
У незавершених статтях з літератури та про літераторів Ви знайдете матеріали, які потребують вашої уваги, коментарів і доробки. Просимо витратити Ваш дорогоцінний час на них.
Запити на нові статті про українську літературу просимо розміщати на  цій сторінці...
|
