Пізнє середньовіччя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У темах

Війни
Середньовічна культура
Середньовічна література
Середньовічна медицина
Середньовічна музика
Середньовічна освіта
Середньовічна філософія

Періодизація

Раннє Середньовіччя
Високе Середньовіччя
Пізнє Середньовіччя

Мапа тогочасних держав Європи
Франція у кінці 15 століття - мозаїка феодальних володінь

Пі́знє Середньові́ччя — термін, що вживається істориками для опису періоду європейської історії XIVXVI століть.

Опис[ред. | ред. код]

Пізньому Середньовіччю передувало Високе середньовіччя, а подальший період називається Новий час. Кінець Середньовіччя зазвичай пов'язують з початком або церковної реформації або Доби великих географічних відкриттів. Пізнє Середньовіччя називають також епохою Відродження.

Близько 1300 період росту і процвітання Європи закінчився цілою серією лих, таких як Великий голод 13151317, який трапився через незвичайно холодні та дощові роки, що вбили урожай. За голодом і хворобами послідувала Чорна смерть, епідемія чуми, яка знищила більше половини європейського населення.

Руйнування соціального ладу призвело до масових заворушень, саме в цей час вирували відомі селянські війни в Англії і Франції, такі як Жакерія. Депопуляція європейського населення була довершена спустошеннями, створеними монголо-татарською навалою і тривалою війною.

Для України пізнє Середньовіччя починається створенням Великого князівства Литовського.

Історія[ред. | ред. код]

Північна Європа[ред. | ред. код]

Після невдалого союзу Швеції та Норвегії 1319–1365 рр. у 1397 році створена панскандинавська Кальмарська унія. Шведи з самого початку неохоче входили до союзу, де домінували данці. Намагаючись приборкати шведів, король Данії Кристіан II наказав убити велику кількість шведської аристократії під час Стокгольмської кровопролитної лазні 1520 року. Однак цей захід лише призвів до подальших військових дій, і Швеція назавжди відокремилася в 1523 році. Норвегія, з іншого боку, стала другорядним прибічником союзу і залишалася об’єднаною з Данією до 1814 року.

Ісландія виграла від своєї відносної ізоляції та була останньою скандинавською країною, яку вразила Чорна смерть. Тим часом скандинавська колонія в Гренландії вимерла, ймовірно, через екстремальні погодні умови в 15 столітті. Ці умови також могли бути наслідком Малого льодовикового періоду.

Північно-Західна Європа[ред. | ред. код]

Смерть Олександра III Шотландського в 1286 році відправила країну в кризу престолонаслідування, англійський король Едуард I був залучений до арбітражу. Едуард заявив про своє верховенство над Шотландією, що призвело до шотландських Війн за незалежність. Зрештою, англійці зазнали поразки, а шотландці змогли розвинути сильнішу державу під проводом Стюартів.

З 1337 року увага Англії була в основному прикута до Франції в Столітній війні. Перемога Генріха V у битві під Азенкуром в 1415 році ненадовго проклала шлях до об'єднання двох королівств, але його син Генріх VI незабаром розтратив усі попередні здобутки. Втрата французьких територій призвела до невдоволення всередині країни. Невдовзі після закінчення війни в 1453 році почалася боротьба Червоної та Білої троянд (1455–1485) за участю ворогуючих династій дому Ланкастерів і дому Йорків.

Війна закінчилася приходом на престол Генріха VII з дому Тюдорів, який продовжив роботу, розпочату йоркськими королями, щодо побудови сильної централізованої монархії.

Західна Європа[ред. | ред. код]

Французький дім Валуа, який прийшов до влади після Капетингів у 1328 році, спочатку був маргіналізований у власній країні англійськими військами, що вторглися під час Столітньої війни, а згодом і могутнім Бургундським герцогством. Поява Жанни д'Арк як полководця змінила хід війни на користь французів, і боротьбу продовжив король Людовик XI.

Тим часом Карл Сміливий, герцог Бургундії, зустрів опір у спробах консолідувати свої володіння, зокрема з боку Швейцарської Конфедерації, утвореної в 1291 році. Коли Карл був убитий у Бургундських війнах під час битви при Нансі (1477), герцогство Бургундія повернуто під контроль Франції. У той же час Вільне графство Бургундське (Франш-Комте) та багаті Бургундські Нідерланди увійшли до складу Священної Римської імперії під контролем Габсбургів, що спричинило конфлікт на наступні століття.

Культура[ред. | ред. код]

Данте Аліг'єрі, фреска Доменіко ді Мікеліно, 1465
Жанна д'Арк, мініатюра другої половини XV ст.

Незважаючи на кризу, вже в XIV ст. в Західній Європі почався період прогресу наук і мистецтв, підготовлений появою університетів і поширенням вченості. Відродження інтересу до античної літератури (див. Давньогрецька література і Давньоримська культура) призвело до початку італійського Відродження. Старожитності, в тому числі книги, накопичувалися в Західній Європі за часів хрестових походів, особливо після розграбування хрестоносцями Константинополя та наступного занепаду культури на Балканах, через що візантійські вчені почали переселятися на Захід, особливо до Італії. Поширенню знань дуже сприяв винахід у XV ст. друкарства. Раніше дорогі та рідкісні книги, зокрема Біблія, поступово ставали загальнодоступними, а це, у свою чергу, підготувало європейську Реформацію.

Торгівля[ред. | ред. код]

Medieval Merchant Routes
Main trade routes of late medieval Europe.

     Ганза
     Венеційська республіка
     Генуезька республіка
     Венеція та Генуя
     (пунктир) континентальні та річні маршрути

Зростання ворожої до християнській Європі Османської імперії на теренах колишньої Візантійської зумовило ускладнення у торгівлі зі Сходом, що спонукало європейців до пошуку нових торговельних шляхів навколо Африки і на захід, через Атлантичний океан і навколо світу. Плавання Христофора Колумба і Васко да Гами відкрили Добу великих географічних відкриттів, зміцнили економічну та політичну могутність Західної Європи.

Література[ред. | ред. код]

Огляди[ред. | ред. код]

  • The New Cambridge Medieval History, vol. 6: c. 1300 – c. 1415, (2000). Michael Jones (ed.), Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-36290-3.
  • The New Cambridge Medieval History, vol. 7: c. 1415 – c. 1500, (1998). Christopher Allmand (ed.), Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-38296-3.
  • Brady, Thomas A., Jr., Heiko A. Oberman, James D. Tracy (eds.) (1994). Handbook of European History, 1400–1600: Late Middle Ages, Renaissance and Reformation. Leiden, New York: E.J. Brill. ISBN 90-04-09762-7. 
  • Cantor, Norman (1994). The Civilization of the Middle Ages. New York: Harper Perennial. ISBN 0-06-017033-6. 
  • Ferguson, Wallace K. Europe in transition, 1300-1520 (1962) online.
  • Hay, Denys (1988). Europe in the Fourteenth and Fifteenth Centuries (вид. 2nd). London: Longman. ISBN 0-582-49179-7. 
  • Hollister, C. Warren (2005). Medieval Europe: A Short History (вид. 10th). McGraw-Hill Higher Education. ISBN 0-07-295515-5. Архів оригіналу за 19 березня 2013. Процитовано 30 травня 2019. 
  • Holmes, George (ed.) (2001). The Oxford History of Medieval Europe (вид. New). Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-280133-3. 
  • Keen, Maurice (1991). The Penguin History of Medieval Europe (вид. New). London: Penguin Books. ISBN 0-14-013630-4. 
  • Koenigsberger, H.G. Medieval Europe 400 - 1500 (1987) excerpt
  • Le Goff, Jacques (2005). The Birth of Europe: 400–1500. WileyBlackwell. ISBN 0-631-22888-8. 
  • Waley, Daniel; Denley, Peter (2001). Later Medieval Europe: 1250–1520 (вид. 3rd). London: Longman. ISBN 0-582-25831-6. 

Певні терени[ред. | ред. код]

Суспільство[ред. | ред. код]

Чорна смерть[ред. | ред. код]

Військова справа[ред. | ред. код]

Господарство[ред. | ред. код]

Релігія[ред. | ред. код]

Наука та мистецтво[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Войтович Л., Козак Н., Овсінський Ю., Чорний М. Medium aevum: середні віки. Підручник для історичних спеціальностей ВУЗів; за ред. Л. В. Войтовича. Львів. 2010.
  • Зайбт Ф. Блиск і вбогість середньовіччя: Історія з початком і кінцем; пер.з нім. Львів, 2009.
  • Історія держави і права зарубіжних країн (Середні віки і ранній новий час): навч. Посібник; за ред. Б. Й. Тищика. Львів, 2006.
  • Історія західноєвропейського середньовіччя. Хрестоматія; упор. М. О. Рудь. Київ, 2005.
  • Історія європейської ментальності; за ред. П. Дінцельбахера. Львів, 2004.
  • Середньовіччя. Замки. Торговці. Поети; за ред. Умберто Еко; пер. з італ. Харків. 2018.
  • Середньовіччя. Собори. Лицарі. Міста; за ред. Умберто Еко; пер. з італ. Харків. 2018.
  • Цебрій І.В., Назаренко Н.В. Духовне життя країн Західної Європи в епоху Середньовіччя та раннього Просвітництва: монографія. Старобільськ-Полтава: ЛНУ, 2021. 180 с.
  • Крис Уикхем. Средневековая Европа. От падения Рима до Реформации = Medieval Europe. — М.: Альпина нон-фикшн, 2018. — 536 с. — ISBN 978-5-91671-712-9

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пізнє середньовіччя