Пікуй

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пікуй
Вигляд на вершину
Вигляд на вершину
Вигляд на вершину

48°49′46″ пн. ш. 23°00′03″ сх. д. / 48.82944444447177545° пн. ш. 23.00083333336077729° сх. д. / 48.82944444447177545; 23.00083333336077729Координати: 48°49′46″ пн. ш. 23°00′03″ сх. д. / 48.82944444447177545° пн. ш. 23.00083333336077729° сх. д. / 48.82944444447177545; 23.00083333336077729
Країна  Україна
Регіон Львівська область
Розташування Закарпатська область.
Система Верховинський Вододільний хребет (Українські Карпати)
Тип гора
Висота 1408,3 м (за іншими даними — 1405 м)
Висота відносна 613 м
Маршрут із села Либохора
Пікуй. Карта розташування: Закарпатська область
Пікуй
Пікуй
Пікуй (Закарпатська область)
Мапа
CMNS: Пікуй у Вікісховищі

Піку́й — найвища вершина Вододільного, або Верховинського хребта, що є продовженням пасма західних Бескидів. Розташована на межі Львівської та Закарпатської областей; найвища точка Верховинського Вододільного хребта.

Висота гори — 1408,3 м (за іншими даними — 1405 м). Поверхня конусоподібна, асиметрична: південно-західний схил крутий, північно-східний та північний — пологіший. Гора складається з флішу. Схили вкриті буковим і ялицевим лісом.

Завдяки значній відносній висоті для вершини Пікуя характерна наявність субальпійського поясу рослинності, верхня межа лісу тут проходить на висоті 1200—1250 м н.р.м. Це дає змогу туристам на короткому відрізку маршруту ознайомитися з ландшафтами та своєрідною флорою (на вершині зростають рідкісні види рослин). Вершина оздоблена мальовничими скелями та стрімкими урвищами — невеликими куестами. З гори Пікуй можна побачити краєвиди, які за своєю протяжністю перевищують види з будь-якої іншої вершини Вододільного хребта.

На північно-східних схилах гори бере початок потік Онілова, правий доплив річки Гуснянки.

Дістатися до гори Пікуй можна різними способами. Польські туристи зазвичай прямують зі Львова електричкою до станції Сянки. Можна й автобусом доїхати до села Кривка, Біласовиці або до Гусного. Та найкраще добиратися до Либохори. Тут працівники місцевого лісового господарства гостинно зустрінуть і за певну плату довезуть до перевалу «Руська Путь», що на висоті близько 1200 м н. р. м. Від Либохори до перевалу шлях недовгий — трохи більш ніж 3 км, однак стрімкий. З перевалу до вершини гори — 8 км, підніматися пішки втоптаною віками стежкою.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • «Руська Путь» — торговий шлях доби неоліту, тобто він існував іще за дві тисячі років до нашої ери. Починався на Балканах, пролягав по Дунаю, далі вздовж Тиси піднімався в гори. На цьому перевалі й досі є хрест із написом «Руська путь». А вздовж хребта донедавна височіли прикордонні стовпи — тут була межа між довоєнною Польщею й Чехословаччиною.
  • З північного заходу до вершини примикає Буковецька полонина, з півночі — ландшафтний заказник «Пікуй», з півдня і сходу — ботанічний заказник «Пікуй».
  • Бойки, що живуть під Пікуєм у селі Біласовиця, вміють робити «їдкий» сир. Його виготовляють лише тут, а молоко беруть від спеціальної породи корів. Їх розводять у поселенні Кошти, що в селі Либохора. У цих тварин дуже великі роги. Місцеві мешканці досі зрізають ті роги та виграють на них неповторні мелодії. А з молока цих особливих корів роблять дуже солону бринзу, яку й назвали «їдким» сиром. Їсти його як самостійну страву неможливо, зате він є прекрасною приправою із запеченою несоленою картоплею і не тільки.
  • На вершині гори розташований кам'яний чотириметровий, чотирикутний стовп-обеліск, споруджений на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика. Його поставили в 1935 році мешканці села Гусного, яке до війни разом з усім Закарпаттям входило до складу Чехословаччини.

Світлини[ред. | ред. код]

Стовп-обеліск на вершині гори
Стовп-обеліск на вершині гори 
Вид на гору Пікуй з села Біласовиці
Вид на гору Пікуй з села Біласовиці 
Вид на Вододільний хребет із вершини Пікуя
Вид на Вододільний хребет із вершини Пікуя 
Засніжена вершина Пікуя
Засніжена вершина Пікуя 

Джерела[ред. | ред. код]