Російсько-турецька війна (1768—1774)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російсько-турецька війна 1768—1774
Російсько-турецькі війни
Мапа військових дій
Мапа військових дій

Мапа військових дій
Дата: 17681774
Місце: Південна Україна, Молдовське князівство, Бессарабія, Валахія, Егейське море
Привід: зіткнення російських та османських інтересів у Речі Посполитій (див. Барська конфедерація, Коліївщина):
Результат: перемога Російської імперії
Територіальні зміни: Кючук-Кайнарджійський мирний договір
Сторони
Російська імперія, Гетьманщина
Військо Запорозьке низове,
Австрійська монархія
Османська імперія,
Кримське ханство
Командувачі
П. О. Румянцев

Росі́йсько-туре́цька війна́ 1768—1774 рокі́в (також Російсько-османська війна 1768-1774 років) — одна з ключових за значенням воєн між Російською й Османською імперією, унаслідок якої до складу Російської імперії увійшли Південна Україна, Північний Кавказ і Крим.

Причини і передумови[ред. | ред. код]

Війні передувала внутрішня криза в Речі Посполитій, де панував розбрат між шляхтою і королем Станіславом Августом Понятовським, колишнім коханцем російської імператриці Катерини II, залежним від російської підтримки.

Хід війни[ред. | ред. код]

Загін українських козаків-повстанців, що підпорядковувалися Максимові Залізняку, переслідуючи поляків, увійшов до міста Балта, вторгаючись таким чином на територію Османської імперії. Та, у свою чергу, не забарилася звинуватити в нападі Російську імперію, через те, що окремі повстанці були підданими Катерини ІІ. Звинувачення було знехтуване російською стороною. Використовуючи інцидент, султан Мустафа III оголосив Росії війну 25 вересня 1768 року. Османи уклали союз із барськими конфедератами, тоді як Російську імперію підтримала Велика Британія, виславши російському флоту військових радників. Барські конфедерати були вщент розбиті Олександром Суворовим, після чого він відправлений на театр воєнних дій проти Османської імперії.

Воєнні дії проходили на Дунаї, в Криму і в Закавказзі. Росіяни перемогли у битвах при Хотині, Ясах, річках Ларги і Кагул. Російський флот знищив османський у Чесменській битві. Російська імперія повністю захопила Крим.

Із самого початку і до кінця війни активну участь у ній взяло козацтво України. Так, у листопаді 1769 р., козаки завдали поразки татарському загону біля р. Вовчої, взяли участь у битві при Кінбурзі, під Очаковом, та Хаджибеєм. Ходили козаки під Тулогу, Ізмаїл, штурмували Перекоп, захопили Кафу.

У липні-серпні 1773 року запорожці стояли біля Гірсово під командою генерал-майора Милорадовича.

На початку кампанії 1774 року Росія організувала дунайську розвідувальну експедицію, експедиція складалась з запорізьких козаків і була поділена на дві команди. Першу команду очолював Іван Мандро, другу — полковник Кіндрат Гук. Ці загони забезпечували переправу російських військ на правий берег Дунаю.

Стефано Тореллі. «Перемога Катерини II над турками» (1772)

Всього в російсько-османській війні брали участь від 5 до 10 тис. козаків.

Наслідки[ред. | ред. код]

Підсумком російсько-османської війни 1768—1774 р. було підписання Кючук-Кайнарджійського договору 1774 р., за яким Російська імперія отримувала Керч, Єні-кале, землі між Південним Бугом та Дніпром, фортецю Кінбурн на березі Дніпровського лиману. Російські кораблі отримали права вільного проходу через протоки. Крим оголошувався незалежним від Османської імперії.

Після підписання 10 липня 1774 року Кючук-Кайнарджійського мирного договору, запорожці залишались на Дунаї у розпорядженні російського командування. Лише 15 вересня за наказом головнокомандувача, генерал-поручник М. Ф. Каменський наказав запорожцям повертатися на Січ.

Після повернення запорожців із війни, Запорозька Січ була оточена російськими військами (на чолі з генералом Петром Текелієм, що теж поверталися з османського фронту) та зруйнована.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Російсько-турецька війна (1768—1774)