Самокерований автомобіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Безпілотний автомобіль (самокерівний автомобіль[1], самокерований автомобіль[2][відсутнє в джерелі], автономний автомобіль[3], роботизований автомобіль[4]) — це транспортний засіб, що здатен отримувати дані про своє середовище і здійснювати навігацію без участі людини, яка б ним керувала[5].

Автономний автомобіль здатен орієнтуватися, використовуючи різні прилади й методи, такі як радар, лідар, GPS, одометри та комп'ютерний зір. Сучасні системи керування здатні інтерпретувати інформацію з сенсорів аби визначити правильний напрямок руху, а також ідентифікувати перешкоди й відповідні покажчики[6][7]. Автономні автомобілі мають системи керування, які здатні аналізувати сенсорні дані і розрізняти інші транспортні засоби на дорозі, що є дуже корисним при плануванні маршруту до бажаної точки призначення[8].

Деякі показові системи попередники автономних автомобілів з'являлися починаючи з 1920-х і 30-х років. Перші самодостатні (а таким чином, дійсно автономні) автомобілі з'явилися в 1980-их, у результаті проєктів Navlab[en] і ALV в Університеті Карнегі-Меллон у 1984 році й проєкту «Eureka Prometheus Project[en]» компанії Mercedes-Benz разом з Військовим університетом Мюнхена[en] у 1987. Після того, декілька великих компаній і дослідницьких організацій створили робочі прототипи автономних транспортних засобів.

В Україні[ред. | ред. код]

Перший «розумний» український автомобіль спеціального призначення створено на базі армійського броньованого автомобіля КрАЗ Спартан. Проєкт реалізовано ПАТ «АвтоКрАЗ» і Запорізькою інжиніринговою компанією «Інфоком Лтд».

Автопілот Pilotdrive, встановлений на КрАЗі Спартан, оснащено комплексом спеціальних датчиків, що дозволяють автомобілю легко орієнтуватися в дорозі. У їх числі тепловізор із системою автоматичної цілевказівки й захоплення, відеокамера з охопленням 360˚, передній і задній радари для виявлення перешкод, далекомір, ємнісний датчик присутності людини в радіусі 18 метрів. Завдяки системі Pilotdrive, КрАЗ Спартан розпізнає ширину дороги, а також перешкоди, що знаходяться навколо нього. Система аналізу й ухвалення рішень дозволяє автомобілю миттєво реагувати на перешкоди.

Управління безпілотним КрАЗом Спартан може здійснюватися за допомогою планшета, «розумної» рукавички або операторської станції.[9]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Капра, Фрітьоф; Луїджі Луїзі, П'єр (2020). Системний погляд на життя: об'єднавче бачення. К.І.С. Поки Берталанфі працював над своєю загальною теорією систем, спроби розробити самокерівні і саморегульовні машини привели до абсолютно нової галузі дослідження, що справила великий вплив на подальший розвиток системного погляду на життя.
  2. Liden, Daniel. What Is a Driverless Car?. WiseGeek. Процитовано 11 жовтня 2013. 
  3. Kelly, Heather (30 жовтня 2012). Self-driving cars now legal in California. CNN. Процитовано 11 жовтня 2013. 
  4. Thrun, Sebastian (2010). Toward Robotic Cars. Communications of the ACM. 53 (4): 99–106. doi:10.1145/1721654.1721679. 
  5. Gehrig, Stefan K.; Stein, Fridtjof J. (1999). Dead reckoning and cartography using stereo vision for an autonomous car IEEE/RSJ International Conference on Intelligent Robots and Systems. Т. 3. Kyongju. с. 1507–1512. doi:10.1109/IROS.1999.811692. ISBN 0-7803-5184-3. 
  6. Lassa, Todd (January 2013). The Beginning of the End of Driving. Motor Trend. Процитовано 1 вересня 2014. 
  7. European Roadmap Smart Systems for Automated Driving [Архівовано 12 лютого 2015 у Wayback Machine.], European Technology Platform on Smart Systems Integration (EPoSS), 2015.
  8. Zhu, Wentao; Miao, Jun; Hu, Jiangbi; Qing, Laiyun (27 березня 2014). Vehicle detection in driving simulation using extreme learning machine. Neurocomputing. 128: 160–165. doi:10.1016/j.neucom.2013.05.052. 
  9. Перший безпілотний КрАЗ - перший «розумний» український автомобіль. 06 жовтня, 2016.