Сокол Олександра Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сокол Олександра Михайлівна
Народився 31 січня 1944(1944-01-31) (80 років)
Мелешківка, Недригайлівський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Україна
Діяльність акторка, режисерка, педагог
Alma mater ХДАК
Заклад Сумський національний академічний театр драми та музичної комедії імені Михайла Щепкіна і Сумський театр для дітей та юнацтва
Нагороди та премії
Народний артист України

Сокол Олександра Михайлівна (нар. 31 січня 1944, Мелешківка) — українська театральна актриса, режисерка, театральна педагогиня. Народна артистка України (1999)[1]. Член Національної спілки театральних діячів України.

Біографія[ред. | ред. код]

Олександра Сокол народилася 31 січня 1944 року в с. Мелешківка Пушкарської сільради Недригайлівського (нині Роменського) району Сумської області. Мати, Сокол Уляна Антонівна, була вчителькою, батько, Сокол Михайло Павлович, — робітник. В 1946 році сім’я переїхала до міста Ромни. З дитинства Олександра добре співала, володіла драматичним талантом. У шкільні роки брала активну участь у художній самодіяльності: вела концертні програми, читала вірші, танцювала, виконала основні партії в двох дитячих операх: «Маша і ведмідь» М. Красева та «Пан Коцький» М. Лисенка. Навчалася в музичній школі, відвідувалав гуртки місцевого Будинку піонерів.

Після невдалої спроби поступити на навчання до Київського інституту легкої промисловості працювала робітницею в роменському райпромкомбінаті. Брала активну участь в роботі роменського народного хору під керівництвом відомого українського хормейстера А. Т. Воликівського, де в той час співав народний артист України С. Й. Шкурат. Перші кроки в драматичному мистецтві зробила в роменському народному театрі.

1963 року Олександра Сокол стала студенткою факультету театральної режисури Харківського інституту культури (викладачі О. Б. Скибневський, М. С. Терещенко).

Після закінчення інституту Олександра Сокол була прийнята в трупу Сумського театру драми та музичної комедії імені Михайла Щепкіна, де працювала актрисою (1967—1990, 1993—2001), була художнім керівником театру (1993—1994).

Протягом двох років обіймала посаду заступника начальника Сумського обласного управління культури (1990—1992).

Від 2001 року — актриса і режисер Сумського обласного театру для дітей та юнацтва (нині — Сумський обласний академічний театр для дітей та юнацтва).

Тричі обиралась депутатом Сумської обласної ради (1982—1989).

Педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

Викладала акторську майстерність та режисуру у Сумському училищі культури (1968—1974), сценічну майстерність у Сумському музичному училищі (1983—1986). Керівник літературного театру «Шпаківня» Сумського Палацу дітей та юнацтва (1995—1999).

Творчість[ред. | ред. код]

У творчому доробку Олександри Михайлівни Сокол понад 150 різнопланових ролей[2].

Серед режисерських робіт: «Фірма один плюс запрошує…» Л. Розумовської, «Варшавська мелодія» Л. Зоріна, «Бульвар втрачених надій» С. Альошина, «Ось воно щастя, — ти і я» А. Р. Герні[3], «Мінтай і Женуарія. Love story» М. Коляди, поетичні вистави «Це було, було…» та «Згадавши ту весну», «Пошились у дурні» М. Кропивницького[4], «Спадкоємці Рабурдена» Е. Золя[5]. Створила кілька вокально-поетичних композицій.

Протягом 1980—2000 рр. займалась створенням сценаріїв і режисурою міських та обласних культурно-мистецьких заходів, масових дійств. Серед них: Міжнародне Шевченківське свято (1993), творчий звіт майстрів мистецтв та художніх колективів Сумщини (Київ, 2001) та ін.

Авторка історико-мемуарних нарисів, спогадів про діячів театру Сумщини, циклу телепередач «Життя і сльози, і любов…» до 70-річчя Сумського театру ім. М. С. Щепкіна (2003, ТРК «Відікон»).

Ролі[ред. | ред. код]

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Заслужена артистка УРСР (1980)
  • Народна артистка України (1999)
  • Лауреатка арт-проєкту «Культурний острів» в номінації «Символ епохи» (Суми, 2019)[6].

Спогади[ред. | ред. код]

  • Актор і громадянин [про актора А. П. Носачова] // Ленінська правда (Суми). — 1980. — 21 жовт. — С. 4.
  • Гордість щепкінців [про актора А. П. Носачова] // Ленінська правда. — 1983. — 27 листоп. — С. 3.
  • Наш Петро Іванович [про актора П. І. Семерніна] // Ленінська правда. — 1983. — 30 січ. — С. 4.
  • Почати все спочатку... [про актора В. В. Курту] // Ленінська правда. —1980. — 26 груд. — С. 3.
  • Співає Лілія Ліясова // Ленінська правда. — 1983. — 29 трав. — С. 4.
  • Она была звездой на сцене [актриса Н. Домбровська (1914—1996)] // Данкор (Суми). — 1996. — 17 окт. — С. 7. — (рос.)
  • Сердце его здесь… [про народного артиста України А. П. Носачова (1913—1990)] // Сумское обозрение. — 1997. — 16 янв. — С. 8. — (рос.)
  • «Человек уходит, и замирают в пространстве его шаги. Но иногда они еще долго звучат во времени…» [про народну артистку України М. П. Лісову (1911—1997) ] // Сумское обозрение. — 1997. — 21 марта. — С. 10. — (рос.)
  • «На земле безжалостно маленькой…» [про актора П. Я. Собецького] // Сумское обозрение. — 1997. — 9 мая. — С. 4. — (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва Сумської області : указ Президента України // Cумщина. — 1999. — 1 лип. — С. 1.
  2. Свелеба Т. «Я — баловень судьбы»: 31 января народная артистка Украины Александра Сокол отметила свой юбилей / Татьяна Свелеба // Ваш шанс (Сумы). — 2014. — № 7. — С. 26А  : фот. — (рос.).
  3. Ось воно, щастя – ти і я!. Сумський обласний театр для дітей та юнацтва. 16 січня 2015. Процитовано 7 січня 2024. 
  4. Вертіль, Олександр (11 листопада 2020). Театральні колективи Сум пропонують своїм шанувальникам дивитися вистави в онлайн-режимі. Урядовий кур'єр. Процитовано 7 січня 2024. 
  5. Ільченко, Лариса (1 травня 2021). У Сумах поставили відому п’єсу Еміля Золя. АТС. Процитовано 7 січня 2024. 
  6. Касьяненко, Игорь (26.01.2019). В Сумах назвали лауреатов арт-проекта, посвященного творческой жизни Сумщины. АТС (рос.). Процитовано 7 січня 2024. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Сокол О. М. Автобіографія / О. М. Сокол // Календар знаменних і пам’ятних дат Сумщини на 2014 рік / Сумська обл. універс. наук. б-ка ; упоряд. О. К. Линник. — Суми, 2013. — С. 19—21 : фот.
  • Панасюк В. Ю. Сокол Олександра Михайлівна // Сумщина в іменах : енциклопедичний довідник. — 2–ге вид., перероб. та доп. — Суми : РВО «АС-Медіа», 2004. — С. 434 :фот.
  • Нестеренко П. Театр — її стихія, її доля // Урядовий кур’єр. — 2004. — 6 берез. — С. 7.
  • Хто є хто на Сумщині: видатні земляки. Вип. 1 / авт.-упоряд. В. В. Болгов. — Київ, 2005. — С. 208—209.
  • Геренко С. На березі любові // Геренко С. Прощальне танго моєї журналістики. — Суми : ФОП Наталуха А. С., 2010. — С. 29—33.
  • Литвяк Т. Зустрічі перед мікрофоном / Тетяна Литвяк. — Суми : Мрія-1, 2015. — С. 80—83.

Посилання[ред. | ред. код]