Суанський ліс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Суаньський ліс)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суанський ліс
Зображення
Країна  Бельгія[1]
Адміністративна одиниця Брюссельський столичний регіон
Фламандський регіон
Валлонія
Розташований на природоохороній території Brabantse Wouden National Parkd
У межах природно-географічного об'єкта Brabantian Ardennesd, Senne Valleyd, Druivenstreekd
Оператор Sonian Forest Foundationd
Статус спадщини охоронювана пам'ятка історії в Брюсселіd[1], частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d][2], Exceptional heritage property of Walloniad і пам'ятник культурної спадщини у Валлоніїd
Площа 4383 га
Мапа
Офіційний сайт(фр.)
Офіційний сайт(нід.)
Офіційний сайт(англ.)
Офіційний сайт(нім.)
CMNS: Суанський ліс у Вікісховищі

Координати: 50°46′14″ пн. ш. 4°26′48″ сх. д. / 50.77060000002777684° пн. ш. 4.446700000028° сх. д. / 50.77060000002777684; 4.446700000028

Суанський ліс (нід. Zoniënwoud, фр. Forêt de Soignes) — ліс у центральній частині Бельгії, на південному сході від Брюсселю. Площа — 4386 га. Деревна рослинність складається на 80 % з буку і на 20 %— з дубів та шпилькових.[3]

Географія[ред. | ред. код]

Територія Суанського лісу входить до складу 3 регіонів Бельгії — приблизно 38 % лісу перебувають під наглядом Брюссельського столичного регіону, 56 % — під наглядом уряду Фламандського регіону і 6 % — під наглядом Валлонського регіону.[4] Суаньський ліс є частиною комун Фламандського регіону Сінт-Генезіус-Роде, Хуіларт, Оверейсе, Тервюрен, комун Брюссельського столичного регіону Уккел, Ватермаль-Буафор, Одергем, Волюве-Сен-П'єр і Валлонського регіону Ла-Юльп.

Через ліс проходять кілька автомобільних шосейних доріг та залізниця.

Ґрунти і топографія лісу є реліктами часів останнього льодовикового періоду і залишаються майже незмінними за останні 12000 років.[5] Рельєф лісу є горбистим.

Розташований біля Брюссельського столичного регіону з його населенням 1,2 млн осіб ліс зазнає значного антропогенного впливу, щорік його відвідують мільйони людей.[5]

Історія[ред. | ред. код]

Суанський ліс являє собою лише невелику частину колись великого пралісу, що пролягав від річки Самбр до річки Шельди.[3] Суанський ліс зменшився до сучасних розмірів на початку 20 століття.[5] Вперше люди поселилися в цій місцевості за неоліту, 4000 — 5000 років тому.[5] В цьому давньому лісі проживало одне з племен белгів — нервії. Тут вони вчинили великий опір римським завойовникам і в середині І ст. до н. е. зазнали поразки від легіонів Юлія Цезаря.[3]

За часів Римської імперії в лісі було розвинене виробництво деревного вугілля, тому він мав назву «сільва карбонарія» — «вугільний ліс».

У 10 столітті, коли було засновано Брюссель, ліс став його мешканцям джерелом кормів для худоби, палива і будівельного матеріалу.[5] У 13 столітті з'явилися перші закони, що регулювали користування лісом. У 13 столітті ліс став власністю герцогів Брабанту. У 15 столітті ліс славився серед європейських монархів як чудове місце для полювання. [джерело?] У 18 столітті площа лісу зменшилася на 1000 га. Австрійський уряд відновив ліс на цій території, висадивши тут переважно бук.[5]

У 14 і 15 століттях у лісі було засновано кілька монастирів.

Тут відбувалося багато сутичок між французькими і іспанськими військами під час війни Аугсбурзької ліги (1688—1697). Серед загонів, що орудували в лісі, одним з найвідоміших є загін ватажка Жака Пастура (1659—1723) (фр. Jacques Pastur[fr]) на прізвисько Жако (Jaco), уродженця тутешніх місць, який був на службі в іспанській армії. 1705 року за наказом штатгальтера Іспанських Нідерландів Максиміліана ІІ в лісі було збудовано редут, прозваний за ім'ям Пастура Фортом Жако (фр. Fort Jaco[fr]). Форт було збудовано з метою створення перепон для французів на під'їздах до Брюсселю. Він був демонтований 1820 року.[3]

Наприкінці 18 століття, під час французького панування у Бельгії (1795—1815) після Французької революції, всі монастирі, що були розташовані в лісі, були розпущені, від них до сьогодні залишилися лише розкидані по лісу фрагментарні залишки. Серед них є залишки будівель Грюнедальського монастиря, заснованого августинцями у 14 столітті містиком Іоганном ван Рюйсбруком. Будівлі цього монастиря, які можна побачити в лісі, відносяться до 18 століття.[3]

Під час французького панування у Бельгії урядом ліс було розмежовано і розподілено поміж навколишніми містами й селами. Дуб із лісу в цей час йшов на будівництво військових кораблів. Під час перебування Бельгії у складі Об'єднаного королівства Нідерландів (1815—1830) ліс було передано у користування приватних власників. 1842 року ліс перейшов у державну власність, його використання було передано Службі водних ресурсів і лісів (фр. Office des Eaux et des Forêts).

У 19 столітті Суанський ліс займав площу у 3 рази більшу від своєї сучасної (на початок ХХІ століття), в ньому було багато озер і струмків, більша частина яких щезла через антропогенні фактори. Вирубці лісу сприяло зростання комун, розташованих біля Брюсселю.[3]

Флора[ред. | ред. код]

У лісі домінує бук. Середній вік буків становить 140 років. У лісі нараховується близько 35000 високих дорослих дерев, або приблизно 7 високих дерев на 1 гектар, що аналогічно концентрації таких дерев у первісних лісах. Висота буків сягає 50 метрів. Окрім буку тут зростають дуб скельний, береза, клен, липа і граб.[5]

Ліс у мистецтві[ред. | ред. код]

Суанський ліс надихав багатьох фламандських художників. Трьох фламандських художників — Лодевейка де Ваддера, Жака д'Артуа і Лукаса Ахтсхеллінка часто називають «художниками Суанського лісу» через особливе місце його у творчості цих художників. Він також займає значне місце в творчості Франса Ваутерса, Корнеля Гюїсманса, Бернарда ван Орлея та багатьох інших.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. http://whc.unesco.org/en/list/1133/multiple=1&unique_number=2152
  3. а б в г д е Paul F. State. Historical Dictionary of Brussels.  — Maryland: Scarecrow Press, Inc, 2004. P. 115—116.
  4. OECD Environmental Performance Reviews: Belgium 2021. OECD. 2021. OECD Publishing, Paris. ISBN 978-92-64-41981-0 Page 132 (англ.)
  5. а б в г д е ж A forest for all and for always, near Brussels. // Forests and sustainable cities: Inspiring stories from around the world. Food and Agriculture Organization of the United Nations. 2018. Pages 67 — 70. (англ.)