Федеральна рада Швейцарії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федеральна рада Швейцарії
Дата створення / заснування 1848
Логотип
Зображення
Ким призначений Федеральні збори Швейцарії
Голова Віола Амгерд
Член правління Гі Пармелін, Ігнаціо Кассіс, Віола Амгерд, Карін Келлер-Зуттер, Елізабет Бом-Шнайдер, Альберт Ресті і Beat Jansd
Країна  Швейцарія
Кількість членів 7[1]
Юрисдикція Швейцарія
Дочірня організація Федеральний департамент закордонних справ Швейцарії, Федеральна канцелярія Швейцарії, Федеральний департамент внутрішніх справ Швейцарії, Федеральний департамент довкілля, транспорту, енергетики та комунікацій Швейцарії, Федеральний департамент оборони, захисту населення і спорту Швейцарії, Федеральний департамент юстиції та поліції Швейцарії, Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень Швейцарії і Федеральний департамент фінансів Швейцарії[2]
Є власником Swisscom
Розташування штаб-квартири Федеральний палац Швейцарії
Кількість місць 7
Кількість підписників у соціальних мережах 53 282 і 79 400 ± 99[3]
Офіційний сайт(англ.)
Офіційний сайт(фр.)
Офіційний сайт(італ.)
Офіційний сайт(романш.)
Офіційний сайт(нім.)
CMNS: Федеральна рада Швейцарії у Вікісховищі
Швейцарія


Політика та влада Швейцарії

Федеральний уряд Швейцарії (нім. Bundesrat; фр. Conseil federal; італ. Consiglio Federale; романш. Cussegl federal) — вищий орган виконавчої влади Швейцарії[4].

Діяльність[ред. | ред. код]

Усі 7 членів виконавчої ради, які складають федеральний уряд, виступають як колективний глава держави Швейцарії на ротаційній основі.

Федеральний канцлер[ред. | ред. код]

Федеральна рада[ред. | ред. код]

Президент[ред. | ред. код]

Президентом ради на 2023 рік обраний Ален Берсе.

Члени ради[ред. | ред. код]

Склад чинного уряду подано станом на 1 січня 2023 року[4].

2
2
2
1
Департамент Голова Фото На посаді з Партія Кантон Вебсайт
Департамент фінансів
(Eidgenössisches Finanzdepartement)
Карін Келлер-Зуттер
(Karin Keller-Sutter)
1 січня 2019 FDP.Die Liberalen Санкт-Галлен [1]
Департамент довкілля, транспорту, енергетики та комунікацій
(Eidgenössisches Departement für Umwelt, Verkehr, Energie und Kommunikation)
Альберт Решті
(Albert Rösti)
1 січня 2023 SVP Берн [2]
Департамент закордонних справ
(Eidgenössisches Departement für auswärtige Angelegenheiten)
Ігнаціо Кассіс
(Ignazio Cassis)
1 листопада 2017 FDP.Die Liberalen Тічино [3]
Департамент економіки, освіти та досліджень
(Eidgenössisches Departement für Wirtschaft, Bildung und Forschung)
Гі Пармелен
(Guy Parmelin)
1 січня 2016 SVP Во [4]
Департамент внутрішніх справ
(Eidgenössisches Departement des Innern)
Ален Берсе
(Alain Berset)
1 січня 2012 SP Фрібур [5]
Департамент оборони, захисту населення і спорту
(Eidgenössisches Departement für Verteidigung, Bevölkerungsschutz und Sport)
Віола Амхерд
(Viola Amherd)
1 січня 2019 CVP Вале [6]
Департамент юстиції та поліції
(Eidgenössisches Justiz- und Polizeidepartement)
Елізабет Бом-Шнайдер
(Élisabeth Baume-Schneider)
1 січня 2023 SP Юра [7]

Будівля[ред. | ред. код]

Будівля уряду Швейцарії

Історія[ред. | ред. код]

Створення[ред. | ред. код]

Склад першої Федеральної ради, 1848 рік

Федеральна Рада була утворена згідно положень Федеральної конституції Швейцарії 1848 року як «вищий виконавчий та директивний орган Конфедерації»[5]. Коли писався основний закон держави, конституційна демократія була ще в зародковому стані, і батьки-засновники швейцарської держави мало обмежену кількість прикладів для наслідування. Хоча вони багато чого запозичили з Конституції США, як приклада організації федеральної держави в цілому, вони обрали колегіальну дорадчу систему для виконавчої влади, а не одноосібну президентську директивну. Це дало змогу поєднати давні національні традиції колективних органів влади в кантонах, коли збори видатних громадян вирішували найважливіші питання, з французькими революційними традиціями державного урядування Директорії в Гельветійській Республіці та ліберальними конституціями 1830-х років окремих кантонів[6][7][8]. На сьогодні лише три інші держави, такі як Боснія і Герцеговина, Андорра та Сан-Марино, мають колективних, а не унітарних глав держав. Проте колегіальна система влади знайшла широке впровадження в сучасних демократіях у формі кабінетів міністрів з їхньою колективною політичною відповідальністю за урядування, прийняття та виконання рішень.

Уперше…[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Федеральна конституція Швейцарії — 1999.
  2. https://www.admin.ch
  3. YouTube Application Programming Interface
  4. а б (англ.) Switzerland // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 березня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  5. dCst. art. 174. Архів оригіналу за 8 грудня 2010. Процитовано 13 січня 2018. 
  6. Директорія німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
  7. Розвиток федералізму німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
  8. Колегіальна система німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.

Література[ред. | ред. код]

  • Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
  • Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.

Посилання[ред. | ред. код]