Чемпіонат світу з футболу 1950 (кваліфікаційний раунд)
Деталі турніру | |
---|---|
Дата |
1949 — 1950 |
Кількість команд | 34 (з 3 конфедерацій) |
Статистика турніру | |
Матчів зіграно | 26 |
Голів забито | 121 (4.65 за матч) |
Найкращий бомбардир(и) |
![]() ![]() ![]() ![]() (по 4 голи) |
← 1938 1954 → |
У кваліфікаційному раунді чемпіонату світу з футболу 1950 року 32 збірні змагалися за 14 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди, господарі турніру збірна Бразилії і діючий чемпіон світу збірна Італії, кваліфікувалися автоматично, без участі у кваліфікаційному раунді.
Вісім з 32 команд-учасниць кваліфікаційного раунду знялися зі змагання вже після його жеребкування, але так й не провівши жодної гри. Це дозволило відразу п'яти командам автоматично отримати путівку до фінальної частини мундіалю. Тож хоча б по одній грі у відборі провели 19 команд, загалом було зіграно 26 кваліфікаційних матчів, у яких було забито 121 гол (у середньому 4,65 гола за гру).
З 14 команд, що здобили право участі у фінальній частині чемпіонату світу, три, а саме збірні Індії, Шотландії і Туреччини, згодом відмовилися від участі. ФІФА спробувала запропонувати взяти участь у турнірі декількам командам, які кваліфікаційний раунд не подолали, а після їх відмови узгодила рішення про проведення фінальної частини ЧС-1950 за участі лише 13 збірних.
Формат[ред. | ред. код]
32 команди-учасниці відбору на момент жеребкування були розподілені за географічною ознакою на 10 груп:
- Групи з 1 по 6 – Європа: 7 місць, за які змагалися 18 команд. (включаючи збірні Ізраїлю і Сирії).
- Групи з 7 по 9 – Америка: 6 місць, за які змагалися 10 команд.
- Група 10 – Азія: 1 місце, на яке претендували 4 команди.
Відбіркові групи розрізнялися кількістю учасників і турнірним форматом:
- Група 1 мала 4 учасників. Кожна пара команд проводила між собою по одній грі. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
- Групи 2, 3 і 4 мали по 3 учасники. Найсильніша команда кожної з груп отримувала статус сіяної. Змагання проходили у два раунди:
- Перший раунд: Дві несіяні команди грали між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець за сумою двох матчів проходив до заключного раунду.
- Заключний раунд: Сіяні команди грали проти переможців Першого раунду по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможці за сумою двох матчів кваліфікувалися.
- Група 5 мала 3 учасників. Кожна пара команд проводила між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець групи кваліфікувався.
- Група 6 мала 2 учасників. Команди проводили між собою по дві гри, одній вдома і одній на виїзді. Переможець групи кваліфікувався.
- Група 7 мала 3 учасників. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
- Група 8 мала 4 учасників. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
- Група 9 мала 3 учасників. Кожна пара команд проводила між собою по дві гри. Переможець групи і команда, що посіла друге місце, кваліфікувалися.
- Група 10 мала 4 учасників. Переможець групи кваліфікувався.
Група 1[ред. | ред. код]
Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
3 | 3 | 0 | 0 | 14 | 3 | +11 | 6 | |
2 | ![]() |
3 | 2 | 0 | 1 | 10 | 3 | +7 | 4 | |
3= | ![]() |
3 | 0 | 1 | 2 | 1 | 6 | −5 | 1 | |
3= | ![]() |
3 | 0 | 1 | 2 | 4 | 17 | −13 | 1 |
1 жовтня 1949 | Ірландія (ІФА) ![]() |
2–8 | ![]() |
Белфаст, Північна Ірландія | |
Сміт ![]() |
Протокол | Морріс ![]() Водделл ![]() Стіл ![]() Райлі ![]() Мейсон ![]() |
Стадіон: Віндзор Парк Глядачі: 50 000 Суддя: Реджинальд Мортімер (АНглія) | ||
15 жовтня 1949 | Уельс ![]() |
1–4 | ![]() |
Кардіфф, Уельс | |
Гріффітс ![]() |
Протокол | Мортенсен ![]() Мілберн ![]() |
Стадіон: Нініан-Парк Глядачі: 61 079 Суддя: Джек Моват (Шотландія) | ||
9 листопада 1949 | Шотландія ![]() |
2–0 | ![]() |
Глазго, Шотландія | |
Макфейл ![]() Лінвуд ![]() |
Протокол | Стадіон: Гемпден-Парк Глядачі: 73 782 Суддя: Ес Кей Лоу (Англія) | |||
16 листопада 1949 | Англія ![]() |
9–2 | ![]() |
Манчестер, Англія | |
Роулі ![]() Фроггатт ![]() Мортенсен ![]() Пірсон ![]() |
Протокол | Сміт ![]() Бреннан ![]() |
Стадіон: Мейн-Роуд Глядачі: 69 742 Суддя: Мервін Гріффітс (Уельс) | ||
8 березня 1950 | Уельс ![]() |
0–0 | ![]() |
Рексем, Уельс | |
Протокол | Стадіон: Рейскорс Граунд Глядачі: 30 000 Суддя: Реджинальд Ліф (Англія) | ||||
15 квітня 1950 | Шотландія ![]() |
0–1 | ![]() |
Глазго, Шотландія | |
Протокол | Бентлі ![]() |
Стадіон: Гемпден-Парк Глядачі: 133 300 Суддя: Реджинальд Ліф (Англія) | |||
Англія кваліфікувалася. Шотландія також кваліфікувалася, проте відмовилася від участі.
Група 2[ред. | ред. код]
Перший раунд[ред. | ред. код]
Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
1 | 1 | 0 | 0 | 7 | 0 | +7 | 2 | |
2 | ![]() |
1 | 0 | 0 | 1 | 0 | 7 | −7 | 0 |
20 листопада 1949 | Туреччина ![]() |
7–0 | ![]() |
Анкара, Туреччина | |
Кансевер ![]() Екен ![]() Кючюкандоньядіс ![]() Кескін ![]() Килич ![]() |
Стадіон: Стадіон 19 травня Суддя: Антоніо Гамба (Італія) | ||||
Після першої гри Сирія знялася зі змагання, і другий матч не проводився. Туреччина пройшла до заключного раунду.
Заключний раунд[ред. | ред. код]
Місце | Команда | І | В | Н | П | Г+ | Г- | СГ | О |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
кваліфікувалася, згодом знялася | |||||||
2 | ![]() |
знялася |
Австрія знялася, і Туреччина кваліфікувалася автоматично. Але згодом Туреччина також знялася, і ФІФА запропонувала місце у фінальній частині ЧС-1950, яке вивільнилося, Португалії, що посіла друге місце у Групі 6, але відмовилася від цієї пропозиції. Врешті-решт ФІФА вирішила не пропонувати це місце у фінальній частині чемпіонату іншим командам і провести його з неповним складом учасників.
Група 3[ред. | ред. код]
Перший раунд[ред. | ред. код]
Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
2 | 2 | 0 | 0 | 11 | 2 | +9 | 4 | |
2 | ![]() |
2 | 0 | 0 | 2 | 2 | 11 | −9 | 0 |
21 серпня 1949 | Югославія ![]() |
6–0 | ![]() |
Белград, Югославія | |
Паєвич ![]() Сенчар ![]() Ж. Чайковський ![]() Бобек ![]() |
Протокол | Стадіон: Стадіон ЮНА Глядачі: 35 000 Суддя: Джованні Галеаті (Італія) | |||
18 вересня 1949 | Ізраїль ![]() |
2–5 | ![]() |
Тель-Авів, Ізраїль | |
Глацер ![]() |
Протокол | Валок ![]() Бобек ![]() З. Чайковський ![]() Ж. Чайковський ![]() |
Стадіон: Маккабія Глядачі: 20 000 Суддя: Йозеф Кінстліх (Кіпр) | ||
Югославія пройшла до заключного раунду.
Заключний раунд[ред. | ред. код]
Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
2 | 0 | 2 | 0 | 2 | 2 | 0 | 2 | |
1 | ![]() |
2 | 0 | 2 | 0 | 2 | 2 | 0 | 2 |
9 жовтня 1949 | Югославія ![]() |
1–1 | ![]() |
Белград, Югославія | |
Ж. Чайковський ![]() |
Протокол | Байо ![]() |
Стадіон: Стадіон ЮНА Глядачі: 50 000 Суддя: Карел ван дер Мер (Нідерланди) | ||
30 жовтня 1949 | Франція ![]() |
1–1 | ![]() |
Париж, Франція | |
Байо ![]() |
Протокол | Бобек ![]() |
Стадіон: Стад Олімпік де Коломб Глядачі: 53 569 Суддя: Джованні Галеаті (Італія) | ||
За сумою двох матчів рахунок був 2:2, і для визначення переможця був призначений третій матч на нейтральному полі.
11 грудня 1949 | Югославія ![]() |
3–2 | ![]() |
Флоренція, Італія | |
Михайлович ![]() Ж. Чайковський ![]() |
Протокол | Вальтер ![]() Люсьяно ![]() |
Стадіон: Стадіо Джованні Берта Глядачі: 25 000 Суддя: Джованні Галеаті (Італія) | ||
Югославія кваліфікувалася, проте з огляду на непоодинокі відмови від участі у чемпіонаті Франції також було запропоновано стати учасником його фінальної частини. Пропозиція була спочатку прийнята, проте згодом відкинута.
Група 4[ред. | ред. код]
Перший раунд[ред. | ред. код]
Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
2 | 2 | 0 | 0 | 8 | 4 | +4 | 4 | |
2 | ![]() |
2 | 0 | 0 | 2 | 4 | 8 | −4 | 0 |
26 червня 1949 | Швейцарія ![]() |
5–2 | ![]() |
Цюрих, Швейцарія | |
Майяр ![]() Фаттон ![]() Балламан ![]() Антенен ![]() |
Протокол | Вагнер ![]() Ройтер ![]() |
Стадіон: Гардтурм Глядачі: 15 000 Суддя: Шарль Деласаль (Франція) | ||
18 вересня 1949 | Люксембург ![]() |
2–3 | ![]() |
Люксембург, Люксембург | |
Мюллер ![]() Кремер ![]() |
Протокол | Майяр ![]() Фрідлендер ![]() Фаттон ![]() |
Стадіон: Муніципальний стадіон Глядачі: 3 000 Суддя: П'єр Тонен (Бельгія) | ||
Швейцарія пройшла до заключного раунду.
Заключний раунд[ред. | ред. код]
Місце | Команда | І | В | Н | П | Г+ | Г- | СГ | О |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
кваліфікувалася | |||||||
2 | ![]() |
знялася |
Бельгія знялася, тож Швейцарія кваліфікувалася автоматично.
Група 5[ред. | ред. код]
Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
2 | 2 | 0 | 0 | 6 | 2 | +4 | 4 | |
2 | ![]() |
4 | 1 | 1 | 2 | 6 | 7 | −1 | 3 | |
3 | ![]() |
2 | 0 | 1 | 1 | 1 | 4 | −3 | 1 |
2 червня 1949 | Швеція ![]() |
3–1 | ![]() |
Стокгольм, Швеція | |
Андерсон ![]() Єппсон ![]() Лідгольм ![]() |
Протокол | Волш ![]() |
Стадіон: Росунда Глядачі: 38 000 Суддя: Луї Барт (Бельгія) | ||
8 вересня 1949 | Ірландія (ФАІ) ![]() |
3–0 | ![]() |
Дублін, Ірландія | |
Гевін ![]() Мартін ![]() |
Протокол | Стадіон: Далімаунт Парк Глядачі: 22,479 Суддя: В.Г.Е. Іван (Англія) | |||
9 жовтня 1949 | Фінляндія ![]() |
1–1 | ![]() |
Гельсінкі, Фінляндія | |
Вайгела ![]() |
Протокол | Фаррелл ![]() |
Стадіон: Олімпійський стадіон Глядачі: 13 000 Суддя: Йоган Бронкгорст (Нідерланди) | ||
13 листопада 1949 | Ірландія (ФАІ) ![]() |
1–3 | ![]() |
Дублін, Ірландія | |
Мартін ![]() |
Протокол | Пальмер ![]() |
Стадіон: Далімаунт Парк Глядачі: 41 031 Суддя: Вільям Лінг (Англія) | ||
Швеція кваліфікувалася. Фінляндія знялася зі змагання до його завершення. Команда Ірландії (ФАІ) була запрошена до участі у фінальній стадії, але відмовилася через високі витрати, пов'язані з участю[1].
Група 6[ред. | ред. код]
Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
2 | 1 | 1 | 0 | 7 | 3 | +4 | 3 | |
2 | ![]() |
2 | 0 | 1 | 1 | 3 | 7 | −4 | 1 |
2 квітня 1950 | Іспанія ![]() |
5–1 | ![]() |
Мадрид, Іспанія | |
Сарра ![]() Басора ![]() Панісо ![]() Моловни ![]() |
Протокол | Кабріта ![]() |
Стадіон: Естадіо Нуево Чамартін Глядачі: 80 000 Суддя: Реджинальд Ліф (Англія) | ||
9 квітня 1950 | Португалія ![]() |
2–2 | ![]() |
Лісабон, Португалія | |
Травассуш ![]() Коррея ![]() |
Протокол | Сарра ![]() Гаїнса ![]() |
Стадіон: Жамор Глядачі: 30 000 Суддя: Джек Моват (Шотландія) | ||
Іспанія кваліфікувалася. Португалію також запрошували до фінальної стадії змагання, проте вона відмовилася.
Група 7[ред. | ред. код]
Місце | Команда | І | В | Н | П | Г+ | Г- | СГ | О |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
кваліфікувалися | |||||||
1 | ![]() | ||||||||
3 | ![]() |
знялася |
Аргентина знялася, тож Болівія і Чилі кваліфікувалися автоматично.
Група 8[ред. | ред. код]
Місце | Команда | І | В | Н | П | Г+ | Г- | СГ | О |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
кваліфікувалися | |||||||
1 | ![]() | ||||||||
3 | ![]() |
знялися | |||||||
3 | ![]() |
Еквадор і Перу знялися, тож Уругвай і Парагвай кваліфікувалися автоматично.
Група 9[ред. | ред. код]
Поз | Команда | І | В | Н | П | ГЗ | ГП | РГ | О | Кваліфікація |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
4 | 4 | 0 | 0 | 17 | 2 | +15 | 8 | |
2 | ![]() |
4 | 1 | 1 | 2 | 8 | 15 | −7 | 3 | |
3 | ![]() |
4 | 0 | 1 | 3 | 3 | 11 | −8 | 1 |
4 вересня 1949 | США ![]() |
0–6 | ![]() |
Мехіко, Мексика | |
Флорес ![]() Луна ![]() де ла Фуенте ![]() Септьєн ![]() |
Стадіон: Естадіо де лос Депортес Глядачі: 60 000 Суддя: Хосе Тапія (Куба) | ||||
11 вересня 1949 | Мексика ![]() |
2–0 | ![]() |
Мехіко, Мексика | |
Луна ![]() Касарін ![]() |
Стадіон: Естадіо де лос Депортес Суддя: Пруденсіо Гарсія (США) | ||||
14 вересня 1949 | Куба ![]() |
1–1 | ![]() |
Мехіко, Мексика | |
Гомес ![]() |
Воллас ![]() |
Стадіон: Естадіо де лос Депортес Глядачі: 8 000 | |||
18 вересня 1949 | Мексика ![]() |
6–2 | ![]() |
Мехіко, Мексика | |
Ортіс ![]() Касарін ![]() де ла Фуенте ![]() Очоа ![]() |
Соуза ![]() Ваттмен ![]() |
Стадіон: Естадіо де лос Депортес Глядачі: 54 500 Суддя: Хосе Тапія (Куба) | |||
21 вересня 1949 | США ![]() |
5–2 | ![]() |
Мехіко, Мексика | |
Бар ![]() Соуза ![]() Матевич ![]() Воллас ![]() |
Баркін ![]() Вейга ![]() |
Стадіон: Естадіо де лос Депортес Глядачі: 60 000 Суддя: Хосе Тапія (Куба) | |||
25 вересня 1949 | Мексика ![]() |
3–0 | ![]() |
Мехіко, Мексика | |
Наранхо ![]() Флорес ![]() |
Стадіон: Естадіо де лос Депортес Суддя: Пруденсіо Гарсія (США) | ||||
Мексика і США кваліфікувалися.
Група 10[ред. | ред. код]
Місце | Команда | І | В | Н | П | Г+ | Г- | СГ | О |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | ![]() |
кваліфікувалися, згодом знялася | |||||||
2 | ![]() |
знялися | |||||||
2 | ![]() | ||||||||
2 | ![]() |
Бірма, Індонезія і Філіппіни знялися зі змагання до жеребкування відбору, тож Індія кваліфікувалася автоматично. Але згодом Індія також знялася зі змагання через високі витрати, пов'язані з участю[2], також Всеіндійська футбольна федерація зазначила бажання сконцентуватися на участі футбольної збірної країни на Олімпійських іграх 1952 року[3]. Утім широко розповюдженою є також версія про те, що індійці відмовилися від участі через заборону виступати босоніж[4]. ФІФА вирішила не пропонувати це місце у фінальній частині чемпіонату іншим командам і провести його з неповним складом учасників.
Учасники[ред. | ред. код]
Команда | Кількість участей | Кількість участей поспіль | Остання участь |
---|---|---|---|
![]() |
2 | 1 | 1930 |
![]() |
4 | 4 | 1938 |
![]() |
2 | 1 | 1930 |
![]() |
1 | 1 | – |
![]() |
1 | 1 | – |
![]() |
3 | 3 | 1938 |
![]() |
2 | 1 | 1930 |
![]() |
2 | 1 | 1930 |
![]() |
2 | 1 | 1934 |
![]() |
1 | 1 | – |
![]() |
3 | 3 | 1938 |
![]() |
3 | 3 | 1938 |
![]() |
1 | 1 | – |
![]() |
3 | 1 | 1934 |
![]() |
2 | 1 | 1930 |
![]() |
2 | 1 | 1930 |
Індія,
Шотландія і
Туреччина знялися після успішної кваліфікації.
- (г) – кваліфікувалася автоматично як господар фінального турніру
- (ч) – кваліфікувалася автоматично як діючий чемпіон
Бомбардири[ред. | ред. код]
- 4 голи
- 3 голи
- 2 голи
- 1 гол
Коментарі[ред. | ред. код]
- Збірні Німеччини і Японії як країн, визнаних винними у розв'язанні Другої світової війни, були позбавлені права участі у першій повоєнній футбольній першості. Натомість діючі чемпіони світу, збірна Італії, країни, що також воювала на боці Країн Осі, була допущена до чемпіонату з огляду на те, що країна 1943 року перейшла на бік союзників по антигітлерівській коаліції.
- На початку 1950 року існувало фактично дві збірні Ірландії, керівництво якими здійснювали конкуруючі асоціації — розташована у Північній Ірландії Ірландська футбольна асоціація (ІФА) та Футбольна асоціація Ірланді (ФАІ), розташована в Дубліні. Обидві організації декларували своє право на координацію розвитку футболу на території усього ірландського острову і, відповідно, викликали до своїх збірних команд гравців з усіх регіонів острову. У результаті декілька відомих ірландських футболістів того часу мали в активі матчі за обидві збірні. Четверо гравців – Том Агерн, Редж Раян, Дейві Волш та Кон Мартін – грали як за збірну Ірландії (ФАІ), так й за збірну Ірландії (ІФА) в матчах відбору на ЧС-1950. ФІФА була змушена втрутитися на прохання ФАІ[5] і обмежити права ірландських гравців на виступи за збірні відповідно до їх проживання відносно адміністративного кордону. Згодом у 1953 році ФІФА позбавила обидві команди права іменуватися збірною Ірландії, натомість офіційно закріпивши за командою під юрисдикцією ФАІ назву збірна Республіки Ірландія, а за командою ІФА — назву збірна Північної Ірландії.
- Утретє поспіль представники Південної Америки у фінальній частині чемпіонату світу визначалися автоматично, без проведення жодної кваліфікаційної гри, через відмову від участі значної частини збірних регіону.
- Бірма, Індонезія і Філіппіни знялися зі змагання до жеребкування відбору, тож збірна Індії автоматично стала єдиним представником Азії на чемпіонаті світу. Утім згодом Індія також відмовилася від участі у чемпіонаті світу 1950 року, що з огляду на те, що в подальшому індійська команда жодного разу не долала відбір на світові футбольні форуми, робить її єдиною командою, яка кваліфікувалася до фінальної частини чемпіонатів світу, проте жодного разу участі в них не брала.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Invitation to World Cup turned down www.independent.ie, 22 лютого 2004 (англ.)
- ↑ World Cup: US v England match recalls 1950 upset. BBC. 2 червня 2010.(англ.)
- ↑ Cronin, Brian (19 липня 2011). Did India withdraw from the 1950 World Cup because they were not allowed to play barefoot?. Los Angeles Times.(англ.)
- ↑ [1](нім.)
- ↑ Ryan, Sean (1997). The Boys in Green: the FAI international story. Edinburgh: Mainstream Publishing. ISBN 1-85158-939-2. pp. 50. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
|
|