Шейковський Каленик Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шейковський Каленик Васильович
Народився 1835
Кам'янець-Подільськ, Російська імперія
Помер 1903
Мензелінськ, Уфимська губернія, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність письменник, мовознавець, етнограф, видавець, педагог
Сфера роботи мовознавство[1], етнографія[1] і видавнича справа[1]
Alma mater Подільська духовна семінарія
Мова творів українська[1] і російська[1]
Конфесія православна церква

S:  Роботи у  Вікіджерелах

Кале́ник Васи́льович Шейко́вський (1835, Кам'янець-Подільський — 1903, с. Мензелінськ Уфимської губернії) — український мовознавець, етнограф, видавець, педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Точні дати народження та смерті невідомі. Народився в сім'ї «військового службовця», «офіцера Подільської губернії» (також «з обер-офіцерських дітей») в Кам'янці-Подільському, в 1835 році. Про дитячі роки відомостей немає.

В 1851 або 1852 році вступив до Подільської духовної семінарії, яку закінчив в 1857 або 1858.

6 лютого 1858 вступив до історико-філологічного факультету Київського університету.

Як студент Київського університету брав участь в організації недільних шкіл українською мовою (з 1859). Якійсь час вчителював у Подільській недільній школі, потім очолив школу при Київського університеті та почав керувати роботою шкільної бібліотеки, що її зорганізували студенти.

Для недільних шкіл зладив підручник для читання в двох частинах «Домашня наука» («Перші початкы», Київ, 1860 та «Выш'ші початкы», 1861, там само).

Також видав етнографічний нарис «Быт подолян» (1859—1960), що містить етнографічні (гаївки, опис похорон, пісні: побутові, чумацькі та ін.; казки) та деякі етимологічні матеріали (пізніші етимологічні статті про слова «вира» і «Русь»). Надрукував декілька мовознавчих праць: «О фонетических свойствах южнорусского языка» (1859), «Опыт южнорусского словаря» (1861).

Після припинення студій, а далі відкинення дисертації в Київській духовній академії (1871) учителював.

Від 1862 року змушений жити поза межами України, 1876 року засланий до Мензелінська в Уфимській губернії за друкування українською мовою «Метаморфоз» Овідія.

Правопис Шейковського[ред. | ред. код]

Розробив власну версію фонетичного правопису. В абетці були присутні водночас э, є, е (Шэвченко, пэрэдає, теє); ы, и та і (приложыты, идіт’, кныжэц'ці), але відсутня ѣ. Апостроф прислуговується для пом'якшення голосних (єс‘т‘, матэрын‘с‘ка, козац'кый, луч'чэ), кінцевий твердий знак не використовувався, але позначав твердість голосних в позиціях замість сучасного апострофа (дэрэвъяне, семъямы, завъяжіте). Закінчення дієслів — фонетичні (здаєц'ця, называюц'ця, кланяюц'ця), подібно до кулішівки. Для позначення йо та іо використовувався відомий раніше і з циркумфлексом (і̂) в сполученні з о (домашні̂оі, і̂ого, сон'ці̂ові) подібно до раніших правописів (напр. правопису Павловського). Для позначення звука ґ була запроваджена нова літера, г з крапкою — г̇ (г̇рунтуєц'ця). Подібно до правопису «Русалки Дністрової» звук дж позначала літера џ (выіжџав, похоџає, напроваџаты), нескладове у — літера ў (ўсі̂о, ўчыц'ця, ўважаты). Церковнослов'янська ѕ («дзіло») позначала звук дз (ѕвіздочкы).

Головна праця життя[ред. | ред. код]

Головною працею Шейковського мав бути його «Опыт южнорусского словаря», що мав протистояти словникам, які містили «куті» слова, і бути словником живої мови в її діалектній різноманітності, з включенням етнографічних матеріалів, імен власних, різних словникових форм. Перший випуск (А — быяк) вийшов 1861. Унаслідок переслідування українського друку і особистих поневірянь, а також пожежі, що знищила зібраний матеріал, вийшов далі тільки випуск 1 і 2 тому 5 (Т — хлівець, 1884, 1886).

Публікації Шейковського[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]