Перейти до вмісту

Ерго Проксі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ergo Proxy)
Ерго Проксі
Постер до аніме
エルゴプラクシー
Ergo Proxy
Ерго Проксі
Жанркіберпанк[1], постапокаліптика[2][3], наукова фантастика[2], психологія[3]
Аудиторіясейнен
Телевізійний аніме-серіал
РежисерМурасе Сюко
СтудіяGeneon Entertainment, Manglobe
ЛіцензіатCrunchyroll
МережаWOWOW
Інші мережіЯпонія Geneon
Україна QTV[4]
Період показу25 лютого 2006 — 12 серпня 2006
Кількість серій23 (Список серій)
Манґа
Centzon Hitchers & Undertaker
АвторХарао Юміко
ВидавецьShogakukan
ІмпринтSunday GX Comics
ЖурналMonthly Sunday Gene-X
Період випуску18 лютого 2006 — 18 листопада 2006
Кількість томів2

Ерго Проксі[4] (яп. エルゴプラクシー, англ. Ergo Proxy) — аніме-серіал у жанрі наукової фантастики та кіберпанку. Серіал створений студією Manglobe за підтримки компанії Geneon Entertainment.

Прем'єра аніме відбулась на японському супутниковому телеканалі WOWOW 25 лютого 2006 року[3]. Остання серія вийшла 12 серпня 2006 року. В Україні українською мовою транслювався телеканалом QTV[4].

За мотивами аніме-серіалу в березні 2006 року в сейнен-журналі Monthly Sunday Gene-X видавництва Shogakukan почала виходити манґа Centzon Hitchers & Undertaker.

Сюжет

[ред. | ред. код]

На постапокаліптичній Землі існує накрите скляним куполом місто «Ромдо». Його жителі — люди та андроїди, яких називають АвтоРейвами. Люди повинні вважати це місце раєм. Андроїди мусять виконувати те, що їм говорять люди. Містом правлять Радники. Складна екологічна ситуація довкола міста під куполом, скрутна демографічна ситуація усередині міста, а також безліч інших проблем слугують виправданням постійному контролю за жителями.

Показні ідилія та баланс порушуються серією жорстоких вбивств у місті. Ріл Меєр — інспекторка з Бюро Розслідувань, разом зі своїм андроїдом отримує наказ розслідувати цю справу. Розслідування ускладнюється епідемією вірусу «коґіто» серед андроїдів, напливом іммігрантів з інших міст тощо. У процесі розслідування відкриваються деякі таємниці міста, а також Ріл дізнається про феномен «Пробудження» андроїдів та існування Проксі — не людини і не андроїда.

Медіа

[ред. | ред. код]

Аніме

[ред. | ред. код]

Серіал створений студією Manglobe за підтримки компанії Geneon Entertainment.

Прем'єра аніме відбулась на японському супутниковому телеканалі WOWOW 25 лютого 2006 року. Остання серія вийшла 12 серпня 2006 року[5]. Пізніше компанія Geneon Entertainment випустила аніме в 9 DVD-томах, що виходили з 25 травня 2006 по 25 січня[6][7].

Манґа

[ред. | ред. код]

За мотивами аніме-серіалу в березні 2006 року в сейнен-журналі Monthly Sunday Gene-X видавництва Shogakukan почала виходити манґа Centzon Hitchers & Undertaker[8]. Видавництво Shogakukan випустило манґу в 2 танкобон-томах, що вийшли в серпні 2006[9] та в лютому 2007 відповідно[10].

Музика

[ред. | ред. код]

Компанія Geneon Entertainment випустила два саундтреки аніме-серіалу під назвою Ergo Proxy OST opus01[11] і Ergo Proxy OST opus02[12]. Диски вийшли в Японії відповідно 25 травня та 25 серпня 2006 року[13][14].

Ergo Proxy OST opus01

[ред. | ред. код]
Ergo Proxy CD Soundtrack: Opus 01
Саундтрек-альбом
ВиконавецьІке Йосіхіро
Дата випуску25 травня 2006
Жанрсаундтрек
Тривалість57:00
ЛейблGeneon Intertaiment

Ergo Proxy OST opus02

[ред. | ред. код]
Ergo Proxy CD Soundtrack: Opus 02
Саундтрек-альбом
ВиконавецьYoshihiro Iked Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата випуску25 серпня 2006
Жанрсаундтрек
Тривалість53:46
ЛейблGeneon Intertaiment

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У десятій серії показують кладовище. На надгробній плиті вказаний Dai Sato — сценарист цього анімаційного фільму.
  • У дев'ятнадцятій серії, де Піно потрапляє в Смайл-ленд, можна помітити, що Віл Б. Гуд (Проксі цього куполу) дуже схожий на Волта Діснея.
  • Ім'я Дедала Юмено, а також той факт, що Монада Проксі полетіла на сонце і там згоріла, прозоро натякає на історію з Ікаром.
  • У Ergo Proxy є декілька відсилань до казки Люіса Керолла «Аліса у Дивокраї»:
корабель на якому летіли Вінсент, Ріл і Піно називався «Кроликом», на якому фактично вони відкрили для себе новий світ, в даному випадку Пустку і інші Куполи;
також у одній з серій, в руках Піно можна побачити книгу «Аліса у Дивокраї» (це видно по малюнках у книзі).
  • Персонаж Ріл Меєр за зовнішністю дуже схожа на солістку американського рок-гурту Evanescence Емі Лі

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bonthuys, Darryn (27 червня 2020). The Best Cyberpunk Anime for Newcomers. IGN (англ.). Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 24 січня 2024.
  2. а б Roe, Matthew (30 липня 2021). Ergo Proxy: Purpose in the Apocalypse. Anime News Network (англ.). Процитовано 24 січня 2024.
  3. а б в Ерго Проксі в енциклопедії аніме на сайті «Anime News Network»(англ.)
  4. а б в Аніме. QTV. Архів оригіналу за 30 жовтня 2012. Процитовано 3 грудня 2018.
  5. Ergo Proxy Season 1 Episode Guide. TV.com. Архів оригіналу за 25 грудня 2010. Процитовано 30 березня 2025.
  6. Ergo Proxy I〈初回限定版〉 (яп.). NBCUniversal Entertainment Japan. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 22 червня 2014.
  7. Ergo Proxy IX〈初回限定版〉 (яп.). NBCUniversal Entertainment Japan. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 22 червня 2014.
  8. manglobe+原尾有美子 (яп.). Monthly Sunday Gene-X official website. Архів оригіналу за 2 січня 2007. Процитовано 4 червня 2015.
  9. Centzon Hitchers and Undertaker (яп.). Ergo Proxy official website. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 4 червня 2015.
  10. Centzon Hitchers and Undertaker II (яп.). Ergo Proxy official website. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 4 червня 2015.
  11. Yoshihiro Ike – Ergo Proxy original sound track opus 01 (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 11 лютого 2019. Процитовано 3 грудня 2018.
  12. Yoshihiro Ike – Ergo Proxy original sound track opus 02 (англ.). Discogs. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
  13. Ergo Proxy OST opus01 (яп.). NBCUniversal Entertainment Japan. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 22 червня 2014.
  14. Ergo Proxy OST opus02 (яп.). NBCUniversal Entertainment Japan. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 22 червня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Офіційні сайти