MBDA Meteor
| Метеор | |
|---|---|
 | |
| Тип | Ракета повітря — повітря |
| Походження |  Європейський Союз |
| Історія виробництва | |
| Розроблено | 2010—2020 |
| Виробник | MBDA |
| Вартість одиниці | 2 000 000 €[1] |
| Характеристики | |
| Вага | 185 кг |
| Довжина | 3650 мм |
| Діаметр | 178 мм |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | близько 200 км[2] |
| Двигун | твердопаливний ракетний двигун |
| Швидкість | Мах 4+ (офіційна) |
Система наведення | інерційне наведення, оновлення траєкторії в польоті через канал передачі даних, кінцеве активне радіолокаційне самонаведення |
Пускова платформа | Eurofighter Typhoon Dassault Rafale JAS 39 Gripen |
MBDA Meteor у Вікісховищі | |
MBDA Meteor — ракета класу «повітря — повітря» великої дальності (Beyond Visual Range (BVR)) з активним радіолокаційним наведенням, розроблена європейським консорціумом MBDA, Airbus і Saab Bofors Dynamics. Це ракета, заснована на принципі «вистрілив і забув». Ракета має можливість багатозарядного ураження (багаторазові запуски по кількох цілях), а також здатність уражати високоманеврені цілі, такі як реактивні літаки, і малі цілі, зокрема безпілотні літальні апарати (БПЛА) та крилаті ракети, навіть у складному середовищі з інтенсивними засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ). Дальність ураження перевищує 200 кілометрів[3].
Твердопаливний реактивний двигун дозволяє ракеті рухатися зі швидкістю понад 4 Маха та забезпечує ракеті тягу та прискорення на середині курсу[4]. Двосторонній канал передачі даних дозволяє літаку-носію надавати оновлення цілі в середині курсу або перенацілювання, якщо це необхідно, включаючи дані від інших сторін. Канал передачі даних може передавати інформацію про ракету, таку як функціональний і кінематичний стан, інформацію про кілька цілей і повідомлення про захоплення цілі головкою самонаведення. За даними MBDA, Meteor має в три-шість разів вищі кінетичні характеристики, ніж нинішні ракети класу «повітря-повітря» цього типу. За даними MBDA, ракета Meteor має в 3–6 разів вищу кінетичну ефективність порівняно з іншими сучасними ракетами класу «повітря — повітря» аналогічного типу. Вона оснащена як контактним, так і неконтактним підривником, що максимізує руйнівний ефект і підвищує надійність ураження цілі[5].
Ця зброя є великим кроком до незалежності від американської політики та промисловості, адже до появи «Метеора» європейські винищувачі повністю залежали від США та їх AIM-120 AMRAAM у далекобійному озброєнні класу «повітря — повітря».
Ракета Meteor була обрана в рамках конкурсу для задоволення вимог Великої Британії за програмою Staff Requirement (Air) 1239 (SR(A)1239), яка передбачала розробку перспективної ракети класу «повітря — повітря» середньої дальності на заміну ракетам BAe Dynamics Skyflash Королівських ПС Великобританії. Як основне озброєння винищувача Eurofighter Typhoon, ракета мала бути здатною уражати широкий спектр цілей, включаючи літальні апарати з фіксованим та обертовим крилом, а також безпілотні літальні апарати (БПЛА) і крилаті ракети.
Хоча детальні вимоги до характеристик ракети не були оприлюднені, було відомо, що вони включали значно більші зони гарантійного знищення та зони без втечі, які вдвічі перевершували аналогічні параметри AMRAAM, що вважався на той час найсучаснішою ракетою середньої дальності. Крім того, геометрія ракети мала відповідати напівутопленим підфюзеляжним пусковим установкам Eurofighter, які були розроблені під AMRAAM[6].
Ключові вимоги до ракети включали[7]:
- малопомітний пуск
- покращену кінематику, що забезпечує достатню енергію для переслідування та знищення високоманеврених цілей
- стійкість до засобів радіоелектронної боротьби
- можливість пуску з подальшим виходом літака з бою на якомога ранньому етапі, що підвищує живучість літака
Ці вимоги були сформовані на основі загрози, яку становили сучасні російські винищувачі Су-27, оснащені перспективними версіями ракети Р-77 із прямоточним повітряно-реактивним двигуном.
У лютому 1994 року Міністерство оборони Великої Британії випустило запит на інформацію щодо можливості розробки перспективної ракети середньої дальності. У відповідь було запропоновано чотири концепції, які використовували інтегровану ракетно-прямоточну силову установку[8]:
- S225XR від консорціуму BAe, Alenia Difesa, GEC-Marconi та Saab Dynamics
- Модифікована MICA від Matra, яка, однак, могла бути виключена через заплановане злиття її ракетного підрозділу з BAe Dynamics
- Advanced Air-to-Air Missile (A3M) від Daimler-Benz Aerospace та Bayern-Chemie
- Модифікований AMRAAM від Hughes, за підтримки уряду США
Конкурс офіційно розпочався у червні 1995 року. Велика Британія, Франція та Німеччина намагалися сформувати спільні вимоги та промисловий консорціум, що поступово звело конкурс до суперництва між європейськими та американськими пропозиціями[9].
Уряд США погодився передати технології передової двигунної системи до Великої Британії на підтримку заявки Hughes. Їхній початковий проєкт включав ракету з перемінним потоком прямоточним двигуном, розроблену компанією Atlantic Research Corporation (ARC) та Alliant Techsystems. Проте ПС США на той момент не планували створювати подовжену версію AMRAAM, оскільки це могло загрожувати фінансуванню винищувача F-22 Raptor.
Міністерство оборони Великої Британії випустило Запрошення до тендеру у грудні 1995 року. Відповіді очікувалися в червні 1996 року на контракт вартістю £800 млн.
Станом на лютий 1996 року американська команда була повністю сформована, тоді як європейські зусилля залишалися роздробленими. Matra та ракетний підрозділ DASA (LFK) перебували на межі спільної заявки, до якої також розглядали можливість приєднатися BAe та Alenia.
Пропозиція Matra/LFK базувалася на проєкті MICA-Rustique, що використовував саморегульований твердопаливний прямоточний двигун, розроблений Matra/ONERA.
Злиття ракетних підрозділів Matra та BAE затримувалося через небажання уряду Франції схвалити угоду без гарантій з боку Великої Британії щодо більш проєвропейського підходу до оборонних закупівель. Врешті-решт, у 1996 році злиття було завершене, що призвело до створення компанії Matra BAe Dynamics (MBD).
Це було не єдине можливе злиття: Aérospatiale та DASA також проводили переговори про об'єднання, хоча Matra висловлювала зацікавленість у придбанні ракетного бізнесу Aérospatiale. Тим часом уряд Німеччини намагався використати британські та німецькі вимоги, щоб консолідувати європейську оборонну промисловість і створити критичну масу, здатну ефективніше конкурувати зі США.
До червня 1996 року європейська команда нарешті об'єдналася у складі[10]:
- BAe Dynamics (лідер консорціуму)
- Matra Defense
- Alenia Difesa
- GEC-Marconi
- Saab Dynamics
- LFK (DASA)
- Bayern-Chemie
Спочатку BAe запропонувала безкрилу конструкцію S225XR, але під час обговорень з Німеччиною було вирішено використати їхню концепцію A3M, яка мала крила, що забезпечували кращу курсову стабільність. У результаті саме ця конфігурація стала основою для європейської пропозиції, яка отримала назву «Meteor».
- Підсумки
Коли заявки були подані, очікувалося, що контракт буде укладений до кінця 1997 року, а перші поставки ракети відбудуться у 2005 році.
.jpg?lang=uk)
Повномасштабна розробка та виробництво ракети Meteor розпочалися у 2003 році після підписання контракту на £1,2 млрд Великою Британією від імені Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, Швеції та Великої Британії[11].
Частка участі кожної країни в програмі змінювалася протягом років. Через рішення Німеччини скоротити закупівлі, Велика Британія взяла 5% її частки, довівши свою загальну частку до 39,6%, тоді як Німеччина отримала 16%. Франція фінансує 12,4%, Італія – 12%, а Швеція та Іспанія – по 10%.
Для управління програмою було створено Об’єднану проєктну групу в установі Міністерства оборони Великобританії у Філтоні, Брістоль, до якої були відряджені представники всіх країн-учасниць. Від імені партнерів програмою керуватиме Міністерство оборони Великої Британії через об’єднану проєктну групу. Міжнародне спільне проєктне управління підпорядковується Голові оборонних закупівель Великої Британії, виконавчій раді DPA та Міжнародному керівному комітету, до якого входять представники ПС кожної країни-учасниці.
MBDA, як головний підрядник, керуватиме та виконуватиме програму через свої компанії у Франції, Італії та Великій Британії у співпраці з Bayern-Chemie/Protac (Німеччина), Inmize Sistemas SL (Іспанія) та Saab Bofors Dynamics (Швеція). Очікується, що в проєкті будуть задіяні понад 250 компаній по всій Європі. Робота розподілятиметься компанією MBDA між партнерами за принципом «вартість, що зароблена», враховуючи комерційну вигоду та технічний рівень, але з орієнтацією на частку фінансування розвитку, надану кожною країною.
Програма розробки значною мірою спиралася на комп'ютерне моделювання, що дало змогу зменшити кількість випробувальних запусків, деякі з яких були присвячені випробуванням з інтеграції ракети на літаках. Перший пуск з літака Gripen був запланований на 2005 рік, а введення в експлуатацію очікувалося в серпні 2012 року.
- У грудні 2009 року уряд Іспанії авторизував закупівлю 100 ракет Meteor та відповідного обладнання для їх підтримки[12].
- У вересні 2010 року Шведське управління оборонного матеріалу підписало контракт на виробництво ракети, і її введення в експлуатацію у ПС Швеції очікувалося в 2015 році[13].
- У травні 2015 року Катар замовив 160 ракет Meteor для оснащення Dassault Rafale ПС Катару[14].
- ПС Греції очікували на озброєння своїх винищувачів Rafale ракетами Meteor у 2020 році[15]. Ракета офіційно надійшла на озброєння у березні 2023 року[16].
- Замовлення Єгиптом винищувачів Rafale у 2021 році не включало ракет Meteor[17], попри зняття заборони на їх придбання США у 2019 році. Подальші повідомлення про можливу покупку Єгиптом цих ракет суперечливі[18][19].
Бразилія: 100 ракет Meteor було замовлено за €200 мільйонів у MBDA у 2019 році для використання з Gripen E/F[1].
Велика Британія: Королівські ПС Великої Британії
Греція: ПС Греції[20]
Іспанія: ПКС Іспанії — 100 одиниць[12]
Італія: ПС Італії[21]
Катар: ПС Катару — 330 одиниць[22][23][24]
Німеччина: ПС Німеччини — 250 одиниць[25]. Додаткові ракети замовлені в листопаді 2024 року[26].
Франція: ПКС та ВМС Франції — 160 одиниць[27]
Швеція: ПС ШВеції[28]
.svg?lang=uk){kind=small}
- ↑ а б MBDA Bags €200M Meteor Missile Deal for Brazilian Gripen NG Jets. DefenseMirror.com. 10 червня 2019.
- ↑ Gripen-E performs 1st Meteor Missile test shot. Flightglobal.
- ↑ METEOR. Πολεμική Αεροπορία (гр.). Процитовано 18 квітня 2023.
- ↑ Meteor. mbda-systems.com. Процитовано 4 березня 2019.
- ↑ METEOR | Air Dominance. MBDA (амер.). Процитовано 7 травня 2022.
- ↑ "No-Escape Zone", Flight International, 16–22 March 1994.
- ↑ Beyond Visual Range Air to Air Missile (BVRAAM). Ministry of Defence. Архів оригіналу за 8 листопада 2006. Процитовано 7 листопада 2006.
- ↑ "Seeing double", Flight International, 15 March 1995
- ↑ "British court Germany and France on FMRAAM project", Flight International, 14–20 June 1995
- ↑ "Ramjet, the Air-breathing Engine with no Serviceable Parts Inside", Armada International, no. 4, 1996.
- ↑ MBDA Signs Meteor Missile Contract. MBDA. 2 січня 2003. Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ а б Cabinet meeting (Пресреліз). Spanish Government. 17 червня 2003. Архів оригіналу за 29 грудня 2009. Процитовано 23 грудня 2009.
- ↑ FMV, SE, архів оригіналу за 22 жовтня 2010.
- ↑ Air recognition. airrecognition.com. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 30 січня 2016.
- ↑ French-made Rafale fighter jets will give Greece a major advantage. greekcitytimes.com. 23 грудня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
- ↑ Ιωαννίδης, Σταύρος (6 березня 2023). Και "επίσημα" ο Meteor στην Πολεμική Αεροπορία. CNN.gr (гр.). Процитовано 18 грудня 2023.
- ↑ Laird, Robbin (3 березня 2021). France and the Sale of Rafale to Egypt: Sans Meteor. Second Line of Defense (амер.). Процитовано 29 липня 2021.
- ↑ Gripen E fires Meteor missile for first time. Janes.com (англ.). 31 серпня 2022. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ Why the Egyptian Air Force has such a varied fighter fleet. www.key.aero (англ.). 27 липня 2022. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ All Greek Rafales will be at the latest F3R standard. Meta-Defense. 25 вересня 2020. Процитовано 31 серпня 2021.
- ↑ 36° Stormo Caccia Aeronautica Militare. Aviation Report. 28 січня 2020. Процитовано 4 червня 2020.
- ↑ Qatar receives Meteor missiles, NH90 helos. Janes. 20 грудня 2021. Процитовано 3 січня 2022.
- ↑ Akramov (11 травня 2015). Mise à Jour: Le Qatar fait le plein de missiles pour son Rafale. MENADEFENSE (fr-FR) . Процитовано 6 листопада 2023.
- ↑ Kelly, Fergus (10 грудня 2017). Qatar signs £6 billion deal with UK for 24 Typhoon fighter jets, missiles and bombs. The Defense Post (амер.). Процитовано 6 листопада 2023.
- ↑ ES&T Redaktion (12 грудня 2019). Bundestag billigt Haushaltsmittel für zusätzliche Meteor. esut.de (de-DE) . Процитовано 6 листопада 2023.
- ↑ Lenkflugkörper, Helmsystem und Ausbildung: Haushälter billigen Beschaffungen. www.bmvg.de (нім.). 14 листопада 2024. Процитовано 14 листопада 2024.
- ↑ ÉQUIPEMENT DES FORCES 2023. Міністерство економіки Франції (фр.). Процитовано 11 березня 2025.
- ↑ Warnes, Alan (11 липня 2016). FARNBOROUGH: Swedish air force hails Meteor missile introduction. FlightGlobal (англ.). Farnborough. Процитовано 11 липня 2016.
- Meteor — офіційний сайт виробника.
