Paralaudakia
| Paralaudakia | |
|---|---|
.JPG?lang=uk)
| |
| Paralaudakia caucasia | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Ігуаноподібні (Iguania) |
| Родина: | Агамові (Agamidae) |
| Підродина: | Agaminae |
| Рід: | Paralaudakia Baig, Wagner, Ananjeva & Böhme, 2012 |
| Синоніми | |
| |
Paralaudakia[1] — рід ящірок родини агамових (Agamidae). Один із 9 родів підродини Agaminae.[2]. Представники роду поширені в Європі та Азії. Типові мешканці аридних передгір'їв та гір. Описано 8 видів.[1][3]
Назва на інших мовах: rock agamas (англ.; дослівно «скельні агами»); Wirtelschwanzagamen (нім.; дослівно «колохвості агами»); азиатские горные агамы (рос.).[4][5]
Ящірки середнього розміру, до 40 см завдовжки. Самці трохи більші за самиць. Тулуб сплощений у дорзо-вентральному напрямі. Хвіст довгий, здатний до автотомії. Кінцівки довгі. Голова відносно широка і пласка. Горловий мішок не розвинений. Спинний гребінь не розвинений. Ушний отвір великий, неглибокий; барабанна перетинка розташована поверхово. Пальці стиснуті.
Тіло вкрите кілюватою лускою неправильної форми. Хвостова луска розташована правильними поперечними рядами, які утворюють кільця, об'єднані в сегменти по 2—4 кільця. Горлова луска гладенька. Потиличний щиток не збільшений.
Основний фон забарвлення тіла сірий, коричнюватий або пісочний, на якому часто розташований темний візерунок із смуг, ліній, кілець з білими, жовтими або помаранчевими лусками всередині. Черево білувате, з помаранчевим відтінком у самиць і молоді. Агами здатні міняти колір тіла або окремих його частин.
Представники роду поширені на півдні Східної Європи (Росія, Азербайджан), у Західній, Центральній та Південній Азії (Вірменія, Грузія, Туреччина, Іран, Ірак, Туркменістан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, Монголія, Китай, Афганістан, Пакістан, Індія).[3]
Представники роду населяють різноманітні аридні місцевості, від передгір'їв до висогір'їв. Ведуть денний спосіб життя. Як сховища використовують пустоти і щілини між скелями і камінням. Виключно територіальні. Самці активно охороняють свої індивідуальні ділянки, де часто утворюють «гареми» з кількох самиць. Декмонстративна поведінка дуже характерна і виражається, у першу чергу, у поклонах та кивках голови різної частоти.
Представники роду належать до яйцекладних плазунів. Самиці відкладають від 2 до 15 яєць.
Живляться переважно різноманітними безхребетними, але в харчовому раціоні важливу роль відіграють квітки, листки та соковиті плоди рослин.
Стан природних популяцій всіх видів роду залишається більш-менш стабільним. Саме тому вони, згідно Червоного списку МСОП, отримали охоронну категорію «відносно благополучні види». Гірські агами мешкають на багатьох природно-заповідних територіях у межах їх ареалів.[3]
Ряд видів гірських агам успішно розводяться в неволі та є традиційними об'єктами міжнародної торгівлі домашніми тваринами.
У 2012 році при ревізії роду Laudakia на основі морфологічних даних із нього був виділений рід Paralaudakia[6], однако він визнається не всіма герпетологами.[7] До нового роду потрапили 8 видів, у тому числі:[3]
- Paralaudakia badakhshana (S. Anderson & Leviton, 1969)
- Paralaudakia bochariensis (Nikolsky, 1897)
- Paralaudakia caucasia (Eichwald, 1831)
- Paralaudakia erythrogaster (Nikolsky, 1896)
- Paralaudakia himalayana (Steindachner, 1867)
- Paralaudakia lehmanni (Nikolsky, 1896)
- Paralaudakia microlepis (Blanford, 1874)
- Paralaudakia stoliczkana (Blanford, 1875)
- ↑ а б The Reptile Database: Paralaudakia
- ↑ The Reptile Database: Agaminae
- ↑ а б в г RepFocus: Laudakia
- ↑ Пятиязычный словарь названий животных. Амфибии и рептилии. Латинский-русский-английский-немецкий-французский / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С., Орлов Н. Л. — М. : Рус. яз., 1988. — 560 с. (с. 166)
- ↑ Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 48—51)
- ↑ Baig K. J., Wagner Ph., Ananjeva N. B., Böhme W. A morphology-based taxonomic revision of Laudakia Gray, 1845 (Squamata: Agamidae) // Vertebrate Zoology. 2012. 62(2): 213—260
- ↑ Speybroeck J., Beukema W., Dufresnes Ch., Fritz U., Jablonski D., Lymberakis P., Martnez-Solano I., Razzetti E., Vamberger M., Vences M., Voros J., and Crochet P.-A. Species list of the European herpetofauna. — 2020 update by the Taxonomic Committee of the Societas Europaea Herpetologica // Amphibia-Reptilia. — 2020. — Vol. 41, no. 2. — P. 139—189
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 48—51). — ISBN 5-98092-007-2
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 108—115)
- Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 238—251). — ISBN 5-87484-066-4
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 104, 110—117)
- Baig K. J., Wagner Ph., Ananjeva N. B., Böhme W. A morphology-based taxonomic revision of Laudakia Gray, 1845 (Squamata: Agamidae) // Vertebrate Zoology. 2012. 62(2): 213—260
- Speybroeck J., Beukema W., Dufresnes Ch., Fritz U., Jablonski D., Lymberakis P., Martnez-Solano I., Razzetti E., Vamberger M., Vences M., Voros J., and Crochet P.-A. Species list of the European herpetofauna. — 2020 update by the Taxonomic Committee of the Societas Europaea Herpetologica // Amphibia-Reptilia. — 2020. — Vol. 41, no. 2. — P. 139—189
